РОЛЬ ГАТТ/СОТ У ВЗАЄМОДІЇ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА І НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК
Генеральна угода по тарифах і торгівлі (ГАТТ) підписана 23 країнами в 1947 р. і функціонувала до 1995 р., коли на її основі була створена Всесвітня торгова організація (СОТ). Функції ГАТТ полягали у виробленні правил міжнародної торгівлі, врегулювання і лібералізації торгових відносин.
Основна діяльність ГАТТ здійснювалася за допомогою регулярного проведення багатосторонніх переговорів (раундів). З 1948 р. їх проведено вісім, серед яких найбільше значення мала серія переговорів, що отримала назву «Уругвайський раунд», який завершився з позитивними підсумками в 1993 р. Про це, зокрема, свідчить вирішення однієї з провідних проблем — зниження митних тарифів (табл. 25).
Середньозважений світовий митний збір після Другої світової війни аж до 1950-х років складав 40-50, на початку 1970-х - 8-10, в кінці 1980-х - 4-5, а в кінці XX в. - 3-4% для економічно розвинених країн. В рамках ГАТТ були введені односторонні пільги на користь країн, що розвиваються, які, безумовно, не вирішили проблем нееквівалентного обміну, але сприяли збільшенню темпів зростання економік цих країн за рахунок зростання експорту.
Аналіз даних по співвідношенню рівнів тарифів після Уругвайського раунду показує, що, не дивлячись на істотне зниження тарифів, готові вироби отримали вищі прерогативи в порівнянні з сировиною і паливом, а також напівобробленими продуктами.
Спадкоємиця ГАТТ — СОТ, також створена при ООН (штаб-квартира в Женеві), на початок 2005 р. включала 148 країн, на які доводилося більше 90% світової торгівлі. На відміну від ГАТТ, нова організація отримала повноваження регулювання торгових відносин не тільки у сфері промислових, але і сільськогосподарських товарів, а також у сфері послуг інтелектуальної власності. Рішення по торгових спорах ухвалюються не одноголосно, як раніше в рамках ГАТТ, а кваліфікованою більшістю в 2/3 голосів. Росія знаходиться у стадії підготовки до вступу у СОТ.
|
|
|
На певних умовах перехідного періоду це — один з провідних шляхів інтеграції національної економіки в світове господарство. Система угод СОТ1 розцінюється як міжнародне законодавство, що встановлює правила обміну товарами і послугами. Діяльність СОТ направлена на створення сприятливих умов для міжнародного обміну. Вона базується на двох головних принципах — недискримінації торгових партнерів по відношенню один до одного і гласності.
1 Система угод може бути об'єднана в чотири основні групи: I — Генеральна угода про тарифи і торгівлю (включає вдосконалені положення ГАТТ); II — Генеральна угода про торгівлю послугами; III — Угода по торгових аспектах прав інтелектуальної власності; IV — дві угоди по регулюванню торгівлі окремими категоріями товарів (сільськогосподарськими, текстильними). Ряд додаткових угод стосується антидемпінгових мір, правил і процедур вирішення суперечок.
|
|
|
Недискримінація полягає, по-перше, в обов'язковому застосуванні режиму найбільшого сприяння до всіх членів СОТ; по-друге, в неприпустимості дискримінації іноземних товарів по відношенню до вітчизняних після проходження митниці.
Принцип гласності в тому, що всі країни зобов'язуються інформувати інших членів СОТ про застосування засобів торгової політики, а також завчасно повідомляти їх про підготовлювані до введення заходи.
Таким чином, в ідеалі умови діяльності СОТ можна сформулювати у вигляді принципу оптимуму за В. Парето: оптимальним є лише те рішення, яке не передбачає зниження діяльності жодного з учасників взаємодії і зацікавлює їх в спільній діяльності.
Іншими словами, неможливий стійкий розвиток світової торгівлі в умовах експлуатації, тобто шляхом поліпшення свого положення за чужий рахунок в рамках гри з нульовою сумою. Це і примушує вести постійний пошук нових можливостей для розширення світової торгівлі. Головна мета СОТ — створення рівних прав і можливостей для всіх її членів.
|
|
|
Безумовно, на практиці спостерігаються періодичні випадки порушення норм СОТ навіть з боку лідерів глобалізації (США, Європейський союз, Японія)1. А зростаючий рівень відкритості національної економіки при вступі країни у СОТ підвищує ризик економічної уразливості через можливе звуження галузевої структури за рахунок спеціалізації в міжнародному поділі праці і відносно світових економічних криз.
1 Наприклад, США у великій мірі обмежують експорт високих технологій і дозволяють продавати їх лише країнам—партнерам по військових блоках. Японія здійснює непряме регулювання світогосподарських зв'язків. З метою збільшення японських товарів на світовому ринку її уряд через національні комерційні банки надає країнам або фірмам-імпортерам кредити для закупівель японських товарів під пільговий банківський відсоток. Крім того, використовуючи широку мережу дочірніх фірм і філій ТНК, розкиданих практично по всьому світу, економічно високорозвинуті країни все велику частину операцій на світовому ринку здійснюють через них.
Міжнародні правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності, вироблені наднаціональними економічними інститутами, є загальною правовою основою для всіх держав-учасників світового господарства. Вступаючи в члени того або іншого міжнародного економічного союзу, ці держави зобов'язані привести своє національне законодавство у відповідність з міжнародними договорами і правилами.
|
|
|
Вступ Росії у СОТ вимагає певних змін в Митному кодексі РФ. Приєднання її до МВФ вже викликало необхідність ухвалення чергового Закону про іноземні інвестиції, а також забезпечення відносної стабільності національної валюти, досягнення певного рівня інфляції, зниження дефіцитності державного бюджету і поліпшення рівня збирання податків.
Пріоритет міжнародного права в операціях на світовому ринку не означає повної інтернаціоналізації зовнішньоекономічної діяльності держави і підміни його зовнішньоекономічних інститутів діяльністю міжнародних економічних організацій. Обов'язком будь-якої держави є всесвітнє відстоювання національних економічних інтересів, зокрема за рахунок зовнішньоекономічної діяльності.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 218; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!