Поняття механізму реалізації прав на землю 10 страница

Юридичною підставою відповідальності у зазначеній сфе­рі виступають відповідні нормативні приписи. Саме вони

¹ Див., наприклад: Єрофеєв Б. В. Земельное право: Учебник для вузов / Под ред. академика Г. В. Чубукова. — М.: Новий Юрист — 1998. — С. 347.

234

чітко фіксують елементи складу правопорушення і містять його юридичні ознаки. Крім того, необхідним є правозасто-совний акт, в якому дається не лише об'єктивна і всебічна оцінка обставин та особи, що вчинила земельне правопору­шення, а й міститься юридична кваліфікація її діяння та мо­тивоване юридичне рішення. Цей акт конкретизує загальні приписи охоронюваної норми права та визначає вид і міру юридичної відповідальності.

Отже, необхідною підставою для застосування заходів примусового впливу та притягнення особи до юридичної від­повідальності за порушення земельного законодавства є вчи­нення нею земельного правопорушення.

Земельне правопорушення — це суспільно шкідлива дія чи бездіяльність, що суперечить нормам земельного права, за вчинення якої винна, деліктоздатна особа несе юридичну відповідальність.

Земельні правопорушення як негативні соціальні явища характеризуються такими загальними рисами. Вони завжди соціально шкідливі, оскільки спричинюють чи можуть спри­чинити шкоду суспільним земельним відносинам. Ця шкода залежно від наслідків протиправного діяння та його соціаль­ної оцінки може бути різною (значною і незначною, матері­альною і моральною та ін.), але вона завжди стосуватиметься земельних прав та законних інтересів суб'єктів.

З точки зору психологічних ознак земельне правопору­шення завжди здійснюється під контролем волі і свідомості суб'єкта. До земельних правопорушень належать лише ті ді­яння, які є не тільки результатом прояву усвідомленої волі осо­би, але й обов'язково вчиняються за наявності вини особи. Дія може бути об'єктивно протиправною, але за відсутності вини її не можна віднести до земельних правопорушень.

Юридична ознака земельного правопорушення полягає в його протиправності. Воно суперечить правовим приписам щодо раціонального використання та охорони земельних ре­сурсів, перешкоджає реалізації земельної реформи, здійснен­ню прав і законних інтересів власників землі та землекорис­тувачів, порушує встановлений державою порядок управлін­ня землями України як її національним багатством.

Об'єктивна характеристика земельного правопорушення полягає в тому, що воно завжди виступає як конкретне діян­ня деліктоздатної особи. Таке діяння суб'єкта, з юридичної

235

І', 'і

І і

точки зору, можу бути виражене: 1) у невиконанні ним своїх обов'язків, які закріплені земельним законодавством чи вип­ливають, наприклад, з договору оренди земельної ділянки; 2) в недодержанні заборон, встановлених земельно-правови­ми нормами (наприклад, ч. З ст. 125 ЗК забороняє приступа­ти до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що по­свідчує право на неї, та його державної реєстрації); 3) у злов­живанні суб'єкта своїми земельними правами та створенні перешкод у реалізації своїх прав іншими суб'єктами (наприк­лад, правомочностей власника земельної ділянки щодо воло­діння, користування та розпорядження нею) і т. ін.

Земельні правопорушення, за вчинення яких настає юри­дична відповідальність, характеризуються такими специ­фічними ознаками.

По-перше, земельні правопорушення завжди пов'язані з зем­лею (наприклад, розміщення, проектування, будівництво, вве­дення в дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель).

По-друге, такий зв'язок може виявлятися у різних фор­мах. Йдеться, скажімо, про використання земель не за їх ці­льовим призначенням, псування та забруднення сільсько­господарських та інших земель, несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель та ін.

По-третє, до земельних правопорушень можна віднести лише ті, зв'язок з землею яких є безпосереднім.

До складу земельного правопорушення входять чотири основні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єк­тивна сторона правопорушення. Вони, у свою чергу, характе­ризуються складним змістом.

Загальним об'єктом земельного правопорушення висту­пають суспільні земельні відносини, що регулюються та охо­роняються правом. Безпосереднім об'єктом цього правопору­шення є суспільні відносини у сфері використання та охоро­ни земель, а також земельні права та законні інтереси влас­ників земельних ділянок та землекористувачів, інших суб'єк­тів земельних правовідносин.

Об'єктивну сторону земельного правопорушення станов­лять конкретні діяння правопорушника, який посягає на зе­мельні інтереси учасників земельних відносин.

Земельне правопорушення може бути вчинене як шляхом активних дій (наприклад, зайняття земельної ділянки), так і

в результаті бездіяльності суб'єкта (наприклад, невиконаная заходів щодо охорони земель). Водночас земельні правопору­шення можуть виступати як результат неправомірної дії та бездіяльності.

Самостійним елементом земельного правопорушення є суб'єкт, тобто особа, яка його вчинила і повинна за це Несї^и відповідальність. Порушниками земельного законодавств можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Необхідна ознака суб'єкта земельного правопорушення *~ його деліктоздатність, тобто можливість особи відповідати за свої діяння. Земельним правопорушенням визнається діяння особи, яка здатна усвідомлювати значення вчинку і керувати ним.

Суб'єктивна сторона земельного правопорушення харак­теризується обОВ'ЯЗКОВОЮ НаЯВНІСТЮ ВИНИ, ТОбтО ПСИХІХЩ0М

ставленням суб'єкта до вчиненого ним протиправного діян­ня та його шкідливих наслідків.

Перелік видів порушень земельного законодавства закріп­лений у ст. 211 ЗК України. Він включає: укладення угод ₃ П°-рушенням земельного законодавства; самовільне зайняття зе­мельних ділянок; псування сільськогосподарських угідь та $*' тих земель, їх забруднення хімічними та радіоактивнилщ ре­човинами і стічними водами, засмічення промисловим^ ію-бутовими та іншими відходами; розміщення, проектував!**¹' будівництво, введення дію об'єктів, що негативно вплибарть на стан земель; невиконання вимог щодо використану зе­мель за цільовим призначенням; порушення строків Гюе^еР-нення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використаїщя за призначенням; знищення межових знаків; приховування ^ВІД обліку і реєстрації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок; непроведення рекУ¹¹"" тивації порушених земель; знищення або пошкодження їір°-тиерозійних і гідротехнічних споруд, захисних насаджень; не­виконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту; самовільне відхилення від проектів землеустрою; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та ^по~ дання недостовірної інформації щодо них; порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.

Наведений перелік видів правопорушень не є вичерпним. У зв'язку з цим ч. 2 ст. 211 ЗК України передбачено,

:

 

236

237

ном може бути встановлено відповідальність і за інші пору­шення земельного законодавства.

До переліку видів порушень земельного законодавства включено різні за характером і змістом порушення. Сутність деяких з них визначена в спеціальних законах. Так, відповід­но до Закону України «Про державний контроль за викорис­танням та охороною земель» від 19 червня 2003 р. забруднен­ням земель вважається накопичення в ґрунтових водах внас­лідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важ­ких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких пе­ревищує природний фон що призводить до їх кількісних або якісних змін, а знищення межових знаків являє собою дії гро­мадян, які призвели до втрати в натурі (на місцевості) меж зе­мельної ділянки, внаслідок чого виникає потреба у проведен­ні додаткових, геодезичних робіт з їх відновлення та ін.

Самостійне місце серед порушень земельного законодав­ства посідає укладення угод щодо земельних ділянок з пору­шенням земельного законодавства.

Раніше чинне законодавство відносило укладення угод що­до земельних ділянок, самовільне зайняття земельних ділянок та деякі інші земельні правопорушення до суспільно небезпеч­них правопорушень, тобто злочинів. В сучасних умовах, вра­ховуючи тенденцію до декриміналізації окремих складів зло­чинів щодо землі, деякі з них віднесено до адміністративних проступків (наприклад, самовільне зайняття земельних діля­нок), а окремі, на думку законодавця, втратили суспільну не­безпеку для держави та суспільства. До останніх належать уго­ди про придбання або відчуження земельних ділянок, яке здій­снюється з порушенням земельного законодавства.

Особливості суб'єктивних і об'єктивних ознак порушень земельного законодавства та їх юридичних характеристик дають можливість класифікувати їх за різними підставами.

Так, усі земельні правопорушення залежно від конкретно­го виду об'єктів прийнято умовно поділяти на дві групи: влас­не земельні правопорушення та земельні правопорушення екологічної спрямованості.

Правопорушення першої групи порушують вимоги раціо­нального використання та охорони земель, законних прав та інтересів власників земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі й орендарів. До них відносять невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням; само-

238

вільне зайняття земельних ділянок; знищення

ків; ухилення від державної реєстрації земельних Ділянок ^та

подання недостовірної інформації щодо них та де#кі інші.

Серед цих правопорушень можна виділити зе^^ельні пра­вопорушення майнового характеру (наприклад, самовільне зайняття земельних ділянок) та земельні правоцоРУ^шення У сфері управління (наприклад, приховування від об^лікУ і реєс­трації та перекручення даних про стан земель, розміри та кількість земельних ділянок).

До земельних правопорушень екологічної спр#^{мованост}і належать ті порушення земельного законодавства- вчинення яких пов'язане з заподіянням шкоди землі. Вони С водночас і екологічними правопорушеннями. їх об'єктом виступає ^зем" ля як невід'ємний елемент екосистеми. Це такі земельні пра­вопорушення: псування сільськогосподарських угідь ^та ін­ших земель, їх забруднення хімічними та радіо^{тту[Вїтми} речовинами і стічними водами, засмічення про^^{исловими}>побутовими та іншими відходами; невиконання у^ов зніман­ня, збереження і нанесення родючого шару грушУ ^та1н-

Наведена класифікація порушень земельного законодавс­тва певною мірою є умовною, оскільки деякі пра^^опоРУ^шен" ня не тільки характеризуються екологічним заба{>^{вленням}' ^а й належать до правопорушень майнового характФУ

Поділ порушень земельного законодавства мо?кл^ивии і ^за іншими ознаками. Так, з урахуванням ступені суспільної шкоди серед земельних правопорушень можна розрізняти злочини і проступки. До злочинів у галузі земель>^ного право­порядку відносять суспільно небезпечні діяння, 3^а вчинення яких передбачено кримінальну відповідальність- Серед них: забруднення або псування земель (ст. 239 Кримі0^{ального} ко­дексу); безгосподарське використання земель (ер ^54 Кримі­нального кодексу); порушення правил екологМ^н°і безпеки (ст. 236 Кримінального кодексу) та деякі інші.

Усі інші неправомірні дії (крім злочинів), які порушують земельний правопорядок, належать до проступи⁸• ^які У свою чергу за галузевою належністю поділяються на дисциплінар­ні, адміністративні та цивільно-правові.

Земельні правопорушення можуть бути класифіковані за суб'єктами — вчинені деліктоздатною фізичні¹⁰ особою і вчинені юридичною особою. Якщо взяти до уваґ^и суб'єктив­ну сторону земельних правопорушень, то можн^ розрізняти

239

умисне і необережне діяння порушника. За формою зовніш­нього виразу земельні правопорушення можуть виступати як протиправні дії і протиправна бездіяльність. Можливий і ін­ший поділ земельних правопорушень. Він залежатиме від то­го, що буде покладено в основу класифікації.

§ 3. види юридичної відповідальності за земельні правопорушення

Земельні правопорушення тягнуть за собою юридичну відповідальність винних суб'єктів. Згідно зч. 1 ст. 211 ЗК Ук­раїни громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адмініс­тративну або кримінальну відповідальність відповідно до за­конодавства за вчинені земельні правопорушення. Можли­вість застосування до осіб, винних у вчиненні земельних правопорушень, дисциплінарної відповідальності зазначе­ною статтею прямо не передбачена. Але з цього не випливає, що притягнення порушників земельного законодавства до такої відповідальності взагалі виключається.

В основу класифікації юридичної відповідальності за по­рушення земельного законодавства покладено характер сан­кцій, які застосовуються за вчинення конкретного правопо­рушення. Відповідно до цього критерію відповідальність у зазначеній сфері поділяється на: кримінальну, адміністра­тивну, цивільно-правову та дисциплінарну. Санкції за зе­мельні правопорушення і порядок їх застосування стосовно кожного з названих вище видів юридичної відповідальності характеризується своєю специфікою.

Певні особливості властиві цивільно-правовій відпові­дальності.

Серед порушень земельного законодавства, які зумовлю­ють настання цивільно-правової відповідальності, самостій­ну групу становлять угоди щодо земельних ділянок, які укла­дені із порушенням встановленого законом порядку, тобто не відповідають вимогам закону. Стаття 210 ЗК України перед­бачає, що такі угоди (купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок) визнаються недійсними за рішен­ням суду. Ця норма наводить вичерпний перелік таких ци­вільно-правових угод. Разом з тим, до угод щодо земельних ділянок, які можуть бути визнані недійсними, належать і де-

які інші угоди. Так, згідно з Законом України «Про оренді зем­лі» (ст. 14) за відсутності в договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цим Законом, а також при порущ_є^^ніін~ ших його вимог договір оренди земельної ділянки виз{#^ється недійсним відповідно до законів України.

Загальні підстави і правові наслідки визнання уго/1 щодо

ЗеМеЛЬНИХ ДІЛЯНОК НеДІЙСНИМИ ВСТаНОВЛеНІ ЦИВІЛЬНІ™ ^за"

конодавством, зокрема § 2 глави 16 розділу IV нового ЦК Ук­раїни. Так, угоди (правочини), що не відповідають вимогам закону, не породжують виникнення у сторін гірав та обов'язків, будь-яких бажаних результатів, незалежно від волі цих сторін. Правові наслідки укладення таад^х угод (правочинів) при визнанні їх недійсними за рішенім суду зводяться до двосторонньої реституції (поновлення сторін у попередньому стані).

Слід зазначити, що серед угод щодо земельнщ ділянок слід виділяти ті, які укладаються стосовно земельні діля­нок, що не включені до ринкового обігу і взагалі Не можуть виступати предметом угод. Йдеться, зокрема, про земельні ділянки, які перебувають у державній власності і ке можуть передаватися у комунальну чи приватну власність (землі атомної енергетики та космічної системи, земельщ ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорно­бильської катастрофи тощо) (ст. 84 ЗК).

До угод, укладених з порушенням земельного законодавс­тва, слід віднести і ті з них, що стосуються відчуження зе­мельних ділянок суб'єктами, які не мають на це права (нап­риклад, землекористувачами). Такі угоди порушук?^ть права власників земельних ділянок. У даному разі маюи> застосо­вуватися правила ст. 228 нового ЦК України, якац^{окликана} виконувати функції ст. 49 нині чинного Цивільно^ кодексу. Згідно зі ст. 228 «Правові наслідки вчинення право^ину, який порушує публічний порядок» ЦК України правоти вважа­ється таким, що порушує публічний порядок, лай» він був спрямований на порушення конституційних пра£ * свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фі­зичної або юридичної особи, держави, Автономної Республі­ки Крим, територіальної громади, незаконне з^володіння ним. Правочин, що порушує публічний порядок, є нікчем­ним. Як бачимо, недійсність цього правочину безпосередньо

 

 

240

16 — 4-123

241

встановлює закон. Судове рішення щодо такого правочину може лише констатувати його недійсність.

Чинне законодавство покладає обов'язок на підприємс­тва, установи, організації і громадян відшкодовувати збитки, завдані ними внаслідок порушення земельного законодавс­тва, у порядку і розмірах, визначених законодавством. Винні особи несуть цивільно-правову відповідальність незалежно від їх притягнення до кримінальної або адміністративної від­повідальності за порушення земельного законодавства у ви­падках, встановлених законом. Крім того, відшкодування за­подіяних збитків ст. 152 ЗК України розглядає як один із спо­собів захисту прав на земельні ділянки.

Підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам визначені правовими приписа­ми глави 24 ЗК України. Збитками, що завдані названим суб'єктам, слід вважати наявні, дійсні прямі збитки, до скла­ду яких включаються: вартість будинків і споруд, плодоягід­них, декоративних, лісових, деревно-чагарникових та інших багаторічних насаджень, вартість зрошувальних чи осушу­вальних систем, конкретні витрати на поліпшення якісного стану земель чи ґрунтів тощо. Відшкодуванню підлягають і неодержані доходи у всіх випадках, коли вони обґрунтовані.

За наявності підстав відшкодування збитків, закріплених ст. 156 ЗК України (погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподар­ських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки), якщо вони є результа­том порушення земельного законодавства, відшкодуванню підлягають збитки, що включають не лише суму коштів на відшкодування пошкодження, погіршення самих земель або ґрунтів, а й витрати на відшкодування негативних наслідків, які спричинили винні особи внаслідок вчинення неправомір­них дій, що унеможливлюють подальше цільове використан­ня відповідних земельних ділянок.

Застосування цивільно-правової відповідальності за зе­мельні правопорушення характеризується тим, що, крім збитків, які виражаються у грошовій формі, в результаті неп­равомірних дій можливе завдання екологічної шкоди. Сут­ність останньої зводиться головним чином до певного погір-

шення якісного стану довкілля¹. Така шкода може бути спри­чинена забрудненням і засміченням земельних ресурсів че­рез порушення природоохоронного законодавства. У цьому разі для визначення розмірів такої шкоди застосовується спеціальна Методика, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 27 жовтня 1997 р.². Вона встановлює по­рядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподія­них державі юридичними і фізичними особами в процесі їх діяльності у зв'язку із забрудненням земель хімічними та ін­шими речовинами, їх засміченням промисловими, побутови­ми та іншими відходами. Згідно із зазначеною Методикою (п. 3.1.) землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі ви­явлено кількісні чи якісні зміни, що відбулися у результаті господарської діяльності чи інших антропогенних наванта­жень. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки поя­вою в зоні аерації нових речовин, яких раніше не було, а й збільшенням вмісту речовин, що характерні для складу не­забрудненого грунту або порівняно з даними агрохімічного паспорта для земель сільськогосподарського призначення.

---

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 474; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!