Рушійні сили визвольної боротьби українського народу під проводом Б.Хмельницького

Причини:

1.Погіршення становища селянства умовах засилля магнатів та панщинно-фільваркової системи господарювання:

- швидке покріпачення селян;

- збільшення панщини та різноманітних форм відро бітників і податків на користь феодалів і держави;

- посилення визиску селян орендарями панської землі.

2.Зростання невдоволення українського міщанства, яке потерпало як від приватних власників міст, так і від сваволі королівських урядовців;

- православні городяни мали селитися лише в спеціально відведених кварталах;

- їх обмежували в заняттях ремеслом і торгівлею;

- усували від участі в місцевому самоврядуванні,обтяжували різними податками й повинностями.

3.Обмеження прав козацтва, запровадження заходів спрямованих на ліквідацію його як стану:

- з особливою жорстокістю придушувалися будь-які вияви покозачення;

- за «Ординацією…» 1638 р. всі колишні реєстрові козаки, за винятком 6-тисячного реєстру – відтоді складової частини польського війська, перетворювалися на кріпаків;

- реєстровці позбавляли права обирати гетьмана і старшину – їх мав призначити польський уряд зі шляхти;

- на Запоріжжі розміщувалися польські залоги, було відбудовано фортецю Кодак;

- козакам заборонялося без згоди уряду ходити в морські й суходільні походи проти Османської імперії тап Кримського ханства. Їх зобов»язували виконувати всілякі роботи,сплачувати обтяжливі податки

4.Полонізація української культури, примусове насадження католицизму,що викликало масові протести:

- православні зобов»язувалися сплачувати податки на утримання католицького духівництва

- закривалися існуючі,заборонялося будувати нові церкви й монастирі, а їчні володіння й майно конфісковували католицькими та уніатським духівництвом; натомість споруджувалися костьоли й кляштори

- звужувалася сфера вживання української мови

Початок національно-визвольної війни

На початку 1648 р. Богдан Хмельницький сформував перший повстанський загін, установив зв*язок з козаками залоги на Січі й 25 січня оволодів нею.Його обрали гетьманом Війська Запорізького.Ціподії стали початком Національно-визмольної війни українського народу. Заручившись підтримкю Туреччини, улютому-березні 1648 р.у Бхчисараї українські посли уклали угоду з кримським ханом Іслам-Гіреєм ІІІ про військову допомогу у війні проти Речі Посполитої.У такий спосіб гетьман розв*язав кілька проблем: недостатності власної кінноти; уникнення несподіваного нападу татарських і ногайських орд, що було б особливо небажаним під час воєнних дій проти Польщі. Перші перемоги козацького війська. Жовтоводська битва (5-6 травня 1648 р.) – перша переможна битва Національно-визвольної війни. Повстанці оточили польське військо під командуванням Стефана Потоцького на берегах річки Жовті Водим.Вирішальний наступ на польський табір розпочався 6 травня.Він завершився нищівною поразкою поляків. Корсунська битва (16 травня 1648 р.).Після розгрому під Жовтими Водами 20-тисячне польське військо на чолі з великим коронним гетьманом М.Потоцький і польським гетьманом М.Калиновським відійшло до Корсуня, де сховалося в укріпленому таборі. 14 травня до міста наблизилися війська Б.Хмельницького і загону Кривоноса польське військо було розгромлене. До кінця липня з-під влади поляків було визволено всю територію Лівобережжя, а до кінця серпня – Брацлавське, Київське,Подільське (крім м.Кам*янця) воєводства на Правбережжі,а також східні й південні райони Волинського воєводства.

11-13 вересня 1648 р. союзне козацько-татарське військо на чолі Богданом Хмельницьким зійшлося з польською армією під орудою гетьмана Потоцького неподалік м.Пилявці.битва завершилася для польської армії поразкою.Мета національно-визвольної війни. На початку 1649 р. Богдан Хмельницький оприлюднив свої наміри у війні проти Речі Посполитої.Це сталося в лютому, під час переговорів у Переяславі з королівським посольством. У відповідь на умови перемир*я, запропонованні польськими послами,гетьман сформував остаточну мету війни.Промову дослідники тлумачать як програму розбудови Української держави:

• Гетьман обґрунтував право українців на створення незалежної від Речі Посполитої держави в етнічних межах їхнього проживання;

• Сформулював положення про соборність Української держави;

• Розглядав козацьку Україну як спадкоємницю Київської Русі.

26.Зборівська (1649) та Білоцерківський (1651) угоди їх роль в процесі творення держави Б.Хмельницького

ЗБОРІВСЬКИЙ ДОГОВІР 1649 - — мирний договір, укладений 8(18).VIII 1649 у ході Нац.-визв. війни укр. народу між гетьманом Б. Хмельницьким та урядом Речі Посполитої у м. Зборові (тепер Терноп. обл.). Завершив воєнні дії 1649, під час яких козац.-сел. військо завдало поразки польс. армії, зокрема у Зборівській битві. Згідно з угодою зберігалися вольності Війська Запорізького. Козац. реєстр збільшувався до 40 тис. чол. Під управління гетьм. адміністрації переходили Київ., Брацл. і Черніг. воєводства; цю територію мали покинути польс. війська. Всі посади у названих воєводствах могли заступати тільки укр. шляхтичі правосл. віри. Євреям та єзуїтам заборонялося проживати у вказаних воєводствах. Київ, митрополитові надавалося місце в польс. сенаті. Чигирин переходив у володіння гетьмана. Водночас втрачалася територія ряду полків — Зв'ягельського, Любартівського, Миропільського, Остропільського, Барського та ін. (Волинь і Поділля). Шляхта одержала право повернутися до маєтків, селяни і міщани були змушені виконувати повинності. Вирішення питання про ліквідацію уніат, церкви в Україні покладалося на польс. сейм. Мало бути проголошено і заг. амністію учасникам козац. повстання. У січні 1650 польс. сейм формально затвердив умови 3. д. 1649. Уперше в історії укр.-польс. відносин у 14—17 ст. польс. уряд визнав статус автономії частини укр. земель, що перебували у складі Речі Посполитої. На цій території зберігалися створені в ході війни політ, устрій, адм.-тер. поділ (полково-сотенний), козац. суд, 40-тисячна нац. армія (реєстрові козаки) тощо. Підрозділам польс.-лит. армії заборонялося прибувати сюди і розташовуватися на постій. Б. Хмельницький розглядав 3. д. 1649 як тимчасовий і намагався фактично творити нову держ. організацію на тер. козацької України, незважаючи на форм, умови і використовуючи ті права, які давали йому статті 3. д. 1649. Фактично виникла укр. козацька д-ва під назвою «Військо Запорізьке». Значну частину цих здобутків було зведено нанівець Білоцерківським договором 1651. Білоцерківський договір Зміцнення Української держави насторожувало Польщу, і в сер. лютого 1651р. 12 — 14-тисячна польська армія на чолі з гетьманом Калиновським атакувала містечко Красне. У запеклому бою загинули майже всі козаки брацлавського полку, очолюваного одним з найкращих козацьких полководців Данилом Нечаем. Хоч і ворог втратив близько тисячі жовнірів. Під Вінницею поляків зупинили загони Івана Богуна. Вирішальні бої розгорнулися наприкінці червня — на поч. липня 1651 р. на Волині під Берестечком між 200гтисячним військом поляків та 100-тисячною українською армією і 30 — 40 тисячами татар. Перші два дні боїв були успішними для українців, які знищили близько 7 тис. поляків. Але у вирішальний момент битви татарські загони на чолі з ханом втекли з поля бою, захопивши в полон Б.Хмельницького, який намагався їх затримати. Залишившись без гетьмана, українська армія була оточена ворогом. У цих складних умовах наказним гетьманом було обрано І.Богуна, під командуванням якого через непрохідні болота й р. Пляшівку з возів, хомутів, сідел, Одягу було збудовано три переправи. 10 липня він вивів з оточення основні бойові сили, відхід яких прикривали кілька тисяч вояків. Близько 300 з них героїчно загинули на одному з островів, але не залишили позицій. Всього під Берестечком загинуло, за різними даними, від 4 до ЗО тис. козацько-селянського війська. Поразка під Берестечком була тяжким ударом для українського національно-визвольного руху. Становище ускладнювалося ще й тим, що литовському князеві Радзивіллу вдалося придушити повстання в Білорусі, прорватися вглиб України і захопити Київ. До поч. вересня польсько-литовська армія окупувала північні, центральні й західні райони Української держави. Однак завдяки організаторській діяльності Б.Хмельницького, відпущеного татарами на поч. липня, вдалося відновити боєздатність армії, зупинити під Білою Церквою просування противника й змусити його до переговорів. 28 вересня 1651 р. було підписано Білоцерківську угоду, за якою значно обмежувалася автономія держави: 1) козацькою територією визнавалося лише Київське воєводство. У Брацлавське і Чернігівське воєводства поверталась польська адміністрація, а магнатам і шляхті віддавалися їхні маєтки; 2) козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чол.; ті, хто залишився за межами реєстру, верталися у підданство до панів; 3) гетьман підпорядковувався польському королю, зобов'язувався розірвати союз із Кримським ханством і позбавлявся права дипломатичних зносин з іноземними державами; 4) підтверджувалися права православної церкви та української шляхти. Народ з обуренням відгукнувся на Білоцерківську угоду. Тисячі людей втікали за московський кордон — на Слобожанщину. В Україні знову почалися повстання проти польської шляхти.

Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 237; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 8 9 10 11 121314 15 16 17 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!