Цілі, завдання і об’єкт дослідження



Практична робота №3

«МЕТОДИ СУБ’ЄКТИВНОЇ ОЦІНКИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТАНІВ ЛЮДИНИ»

Мета: оволодіння навичками проведення тестування і обробки даних по кожній з описаних діагностичних методик; складання якісної характеристики суб’єктивних проявів актуального фізіологічного стану за допомогою комплексу методик.

Теоретичні відомості

У інженерно–психологічних і ергономічних дослідженнях оцінка функціонального стану (ФС) працюючої людини традиційно використовується як один з основних критеріїв оптимальності організації трудової діяльності. Визначаючи ефективність праці через систему показників, що відбивають адекватність актуалізації внутрішніх ресурсів людини вимогам наявних професійних ситуацій, оцінка ФС дозволяє виділяти фактори ризику для проведення трудової діяльності, а також фізичного і психічного здоров’я професіоналів.

Під ФС розуміється інтегральний комплекс тих функцій і якостей людини, які актуалізуються в конкретний момент часу для вирішення завдання, що стоїть перед ним, і відбивають механізми регуляції діяльності, що склалися. Залежно від того наскільки ефективна робота регуляторної системи, що склалася, в цілому (максимум результату при мінімальній витраті внутрішніх засобів), ФС кваліфікується як оптимальний або неоптимальний. Конкретні види ФС – стани оптимальної працездатності, екстреної мобілізації, стомлення, моноттоності, стресу та ін. – відбивають особливості задіяних механізмів регуляції і можуть бути описані у вигляді якісно–специфічних синдромів ФС.

Повноцінна діагностика конкретних видів ФС припускає аналіз механізмів регуляції на різних рівнях життєдіяльності: фізіологічному, психологічному і поведінковому. Причому психологічний рівень включає два різні типи регуляторних процесів – когнітивних і рефлексивно–оціночних. У зв’язку з цим в практиці оцінки ФС використовуються різні класи діагностичних методів: реєстрація фізіологічних параметрів функціонування різних систем організму, поведінкові проби і спостереження за виконанням трудових завдань, що надають об’єктивності психометричним тестам. Особливий клас діагностичних процедур складають методи суб’єктивної оцінки стану.

Оцінка суб’єктивних проявів (чи ознак) стану є необхідним елементом комплексної діагностики ФС. Вона істотним чином збагачує можливості інтерпретації об’єктивних параметрів фізіологічного і психологічного функціонування, оскільки в ній міститься інформація про те, що переживає людина в конкретній ситуації, яке його відношення до неї, якими мотиваційними чинниками регулюється його діяльність. Окрім використання в комплексі з іншими методами, необхідними для детального аналізу механізмів регуляції діяльності, методики суб’єктивної оцінки є зручним засобом для проведення попередньої характеристики ФС у представників тієї або іншої професійної групи. З їх допомогою визначаються найбільш типові прояви дискомфорту і зниження працездатності, зрушення в мотиваційному відношенні до ситуації і емоційне забарвлення її суб’єктивного сприйняття. На цій підставі можна зробити висновок про міру сприятливості або несприятливості ФС в цілому і сформулювати гіпотези про наявність того або іншого конкретного синдрому ФС, який надалі підлягає детальнішій діагностиці.

Незважаючи на те що використання методів суб’єктивної оцінки стану має істотні обмеження (доступність для оцінки тільки усвідомлюваних проявів, неоднозначність прочитання вербальних формулювань, можливість спотворення результатів у бік соціальної бажаності і ін.), зміст цього класу методів постійно розширюється і оновлюється. Розроблений досить великий перелік стандартних тестів для діагностики різних видів ФС, підвищується надійність використання цих методик за рахунок застосування досконаліших способів виміру і контролю за отриманням суб’єктивних оцінок. Самостійну лінію нових розробок складає застосування процедур багатовимірної обробки статистичних даних, що дозволяють інтегрувати різнорідну інформацію про окремі прояви ФС в системі єдиних координат, а також інтерпретувати їх з позицій цілісного синдрому ФС, що відбиває особливості регуляторних механізмів, що склалися. Знайомству з реалізацією вказаних перспективних можливостей при використанні методів суб’єктивної оцінки ФС присвячені представлені нижче завдання.

Підготовлені завдання спрямовані на рішення двох різних типів діагностичних завдань, що найчастіше встають перед дослідником при проведенні прикладної роботи – індивідуальної і групової діагностики (у даній роботі не досліджується). У першому випадку оцінці підлягає синдром проявів ФС, сформований у конкретної людини в певній ситуації. У другому випадку діагностуються прояви ФС і їх взаємозв’язку, найбільш типові для осіб, об’єднаних в групу за принципом загальної професійної приналежності, схожістю умов праці або видами робочих навантажень і ін. В обох випадках діагноста орієнтована на оцінку актуального ФС, тобто переживаного людиною стану в даний момент часу. Вплив стійкіших характеристик фонового ФС, що формується упродовж триваліших відрізків часу, розглядається як опосердкований чинник. Слід зазначити також, що описана в завданнях «технологія» інтеграції даних, грунтована на представленні ФС як багатопараметричного об’єкту, застосована не лише до аналізу суб’єктивних проявів стану. Вона може бути використана при проведенні комплексної оцінки ФС, що включає показники фізіологічних, психологічних і поведінкових тестів.

 

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИКИ

Цілі, завдання і об’єкт дослідження

Основною метою завдань, представлених в цьому розділі, є знайомство з деякими видами спеціалізованих методик, призначених для оцінки різних суб’єктивних компонентів в структурі актуального ФС і оволодіння способами кількісної, і якісної інтерпретації цілісних синдромів ФС. У рамках позначеної мети основна увага приділяється рішенню наступних завдань :

1. Детальне ознайомлення зі змістом, процедурами збору, обробки і інтерпретації даних для запропонованого набору стандартних діагностичних методик.

2. Освоєння процедур діагностики актуального ФС по комплексу суб’єктивних проявів у окремого випробовуваного і підготовки «індивідуального портрета» стану на основі якісної інтерпретації основних показників методик.

3. Виявлення типових особливостей і структури суб’єктивного синдрому проявів ФС при проведенні групової діагностики на основі застосування методів багатовимірної статистичної обробки даних. Підготовка «групового портрета» актуального ФС.

4. Визначення внутрішньогрупових індивідуальних відмінностей, що визначають специфіку актуального ФС у різних випробовуваних, таких, що входять до групи.

Об’єкт дослідження: актуальний ФС, що переживається членами учбової групи, яка бере участь в проведенні занять.

Діагностичні методики

До складу діагностичного комплексу включені 7 методик, що пройшли необхідні етапи стандартизації на різних вибірках випробовуваних (у тому числі і на студентських групах) і таких, що добре зарекомендували себе при використанні в прикладних умовах.

Методика «Шкала станів»

Методика спрямована на оцінку мірі суб’єктивної комфортності, що переживається людиною у ФС в даний момент часу. Вона складається з 10 біполярних шкал, полюси яких позначені протилежними за своїм значенням прикметниками, що описують характерні ознаки «хорошого» і «поганого» суб’єктивного стану (наприклад, «сильний – слабкий», «спокійний –схвильований», «нудний – зацікавлений»). Опитувальний лист, пропонований випробовуваному для заповнення, представлений нижче (див. бланк 1.1).

Для оцінки міри вираженості переживань по кожній парі ознак використовується традиційна 7–бальна шкала з фіксованою нейтральною оцінкою «0» і трьома градаціями у бік кожного з полярних переживань (1 – слабка вираженість, 2 – помірна вираженість, 3 – сильна вираженість). На бланку методики оцінна шкала представлена в симетричній цифровій формі «3210123». При підрахунку результатів тестування вона трансформується в послідовність від 7 до 1 балу, причому бал 7 привласнюється максимально позитивній оцінці ознаки, а бал 1 — максимально негативній. Оцінка 4 бали відповідає нейтральному пункту «0».

Слід зазначити, що до складу методики входять як прямі (п. 1, 2, 4, 5, 7, 9), так і зворотні шкали (п. 3, 6, 8, 10). У разі прямих шкал, оцінка в 7 балів знаходиться на лівому полюсі шкали (шкала оцінювань виглядає як «спадаюча» послідовність: 7654321). У разі зворотних шкал оцінка в 7 балів переміщається на правий полюс шкали – шкала оцінювань як би «перевертається» і має вигляд «спадаючої» послідовності (1234567).

Основним показником цієї методики є так званий індекс суб’єктивного комфорту (ІСК), який розраховується як загальна сума балів, набрана випробовуваним по усіх 10 шкалах.

Оцінки випробовуваних можуть варіювати в діапазоні від 10 до 70 балів. Чим вище значення ІКС, тим комфортніший загальний суб’єктивний стан випробовуваного. Інтерпретація результатів будується з урахуванням наступних градацій ІКС:

 

ІКС > 54 балів Високий рівень суб’єктивного комфорту, хороше самопочуття
48 < ІКС < 54 балів Прийнятний рівень суб’єктивного комфорту, нормальне самопочуття
41 < ІКС < 48 балів Понижений рівень суб’єктивного комфорту, знижене самопочуття
ІКС < 41 балу Низький рівень суб’єктивного комфорту, погане самопочуття

 

Бланк 1.1. Шкала станів П.І.П.                                                             Дата __________________________ Час заповнення __________________ Інструкція. Прочитайте кожну з представлених нижче пар полярних тверджень і на оціночній шкалі відмітьте, в якому ступені ваші відчуття в даний момент часу ближче до того або іншого полюса шкали. Відсутності скільки–небудь вираженого зрушення у бік того або іншого переживання за цією шкалою відповідає оцінка «0». Не замислюйтеся, будь ласка, довго над вибором відповіді – звичайне перше відчуття, яке спадає вам на думку, виявляється найбільш точним.
1 Сильний 3210123 Слабкий
2 Веселий 3210123 Сумний
3 Сонний 3210123 Бадьорий
4 Спокійний 3210123 Схвильований
5 Щасливий 3210123 Нещасний
6 Ледачий 3210123 Енергійний
7 Свіжий 3210123 Втомлений
8 Розслаблений 3210123 Зібраний
9 Повний сил 3210123 Виснажений
10 Нудний 3210123 Зацікавлений

 

Індекс суб’єктивного комфорту       ______

За своїм змістом і формою тестування методика «Шкала станів» надзвичайно близька широковідомому тесту САН. Вона компактніша і не припускає диференційованої оцінки стану по різних структурних компонентах ФС, проте показник ІКС стабільно виявляє високі кореляції з оцінками по тесту САН. Тому в прикладних дослідженнях вона може з високою надійністю використовуватися як скорочена паралельна форма тесту САН, що істотно зменшує час проведення тестування. За бажання тест САН може також бути включений в комплекс методик, використовуваних в цьому практикумі.


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 184; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!