III стадія - стадія тривалого підтримання життєдіяльності (післяреанімаційний період)
Мета: відновлення функцій мозку, післяреанімаційна інтенсивна терапія.
У післяопераційному періоді здійснюють:
- Підтримку нормотензії.
- Підтримку парціального тиску кисню та вуглекислого газу (PaO2 і PaCo2).
- Підтримку нормотермії. Пацієнтам без свідомості після успішної СЛР рекомендована гіпотермія тіла (32-340С) впродовж 12-24 год.
- Підтримку нормоглікемії (4,4-6,1 ммоль/л). При рівні глюкози більше 9,1 моль / л слід призначити інсулін.
Додаток 1. Протипоказання до проведення СЛР.
СЛР показана всім хворим, які перебувають у стані клінічної смерті та не мають протипоказів. СЛР не проводять при [2,3]:
1) ознаках біологічної смерті;
2) смерті мозку;
3) термінальних стадіях невиліковних хвороб;
4) неоперабельних злоякісних утвореннях з метастазуванням;
5) якщо точно відомо, що з моменту зупинки кровообігу пройшло більше 25 хвилини в умовах нормотерміі.
Додаток 2. Критерії припинення реанімації [2,3]
СЛР може бути припинена при:
· відновленні самостійного кровообігу та появі пульсу на великих артеріях і/або відновленні самостійного дихання;
· неефективності реанімаційних заходів впродовж 30 хвилин;
· смерті серця - розвитку стійкої, щонайменше впродовж 30 хвилин, електричної асистолії (прямої лінії на ЕКГ), незважаючи на СЛР та медикаментозну підтримку;
· ознаках біологічної смерті.
Додаток 3. Діагностика смерті мозку.
|
|
|
Згідно Наказу № 226 від 25.09.2000 «Про затвердження нормативно-правових документів з питань трансплантації» МОЗ України, смерть мозку визначають як повне та незворотне припинення всіх його функцій, які реєструють при працюючому серці і ШВЛ. Смерть мозку прирівнюють до смерті людини.
Комплекс клінічних критеріїв, наявність яких обов'язкова для встановлення діагнозу смерті мозку (наказ МОЗ України №226):
· Повна і стійка відсутність свідомості (кома).
· Атонія всіх м'язів.
· Відсутність реакції на сильні больові подразнення.
· Відсутність реакції зіниць на пряме яскраве світло.
· Очні яблука нерухомі.
· Відсутність корнеальних рефлексів.
· Відсутність окулоцефаліческіх рефлексів.
· Відсутність окуловестибулярних рефлексів.
· Відсутність фарінгеальних і трахеальних рефлексів.
· Відсутність самостійного дихання.
Тести, які підтверджують комплекс клінічних критеріїв
при встановленні діагнозу смерті мозку наступні:
· Визначення відсутності мозкового кровотоку (за даними транскранеальної доплер-сонографії тричі з інтервалом не менше, ніж 30 хвилин).
· Визначення відсутності засвоєння кисню мозковою
тканиною (відсутність артеріовенозної різниці парціального тиску кисню).
|
|
|
Необхідно відзначити, що використання в якості підтверджуючих тестів електроенцефалографії і панангіографіі не передбачено Наказом № 226 від 25.09.2000г. «Про затвердження нормативно-правових документів з питань трансплантації» Міністерства Охорони Здоров'я України.
Діагноз смерті мозку встановлює консиліум лікарів. Після встановлення смерті мозку реанімаційні заходи, включно ШВЛ, можуть бути припинені.
Список літератури:
1. Глумчер Ф.С., Москаленко В.Ф. Неотложная медицинская помощь. Киев.: «медицина», 2008. - с.52-53.
2. Дубров С.А., Глумчер Ф.С. Серцево-легенева реанімація// Внутрішня медицина, 2008. – с. 46-51.
3. Усенко Л.В, Царев А.В. Сердечно-легочная и церебральная реанимация. Практическое руководство, Днепропетровск, 2008. – с. 35-36.
4. Rosenberg M., Wang C. et al. Results of cardiopulmonary resuscitation: failure to predict survival in town community hospital // Arch. Intern. Med. – 1993. – Vol. 153(11). – р.1370 – 1375.
5. Abella B.S., Sandbo N. et al. Chest compression rates during cardiopulmonary resuscitation are suboptimal // Circulation. – 2005. – Vol. 111(2). – P 428 – 434.
6. Zoch T.W., Desbiens N.A. et al. Short- and long-term survival after cardiopulmonary resuscitation // Arch. Int. Med. – 2000. – Vol. 160(7). – P. 1969 – 1973.
7. Mayo V.J. The quest to improve cardiac arrest survival: overcoming the hemodynamic effect ov ventilation // Crit Care Med. – 2005. – Vol. 33. – P. 898 – 899.
8. Anthony J. Handley, Rudolph Koster, Koen Monsieurs, Gavin D. Perkins, Sian Davies, Leo Bossaert. European Resuscitation Council Guidelines for Resuscitation 2005 Section 2. Adult basic life support and use of automated external defibrillators. - P. 4 – 10.
|
|
|
9. Safar P. Reanimatology – the science of resuscitation // Critical Care Medicine/ - 1982. – V. 10, №2. – P.134-136.
10. Caldwell G., Millar G., Quinn E. Simple mechanical methods for cardioversion: defence of the precordial thump and cough version // Qr. Med. J. - 1985. – V. 291 – Р. 627-630.
11. Kohl P., King A.M., Boulin C. Antiarrhythmic effects of acute mechanical stiumulation. In: Kohl P., Sachs F., Franz M.R., editors. Cardiac mechano-electric feedback and arrhythmias: form pipette to patient. Philadelphia: Elsevier Saunders, 2005. - p. 304-314.
12. Charles D. Deakin, Jerry P. Nolan. European Resuscitation Council Guidelines for Resuscitation 2005 Section 3. Electrical therapies: Automated external defibrillators, defibrillation, cardioversion and pacing. - P. 27.
13. Deakin C., Sado D., Petley G., Clewlow F. Determining the optimal paddle force for external defibrillation/Am. J. Cardiol. – 2002. - V. 90. – P. 812-813.
14. Jerry P. Nolan, Charles D. Deakin, Jasmeet Soar, Bernd W. Bottiger, Gary Smith. European Resuscitation Council Guidelines for Resuscitation, 2005. Section 4. Adult advanced life support. - P.44 – 52.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 182; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!