Вопрос 8, 9. Правовые последствия признания сделок недействительными
Правовые последствия недействительности отдельных частей сделки.
Згіднозч.1ст.216ЦКнедійснийправочиннестворюєюридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Це означає, що його вчинення не є підставою набуття тих прав та обов’язків, на що спрямовано правочин, зокрема, особа не стає власником майна, переданого їй за правочином, визнанимнедійсним.
Наслідки недійсності правочину залежать від того, чи було його виконано. Якщо сторони не приступили до виконання правочину, то вінінепідлягаєвиконанню,тобтожодназісторінневправівимагатийого виконання. Якщо ж правочин вже виконано повністю або частково (передано майно, сплачені кошти), то наслідки є такими:
1)повернення кожноюзі сторін недійсного правочину другійстороні у натурі всього, що вона одержала на його виконання. Загальноприйнятим терміном цього наслідку є реституція, тобто поновлення сторінупервісномустані,вякомувониперебувалидовчиненняправочину. Часто вживають термін «двостороння реституція», що підкреслює те, що обидві сторони повертають одержане ними за недійсним правочином однаодній;
2)за неможливості такого повернення, зокрема тоді, колиодержанеполягаєукористуваннімайном,виконанійроботі,наданійпослузі— відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Такі випадки мають місце в разі, якщо для правовідносин між сторонами правочину характерна відсутністьуречевленого результату дій сторін, про повернення якого можна було б вести мову (наприклад, при послузі), або передача речі другій сторонінеувласність,авкористування.Востанньомувипадкурічможе залишатися у сторони правочину, тому йдеться не про її повернення, а про відшкодування сум, що становить плату за користування нею, рівно як і за надані послуги або виконаніроботи;
|
|
|
3)відшкодування збитків, завданих стороні правочину або третій особі, вчиненням недійсногоправочину;
4)відшкодування моральної шкоди стороні недійсногоправочину або третійособі;
5)інші правові наслідки, передбачені ЦК або іншимизаконами. При цьому слід мати на увазітаке.
По-перше,поверненнясторінупервіснийстанєзагальнимнаслідкомнедійсностіправочинуітомумаєнастатизавжди,тобтоувсякому випадку недійсності правочинів — як нікчемних, так і визнаних недійсними судом. Відшкодування збитків і майнової шкоди може відбуватися лише за їх наявності та доведеності їхрозміру.
По-друге, сторона правочину або інші заінтересовані особи звертаються досуду з позовом про визнання правочину недійсним та застосування наслідків, передбачених ст. 216 ЦК. Якщо має місце нікчемний правочин, позовною вимогою є застосування наслідків недійсності правочину.
|
|
|
Одним із таких наслідків є стягнення вдохід держави одержаного сторонами правочину, що порушує публічний порядок, при наявності в них умислу або інші варіації, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК.
По-третє, трапляються непоодинокі випадки звернення до суду зпозовомпронедійсністьправочинубезвимогизастосуваннянаслідківйогонедійсності(реституції);абопозивачвимагаєповерненняйому одержаного другою стороною правочину; або недійсність правочину виявленоівстановленосудомприрозгляданнііншоїсправи(проподіл майнаміжподружжямабоприбанкрутстві)—увсіхцихвипадкахсуд може застосовувати реституцію (повернення обох сторін у первісний стан) із власної ініціативи згідно з ч. 5 ст. 216ЦК.
Існує думка про відсутність сенсу у виході суду за межі позовних вимог, адже якщо недійсний правочин не створює юридичнихнаслідків,тоневажливо,у кого перебуваємайно,боправонаньогонеперейшлозанедійснимправочином.ЗавлучнимвиразомК.П.Побєдоносцева, акт, нікчемний сам у собі, може бути прямо відкинутий усяким, до кого звернено вимогу за цимактом.
Однактодіскладаєтьсяситуація,коливолодіння(безпідставне)має одна особа, а право на це майно — інша. Іноді це влаштовує навіть самихсторін.Утімтакестановищепороджувалобпроблемиізвизначенням зобов’язаної особи щодо утримання майна, відповідальності власника у випадку заподіяння цим майном шкоди. У цих випадках дані державного реєстру про права на нерухоме майно не відповідатимуть дійсності, що негативно відіб’ється на цивільному обороті. Якщодопустититакестановище,цесвідчитимепропідтримкуправопорушень,аджеправопорушеннянеможепородитиправа,навітьякщо це не право власності, а правоволодіння.
|
|
|
По-четверте, реституція являє собою взаємне повернення переданогозанедійснимправочином.Увипадкужвинесеннясудомрішення про повернення майна лише одній стороні правочину на її вимогу ми матимемосвоєріднуодностороннюреституцію.Своєрідністьїїутому, щовонаневідбиваєрозуміння,якезакладалосявцепоняттязарадянськихчасів,уякісформувалосяуявленняпроодностороннюреституцію як певну санкцію, коли одній стороні правочину повертається майно,аздругоїнакористьдержавистягуєтьсяодержанезанедійсним правочином.
По-п’яте,реституціяможезастосовуватисялишетоді,колимайно, передане за правочином, залишається у його сторони. Як тільки це майно переходить до третьої особи, може йтися не про реституцію, а про віндикацію. При цьому досить важливе значення має добросовісність набувача (статті 387, 388ЦК).
|
|
|
Повернення сторін у первісний стан може супроводжуватися відшкодуваннямзбитків,завданихнедійснимправочином.Так,дієздатна сторона правочину, яка знала або повинна була знати про недієздатність, обмежену чи часткову дієздатність другої сторони, маєвідшкодуватидругійстороніабоїїзаконномупредставникуздійсненівтрату або пошкодження її майна, а також ті витрати, які необхідні для його відновлення. Відшкодування моральної шкоди з боку дієздатної сторониправочинуможевимагатисяякстороноюправочину(ч.3ст.225 ЦК),такйіншоюособою,наприклад,опікуномабочленамсім’їнедієздатноїособи,якщодієздатнасторонаправочинузналапропсихічний розлад або недоумство другої сторони або могла припустити такий стан(ч.4ст.226ЦК).Уразівизнанняправочинунедійснимособа,яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов’язана відшкодувати другій стороні завдані їйзбитки.
Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов’язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Законом встановлений обов’язок сумлінного ставлення до вчинення та виконання правочину.
Особливості наслідків недійсності правочинів мають місце в разі їхвчиненняособамизнеповноюдієздатністю.Так,поверненнямайна, переданого за правочином із недієздатною або малолітньою особою, здійснює її опікун або батьки (ч. 3 ст. 226 ЦК). Уразі неможливості поверненнямайнавідшкодуванняйоговартостіпровадитьсябатьками (усиновлювачами)абоопікуном,якщобудевстановлено,щовчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їх винна поведінка (ч. 5 ст. 221ЦК).
Особливіправовінаслідкинедійсностіправочинівпередбаченідля тих випадків, коли правочин було визнано недійсним як вчиненийпід впливом насильства та обману, — сторона, яка застосовувала обман абонасильство,зобов’язанавідшкодуватидругійсторонізбиткиуподвійному розмірі (ч. 2 ст. 230, ч. 2 ст. 231ЦК).
Специфікумаєвчиненняфіктивногоправочину:оскількисторони невчиняютьжоднихдійзйогоздійснення,судлишеприймаєрішення провизнаннятакогоправочинунедійснимбеззастосуваннябудь-яких іншихнаслідків.Якщожнавиконанняправочинубулопереданомайно, то такий правочин не може визнаватися фіктивним. Жорстке правило, яке забороняє сторонам досягати домовленості з приводу наслідківнедійсностінікчемногоправочину,встановленеч.4ст.216ЦК. Не містить правових наслідків недійсності публічного правочину ст.228ЦК,якаобмежуєтьсялишеконстатацієютого,щотакийправочин є нікчемним. Водночас, враховуючи те, що цим правочином порушується публічний порядок, і дії осіб, які його вчинили,одночасно можливо розцінювати як злочин, настають наслідки, передбачені публічнимзаконодавством,зокрема,конфіскаціямайна.
Уразіякщонедійснимвизнанонеправочинуцілому,алишейого частку, решта частин правочину залишається дійсними, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217ЦК).
Упевнихвипадкахнікчемнийправочинможевизнаватисядійсним. Це буває як за фактом наявності умов, передбачених законом, самих пособі,такізарішеннямсуду.Так,правочин,вчинениймалолітньою абонедієздатноюособою,вважаєтьсясхваленимбатьками(усиновлювачами) або опікуном уразі відсутності з їх боку претензій зприводу йоговчиненняпротягоммісяцяздня,коливонидізналисьпроце(ч.1 ст. 221, ч. 1 ст. 226 ЦК). Ці правочини можуть визнаватися судом дійсниминавимогузаінтересованоїособи/опікуна,якщовінвчиненийна користь малолітньої або недієздатної особи (ч. 2 ст. 221, ч. 2 ст. 226 ЦК).Судможетакожвинестирішенняпродійсністьнікчемногоправочину,вчиненогозпорушеннямвимогпройогонотаріальнепосвідчення(ч.2ст.219ЦК,ч.2ст.220ЦК).Востанньомувипадкунеобхідною умовоюєте,щоодностороннійправочинвідповідавдійснійволіособи,якайоговчинила,айогонотаріальномупосвідченнюперешкоджала обставина, яка не залежала від її волі. Якщо не було нотаріально посвідчено договір, оскільки одна сторона ухилялася від цього, хоча сторонийдомовилисяпровсійогоістотніумовиірозпочалийоговиконання або навіть вже й виконали свої обов’язки, суд також може визнати цей договірдійсним.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 92; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!