Практичне заняття № 19 ( 2 год.)
Тема: «Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні»
Мета:Підвищення рівня загальномовної підготовки; практичне оволодіння основами наукового стилю української мови.
Студенти повинні знати:
- специфічні риси і основні ознаки наукового стилю;
- жанри наукового мовлення та особливості їх оформлювання;
- призначення довідкової літератури.
Студенти повинні вміти:
- аналізувати тексти наукового стилю;
- скорочувати текст, складати план, конспект, реферат;
- робити необхідні записи ,виписки відповідно до поставленої мети;
- створювати навчально-наукові тексти в жанрах, які відповідають професійній підготовці.
План
1.Анатування і реферування наукових текстів.
2.Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.
3.Стаття як самостійний науковий твір.
ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК
1.Дайте визначення терміну «науковий стиль»
2.Назвіть особливості наукового стилю.
3.Назвіть структуру та загальні вимоги до наукового стилю.
4.У якій послідовності викладається матеріал у науковій праці.
5.Які особливості наукового стилю професійного спілкування?
6.Назвіть підстилі і жанри реалізації наукового стилю.
7.Що таке анотація?
8.Вимоги до написання анотації.
9.Що таке стаття?
10.Що таке наукова робота? З якою метою пишуть наукові роботи?
ПРАКТИЧНИЙ БЛОК
Вправа1. Зробіть короткий бібліографічний огляд на одну з тем: «Освічена людина - корисна людина», «Фахові знання - гарант професійного успіху». Складіть тезовий план.
|
|
|
Вправа 2. Доберіть літературу до теми «Науковий етикет». Напишіть розгорнутий план, укладіть словник ключових понять.
Вправа 3. Напишіть описову анотацію до одного з фахових видань. Подайте ключові слова.
Вправа 4. Запишіть текст анотації відповідно до норм сучасної літературної мови. Укажіть на характер помилок.
Ця стаття рекомендується фахівцям, які бажають досягти успіху в своїй діяльності. Дуже корисна буде та інформація котру дає не тільки автор, а й авторитетні підприємці, які користуючись своїм досвідом допомагають реалізувати себе. Але не тільки хороші знання і досвід допоможуть у формуванні власного іміджу, потрібно дбати і про психологічне здоров'я і про зовнішній вигляд. За допомогою чітко сформованої активної життєвої позиції і знання про самопрезен-тацію, вміння нею користуватися, допоможуть Вам досягти успіху в житті.
Вправа 5. Зредагуйте анотацію. Виправлення обґрунтуйте.
Ломакович С. В., Панченков А. О., Лук'янчук Т. О., Радишевська М. І., Маленко О. О., Терещенко В. М., Яковлева А. М. Українська мова і література//- 2009. 308 с.
|
|
|
Навчальний посібник складається з матеріалів, які допоможуть випускникам загальноосвітніх навчальних закладів на високому рівні підготуватися до зовнішнього незалежного оцінювання знань з української мови і літератури. Надано опорні конспекти, що містять основні відомості з розділів, щовходять до Програмових вимог ЗНО-2009, приклади тестових завдань із відповідями й коментарями, демонстраційний варіант тесту.
Призначається для випускників загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій, які готуються вступати до вищих навчальних закладів.
Посібник містить опорні конспекти, тестові завдання по темах і зразок тесту у форматі 2009 року. Структура посібника дозволяє повторити весь теоретичний курс, закріпити навички, виконати тестові задачі, потренуватися заповнювати бланк відповідей, ефективно підготуватися до ЗНО.
Вправа 6. Напишіть анотацію до наукової статті, складіть її тези, використовуючи цитати та виписки. Виправте помилки в оформлюванні літератури.
Ірина Фаріон МОВА ЯК ДУХОВО-НАЦІОНАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН
Мова - найважливіший національний ідентифікатор, завдяки якому кожна нація вирізняється з-поміж инших, усвідомлюючи себе самодостатнім та самочинним суб'єктом історії.
|
|
|
Ольга Федик
Не існує неомовленого буття - про це свідчить Євангелія від Иоанна: «1. Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог. 2.3 Богом було воно споконвіку. 3. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього», а відтак «... І Слово стало тілом, і оселилося між нами...» - акт найменування світу рівнозначний актові світобудови.
Нема грандіознішої метафори над Біблію. Через те кожен інтерпретує біблійні словообрази відповідно до набутого рівня ^цивілізаційного й індивідуального поступу та світовідчуття. Засаднича Йоаннова теза містить полярний синтез словознака: дух і матерія як вічне змагання двох первнів у первинності-вторинності, у началі-похідності, у змісті-формі, зрештою -у бутті-небутті. Ця теза сповна розкриває духову природу мори, надаючи їй трансцендентного (потойбічно-божественного) змісту.
Слово, за Гельдерліном, стало і найнебезпечнішим із благ. Бо воно посвідчує, хто ми є насправді. Воно є нашим домом, у якому ми, живучи, збуваємось. Воно є і нашим творцем, бо ж «ним постало все». І це все, попри свою універсальність, найцінніше своєю окремішністю, як найціннішою є людська індивідуальність, виявлена на тлі загалу. Так і мова не могла бути збережена єдиною для всіх, як і рід людський не міг лишитися одним табуном [3, 37]. Отож різні мови - як різні люди, запорука існування яких -відмінні і подібні до себе, а відтак «кожна нація - це свого роду індивідуальність, головними ознаками якої є особливості психічного складу і типів мислення...» [5, 37].
|
|
|
Мова - категорія духова
Рушієм національного є дух, а екзистенцією
духу є мова.
Вільгельм Гумбольдт.
Із біблійної тези очевидно, що слово, а отже, мова - категорія духова, або инакше, за визначним плідником психологізму у мовознавстві Г. Штайнталем, мова - це логіка духу народу. А дух, образно кажучи, це все те, що становить силу і гідність народу і переходить у спадок від одного покоління до іншого. Відтак розмаїтість мов і народів зумовлена різним проявом духової сили, і водночас мова є тою субстанцією, що стимулює загальнолюдську духову силу до постійної діяльносте. Логічним у цьому контексті є висновок В. Гумбольдта: важко собі уявити щось більш тотожне як мова народу та його дух, і народи мають через те різні мови, що їм властиві засадничі духові відмінності [2,71-72]. Мова позначає не самі предмети, а поняття, які дух незалежно від них утворює у процесі мовотворчосте. І саме в цьому утворенні понять, яке слід розглядати як глибоко внутрішній процес, що випереджає артикуляцію, і полягає духова зумовленість і окремішність нації.
На думку Г. Штайнталя, а відтак і О. Потебні, індивідуалізованість духу народу ніде не виражена так яскраво, як у своєрідній формі мови. Власне мова є істинним ядром духу народу [15, 11 б]. Спільні дії індивідуума і його народу головно базовані на мові, якою і з допомогою якої народ думає. Історія мови й історичний розвиток духу народу навзаєм проникні категорії буття, що стисло до пружини виражено у тезі: «Доля мови формує долю народу» [1, 249]. Повертаючи цю тезу у річище теперішніх суспільних обствин, позначених втратою національно-мовних пріоритетів, варто пригадати класиків: перемогу здобуває не сила рук і не досконалість зброї, а сила духу.
Оскільки природа вибрала боротьбу як шлях удосконалення мови (розумій - самого буття), то або боротися - або пропасти; або демонструвати дух як найважливішу народну окремішність у мовній екзистенції - або асимілюватися з кимось; або розуміти закладену Богом гармонію внутрішнього і зовнішнього (змісту-духу та форми-матерії) - або гіпертрофувати матеріяльні потреби коштом єдиного універсального прояву духу - мови.
Мова - категорія матеріяльна
Мова позбувшись ідеального, перестає бути творцем матеріального.
Ніна Велехова
Важливо тільки, порівняно з чим ця висока духова субстанція - мова -набуває матерялізованого буття. Найбільшою матерією мови є звуковий фон, буття. Найщільнішою матерією мови є звуковий фон, а найпотаємнішою щілиною духу - думка як головний концепт мислення. Мова, за В. Губольдтом,- це орган, що утворює думку [2,78]. Мислительська ж діяльність цілком духова, глибоко внутрішня і триває безслідно - тільки через посередництво звука вона матеріялізується і стає доступною до чуттєвого сприйняття. Через цю діяльність мислення і мова становлять нероздільну єдність: як думка охоплює всю душу, так і звук здатен усією силою збурити людину; як мислення прагне вирватися з тайників внутрішнього світу назовні, так і звук вкрай необхідний розумові для сприйняття предметів. За звуком же криється множина змістів, відомих тільки конкретній мові. Отож звукова ґенеза слова вкрай національна, власне така, що сягає мовних тайників - проблеми, які зокрема Ф. де Сосюр вирішує через концепцію довільносте знака як найкращої основи для дослідження. Учений вважає, що вся система мови ґрунтується на ірраціональному принципі довільносте знака, який у разі необмеженого використання міг би призвести до непередбачених ускладнень. Однак розуму вдається запровадити принципи впорядкованосте й регулярности до деякої частини всієї маси знаків, і саме в цьому виявляється важливість відносно вмотивованого й поясненного в мові [12, 168]. Суть мови як знакової системи якраз і полягає в тому що знаки ці є національними кодами, а не просто співвідношенням означуваного й означення - а складність цього у мовній похідності від духу.
Мова складається зі слів - матеріялізованих понять. Якщо поняття за своєю природою універсальні, то власне слова роблять їх національними. А словами є звуки нашого мовлення як неповторні знаки для мислення і для вираження наших думок і відчуттів. Всяке ж відчуття, зрозуміло, передбачає фізичні зміни у нервовій системі. Отож мова є матеріяльно-ідеальним явищем, у якому мислення ідеальне й універсальне, а мова - його національне втілення; образно кажучи, вона той ключ, котрим можна відчинити «чорну скриньку» (Н. Хомський) національного характеру.
Найточніше єдність ідеального й матеріяльного в мові означимо словами Павла Мовчана: «Мова... - річ не матеріяльна, але постійно матеріялізована. Мова - це живе функціонування народного духу, а не одних мертвих знаків» [8, 116], інакше, мова - це спосіб урівноваження реального і трансцендентного світів - вона їхній сполучник [11, 227].
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 2444; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!