Методика проведення. Рекомендації для студентів



 

Медицина критичних станів, початок якій поклали дослідження В. А. Неговского і П. Сафара у другій половині ХХ століття, досягла значних успіхів. Сьогодні проведення серцево-легеневої реанімації (СЛР) дозволяє відновити кровообіг у 17,4 - 58% [4] і навіть у 61,2% [1,6] пацієнтів з раптовою зупинкою кровообігу. При цьому 18,5% пацієнтів , які перенесли СЛР, проживає 7 років і більше [6]. Прогноз СЛР залежить від часу початку і правильності виконання комплексу реанімаційних заходів [8]. Щорічно у світі реєструють більше 200 тис. реанімацій в умовах стаціонару, в результаті яких до життя повертають близько 70 тис. пацієнтів (приблизно 35% реанімованих) [2]. Згідно з даними V.J. Mayo, в позалікарняних умовах вдається реанімувати тільки 5% хворих [7]. В даний час розробкою та систематизацією стандартів з СЛР займаються Американська Асоціація Кардіологів (American Heart Association - AHA) і Європейська Рада з реанімації (European Resuscitation Council - ERC). Для узагальнення результатів досліджень з СЛР, які проводять в різних країнах світу, був створений Міжнародний об'єднаний комітет з реанімації (International Liason Comittee on Resuscitation - ILCOR), який проводив регулярно проводив перегляди міжнародних консенсусних рішень. Останній перегляд рекомендацій було здійснено ERC у 2005 р., 

 

Комплекс заходів СЛР умовно поділяють на 3 стадії (негайну, спеціалізовану та післяреанімаційну). Перша стадія (негайна, стадія елементарної підтримки життя) необхідно починати негайно безпосередньо на місці події любою особою, яка знайома з елементами СЛР (див. рис. 1):

1) укласти потерпілого на спину, на тверде підґрунтя;

2) діагностувати клінічну смерть на підставі наявності не менше 2 основних ознак (не довше 10 с):

- відсутності пульсу на великих артеріях (сонній - на рівні верхнього краю щитовидного хряща «кадика», зміщуючи подушечки вказівного та середнього пальців до внутрішнього краю грудинно - ключично - соскоподібного м'яза; стегновій - на межі середньої та медіальної третини пахової зв'язки)

- відсутності самостійного дихання (візуально, відчуття дихання на своїй щоці – тактика «дивись, слухай, відчувай»);

- розширення зіниць (підняти віко).

3) приступити до I стадії СЛР:

Показання та протипоказання до проведення СЛР – див. Додаток 1.

 

Рис. 1. Алгоритм проведення СЛР на догоспітальному етапі

I стадія - стадія елементарної базової підтримки життєдіяльності

(негайний період)

Мета: екстрена оксигенація, відновлення прохідності дихальних шляхів

1. Відновлення прохідності дихальних шляхів за допомогою
трійного прийому П. Сафара, який полягає в розгинанні голови в атлантопотиличному з’єднанні, висуванні нижньої щелепи і відкритті рота.
Для цього долоню однієї руки розташуйте так, щоб її ребро знаходилося на границі волосистої частини голови. Іншою рукою утримуйте підборіддя (альтернативний метод - підкласти під шию). Співдружним рухом обох рук розігніть голову в шийнопотиличному з’єднанні (рис.2).

 

 

Рис. 2. Трійний прийом П.Сафара

2.Для проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ) у потерпілого без обструкції дихальних шляхів:

•Перекрийте носові отвори потерпілого за допомогою великого та вказівного пальців руки, що лежить на лобі;

• Відкрийте потерпілому рот, утримуючи підборіддя піднятим догори.

• Зробить звичайний вдих, після чого проведіть спокійний видих у рот потерпілого, спостерігаючи за рухом грудної клітки. Загальна тривалість видиху повинна складати близько 1 с, об'єм відповідає дихальному обсягу реаніматора (400-600 мл.).

• Утримуйте дихальні шляхи відкритими, переконайтеся в наявності пасивного видиху.

• Повторіть маніпуляцію ще раз, після чого негайно розпочніть проведення компресій грудної клітки і подихів у співвідношенні 30:2.

3. Для проведенняШВЛ у потерпілого з порушенням прохідності дихальних шляхів:

• Вказівним пальцем проведіть ревізію ротової порожнини, видалить чужорідні тіла, уламки зубів, блювотні маси і т.п.

• Забезпечте прохідність дихальних шляхів і почніть ШВЛ самим відповідним способом: кисневою маскою, мішком Амбу, повітряпроводом, лярінгеальною маска, I-gel-маскою. Самим надійним методом забезпечення прохідності дихальних шляхів є інтубація трахеї - повітровід після відкривання рота введіть згином від язика, потім поверніть на 180° і просуньте всередину до упору кінця трубки в м'які тканини.

• Інспіраторний час становить 1 с., дихальний обсяг має становити 400-600 мл.

• При заінтубованій трахеї вентиляцію проводить з частотою 10-12 за 1 хвилину, компресію грудної клітини з частотою не менше 100 за 1 хвилину.

4.Проведіть прекардіальний удар (якщо реаніматолог безпосередньо спостерігає зупинку кровообігу, а дефібрилятор в даний момент недоступний [10]). Ефективний при фібриляції шлуночків(ФШ) в перші 10 с. з моменту настання зупинки кровообігу [11]). У такій ситуації прекардіальний удар здійсніть негайно ліктьової поверхнею міцно стиснутого кулака в нижню половину грудини з відстані 20 см, надайте удару характер різкого імпульсу.

5. Розпочнітьштучну підтримку кровообігу.Почніть компресії грудної клітки (непрямий масаж серця):

• Встаньте збоку від потерпілого.

• Розташуйте основу долоні однієї руки так, щоб пальці були паралельні ребрам на межі нижньої та середньої третини грудини.

• Долоню другої руки розмістіть перпендикулярно поверх першої.

• Займіть вертикальне положення над грудною кліткою потерпілого.

• Випряміть руки в ліктях і не згинайте їх під час компресії.

• Компресії робіть з частотою не менше 100 за 1 хв. і глибиною
4-5 см.

• Контролюйте повернення грудної клітки до початкового положення, не втрачайте контакт з грудною клітиною.

• Після 30 компресій виконайте 2 видиху в потерпілого.

 


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 183; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!