Підприємства, установи, організації як субєкт адміністративно-правових відносин.(Варіант 1)
Суб'єктом адміністративно-правових відносин можуть бути як фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), та юридичні особи (органи державного управління, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, суспільні організації, політичні партії, релігійні організації).
Суб'єкт адміністративних правовідносин – це фактично учасник правових зв'язків у сфері управління, тобто він обов'язково приймає в них участь.
Суб'єктами адміністративних правовідносин є органи держави, насамперед органи виконавчої влади, а також внутрішні частини їх апарату, органи громадських організацій, діяльність яких регулюється правом, адміністрація підприємств, установ, організацій, а також органи місцевого самоврядування. Суб'єктами цих відносин треба визнати і структурні підрозділи підприємств, установ, організацій (наприклад, цех, факультет, відділення в лікарні, тощо).
Різноманітні господарські структури також є суб'єктами адміністративно-правових відносин. Зокрема, на них, як і на всі інші організації, нормами адміністративного права покладено обов'язок додержуватись пожежних, санітарних та інших загальнообов'язкових норм і правил (витрата електричної енергії, сплата оренди та інші).
Щодо адміністративної правосуб'єктності юридичних осіб слід зазначити, що вона наступає з моменту реєстрації суб'єкта або його створення у встановленому нормативно-правовими актами порядку. Його повноваження визначаються законом, положенням, статутом.
|
|
|
Необхідно розмежувати поняття "суб'єкт адміністративного права" і "суб'єкт адміністративно-правових відносин". Суб'єкт адміністративного права має потенційну здатність вступати в адміністративні правовідносини. Якщо громадянин не чинить адміністративних правопорушень, то він не є суб'єктом адміністративно-деліктних відносин. Громадянин України, що перебуває за її межами, може теоретично ні в яких адміністративно-правових відносинах не брати участі, тобто не бути їх суб'єктом, однак суб'єктом адміністративного права він є, оскільки його, як громадянина адміністративно-правові норми наділили комплексом прав та обов'язків.1
Учасники адміністративно-правових відносин мають конкретні права та обов'язки і є суб'єктами правовідносин
Суб'єкт адміністративно-правових відносин – це фактичний учасник правових зв'язків у сфері управління, тобто він обов'язково в них бере участь.
Підприємства, установи, організації як субєкт адміністративно-правових відносин.(Варіант 2).
Підприємства і установи є різновидами організацій, що здійснюють економічні, соціально-культурі та інші функції з метою задоволення матеріальних, духовних та інших потреб громадян, суспільства, держави. Вони не є суб'єктами державного управління і не мають юридично владних повноважень.
|
|
|
Згідно Закону України "Про підприємства в Україні", підприємство – це самостійний статутний господарюючий суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.
Підприємства можуть бути унітарними або корпоративними; приватними, державними або комунальними; підприємства торгівлі, промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні; мати різну організаційно-правову форму.
Установа є некомерційною організацією, що виконує соціально-культурні або адміністративно-політичні функції. Установами створюються цінності, загалом, невиробничого характеру. Установи можуть бути державними і комунальними.
Адміністративно-правовий статус підприємств та установ - це комплекс прав та обов'язків, які підприємство або установа набуває та реалізуєу процесі здійснення таких дій:
Створення підприємства або установи
Державна реєстрація підприємства або установи
|
|
|
Отримання ліцензії на зайняття певними видами діяльності
Визначення кола питань та повноважень держаних органів по відношенню до підприємства
Введення та надання бухгалтерської та статистичної звітності.
Норми права, що встановлюють адміністративно-правовий статус підприємств та установ, можна поділити на три основні групи:
1. Норми, що стосуються підприємств усіх форм власності.
Дана група норм встановлює принципи взаємодії підприємств та установ з органами державної виконавчої влади, які закріплюють невтручання держави у господарську діяльність суб'єктів, державну реєстрацію підприємств та установ, обов'язковість ведення ними бухгалтерського та статистичного обліку, надання державним органам інформації, необхідної для оподаткування.
2. Норми, що стосуються державних підприємств та установ.
Особливістю цієї групи норм є те, що вони встановлюють права та обов'язки державних підприємств та організацій, власником яких є держава. До повноважень державних органів віднесене створення таких підприємств, визначення предмету та цілей діяльності, затвердження статуту, управління організацією, їхня реорганізація та ліквідація.
|
|
|
3. Норми, що адресуються недержавним підприємствам та організаціям.
Остання група норм встановлює права та обов'язки для недержавних підприємств та організацій. Роль держави проявляється тут у встановленні правових норм та контролі за їх дотриманням. Вплив держави більш обмежений, вона не вирішує конкретних питань їх заснування, визначення предмету діяльності, організації управління. Ці та інші питання вирішують засновники підприємства або уповноважені ними органи, підприємці. Значення таких рішень для державних органів полягає у їх правомірності або неправомірності як юридичних фактів.1
Питання створення та ліквідації підприємств та установ врегульовані чинним законодавством України, зокрема, Законом України "Про підприємства в Україні", Законом України "Про господарські товариства", Положенням про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 25 травня 1998року та н.
Організаці являє собою особливий різновид колективних суб'єктів адміністративного права, що діють у сферах приватно-правових і публічно-правових відносин.
Організації можуть бути державними і недержавними, основним критерієм їх розмежування є майновий статус: власником майна державних і недержавних організацій можуть бути Україна, муніципальне утворення, суб'єкти приватного права. Поряд з цим, в залежності від цілей діяльності організації поділяються на комерційні і некомерційні Комерційні організації можуть створюватися у формі господарських товариств, виробничих кооперативів, державних і муніципальних унітарних підприємств. Основною метою їх діяльності, на відміну від некомерційних організацій, є утримання прибутку. Розбіжності в майновому статусі державних і недержавних організацій не завжди обумовлені цілями їхньої діяльності. Наприклад, основною метою діяльності державних муніципальних підприємств є отримання прибутку. Окремі різновиди недержавних організацій, наприклад громадські організації, вправі займатися комерційною діяльністю, проте їх повноваження у сфері приватно-правових відносин обмежені: вони не в праві перерозподіляти прибуток між своїми членами.
Державні і недержавні організації мають різний обсяг адміністративно-правових повноважень. Організації, створені у формі юридичних осіб, є повноправними суб'єктами адміністративно-правових відносин, проте для набуття ними спеціальної правоздатності, наявності статусу юридичної особи недостатньо. У цьому випадку потрібне одержання спеціального дозволу, що підтверджує їхнє право на здійснення цього виду діяльності
Таким чином, наявності у державних і недержавних організацій адміністративно-правових повноважень передує санкціонування їхньої діяльності органами виконавчої влади. Будь-яка комерційна діяльність не може здійснюватися корпоративним утворенням або громадянином, що займається підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, без ліцензії.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 225; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!