Техніка внутрішньовенних ін’єкцій

Алгоритм визначення груп крови за системою АВО

«Інструкція з визначення груп крові за системою АВО» (наказ МОЗ України від 05.07.1999 р. № 164) «Інструкції про застосування набору діагностичних моноклональних реагентів анти-А, анти-В та анти-АВ для визначення груп крові людини за системою АВО» від 16.02.2006р

Визначення групи крові за системою АВО проводять моноклональними реагентами (мишачі моноклональні Ig M) анти-А, анти-В та анти-АВ за звичайними методами виявлення антигенів еритроцитів та аглютинінів у сироватці (плазмі) крові за допомогою стандартних еритроцитів.

І. Визначення групи крові за допомогою моноклональних реагентів (цоліклонів) анти-А та анти-В

Матеріали:

· моноклональні реагенти (цоліклони) анти-А (рожевого кольору), анти-В (синього кольору) по 5мл у флаконах.

· маркировані піпетки («анти-А», «анти-В» і т.д.)

· біла порцелянова пластинка

· кров хворого (взята з антикоагулянтом)

Умови проведення досліджень:

· Визначення групи крові проводиться у приміщенні з достатнім освітленням при температурі від 15 °С до 25 °С.

· Необхідно працювати в рукавичках.

· Необхідно перевірити термін придатності реагентів.

· Не слід користуватися моноклональними реагентами, якщо вони мають нерозчинний осад або помутніння.

· Для кожного реагенту використовують окрему промаркировану піпетку.

· Моноклональні реагенти не слід зберігати відкритими.

Техніка визначення групи крові за допомогою цоліклонів антигенів А і В:

1 Нанести на планшет або на білу порцелянову пластинку під відповідними написами «Анти – А» та «Анти – В» по одній краплі (100 мкл) цоліклону анти-А та анти-В.

2. Поруч із краплями антитіл нанести по одній краплі (50 мкл) досліджуваної крові (співвідношення кров : реагент – 1:10)

- у разі визначення групи крові, взятої з пальця або взятої без консерванту, необхідно забезпечити достатньо велику кількість еритроцитів, тобто брати перші краплі з пальця (без сильного видавлювання) або вільні еритроцити з осаду крові, яка згорнулась (без надмірної кількості сироватки).

3. Реагенти та кров ретельно змішати чистою, сухою, скляною паличкою на пластині.

4. Спостерігати за ходом реакції при легкому похитуванні пластини або планшету протягом 5 хвилин (через можливість більш пізньої появи аглютинації з еритроцитами, які містять слабкі різновиди антигенів А або В).

Оцінка результатів:

Позитивний результат - виражається в аглютинації (склеюванні) еритроцитів.

Аглютинацію можна спостерігати неозброєним оком у вигляді дрібних червоних агрегатів, які швидко зливаються, утворюють великі пластівці або один великий аглютинат.

Негативній результат - крапля залишається рівномірно забарвленою у червоний колір, аглютинати в ній не спостерігаються.

· Кров належить до групи 0 (І), якщо відсутня (-)аглютинація з

цоліклонами анти-А та анти-В.

· Кров належить до групи А (II), якщо аглютинація (+)

спостерігається з цоліклоном анти-А.

· Кров належить до групи В (III), якщо аглютинація (+)

спостерігається з цоліклоном анти-В.

· Кров належить до групи АВ (IV), якщо аглютинація (+)

спостерігається з цоліклоном анти-А, з анти-В та анти-АВ.

Табл. 1 Трактування результатів реакції

Група досліджуваної крові	Реакція еритроцитів, які досліджуються, з моноклональними реагентами (цоліклонами)
Група досліджуваної крові	Анти - А	Анти – В	Контроль Анти - АВ
0(І)	—	—	—
А (II)	+	—	+
В (III)	—	+	+
АВ (IV)	+	+	+

Катетеризація сечового міхура.

Показання:

- глибоке порушення свідомості та необхідність погодинного вимірювання діурезу;

- гостра затримка сечі.

Протипоказання.

Стриктура сечового каналу, обтурація каменем та пухлиною, травма, інструментальне пошкодження задньої стінки уретри, уретрорагія, гострий уретрит, простатит, епідидиміт, орхіт.

Необхідні інструменти:

- сечовий катетер (м’який або металевий);

- стерильні рукавички;

- стерильний гліцерин або вазелінове масло.

Техніка.

Для катетеризації використовують як м’які, так і металеві катетери. Перед використанням катетер змащують стерильним гліцерином або вазеліновим маслом. Катетеризацію сечового міхура необхідно виконувати в стерильних гумових рукавичках.
Перед катетеризацією сечового міхура у жінок проводять туалет зовнішніх статевих органів. Пінцетом фіксується м'який катетер на відстані 4-5 см від міхурового кінця і поволі без зусиль вводить в сечовий канал. Зовнішній кінець м'якого катетера затискають між безіменним пальцем і мізинцем правої руки. Витікання сечі через катетер вказує на те, що він знаходиться в сечовому міхурі.
При катетеризації сечового міхура у чоловіків хворий лежить на спині.. Виконуючий маніпуляцію стає праворуч, лівою рукою бере статевий член, правою зсуває донизу крайню плоть, обробляє головку серветкою (шариком), змоченою розчином фурациліну. Статевий член під головкою необхідно обгорнути марлевою серветкою, щоб зручніше було його утримувати. Гумовий катетер вводять так, як і при катетеризації сечового міхура у жінок. При проведенні катетера в сечовий канал статевий член дещо натягається доверху (на катетер). Це сприяє більш глибокому проходженню катетера по сечовому каналу. При відчутті перешкоди на шляху проходження катетера його потрібне злегка витягнути і спробувати провести повторно. Довжина сечового каналу у чоловіків в середньому рівна 20 см. Як тільки катетер влучає в сечовий міхур, з нього починає виділятися сеча.

Якщо м’який катетер ввести не вдається, застосовують чоловічий металевий катетер. При цьому трьома пальцями лівої руки беруть статевий член у ділянці голівки, злегка натягують і піднімають його паралельно пупартовій зв’язці. Правою рукою вводять в уретру катетер, повернутий клювом вниз. Водночас обережно натягують на катетер статевий член. Катетер, просуваючись вниз і проникаючи в передміхурову частину уретри, зазвичай зустрічає незначну перешкоду. Після цього статевий член разом з катетером перекладають на серединну лінію живота і поступово опускають донизу в сторону калитки. При цьому відчувається деякий опір внутрішнього сфінктера сечового міхура. Як тільки катетер влучає в сечовий міхур, з нього починає виділятися сеча..

Для витягання катетера з сечового міхура статевий член піднімають доверху до серединної лінії живота, злегка нахиляють в сторону пупка і після цього починають витягати катетер. Як тільки він виходить за лобкове зчленування, статевий член повертають ліворуч і витягають катетер.

Техніка внутрішньовенних ін’єкцій

Оснащення: Стерильні голка і шприц одноразового використання ємністю 10 або 20 мл в упаковці, стерильні гумові рукавиці одноразового використання в упаковці, лікарські препарати в ампулах і флаконах, пилочка, 70% р-н етилового спирту, ватні кульки, джгути, полотняна серветка (рушник), лоток для використаних інструментів і матеріалів, пінцети в потрійному розчині.

Етапи	Обґрунтування
І. Підготовка процедури
1.Ретельно вимити двічі руки з милом, витерти рушником, обробити 70% розчином	Забезпечується інфекційна безпека.
2.Звірити напис на ампулі, звернути увагу на термін придатності.
3.Звільнити одноразовий шприц і голку від упаковки.
4.Розчин набрати із ампули в шприц.
5.Видалити з шприца пухирці повітря.	Запобігання утворення емболій.
6.Покласти шприц з набраними лік. речовинами на лоток.	Забезпечується інфекційна безпека.
7.На цей лоток покласти 3 ватні кульки, змочені у 70% р-ні етилового спирту.	Забезпечується інфекційна безпека.
8.Провести психологічну підготовку пацієнта.	Заохочується пацієнта до співпраці.
9.При виконанні ін’єкцій пацієнт має лежати в ліжку.	Запобігання непритомності.
10.Рука пацієнта повинна розташовуватись на столі в зручному, максимально розігнутому у ліктьовому згині положенні.
ІІ. Виконання процедури.
1.Намітити місце ін’єкції. Найзручніше виконувати внутрішньовенну ін’єкцію в вени ліктьового згину.	Це пояснюється доброю фіксацією вени в підшкірній основі, що не дає їй можливості зміщуватись і спадатися під час ін’єкції.
2.На плече вище ліктьового згину накласти гумовий джут; під джгут підкласти полотняну серветку. Джгут зав’язати таким чином, щоб вільні кінці були спрямовані вгору і не заважали під час виконання ін’єкції, а також щоб його можна було легко розв’язати лівою рукою.	Забезпечується чітке контурування вен і створення штучного венозного спазму.
3.Запропонувати пацієнту кілька разів енергійно стиснути і розтиснути кулак. Розтерти згинальну поверхню передпліччя рукою у напрямку від кисті до ліктьового згину.	Забезпечується посилення венозного застою.
4.Кінчиком вказівного пальця правої руки пропальпувати вени ліктьового згину і вибрати велику і малорухому вену.
5.Запропонувати пацієнту стиснути кулак.	Забезпечується чітке контурування вени.
6.Двічі протерти місце ін’єкції стерильними ватними кульками, змоченими у 70% розчині етилового спирту.	Забезпечується інфекційна безпека.
7.Взяти наповнений ліками шприц правою рукою так, щоб 2 палець підтримував муфту голки, 1, 3, і 4 пальці – циліндр шприца, а 5 палець розміщувався на поршні.
8.Першим пальцем лівої руки відтягнути шкіру нижче від наміченого місця ін’єкції.	Забезпечується точна фіксація вени.
9.Голку шприца встановити під гострим кутом до поверхні шкіри по напрямі току крові. Зріз голки повинен бути догори. Обережно проколоти шкіру і стінку фіксованої вени.
10.Опустити шприц і провести голку ще на 5-10 мм по ходу вени. При правильному положенні голки у вені в шприці з’явиться темна венозна кров. У пацієнтів з низьким артеріальним тиском кров у шприці буде після того, як поршень шприца злегка потягнути на себе. Якщо з першого разу не вдалося потрапили у вену, потрібно потягнути голку трохи на себе або ввести її трохи глибше, але що вона залишалася у підшкірній основі.
11.Перед введенім розчину лівою рукою обережно зняти накладений на плече гумовий джгут, запропонувати пацієнту розтиснути кулак.	Забезпечується правильне і швидке попадання ліків в кров’яне русло.
12.Не змінюючи положення шприца першим пальцем лівої руки натиснути на рукоятку поршня, і повільно ввести препарат.	При повільному введенні препарат не викликає небажаної реакції організму.
ІІІ. Закінчення процедури
1.Після закінчення введення лікарської речовини прикласти до місця ін’єкції стерильну ватну кульку змочену у 70% розчині етилового спирту.	Забезпечується інфекційна безпека; запобігання виконання непритомності.
2.Запропонувати пацієнту зігнути руку в ліктьовому суглобі і затиснути ватну кульку з спиртом на 3-5 хв. Заборонити пацієнту різко вставити після ін’єкції.	Забезпечується інфекційна безпека; запобігання виникнення непритомності.
3.Відпрацьовані ватні кульки занурити у5% розчині хлораміну в ємкості, про маркірованій “Для використаних ватних кульок” на 1 годину.	Забезпечується інфекційна безпека.
4.Відпрацьований шприц занурити у 5% розчині хлораміну, в ємкості промаркірованій “Для замочування одноразових шприців і голок” на 1 годину.	Забезпечується інфекційна безпека.
5.Вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти.	Забезпечується інфекційна безпека.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 310; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!