Протиепідемічний захист на етапах медичної евакуації

Практика №6(сестр справа). Тема:Основи військової гігієни. Гігієна харчування особового складу військ. Основи військової епідеміології. Загальна характеристика протиепідемічних сил і засобів, протиепідемічний захист на етапах медичної евакуації. Санітарно-епідеміологічна розвідка.

План.

1. Гігієна харчування особового складу військ.

2. Протиепідемічний захист на етапах медичної евакуації.

3. Заходи щодо запобігання поширенню інфекційних захворювань у військах після застосування ворогом бактеріологічної зброї.

4. Санітарно-епідеміологічна розвідка.Завдання санітарно-епідеміологічної розвідки, методи її проведення.

Література:

Бадюк М.І. ВМП ст. 367-415.

 

1.

Гігієна харчування особового складу військ.

У раціон військовослужбовців включають набір продуктів, що відповідають фізіологічним потребам організму і мають відповідні сма­кові якості.

Залежно від характеру діяльності особового складу, добовий раціон мо­жна змінювати. Доцільно розподіляти його таким чином:

- Сніданок — 30-35% загальної добової маси;

- обід — 40-45 %;

- вечеря — 30-20%.

Їжу, що містить білкові речовини (м'ясо, риба, бобові), необхідно вклю­чати в меню сніданків та обідів, бо вона довше затримується у шлунку, підвищує обмін речовин, збуджує нервову систему.

У військових частинах харчові продукти зберігаються у спеціально обладнаному продовольчому складі.

Продовольчий склад повинен мати:

- сховище для зберігання сухих продуктів (борошна, круп, макаронних виробів, бобових, концентратів, цу­кру, чаю тощо);

- холодильні камери для окремого зберігання м'яса, риби, молочних та інших продуктів, що швидко псуються;

- приміщення для збері­гання консервів;

- сховище для зберігання продуктів недоторканого запасу (НЗ).

Овочі зберігають у земляному овочесховищі.

Хліб необхідно зберіга­ти у сухих приміщеннях, що добре провітрюються, або завозити його що­денно.

Усе продовольство зберігають на спеціально обладнаних стелажах. Про­дукти відпускає комірник, відповідно до накладних документів.

У складі повинні бути: умивальник, мило, рушник, спецодяг.

Продукти привозять на спеціально обладнаному транспорті, використо­вуватиякий з іншою метою суворо забороняється. Усі транспортні засоби повинні мати санітарний паспорт, без якого перевозити продукти не дозво­ляється.

М'ясо перевозять в авторефрижераторах;

хліб - в автофургонах, обладнаних спеціальними лотками;

інші продукти — в закритих автомобі­лях з ущільненим кузовом.

Невелику кількість продуктів дозволяється перевозити у ящиках: м'ясо — у ящиках, оббитих білою жерстю, і з щільно закритими кришками; хліб — у дерев’яних ящиках з кришками.

Усі транспортні засоби повинні систематично митись. Особливо високі вимоги висуваються до утримання в чистоті авторефрижераторів та ящи­ків для перевезення м’яса. Після кожного перевезення їх необхідно мити гарячою водою і висушувати.

Продукти, що отримують із складу на кухню, повинні доставлятись в спеціальній промаркірованій тарі. Після кожного використання її проми­вають гарячою водою та ошпарюють окропом.

У звичайних умовах особовий склад харчується у солдатських їдальнях, що будують за типовими проектами.

Їдальня складається із кухні й залудля обідів.

Кухня має:

-  приміщення для переробки харчових продуктів і при­готування їжі,

- побутові приміщення,

-  холодильні камери.

При переробці харчових продуктів необхідно дотримуватись потокової системи. Це означає, що не можна допускати контакту необроблених хар­чових продуктів з тими, що пройшли обробку, особливо теплову, а також з відходами й залишками продуктів. Усі приміщення кухні повинні бути за­безпечені технологічним обладнанням (м’ясорубки, овочерізки, тощо).

 Столи, дошки, ножі, каструлі повинні бути промарковані запризначенням:

- СМ — сире м'ясо,

- Р — риба,

- ВМ - варене м'ясо тощо.

 

Столи для обробки продуктів повинні бути покритими водонепроникними матеріалами - су­цільними листами нержавіючої сталі, білого заліза.

Для рубки сирого м’яса і кісток повинна бути спеціальна колода з твер­дих порід дерева, яку після використання необхідно ретельно очищати і за­сипати сіллю.

Приміщення для приготування їжі обладнують автоклавами — котлами з герметичними кришками. Перевага автоклавів полягає у тому, що їжа у них вариться при підвищеному тиску пару. Тому на приготування страви витрачається значно менше часу, і при цьому в готових стравах зберігаєть­ся вітамін С.

Якщо в їдальні харчується велика кількість людей, то посудомийна по­винна бути розділена на дві частини:

- для миття кухонногопосуду

- для миттястолового по­суду.

 

Кухонний посуд миють у ваннах, а столовий — на конвейєрах посу­домийних машин. Для миття посуду використовують дозволені мийні та знежирюючі засоби.

 

Обідній зал обладнують столами на 10 осіб і лавами.

Приміщення їда­льні повинні добре вентилюватись і освітлюватись.

Особовий склад повинен забезпечуватися тільки доброякісними харчо­вими продуктами. Харчові продукти, що одержують з продовольчого скла­ду, старанно оглядає черговий по їдальні та кухар-інструктор (старший ку­хар). Якщо виникають сумніви щодо якості продуктів, то для її визначення залучають лікаря чи фельдшера, які можуть дозволити або заборонити їх використання. Продукти сумнівної якості заміняють доброякісними. Вилу­чені продукти зберігають у складі, окремо від інших продуктів до одер­жання результатів лабораторного аналізу, за допомогою якого вирішується питання придатності їх до використання чи вилучення та утилізації.

Свіже м'ясо та рибу одержують окремо на кожну варку (на сніданок, обід, вечерю) не раніше 2 год до теплової обробки. Заморожені продукти — за 4-6 год, але не більше 12 год (для м’яса). Солону рибу - за 8-12 год. Цей час потрібен для того, щоб продукти розморозити або вимочити у воді й приготувати з них напівфабрикати.

Для збереження вітаміну С, очищену картоплю та інші овочі необхідно залити холодною водою і тримати в ній не довше 4 годин до варіння. Із свіжої та квашеної капусти готують салати. При приготуванні першихстрав із квашеної капусти із неї не слід віджимати розсіл, що також містить вітамін С. Картоплю та овочі нарізують безпосередньо перед варінням, кладуть у окріп і варять при слабкому кипінні у котлах або автоклавах до готовності. Картоплю і овочі краще варити у м’ясному бульйоні, з дода­ванням невеликої кількості жиру. Білки стабілізують вітамін С, жирова плівка захищає його від окислення киснем повітря. При тривалому збері­ганні страв та повторному їх розігріванні вітамін С повністю руйнується. Тому їжа повинна бути готова за 15-20 хвилин до роздачі.

Навесні, коли вміст вітаміну С у продуктах знижується, проводять віта­мінізацію готової їжі. До третьої страви додають аскорбінову кислоту з розрахунку 50 мг на одну людину на добу. Фельдшер зобов’язаний знати правила вітамінізації їжі.

Важливим заходом, що повинен добре знати й контролювати фельдшер, є повторна теплова обробка порцій м’яса. Після поділу вареного або туш­кованого м’яса, кухар повинен залити його соусом або бульйоном і кип’ятити протягом 15 хвилин (для знищення мікроорганізмів, здатних ви­кликати харчові отруєння). Всі інші м’ясні та рибні страви повинні бути готовими за 15-20 хвилин до роздачі і зберігатися у гарячому вигляді на плиті чи в духовій шафі.

Зберігати готову їжу для особового складу, який не може вчасно прибу­ти в їдальню, дозволяється у холодильній шафі не більше 4 год. Перед ви­дачею перші страви необхідно прокип’ятити, м’ясні порції проварити, як зазначено вище, рибні порції та гарнір просмажити.

 

Харчування особового стаду у польових умовах.

 Організовує його начальник продовольчої служби.

Санітарно-гігієнічний контроль за харчуванням здійснює медична служба.

 

Забезпечується харчу­вання особового складу у польових умовах завдяки розгортанню та функ­ціонуванню продовольчого пункту батальйону (ППБ) .

 

Продовольчий пункт батальйону (ППБ) має:

-  похідні кухні,

- об­ладнання для обробки харчових продуктів,

-  польовий кип’ятильник,

- цисте­рну для води місткістю 1000 л,

- транспортні автомобілі для перевезення продовольства,

- харчові термоси,

- каркасні намети і господарське майно.

 

Ділянка для розгортання продовольчого пункту батальйону повинна відповідати наступним вимогам:

- використання захисних властивості міс­цевостей (лісу, яру),

- наявність зручних під’їзних шляхів,

- знаходження на далекій відстані від сміттєзвалищ, тваринницьких ферм;

- наявність поблизу продовольчого пункту батальйону джерела доброякісної питної води або можливість підвозу її із пункту водопостачання частини. Перевага надаєть­ся закритим джерелам водопостачання.

 

Перед розгортанням продовольчого пункту, ділянку місцевості очища­ють від сторонніх предметів і сміття. Похідні кухні та їх обладнання роз­ташовують у каркасних наметах, що розгортають на відстані 30 м один від одного. На відстані 15 м від наметів обладнують місце для очищення ово­чів, на відстані 50 м копають яму для відходів, яку накривають щільно кришкою, а також викопують рівчаки (відхожі місця для особового складу продовольчого пункту батальйону) на відстані, не ближче 50 м. Для укрит­тя особового складу ППБ обладнують спеціальні місця. Якщо особовий склад батальйону приймає їжу на ППБ, обладнують місця для миття казан­ків, кружок, ложок.

Їжа для підрозділів батальйону відпускається у термосах; одночасно з їжею, у інші термоси, відпускається гаряча вода для миття особистого по­суду.

Їжу готують відповідно до меню-розкладки продуктів, яку складають на одну добу для усієї частини. Гаряча їжа повинна видаватись тричі на добу. На сніданок та вечерю готують по одній страві, а на обід — дві. При немож­ливості у бойових умовах організувати триразове харчування, гарячу їжу видають двічі на день. У цих випадках на третій прийом їжі, за рахунок но­рми пайка, видають м’ясні або м’ясо-рослинні консерви та хліб (сухарі), із розрахунку 15 - 20% від добового раціону.

Правила обробки продуктів харчування у польових умовах такі ж, як і у стаціонарних. Незважаючи на труднощі польового розташування, фельд­шер повинен висувати суворі вимоги до виконання цих правил, особливо до теплової обробки продуктів та зберігання готової їжі.

 

Постачання військових частин у польових умовах хлібом здійснюється польовими механізованими хлібозаводами (ПМХЗ).

 

Медичний контроль за роботою ПМХЗ передбачає:

- визначення якості отриманих продуктів;

- надання допомоги у виборі джерела водопостачання і визначення якості води в ньому (не слід використовувати для випікання хліба не­доброякісну сировину та воду);

- контроль за якістю випеченого хліба за показниками вологості, пори­стості, кислотності;

- періодичний контроль здоров’я пекарів та інших спеціалістів, які бе­руть участь у випіканні хліба.

 

Загроза застосування противником зброї масового ураження висуває нові вимоги до організації харчування особового складу у польових умо­вах. Найкращим захистом запасів продуктів харчування є їх герметична упаковка (консерви), використання спеціальної тари (багатошарові паперо­ві крафт-мішки, картонні ящики з поліетиленовою плівкою тощо); гермети­зація кузовів машин та використання авторефржераторів.

 

Слід пам’ятати, що очищення харчових продуктів від радіоактивних ре­човин (дезактивація) є складною й трудомісткою роботою. Консерви очи­щають щітками та витирають м’якою тканиною, обмивають водою. Проду­кти, що зберігалися у крафт-мішках, дезактивують очищенням їх повер­хонь та пошаровим зняттям паперу. Дезактивація твердих жирів може про­ходити шляхом зішкрібання поверхневого шару. Повнота дезактивації кон­тролюється рентгенометром-радіометром. Вживання продуктів у їжу до­зволяється, якщо забруднення їх радіоактивними речовинами не перевищує гранично допустимі рівні.

 

Продукти харчування, забруднені хімічними отруйними речовинами та заражені патогенними мікроорганізмами, для постачання військ не допус­каються.

 

Медичний контроль за харчуванням особового складу здійснюється лі­карями, фельдшерами та санітарними інструкторами і проводиться з метою забезпечення адекватного харчування, запобігання виникненню захворю­вань, пов’язаних із вживанням недоброякісної їжі та води.

 

Санітарний нагляд за харчуванням військовослужбовців передбачає:

- участь медичної служби у розробці режиму харчування та складання меню-розкладки продуктів;

- дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил при транспортуванні та зберіганні продовольчих продуктів та питної води, приготуванні та видачі їжі;

- контроль за забезпеченням особового складу індивідуальними казан­ками, ложками, флягами, а також перевірка знань та виконання ним правил особистої гігієни;

- контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм і правил при роз­гортанні польових пунктів харчування на місцевості, організацією їх водопостачання;

- контроль за дотриманням гігієнічних вимог до первинної теплової обробки продуктів;

- контроль за дотриманням терміну реалізації готової їжі;

- контроль якості миття та знезараження індивідуальних казанків, ін­вентаря та термосів на польових пунктах харчування;

- проведення медичного нагляду за станом здоров’я працівників про­довольчої служби і здійснення контролю за виконанням ними правил особистої гігієни;

- проведення заходів з профілактики харчових отруєнь;

- відпрацювання рекомендацій для покращення харчування військово­службовців.

2.

Протиепідемічний захист на етапах медичної евакуації.

Протиепідемічний захист на етапах медичної евакуації організується і проводиться з метою:

- недопущення зараження поранених, уражених і хворих, а також усьо­го особового складу етапу медичної евакуації;

- своєчасного виявлення, ізоляції та лікування інфекційних хворих;

- ізоляції та спостереження за особами, підозрілими на інфекційні за­хворювання;

- правильної та своєчасної їх евакуації в інфекційний госпіталь з до­триманням правил запобігання поширенню інфекції.

 

Одним з найважливіших завдань є запобігання внутрішньогоспітальним зараженням поранених, уражених і хворих, які проходять лікування на да­ному етапі.

 Комплекс заходів, що здійснюється з цією метою, об'єднано в поняття “протиепідемічний режим ".

Він включає заходи з запобігання ко­нтакту інфекційних хворих з пораненими та соматичнимихворими:

- регулярне проведення поточної дезінфекції;

- забезпечення хворих білизною, постіллю, посудом та засобами догляду;

- окреме розміщення хворих з урахуванням механізму передачі інфекцій;

- наявність баків для замочування білизни та посуду, для дезінфекції випорожнень хворих, а також мішків для зберіган­ня одягу;

- знезараження кухонного, столового та чайного посуду;

-санітарна обробка хворих, які надходять до ізолятора;

- створення умов для виконання хворими та обслуговуючим персоналом правил особистої гігієни;

- заборона допуску сторонніх осіб.

 

На всіх етапах медичної евакуації поранені та хворі повинні підлягати ретельному медичному сортуванню з метою виявлення та ізоляції осіб, пі­дозрілих на інфекційні захворювання. Виявлених осіб розміщують у ізоля­торах.

Ізолятори розгортають у окремому приміщенні, що повинно бути ізо­льованим. З цією метою можуть бути використані намети, але не менше двох — для хворих на повітряно-крапельні інфекції та шлунково-кишкові.

У ізоляторі мають бути: туалет, санпропускник, необхідний посуд, ме­дичний інструментарій, дезінфекційні засоби. До роботи у ізоляторі залу­чають медичний персонал середньої та нижчої медичної ланки, який обі­знаний з правилами догляду за хворими на інфекційні хвороби.

 

Обслуговуючий персонал, який працює в ізоляторах та інфекційних від­діленнях, щоквартально обстежують з метою виявлення носіїв збудників інфекційних хвороб. Медичний та обслуговуючий персонал зобов'язаний носити марлеві маски.

При надходженні із осередку бактеріологічного зараження потерпілих, хворих на особливо небезпечні інфекційні хвороби, етап медичної евакуа­ції негайно переводять на суворий протиепідемічний режим, який включає:

> розгортання (виділення) спеціальних функціональних підрозділів для прийому інфекційних хворих, їх медичне сортування, санітарну об­робку, надання медичної допомоги і призначення для роботи у них окремого медичного персоналу;

> відокремлення поранених і хворих з ознаками інфекційних захворю­вань ще на сортувальному посту;

> проведення часткової та повної санітарної обробки усіх поранених і хворих, що надійшли;

> проведення екстреної профілактики усім пораненим, хворим і особо­вому складу медичного закладу;

> використання медичним складом при обслуговуванні поранених і хворих засобів індивідуального захисту органів дихання, шкіри і очей;

> активне виявлення інфекційних хворих серед тих, які знаходяться на лікуванні і серед тимчасово госпіталізованих поранених і хворих;

> поточну і заключну дезінфекцію у всіх функціональних підрозділах.

 

Суворий протиепідемічний режим зберігається до кінця терміну інкуба­ційного періоду даного захворювання, що починає відлік з моменту еваку­ації останнього хворого і проведення заключної дезінфекції.

 

Територія етапу медичної евакуації, що переведений на суворий проти­епідемічний режим роботи, поділяється на дві зони: зону суворого режиму і зону обмежень. В зоні суворого режиму знаходяться хворі (уражені), а в зоні обмежень — персонал та підрозділи обслуговування.

3.

---

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 2706; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!