Конституційна держава та її характерні риси. Конституційна і правова держава.
Розвиток державної діяльності в рамках конституційних норм на основі демократичних виборів , використання принципу поділу влади , визнання визначальної цінністю прав людини сформувало нормативне визначення держави .
Вона припускає впорядкування політичних процесів та інститутів влади на основі конституції. Для виключення свавілля , забезпечення гарантій прав і свобод особистості використовується жорстке обмеження державної влади конституційними нормами і процедурами. Створено умови для реального впливу народу на хід розвитку політичного життя , державної діяльності. Не тільки закріплений в конституціях , але і практично реалізується принцип поділу влади , що включає такі основні елементи: 1 ) концептуальне розходження " легіслатіви " (законодавчої влади) , " екзекутиви " ( виконавчої влади) і " магістратури " ( судової влади ), 2) відособленість і незалежність однієї влади від дій чи втручання іншої; 3 ) правова несумісність посадових осіб у взаєминах влади ; 4 ) стримування або урівноваження однієї влади діями іншої; 5 ) узгодженість положення влади між собою і відсутність відповідальності однієї з них за дії іншої . Слід зазначити , що юридичний зміст принципу поділу влади з часом отримує все нові характеристики . У практиці конституційних держав набула поширення доктрина "конституційної захисту" , яку складають законодавчі заходи , що приймаються парламентом у ході поточного законодавства (заборона партій або організацій); судові заходи , що приймаються на прохання органів виконавчої влади ( судові рішення про заборону партій , заборони на професії та т. д.); адміністративні заходи , коли особи усуваються із займаних посад приватних чи державних служб шляхом адміністративних розпоряджень ; фінансові репресивні заходи (особливо штраф). Для конституційних держав характерна також доктрина "стан необхідності". Під станом необхідності розуміються виключні і непередбачені обставини , які роблять неминучим концентрацію влади в одних руках в цілях збереження держави . Відображення цієї доктрини на законодавчому рівні виражено в спеціальній системі норм надзвичайного законодавства . Сьогодні загальновизнано , що надзвичайне законодавство - це цивілізована форма подолання кризових . Ситуації , з якими може зіткнутися державна влада
|
|
3.2Після проголошення Декларації про державний суверенітет, в преамбулі якої вже говорилось про необхідність створення правової держави, і особливо після прийняття Конституції 1996 року, в ст. 1 якої говориться, що Україна є суверенна і незалежна демократична, соціальна, правова держава, обговорення проблеми створення правової держави переходить від прихованого стану на загальнодержавний рівень. Дана проблема залишатиметься актуальною, поки Україна не стане правовою державою не формально — на основі ст. 1 Конституції України, а в реальному житті, житті кожного її громадянина [1, 40]. Конституція являє собою своєрідний генетичний код держави і таким чином визначає напрямки шляху, яким йде країна. Але, на жаль, хоча Конституція України юридично визнала нашу державу правовою, в наш час кожен може зіткнутися з такими реаліями: масовий правовий нігілізм, прояви якого можна зустріти не лише серед громадян, а й серед державних службовців; відсутність реального механізму реалізації прав і свобод людини, що зумовлено недосконалим законодавством і недостатнім рівнем компетентності правоохоронних органів, суддів та інших державних і недержавних органів; масові порушення прав людини; наявність «п’ятої суспільної влади» — тіньових мафіозних структур, що, маючи неабиякий вплив на політику уряду, гальмують розвиток демократії; недовіра людини до держави; відсутність необхідної активності у політичному житті; корупція державних службовців.
|
|
Питання співвідношення конституційної і правової держав не знайшло однозначного тлумачення у науці. Деякі науковці, передусім дореволюційні, вважали, що категорії «конституційна» і «правова держава» є ідентичними і однакові за об’ємом (М. М. Ковалевський, С. А. Муромцев), інші визначали конституційну державу як практичне втілення ідеї правової держави (Ф. Кокошкін). В. М. Гессен говорив, що лише конституційна держава є правовою. Вона, на його переконання, може бути більш чи менш правовою; антитезою абсолютної монархії є не правова, а конституційна держава [2, 249]. Інші вважали, що правова держава є поняттям метаюри - дичним та його неможна ототожнювати з поняттям конституційної держави, що є за об’ємом вужчим, ніж перше (С. А. Котляревський).
|
|
Конституційна держава — тип держави, основним законом якої є конституція, а закріплення і юридична гарантія основних прав і свобод людини і громадянина займають в ній найголовніше місце. Саме Конституція встановлює ті основні гарантії прав і свобод людини, на досягнення яких держава має спрямувати свою діяльність. Конституційною також є держава, в якій народне представництво відіграє вирішальну роль у здійсненні законодавчої і виконавчої влади. Наявністю представницьких установ, наділених законодавчою владою, конституційна держава відрізняється, по-перше, від абсолютної монархії, в якій всі органи верховного управління, за виключенням монарха, мають дорадчий, а не законодавчий характер, і, по-друге, від станової монархії, в якій не народне представництво, а представництво окремих станів або чинів бере участь у здійсненні законодавчої влади [2, 234]. Підзаконність влади є необхідною умовою правового характеру відносин між владою і громадянином. У конституційній державі ці відносини є правовідносинами — тобто ставленням правового суб’єкта до правового суб’єкта, а не владовідносини як не ставлення суб’єкта до об’єкта. В абсолютній монархії індивід — об’єкт влади; в конституційній державі — суб’єкт прав. Там він — підданий, тут — громадянин [2, 245].
|
|
Правова держава — тип держави з розвинутим громадянським суспільством, у якій організація і діяльність влади засновані на принципі верховенства права, визнанні та забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, взаємній відповідальності держави і особи, дотриманні реального поділу влади. В такій державі юридичними засобами реально забезпечено максимальне здійснення, охорона і захист основних прав людини, які визнаються найвищою соціальною цінністю. Основою правової держави має стати конституційна, і всі ознаки, названі при характеристиці конституційної держави, цілком характерні правовій державі. Однак до ознак правової держави також обов’язково відносять сформоване громадянське суспільство, високу правосвідомість і правову культуру громадян тощо.
Правова держава має властивості і характеристики, без яких цивілізоване суспільство не може існувати: гуманізм, демократизм (подолання відчуження особи від держави), моральність (рівноправність і справедливість), обмеження всевладдя і свавілля держави (поділ влад, створення заходів стримувань і противаг) [3, 267]. Правовою державою називають державу, яка у своїй діяльності певним чином обмежена правом, а не функціонує поза чи над ним. Необхідною вимогою правової держави є розподіл влади, який здійснюється в умовах представницької демократії. Тому тільки конституційна держава може бути правовою державою.
Отже, категорії «конституційна держава» і «правова держава» не можна ототожнювати, адже перше поняття є вужчим за обсягом і входить до поняття правової держави. Розбіжності між ними можна провести за такими трьома критеріями: за часом виникнення, за обсягом та за змістом.
Якщо повернутись до історії, то можна побачити, що перші буржуазні конституції з’являються у 1787 р. в США і в 1791 р. у Франції. Тобто раніше з’являється поняття конституційної держави, близьке до того, що ми тепер використовуємо. Тому вже із появою концепції правової держави можна вважати відкритим новий етап розвитку демократичної держави. А оскільки без попереднього етапу не може утворитись наступний, то висновком буде те, що конституційна держава — це надійний «фундамент» для будування правової держави.
За обсягом правова держава охоплює конституційну, і перша формується за існування і на підґрунті другої. Тому і за змістом категорія правової держави ширша, адже вона включає, крім ознак конституційної, ще додатково ті, які характерні лише ній.
Правова держава — це приклад ідеальної організації суспільства з високою правовою культурою і правосвідомістю, заснованого на принципі справедливості, якого мають прагнути і держава, і суспільство.
Тому, наприклад, наявність надза - конних повноважень у глави держави
— права диспенсації (право, що звільняє від обов’язку в окремих випадках підкорятися загальним вимогам закону), права видання виключних указів — суперечить суті правової держави, а з іншого боку, для того, щоб держава могла бути визнана цілком і безумовно правовою, потрібна не лише конституційна, а й адміністративна реформа. Необхідне таке законодавство, яке, накладаючи на владу обов’язки, надавало б громадянам відповідні цим обов’язкам суб’єктивні публічні права. Нарешті, без наявності системи правових гарантій, що забезпечують недоторканність публічних прав, немає і не може бути правової держави. Зокрема, адміністративна юстиція
— своєрідна організація судової (а не адміністративної) влади, призначенням якої є захист суб’єктивних публічних прав шляхом скасування незаконних розпоряджень адміністративної влади.
В реальному житті правова держава є ціллю, якої одні держави досягли більшою мірою, а інші — меншою, і поки що не існує держави, яка стала б «цілком» правовою. Зараз вже є держави, які можна назвати конституційними, такими стали демократичні держави Франція, Швейцарія, США тощо.
Основний Закон визначив Україну правовою державою (ст. 1) на основі визнання принципу поділу влади (ст. 6), ідеологічного, економічного і політичного плюралізму (ст. 15), а також дії принципу верховенства права (ст. 8). Проте, якщо брати теперішній рівень реалізації закріплених конституційних цінностей, то нашу державу поки що важко назвати конституційною.
Конституційна і правова держави мають деякі спільні ознаки: в них мають забезпечуватись права і свободи людини; їх соціальною базою є суспільство з розвинутою правосвідомістю і правовою культурою. Але для того, щоб держава стала правовою, вона спочатку має стати конституційною.
Отже, якщо для формування правової держави необхідна правова Конституція, то Україні залишилось лише правильно організувати роботу органів публічної влади, надати владу тим, хто справді буде спрямовувати свою діяльність на реалізацію положень Конституції, на досягнення такої правосвідомості населення, яка сприятиме становленню громадянського суспільства, яке у свою чергу зуміє обмежувати свавілля влади, стояти на сторожі своїх прав, зможе самостійно їх захистити. Лише за такої ситуації держава зможе називатися правовою державою.
Отже поняття «правова держава» і «конституційна держава» не можна ототожнювати. Вони є водночас близькими, але і різними. Будь-яка правова держава є конституційною, але не будь-яка конституційна держава є правовою.
3.2 Соціальну основу правової держави складає саморегульоване громадянське суспільство в центрі якого знаходиться людина, її різнобічні інтереси. Виходячи з цього, Конституція України закріплює, що права і свободи людини, їх гарантії встановлюють зміст і направленість діяльності держави. Правова держава є і соціальною державою. Моральну її основу складають загальнолюдські принципи гуманізму, справедливості, рівності, свободи особистості, її честі і гідності. Ця сторона правової держави знайшла своє відображення в частині 1 статті 3 Конституції України: «Людина, її життя і здоров»я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю» . Важливо дане положення реально втілити в життя.
Правова держава – це перш за все конституційна держава. Конституція – центр правової системи, де на базі її норм формується механізм законності. Положення про те, що Конституція України має вищу юридичну силу, що закони і інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй ( стаття 8) – це не лише відображення ролі Основного Закону в правовій системі України, але і важливий аспект характеристики держави Україна як конституційного.
Формування правової держави невід»ємне від демократії, оскільки самоуправління народу може здійснюватись тільки при верховенстві права, Конституції і закону, виключаючи деспотію і анархію, будь які прояви свавілля посадових осіб. Правова держава є не лише однією із вищих соціальних цінностей, яка призвана стверджувати гуманітарні починання, але й інструментом забезпечення прав і свобод людини, її честі і гідності, засобом боротьби з бюрократією, формою здійснення народовладдя. Ідея забезпечення і розуміння необхідності верховенства права у всіх сферах суспільних відношень, рівності громадян і держави, контролю народу за діяльністю державних структур. Суспільство має базуватись на правових принципах, яким підпорядковується державна влада. Одним із таких основоположних принципів є забезпечення інтересів людини і громадянина, їх захист від будь якого посягання. Світова практика конституціалізму свідчить, що деформація соціальної системи починається там, де в основу ставиться не людини і її інтереси, а інтереси держави. Зсув пріоритетів у відносинах «держава – особистість» на користь держави – це шлях до формування тоталітарних і авторитарних політичних режимів.
Утвердження принципів правової держави в Україні йде нелегко, зустрічає і обов»язково буде зустрічати супротив, оскільки це вимагає ломки стереотипів, відмову від адміністративно-командних методів управління, подолання правового нігілізму і суб»єктивізму. 70 річне твердження тези про те, що держава привалює над правом привело до того, що остання виступала в ролі творця права і сама вирішувала надати особі права чи обмежити їх. Відмова в свій час від правових принципів, що знайшли своє втілення в радянській конституційно-правовій практиці, обернулась для українського народу важкими політичними, соціальними і моральними втратами. Правова незахищеність людини, політичної системи і її структур стала однією із суттєвих причин жахливих злочинів влади проти свого народу, які не повинні повторитися.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 452; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!