Організація змісту навчального матеріалу
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
Затверджено»
на методичній нараді
кафедри педіатрії № 2
Та медичної генетики
Завідувач кафедри
Д.м.н., професор Волосовець О.П.
_______________________________
_______________________________
«____» _______________________ 2007 р.
Р.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ
|
|
|
| Навчальна дисципліна | Пропедевтика дитячих хвороб |
| Модуль № | |
| Змістовний модуль № | 12 |
| Тема заняття | Анатомо-фізіологічні особливості ендокринної системи у дітей. Семіотика синдромів гіпер- і гіпофункції окремих ендокринних залоз та захворювань ендокринної системи у дітей. |
| Курс | Ш |
| Факультет | П медичний |
Київ – 2007
Актуальність теми.
Ендокринна система являє собою фізіологічну систему, що об”єднує залози внутрішньої секреції. Ендокринні залози мають великий вплив на усі види обміну речовин, фізичний і психічний розвиток дитини, забезпечують адаптацію організму до зовнішнього середовища.
Участь в регуляції таких важливих для організму процесів, як ріст і диференціювання тканин підкреслює їх особливе значення в дитячому віці. Розлади функцій залоз внутрішньої секреції у дітей можуть призвести до різких змін в обміні речовин, необоротних порушень фізичного і психічного розвитку дитини і тяжких захворювань.
Важливе функціональне значення ендокринних залоз для дитячого організму підкреслює актуальнісь даної теми і зумовлює необхідність її поглибленого вивчення.
2. Конкретні цілі:
|
|
|
Знати:
- структуру і основні функції залоз внутрішньої секреції;
- регуляцію функцій ендокринних залоз;
- роль білків, ліпідів, вуглеводів в організмі дитини;
- особливості обміну речовин у дітей;
- гормони, механізм дії;
- роль ендокринних залоз в адаптації до стресу;
- причини виникнення основних клінічних синдромів при порушенні функції
ендокринних залоз;
- методи дослідження ендокринної системи;
- семіотику синдромів гіпер- і гіпофункції ендокринних залоз у дітей;
- особливості догляду за дітьми з порушеннями ендокринної системи.
Уміти:
- проводити суб”єктивне та об”єктивне обстеження дітей з ендокринною
патологією;
- здійснити антропометричні вимірювання; користуватися сигмальними та
центильними таблицями для оцінки фізичного розвитку дітей, розрахувати
сигмальне відхилення росту від середніх належних величин, визначити ступінь
затримки росту і надлишку та дефіциту маси тіла;
- визначити “кістковий вік” дитини;
- оцінити психофізичний та статевий розвиток дитини;
- інтерпретувати результати обслідування;
- проаналізувати семіотику основних порушень ендокринної системи у дітей, визначати провідні патологічні симптоми і синдроми при найбільш поширених ендокринних захворюваннях у дітей;
|
|
|
- Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
Міждисциплінарна інтеграція)
| Назви попередніх дисциплін | Отримані навички |
| 1. Нормальна анатомія | Використовувати знання анатомічних особливостей залоз внутрішньої секреції при клінічному обстеженні дітей |
| 2. Гістологія | Знати структурні особливості тканин ендокринних органів |
| 3. Нормальна фізіологія | Користуватися знаннями особливостей функціонування залоз внутрішньої секреції у дітей у фізіологічних умовах. Оцінити фізіологічну дію гормонів для розуміння порушень їх біосинтезу, метаболізму, секреції та дії. Розуміти механізми регуляції та саморегуляції функцій ендокринних залоз, регуляцію основних фізіологічних процесів у дитячому організмі. |
| 4. Біохімія | Знати біосинтез, секрецію, біологічну роль гормонів, метаболізм на периферії, специфічний транспорт гормонів у крові, взаємодію з тканинами, їх екскрецію. Розуміти сутність процесів обміну речовин, їх регуляцію, вікові особливості. Використовувати знання біологічної ролі білків, жирів та вуглеводів в організмі дитини. |
| 5. Патологічна фізіологія | Знати етіологію та патогенез основних клінічних синдромів при порушенні біосинтезу, секреції, метаболізму та регуляції секреції гормонів. Аналізувати загальні закономірності порушень функцій органів і систем та компенсаторні можливості організму. Диференціювати механізми порушень при різних патологічних станах. Оцінювати ступені важкості, стадії компенсації, наявність та характер ускладнень. |
| 6. Патологічна анатомія | Знати морфологічні особливості органів і систем при розвитку патологічних процесів для розуміння функціональних змін при ендокринній патології. |
| 7. Фармакологія | Використовувати знання про взаємодію організму та лікарських препаратів, їх механізми дії, властивості, шляхи введення, розподіл, виділення та дозування. |
|
|
|
Організація змісту навчального матеріалу.
Ендокринна системаявляє собою фізіологічну систему, яка об”єднує залози внутрішньої секреції (ендокринні залози). Всі функції ендокринних залоз виконуються виділенням гормонів, для яких характерні висока біологічна активність і дистантність дії.
До ендокринних залоз належать: гіпофіз, передній гіпоталамус, епіфіз, щитоподібна і паращитоподібні, загрудинна, надниркові, статеві залози, острівцевий апарат підшлункової залози.
Регуляція функції ендокринних залоз здійснюється гіпоталамусом і гіпофізом. Під контролем гіпоталамуса в першу чергу знаходиться гіпофіз. В гіпоталамусі виробляються гіпоталамічні нейрогормони (рилізинг-гормони). Одні з них (ліберини) активують, інші – (статини) – інгібують виділення тропних гормонів гіпофізом за типом зворотного зв”язку.
ГІПОФІЗ
АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Гіпофіз– головна ендокринна залоза, від діяльності якої залежить структура і функція інших ендокринних залоз. Гіпофіз розміщується в турецькому сідлі і тонкою ніжкою пов”язаний з гіпоталамусом.
Гіпофіз складається з трьох часток: передньої, середньої та задньої. Передня і середня частки об”єднані під назвою аденогіпофіз. Задня доля – нейрогіпофіз складається з клітин нейроглії.
Передня частка гіпофізу (аденогіпофіз) становить 75 % усієї маси залози і складається з еозинофільних, базофільних і хромофобних клітин.
В аденогіпофізі виробляються наступні гормони:
- соматотропін (соматотропний гормон, СТГ) ;
- кортикотропін (адренокортикотропний гормон, АКТГ) ;
- тиротропін (тиреотропний гормон, ТТГ );
- лютропін (лютеїнізуючий гормон, ЛГ) ;
- фолітропін (фолікулостимулюючий гормон, ФСГ) ;
- пролактин (лютеомамотропний гормон, ПРЛ) ;
- меланотропін (меланоцитостимулюючий гормон, МСГ) ;
- ліпотропін (ліпотропний гормон, ЛТГ) ;
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 50; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!