Правове регулювання іноземних інвестицій
Зрозуміло, що пильна увага держав до врегулювання інвестиційної діяльності унеможливлює застосування колізійного методу правового регулювання, внаслідок чого правовий режим інвестицій має у міжнародному праві особливості, які не відомі іншим сферам правового регулювання. Переважно регулювання міжнародних інвестицій здійснюється шляхом поєднання механізмів національного з міжнародно-правовим регулюванням, завдяки чому виникло таке явище, яке отримало в міжнародному праві назву «інвестиційний клімат». Його складовими є:
• режим прийому та захисту інвестицій на території держави- імпортера;
• режим гарантій інвестицій, що встановлений у державі- експортері;
• міжнародно-правове регулювання питань, пов’язаних з інвестиційною діяльністю.
Пряме регулювання інвестицій на національному рівні
здійснюється шляхом прийняття спеціальних законів, в яких безпосередньо встановлюються права та зобов’язання інвесторів, загальний порядок допуску іноземних інвестицій до національної економіки, організаційно-правові форми, в яких інвестиції впроваджуються і т. ін. Головними елементами національного правового регулювання іноземних інвестицій у державі-імпортері є режим, що встановлюється для інвесторів, та гарантії, які надаються іноземним інвесторам. Зазвичай держави, що заінтересовані у прийомі інвестицій, встановлюють для іноземних інвесторів або національний, або режим найбільшого сприяння. Загальною вимогою щодо правового становища іноземних інвесторів у країні-імпортері є та, за якою засоби, що застосовуються державою, не повинні бути дискримінаційними (згідно з відомим принципом: /ауоиг опе, /а- уоиг аіі - «благо одного, благо всіх») у тому числі - порівняно з діями щодо національних інвесторів.
|
|
|
Міжнародно-правове регулюванняпитань, пов’язаних з інвестиційною діяльністю, тобто - останній елемент «інвестиційного клімату» складають такі багатосторонні угоди
• Вашингтонська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами від 18 03 1965 р
• Сеульська конвенція про заснування Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій від 11 10 1985 р 2,
• Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи (ТРІМС) від 15 04 1994 р 3
Вашингтонська конвенція набула загальної чинності 14 10 1966 р , а станом на 3 11 2003 р в ній бере участь 140 держав світу Нею встановлені правила примірювальної та арбітражної процедур розгляду спорів та засновано Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів при Міжнародному банку реконструкції та розвитку (Іпіетаїюпаї Сєпіге /ог ЗеШетепі о/ Ітезітепі Оізргіїез - ІССЮ) До компетенції цього Центру належить розв’язання правових спорів, що виникають безпосередньо з відносин, пов’язаних з інвестиціями між Договірною державою (або будь-яким управомоченим органом Договірної Держави, про який повідомлено цією Державою Центру) і особою іншої Договірної держави, за умови, що існує письмова угода учасників про передачу такого спору на розгляд Центру Сторони такої угоди не мають права в односторонньому порядку відмовитись від неї Україна ратифікувала дану Конвенцію 16 03 2000 р і вона є чинною для нашої держави з 7 07 2000 р
|
|
|
Сеульська конвенція набула загальної чинності 12 04 1988 р і в ній беруть участь більш як 110 держав Україна приєдналась до цієї Конвенції згідно із Законом від 3 06 1992 р Даною Конвенцією систему державного і приватного страхування інвестицій, запроваджену Вашингтонською конвенцією, доповнено міжнародною системою страхування некомерційних ризиків, пов'язаних з інвестиційною діяльністю Конвенцією передбачено створення Багатостороннього
агентства з гарантій інвестицій (БАГІ), до компетенції якого належить укладання договорів страхування та перестрахування некоме- рційних ризиків, здійснення додаткових асигнувань з метою розширення інвестицій у країнах, що розвиваються, та сприяння мирному вирішенню спорів між інвесторами та державами, що приймають інвестиції.
|
|
|
Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи, яку було прийнято за результатами Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, діє лише між державами - членами Світової організації торгівлі і має на меті протистояти перешкодам здійсненню інвестицій у світових масштабах. Держави - учасниці Угоди домовились утримуватись при здійсненні інвестицій від заходів, що є несумісними з положеннями ТАТТ-94, зокрема таких, як встановлення кількісних обмежень (наприклад, від вимоги, за якою встановлюється та чи інша обов’язкова кількість переробки товарів місцевого походження у виробництві інвестора).
#5. Форми іноземного інвестування
Євстігнєєв Андрій, «Юридичний журнал», #10/2005
Старший юрист ТОВ «Адвокатская компания «Граве», Київ
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 233; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!