Поняття, система та види суб’єктів адміністративного права.
Суб'єкти АП - це учасники прав. відносин, які мають суб'єкт. права та виконують юр. обов'язки. Для того, щоб бути суб'єктом АП, громадяни України, іноземці, особи без громадянства (апатриди), юр. організації володіють правосуб'єктністю.
Юр. особи, незалежно від того, на основі якої форми власності вони функціонують, можуть виступати в якості суб'єктів адміністративно-правових відносин, що виникли між цією юр. особою та іншим суб'єктом цих відносин.
Адміністративно-правові відносини можуть виникнути в системі органу викон. влади, а також юр. особи (підприємства, установи, організації), що функціонує на базі держ. форми власності. Тоді суб'єктами адміністративно-прав. відносин можуть виступати адміністрація держ. органу, підприємства, установи, організації з одного боку і працівники - з іншого.
Юр. особи в одних випадках можуть виступати в якості суб'єктів адміністративно-правових відносин, що виникли між самою юр. особою і іншим суб'єктом, в інших випадках відносини цього виду можуть виникнути в системі самої юр. особи. Тоді суб'єктам адміністративно-правових відносин можуть бути адміністрація держ. підприємства, установи, організації з 1 боку, з іншого - працівники підприємств, структурні підрозділи юр. особи, що функціонує на правах держ. власності.
Отже, суб'єктами АП можуть виступати громадяни України, іноземці, особи без громадянства, органи викон. влади, органи місц. самоврядування, об'єднання громадян, адміністрація перерахованих юр. осіб.
|
|
|
Найбільш поширене виділення таких основних видів суб'єктів адміністративного права:
- фізичні особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства;
- юридичні особи — органи виконавчої влади, будь-які інші державні органи, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємства, установи, організації (в особі їхніх керівників, які очолюють органи управління цих підприємств, установ, організацій);
- колективні суб'єкти (утворення), які не мають ознак юридичної особи, але тією чи іншою мірою наділені нормами адміністративного права певними правами і обов'язками: структурні підрозділи державних і недержавних органів, підприємств, установ, організацій, деякі інші громадські утворення (на кшталт загальних зборів громадян за місцем проживання).
Нагляд як спосіб забезпечення законності в сфері виконавчої влади.
Нагляд — основний спосіб забезпечення законності й дисципліни в державному управлінні, один із найважливіших елементів державного управління. Без організації та здійснення нагляду неможлива належна робота державного апарату, інших підконтрольних державних структур. Нагляд також є одним із основних дисциплінуючих чинників поведінки громадян.
|
|
|
Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами:
-пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання;
- підконтрольності і підзвітності органу державного нагляду (контролю) відповідним органам державної влади;
- рівності прав і законних інтересів усіх суб'єктів господарювання;
- гарантування прав суб'єкту господарювання;
- об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю);
-відкритості, прозорості, плановості й системності державного нагляду (контролю) та ін.
Контроль(нагляд) здійснюють:
1) органи законодавчої влади (Верховна Рада України);
2) Президент України та його Адміністрація;
3) представницький орган АРК — Верховна Рада АРК;
4) органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчої влади, місцева державна адміністрація, адміністрація підприємств, установ, організацій;
5) судові органи (Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, арбітражні суди);
6) спеціальні контролюючі органи — державні інспекції та служби (пожежна, санітарна, автомобільна та інші інспекції, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба тощо);
|
|
|
7) органи місцевого самоврядування (місцеві ради та їх виконавчі органи).
Адміністративний нагляд — це здійснення спеціальними державними структурами цільового спостереження за дотриманням виконавчо-розпорядчими органами, підприємствами, установами і організаціями та громадянами правил, передбачених нормативними актами.
Його суб'єктами є спеціально створені з цією метою державні структури: а) інспекції; б) міліція.
Усі інспекції залежно від компетенції можна поділити на дві групи: 1) ті, що мають повноваження міжвідомчого характеру (ДАІ, Держпожнагляд тощо); 2) ті, що не мають таких повноважень, тобто здійснюють свої функції тільки в межах того чи іншого відомства (інспекція польотів цивільної авіації, інспекція особового складу тощо).
Інспекції, що мають повноваження міжвідомчого (надвідомчого) характеру, є державними інспекціями. Вони здійснюють свої функції у межах наданої компетенції незалежно від відомчої підпорядкованості об'єктів.
Державні інспекції. Система державних інспекцій за характером зв'язків з органами державної виконавчої влади неоднорідна. Класифікуючи за цією ознакою, можна говорити про дві групи державних інспекцій:
|
|
|
1) організаційно відокремлена група держінспекцій, підпорядкована безпосередньо уряду (Держгортехнагляд — щодо дотримання правил з безпечного проведення робіт у промисловості та гірському нагляді);
2) група інспекцій, які є цілком або частково структурними підрозділами центральних органів державної виконавчої влади (міністерств, відомств).
Характерною щодо цього є діяльність добре нам відомої ДАІ, Держпожнагляду, органів санітарного нагляду або державної контрольно-ревізійної служби в Україні. Підпорядкованість державної інспекції тій чи іншій державній структурі фіксується у відповідному положенні. Положення про ці інспекції затверджує Кабінет Міністрів України.
Нагляд прокуратури - одна з функцій прокурорських органів по здійсненню нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, держ. комітетами, відомствами, ін. органами держ. і госп. управління та контролю, урядом АР Крим, місц. радами, їх викон. і розпорядчими органами, місц. держ. адміністраціями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, підпорядкування і належності, посад, особами та громадянами. Відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (1991) предметом заг. нагляду є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посад, особами, вимогам Конституції України і чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-екон., політ., особисті права та свободи гр-н, захист їх честі й гідності; додержання законів, що стосуються екон., міжнац. відносин, охорони навкол. середовища, митниці та зовнішньоекон. діяльності. При виявленні у процесі нагляду порушень законодавства прокурор реагує на них шляхом видання актів прокурорського реагування. Формами такого реагування є протест, припис, подання та постанова прокурора. Питання застосування, змісту та дії актів реагування прокурора регламентуються Законом України «Про прокуратуру». Протест на акт, що суперечить закону, вноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищого органу. У такому самому порядку вноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурора ставиться питання щодо скасування акту чи приведення його у відповідність до закону, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права. Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акту і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою в десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурор. При відхиленні протесту або ухиленні від його розгляду прокурор може звернутися із заявою до суду про визнання акту незаконним. Подання такої заяви зупиняє дію правового акту. Припис щодо усунення порушень закону вноситься прокурором, його заступником органу чи посадовій особі, які допустили порушення, або вищому в порядку підпорядкованості органу чи посадовій особі, які правомочні усунути порушення. Припис вноситься у випадках, коли порушення закону цілком очевидне і може завдати істотної шкоди інтересам держави, підприємства, установи, організації, а також громадянам, якщо воно не буде негайно усунуте. Припис підлягає негайному виконанню, про що повідомляється прокурору. Органи чи посадова особа можуть оскаржити припис вищому прокурору, який зобов'язаний розглянути скаргу протягом десяти днів. Рішення вищестоящого прокурора є остаточним. Подання з вимогами усунути порушення закону, причини цих порушень і умови, що їм сприяють, вносяться прокурором, його заступником до державного органу, громадської організації чи посадовій особі, які наділені повноваженнями усунути порушення закону, і підлягає негайному розгляду. В місячний строк мають бути вжиті заходи щодо усунення порушень закону, причин і умов, що їм сприяють, а наслідки повідомлені прокурору. Постанова вноситься прокурором, його заступником у разі порушення закону посадовою особою або громадянином. Залежно від характеру порушення вноситься вмотивована постанова щодо дисциплінарного провадження; провадження про адміністративне правопорушення. Вона підлягає розгляду відповідним органом або уповноваженою особою у десятиденний строк після її надходження. Результати розгляду повідомляються прокурору. Прокурор у механізмі державного контролю посідає особливе місце ще й тому, що, крім нього, ніхто не здійснює нагляд за додержанням законності у діяльності самих контролюючих органів.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 430; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!