Література по темі: 4,5,6,12,13,15,19,20,24,27,29,33,34,36,42,53,57,59

Лекція10.  Вікова динаміка розвитку особистості  

Поняття віку людини, його основні різновиди (паспортний, біологічний, соціальний, психологічний) та їх взаємозв’язки. Категорія онтогенезу, розвитку у психології як безперервного процесу особистісних змін та появи новоутворень – фізичних, психічних, соціальних. Сутнісні властивості вікового розвитку особистості: незворотність, гетерогенність (нерівномірність), послідовність, якісна своєрідність (поява й утвердження нових психічних якостей – новоутворень), сензитивність.

Проблема класифікації етапів вікового розвитку особистості, характеристика основних критеріїв та ознак їх послідовного перебігу – фізіологічні зміни в організмі людини, набуття кризових ознак та суперечливостей соціального розвитку особистості, зміна провідних видів діяльності та типів мислення. Сучасні підходи до класифікації етапів вікового розвитку особистості у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів.

Психологічна характеристика основних етапів вікового розвитку особистості у життєвому шляху людини – періоду немовля та раннього дитинства, дошкільного та молодшого шкільного віку, підліткового віку та юнацтва, всіх етапів дорослості та зрілості. Віковий психологічний розвиток особистості як безперервний процес соціалізації людини.

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізуйте особливості та взаємозв’язки всіх видів віку людини – паспортного, біологічного, соціального, психологічного.

2. Складіть порівняльну таблицю етапів вікового розвитку особистості за провідними зарубіжними теоріями особистості (Е.Еріксон, З.Фрейд, К.Хорні). Поясніть у чому полягають відмінності у поглядах зазначених вчених щодо впливу раннього дитинства на формування особистості дорослої людини.

3. Визначте пріоритетні завдання психологічного розвитку людини на кожному з етапів її соціалізації.

4. Законспектуйте статтю (на вибір) з періодичного видання “Акмеологія” (Росія), що презентує проблематику цієї сучасної галузі психологічних знань.

Запитання для самоперевірки

1. Що становить сутність поняття онтогенез ?

2. Хто з українських вчених досліджував й розробляв принцип розвитку у психології?

3.  Які сутнісні властивості вікового розвитку особистості ?

4. Що таке “сенситивні періоди” вікового розвитку особистості ?

5. Який віковий період передує набуттю особистісної зрілості ?

6. Які етапи вікового й особистісного розвитку людини вивчає наука акмеологія ?

Література за темою: 1,2,3,4,5,7,10,11,28.

Тема 2.2. Психологія соціальних груп, спілкування та професійної праці

Лекція 11. Психологія соціальних груп

Взаємодія особистості із соціумом як провідна передумова її продуктивної соціалізації. Ієрархія рівнів соціуму – мезорівень, макросоціум, мікросоціум та їх вплив на соціально-психологічний розвиток особистості. Соціальні ролі людини у загальній структурі суспільства та проблема готовності особистості до їх виконання.

Поняття про великі соціальні групи та їх різновиди та особливості. Приналежність людини до великих соціальних груп як основа набуття відповідної ментальності – національної, професійної, релігійної, культурної тощо. Студентство як специфічна соціальна група молоді, особливості її субкультури та соціального портрету.

Поняття про малі соціальні групи, їх види та особливості. Міжособистісний характер взаємодії людей у малих соціальних групах. Проблема лідерства у малих соціальних групах та керівництва ними, їх стилі. Рівні розвитку малих соціальних групах від формальних і стихійних до формування колективу та команди.

Лекція 12. Психологія міжособистісних відносин у соціальній групі

Загальні соціально-психологічні основи міжособистісних взаємин людей, їх зв’язок із суспільними відносинами. Основні функції між особистісних взаємин – комунікативна, перцептивна, інтерактивна.

Сутність міжособистісного спілкування та комунікацій, їх види, зміст, засоби (вербальні – усне й письмове мовлення, та невербальні – міміка, пантоміміка, що охоплює жести, поставу та ходу, праксеміку та кінесику). Переконання та навіювання як способи психологічного впливу.

Психологічні основи міжособистісного сприйняття та пізнання людьми одне одного. Характеристика основних механізмів соціальної перцепції – ідентифікації, емпатії, рефлексії. Проблема адекватності розуміння та оцінювання партнерів зі спілкування, роль у цих процесах сформованих психологічних установок, ефектів “ореолу”, атракцій (механізмів утворення емоційного контакту).

Психологія міжособистісної взаємодії як інтерактивна функція людських взаємин. Кон’юктивні (що об’єднюють) та диз’юктивні (що роз’єднюють) почуття членів соціальної групи як їх емоційна основа характеру їх взаємодії. Згуртованість та конфліктність групових взаємин. Характеристика основних позитивних та негативних психологічних стратегій і тактик міжособистісної взаємодії людей – співробітництва, кооперації, адаптації, компромісу, конкуренції, опозиції, конфліктності тощо.

Семінарське заняття 3. Міжособистісні відносини людей у соціальній групі

Мета: набуття студентами теоретичних знань та практичних умінь продуктивної міжособистіної взаємодії у соціальній групі.

1. Міжособистісні стосунки як психологічна основа функціонування малих соціальних груп.

2. Проблема лідерства у малих соціальних групах.

3. Комунікативні основи міжособистісних стосунків у малих соціальних групах.

4. Психологічні основи адекватності взаємосприйняття та взаєморозуміння у малих соціальних групах.

5. Проблема міжособистісних конфліктів та основні психологічні стратегії їх розв’язання.

Література: 1,2,7,28,31,38,55.

Лекція 13. Психологія праці та професії

Поняття про працю як специфічний вид людської діяльності, її психологічні засади та різновиди. Професія як вид трудової діяльності, історичні, соціально-економічні, психолого-педагогічні чинники появи, функціонування та еволюції професії. Професія і спеціальність (фах), професія і спеціалізація.

Проблема класифікації видів професій, її соціально-правовий та психологічний виміри. Характеристика видів професій за типом знакової системи (Є.О.Клімов), соціально-психологічні особливості мистецьких, природничих, технічних, соціонімічних та ін. професій.

Кваліфікаційні характеристики професійної праці людини, роль і значення отриманої освіти, набутого практичного досвіду, реальних трудових результатів, виконання посадових функцій та обов’язків.

Професіоналізація особистості як складова її соціалізації. Характеристика етапів професіоналізації людини та її професійного зростання (за Є.О.Клімовим, А.К.Марковою, С.Сьюпером та ін.). Професійна творчість і майстерність як найвищі щаблі професійного розвитку фахівця. Психологічні основи професійного самовдосконалення фахівця.

Завдання для самостійної роботи

1. Виписати спільні та відмінні риси великих та малих соціальних груп.

2. “Намалюйте” (словесно) психологічний портрет формальних та неформальних лідерів Вашої академічної групи.

3. Ознайомитися з соціометричними методиками та виконайте одну з них з одногрупниками.

4. Визначити власний типовий спосіб поведінки в конфліктних ситуаціях за методикою Томаса.

5. Розробити самопоради щодо покращення міжособистісного сприймання та розуміння інших людей.

6. Скласти таблицю з характеристикою стратегій поведінки людини в міжособистісному конфлікті та їх висновками щодо доцільності їх застосування.

7. Зважаючи на класифікацію видів професії Є.О.Клімова, визначити місце власної майбутньої професії та її психологічних особливостей.

8. Підготувати міні-твір на тему “Образ фахівця-майстра (за видом Вашої майбутньої професії)”.

9. Розробити власну програму професійного самовдосконалення на найближчий час як життєвий проект.

10.  Підготувати реферат за запропонованою тематикою.

Запитання для самоперевірки

1. Перерахуйте ті великі та малі соціальні групи, до яких Ви належите ?

2. У чому полягає феномен лідерства та керівництва?

3. Які діагностичні методики використовуються для вивчення особливостей між особистісних стосунків в соціальній групі ?

4. Які функції спілкування Вам відомі?

5. Що таке невербальні засоби міжособистісного спілкування?

6. Яка роль відіграє між особистісне спілкування у Вашій майбутній професійній діяльності?

7. Які існують психологічні способи впливу під час спілкування?

8. Які механізми взаєморозуміння Ви знаєте?

9. В чому полягає суть міжособистісного конфлікту?

10. У чому полягають особливості професії як виду людської праці ?

11. Що таке професійна кар’єра людини у соціально-психологічному вимірі ?

12. Які основні шляхи досягнення висот творчості та майстерності у Вашій професії ?

Тематика рефератів

1. Феноменологія малих груп.

2. Соціально-психологічна характеристика розвиненого колективу.

3. Проблеми діагностики міжособистісних стосунків.

4. Культура між особистісного взаємодії.

5. Психологія людських взаємостосунків за Е.Берном.

6. Феноменологія невербального спілкування.

7. Психологічні механізми сприймання людьми одне одного.

8. Міжособистісні конфлікти та шляхи їх подолання.

9. Психологічна характеристика професії (за майбутнім профілем професійної діяльності)

10. Професійна творчість та майстерність як мета і результат професійного розвитку особистості.

Література за темою: 1,2,4,5,7,11,21,22,23,26,28,31,39,47,48,55.

Модульна контрольна робота № 2(тести)

1. З чим пов’язана соціалізація у сфері спілкування?

а) із засвоєнням нових видів діяльності, найбільш значущих саме для конкретної людини; б) із збагаченням змісту спілкування;

в) із поглибленням розуміння інших людей; г) формуванням власного “Я” як активного суб’єкта діяльності;

ґ) осмислення особистістю своєї соціальної належності.

2. Невербальні повідомлення – це:

а) посилання повідомлення зі свідомим наміром вплинути на поведінку того, хто його отримує;

б) внутрішні фізіологічні реакції на ваші переживання;

в) захисна емоційна реакція, що виникає тоді, коли ми збентежені, знічені чи приголомшені; г) вирази обличчя, тон голосу, жести і поза; ґ) стан пригніченості чи горя, спричинений почуттям самотності.

3. Міжособистісне спілкування – це:

а) посилання повідомлення зі свідомим наміром вплинути на поведінку того, хто його отримує;

б) загальна сума вашого вміння ефективно взаємодіяти з іншими людьми;

в) вміння встановлювати і підтримувати кооперуючі взаємозалежні стосунки з іншими людьми;

г) спільна діяльність для досягнення взаємних цілей.

4. Що є результатом спілкування?

а) налагодження певних стосунків з іншими людьми;

б) отримання інформації;

в) приємні почуття;

г) досягнення власної цілі?

5. Що означає адекватність сприйняття партнера зі спілкування ?

а) спонтанність;

б) правильність;

 в) точність;

г) об’єктивність.

6. Соціально-психологічний стереотип – це:

а) переконання, що асоціює всю групу людей з певними рисами;

б) коли дії однієї особи, спрямовані на досягнення власних цілей, унеможливлюють, блокують чи перешкоджають діям іншої особи, спрямованим на досягнення її цілей; 

в) безневинна і беззахисна людина чи група, на яку нападають, щоб дати вихід для “герметично закупореного” гніву і фрустрації, спричиненої іншою людиною чи групою;

г) посилання повідомлення зі свідомим наміром вплинути на поведінку того, хто його отримує; д) невиправдане негативне ставлення до особи, яке ґрунтується виключно на тому, що той чи інший індивід належить до чужої групи.

7. Упередження – це:

а) невиправдане негативне ставлення до особи, яке ґрунтується виключно на тому, що той чи інший індивід належить до чужої групи;

б) коли дії однієї особи, спрямовані на досягнення власних цілей, унеможливлюють, блокують чи перешкоджають діям іншої особи, спрямованим на досягнення її цілей; 

в) безневинна і беззахисна людина чи група, на яку нападають, щоб дати вихід для “герметично закупореного” гніву і фрустрації, спричиненої іншою людиною чи групою;

г) посилання повідомлення зі свідомим наміром вплинути на поведінку того, хто його отримує.

8. У чому підлягає спільність понять: взаємодія, соціальна перцепція, спілкування, взаєморозуміння, взаємовплив:

а) феномени, що створюються та функціонують за рахунок всіх інших соціально-психологічних явищ і процесів;

б) феномени, на основі яких створюються та функціонують всі інші соціально-психологічні явища і процеси;

в) соціально-психологічні явища і процеси;

г) свідомий чи несвідомий вплив людей один на одного.

9. Що поєдную поняття: імітація, навіювання, конформність, переконання:

а) механізми розуміння;

б) механізми взаємовпливу;

в) механізми взаємодії;

г) труднощі у спілкуванні.

10. Бар’єри спілкування – це:

а) невиправдане негативне ставлення до особи, яке ґрунтується виключно на тому, що той чи інший індивід належить до чужої групи;

б) коли дії однієї особи, спрямовані на досягнення власних цілей, унеможливлюють, блокують чи перешкоджають діям іншої особи, спрямованим на досягнення її цілей; 

в) безневинна і беззахисна людина чи група, на яку нападають, щоб дати вихід для “герметично закупореного” гніву і фрустрації, спричиненої іншою людиною чи групою;

г) посилання повідомлення зі свідомим наміром вплинути на поведінку того, хто його отримує; д) перешкоди, що заважають особі ефективно поводитися.

11. Що означає поняття “мала соціальна група”:

а) об’єднання за певною ознакою людей, не пов’язаних об’єктивною і реальною взаємодією;

б) обмежена за розмірами спільність людей, яка існує у спільному просторі й часі та поєднується реальними стосунками;

в) кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціальними ознаками, або реальна, значна за розмірами та складно організована;

г) відносно невелика кількість безпосередньо контактуючих людей, об’єднана спільними цілями або завданнями.

12. Що означає лідерство:

а) суто психологічна характеристика певних членів групи;

б) більшою мірою соціальна характеристика стосунків у групі;

в) властивість характеру; 

г) вроджена якість?

13. Що означає поняття “соціальна роль”:

а) модель взаємовигідних стосунків;

б) соціальна функція конкретної людини;

в) певна модель поведінки;

г) назначена суспільством модель поведінки?

14. Що таке групові норми як параметр функціонування групи:

 а) певні правила, відпрацьовані й прийняті групою;

б) певні правила, відпрацьовані й прийняті керівником групи;

в) певні правила, відпрацьовані й прийняті керівною організацією;

г) створені при кожному приході нового члена групи правила, що приймаються групою?

15. Конфлікт інтересів – це:

а) невиправдане негативне ставлення до особи, яке ґрунтується виключно на тому, що той чи інший індивід належить до чужої групи;

б) коли дії однієї особи, спрямовані на досягнення власних цілей, унеможливлюють, блокують чи перешкоджають діям іншої особи, спрямованим на досягнення її цілей;

в) безневинна і беззахисна людина чи група, на яку нападають, щоб дати вихід для “герметично закупореного” гніву і фрустрації, спричиненої іншою людиною чи групою;

г) надсилання повідомлення зі свідомим наміром вплинути на поведінку того, хто його отримує.

16. Між поняттями “праця” та “професія” немає суттєвої різниці

а) так, згоден;

б) ні, не згоден.

17. До соціонімічних професій належать:

а) інженери, музиканти, вчителі;

б) геологи, політики, журналісти;

в) офіціанти, викладачі, менеджери.

18. Кваліфікація фахівця, його професійна майстерність забезпечується виключно його освітою та здобутими знаннями

а) так, згоден;

б) ні, не згоден.

19. Процес професіоналізації особистості – це:

а) засвоєння системи професійних знань та умінь;

б) прагнення зробити успішну кар’єру;

в) набуття професійно важливих якостей та фахових компетенцій.

20. Теоретична модель необхідних, достатніх та бажаних професійних якостей позначається поняттям _______________________

Контрольні питання з іспиту

1. Предмет і завдання психології як науки.

2. Характеристика психічних явищ та їх різновиди.

3. Психоаналіз як напрям зарубіжної психології.

4. Біхевіоризм як напрям зарубіжної психології

5. Когнітивна психологія як напрям зарубіжної психології.

6. Гуманістична психологія як перспективний напрям сучасної психології.

7. Місце психології в системі наук.

8. Основні галузі сучасного психологічного знання.

9. Методи науково-психологічних досліджень.

10. Психіка як властивість нервової системи та мозку.

11. Рефлекторна природа психіки.

12. Нервові процеси та сигнальні системи у функціонуванні психіки.

13. Свідомість людини як вищій рівень розвитку психіки.

14. Поняття про особистість, її сутнісні властивості, фактори формування та розвитку.

15. Структура особистості, роль самосвідомості людини та її спрямованості.

16. Діяльність людини як фундаментальна психологічна категорія.

17. Психологічна структура людської діяльності.

18. Основні види діяльності.

19. Дія в системі людської діяльності. Уміння і навички, передумови їх формування та розвитку.

20. Відчуття та їх фізіологічна основа.

21. Види відчуттів.

22. Властивості відчуттів.

23. Властивості відчуттів.

24. Сприймання, його фізіологічні основи, види.

25. Властивості сприймання.

26. Мислення людини, його фізіологічні основи та механізми. Мислення і мовлення.

27. Види мислення.

28. Операції мислення.

29. Форми мислення.

30. Індивідуальні особливості мислення.

31. Уява як вищий психічний процеси, її фізіологічні основи, функції.

32. Види уяви.

33. Психологічні механізми створення образів уяви.

34. Пам’ять, її фізіологічні основи.

35. Види пам’яті.

36. Процеси пам’яті, умови й засоби її зміцнення та продуктивного використання.

37. Увага, її фізіологічна природа.

38. Види та форми уваги.

39. Основні властивості уваги.

40. Емоції, їх психологічна сутність, види.

41. Характеристика базових емоцій людини.

42. Характеристика емоційних станів людини.

43. Почуття, їх види, роль у духовному розвитку людини.

44. Воля, її психологічна сутність, функції.

45. Характеристика вольової дії, її основні фази та етапи.

46. Вольові якості особистості, їх виховання та розвиток.

47. Темперамент людини та його фізіологічні основи.

48. Характеристика видів темпераменту.

49. Вплив темпераменту на діяльність людини.

50. Характер, його психофізіологічні основи, риси, передумови формування.

51. Акцентуації характеру.

52. Здібності, основні фактори їх формування та розвитку. Види здібностей. Творчі здібності.

53. Поняття віку людини, особливості вікового розвитку як процес соціалізації особистості.

54. Критерії вікової періодизації, її основні фази та етапи.

55. Психологічна характеристика ранніх етапів дитинства.

56. Дошкільний вік та його психологічна характеристика.

57. Молодший шкільний вік, його психологічні особливості.

58. Психологічний портрет підлітка.

59. Юнацький вік, його психологічні особливості.

60. Зрілість людини в її соціально-психологічному контексті.

61. Проблема групи в соціальній психології, їх види і класифікації.

62. Загальна характеристика великих соціальних груп, їх види.

63. Мала група як соціально-психологічне явище.

64. Види та ознаки малих соціальних груп, їх структура.

65. Лідерство і керівництво в малій групі, їх стилі.

66. Сім’я як вид малої групи, її функції, типи

67. Спілкування в структурі суспільних відносин і між особистісних стосунків.

68. Спілкування як комунікація, її основні засоби.

69. Невербальні засоби між особистісного спілкування.

70. Психологічні способи впливу у процесі спілкування.

71. Комунікативні бар’єри та способи їх подолання.

72. Спілкування як сприйняття людьми одне одного. Механізми взаєморозуміння.

73. Спілкування як між особистісна взаємодія. Психологічний вплив, його стратегії і тактики.

74. Особистість у структурі групових відносин.

75. Психологічне значення людської праці, її різновиди.

76. Соціально-психологічна сутність професійної праці, співвідношення професії, спеціальності (фаху). Кваліфікаційні характеристики фахівців.

77. Види професій, їх соціально-психологічна характеристика.

78. Поняття професіоналізації особистості, її основні етапи.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

Семінарське заняття – вид аудиторної навчально-практичної роботи, що передбачає організацію викладачем обговорення або дискусії щодо попереднього лекційного визначення теми, до якої студенти готуються заздалегідь відповідно до розглянутих на лекціях питань. Система семінарських занять покликана сприяти творчій співпраці викладача зі студентом. Головними цілями та завданнями семінарських занять визначено: поглиблення теоретичних знань, отриманих на лекціях; ознайомлення слухачів з особливостями самостійної роботи з літературою, навчання відбирати головне, найбільш потрібне; озброєння їх способами психологічного самоаналізу та самооцінки; вироблення умінь планувати й регулювати свою самостійну діяльність, розв'язувати поставлені завдання найраціональнішими способами; формування вмінь складення конспекту, тез, реферативного повідомлення, аналітичного огляду, анотації, рецензії, доповіді тощо.

У процесі підготовки та проведення семінарів викладачу необхідно створювати умови що сприяють формуванню у студентів умінь аналізувати навчальний матеріал, формулювати та відстоювати власну позицію, розвивати науково-теоретичні форми мислення та пошуково-творчу активність, вдосконалювати навички самостійної роботи з навчальною літературою та першоджерелами з дисципліни, опанування методикою їх опрацювання для якісної підготовки доповідей та написання рефератів тощо.

Дискусії дають змогу виявити індивідуальні особливості розуміння питання, що обговорюється, навчитись у творчій полеміці виявляти істинні знання, встановлювати особисту і суспільну позицію з обговорюваної проблеми. У процесі дискусії студенти збагачують зміст уже відомого матеріалу, впорядковують і закріплюють його.

Форми проведення семінарів і дискусій можуть бути різними: розгляд запитань за планом та аналіз відповідей; розгорнуті бесіди; дискусії за виглядом “круглого столу”; обговорення письмових рефератів студентів та їх оцінювання; вирішення практико-дослідних, проблемних питань та розв’язання конкретних психологічних та соціально-психологічних ситуацій. Для підвищення інтересу й ефективності роботи можна рекомендувати використання інноваційних форм і методів проведення занять (або їх фрагментів) – тренінгів, ігор, навчально-творчих проектів та ін. Виступи-повідомлення, підготовлені студентами на основі різних інформаційних джерел, дозволять виробити цілісні й індивідуалізовані погляди на поставлені проблемні запитання.

Основою для підготовки студентів до семінарських занять є навчально-тематичний план, що конкретно спрямовує їх пошуки. При підготовці до семінарського заняття студент повинен всебічно розглянути питання, що були предметом лекції та винесені на обговорення й практичне опрацювання, а саме: ознайомитись з планом семінарського заняття та переліком навчальної літератури, наведеним наприкінці плану; опрацювати наявний попередньо складений конспект лекції; з метою кращого засвоєння матеріалу скласти перелік питань, що, на думку студентів, недостатньо висвітлені в наукових працях чи на попередній лекції для їх чіткого засвоєння; підібрати статті з проблемних питань за темою семінару. Кожне з питань теми семінарського заняття передбачає докладну відповідь студента. Позитивним моментом підготовки до семінарських занять є написання студентами рефератів, наукових статей, виконання навчально-дослідних завдань.

Під час семінарського заняття викладач оцінює усні та/або письмові відповіді студентів, підготовлені доповіді, реферати, участь у дискусіях і ділових іграх, враховує рівень їх умінь обґрунтовувати й доводити свої думки, захищати власну позицію. З метою раціонального використання семінарського часу на занятті рекомендується обговорення не більше двох-трьох рефератів. Решта часу доцільно залишати для усних опитувань студентів.

Критерії оцінювання роботи студентів на семінарському занятті: загалом за участь в одному семінарському занятті студент може отримати максимум 5 балів: 1 бал за присутність на занятті, 1 бал – за слушні доповнення до виступів інших студентів, 3 бали за виступ. Останній оцінюється за наступними критеріями: “3 бали” — якщо студент повно і всебічно висвітлив тему виступу, вільно оперує термінологією, демонструє глибокі знання використаної при підготовці літератури, має власну думку щодо питання за темою заняття і може її довести, логічно та послідовно викладає матеріал і в змозі вільно та професійно вести дискусію; “2” – за умов, зазначених вище, але при наявності певних недоліків при висвітленні матеріалу – допускається неточність розуміння й формулювання понять, застосування “побутових” суджень, не підкріплених науковими положеннями, нормативними чи іншими доказами, спостерігається фрагментарність висловлювань; “1” – якщо студент висвітлює питання теми в надто загальних рисах, не взмозі розкрити їх сутність, допускає суттєві помилки, логічні хиби у викладенні матеріалу; 0 – якщо студент не може відповісти на питання або відповідає неправильно, не розуміє його суті, а отже, не може зробити висновки.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Самостійна робота з психології призначена поглибити й закріпити набуті теоретичні знання та практичні уміння, які студенти отримують на лекціях та семінарських заняттях. Бажано, щоб самостійна робота студентів набувала характеру пошуково-аналітичної та наукової діяльності, що найбільш повно реалізує її розливальний потенціал. Виконання студентами запропонованих завдань для самостійної роботи передбачає бюджет часу, зазначений у навчально-тематичному плані. Запитання, які виникають у студентів у процесі самостійної роботи та потребують кваліфікованого розв’язання, стимулюють як логічне, так і образне мислення, сприяють формуванню практичних життєвих та професійних психологічних умінь та навичок. Доцільними при вивченні дисципліни “Психологія ” є такі форми проведення самостійної роботи, як складання анотацій до наукових літературних джерел за заданою проблематикою, підготовка рефератів, складання понятійних глосаріїв, виконання домашніх науково-дослідницьких завдань, підготовка до навчально-творчих дискусій тощо.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ або ДОПОВІДІ

Підготовка реферату або доповіді може бути виконана як критична рецензія на ту чи іншу роботу чи аналітичний огляд досліджень за певною темою. Зазначений вид навчальної роботи базується на аналізі літератури за обраною проблемою. Типова структура реферату (доповіді) передбачає наступні складові: а) обгрунтування актуальності теми роботи; б) формувалювання цілей та завдань роботи; в) критичний аналіз існуючих розробок, дотичних до теми реферату; г) виклад основного тексту за розділами та підрозділами; д) загальні висновки, які можна зробити на основі здійсненого аналізу та виконання поставлених завдань. Аналітичний огляд за певною проблемою може бути побудований у вигляді викладу історії вивчення проблеми (що нового внесено тими чи іншими дослідниками) або у вигляді аналізу сучасного стану проблеми. Ці дві форми огляду є одночасно й етапами роботи з літературними джерелами.

Орієнтовні вимоги до оформлення реферату: титульний лист (включає повну назву учбового закладу, кафедри, назви дисципліни, теми реферату, прізвища та ініціалів автора й наукового керівника); план (у ньому послідовно відображаються назви пунктів реферату, указуються сторінки, з яких починається кожен пункт); вступ (формулюється суть досліджуваної проблеми, обгрунтовується вибір теми, визначається її значущість і актуальність, указується мета і завдання реферату, дається характеристика використовуваної літератури); основна частина (кожен її розділ, доказово розкладаючи окрему проблему або одну з її сторін, логічно є продовженням попереднього, в основній частині можуть бути представлені таблиці, графіки, схеми); висновки (підводяться підсумки або дається узагальнений висновок по темі реферату, пропонуються рекомендації; список використаних джерел.

Тематика реферативних робот подається до кожної теми навчальної дисципліни. Студентам пропонується підготувати реферат та скласти на його основі змістовну доповідь, яку буде заслухано на семінарському занятті. Поряд з цим метою доповіді є і засвоєння іншими студентами основних аспектів розглянутої теми та формулювання запитань, які можуть постати під час дискусії.

Обсяг реферату має становити 10-15 сторінок тексту комп’ютерного набору формату А4.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ

МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Контрольна робота проводиться по закінченню вивчення кожного з модулів (їх два) – завершенні лекційного курсу та семінарських занять відповідно та навчально-тематичного плану. Вона складається з 20 тестових завдань, правильне виконання кожного з яких оцінюється у 1 бал. У варіантах тестів передбачаються тестові завдання трьох основних видів: обирання правильної відповіді із запропонованих варіантів; 2) знаходження відповідності між різними класифікаціями, поняттями, логічними зв’язками; 3) погодження або непогодження із запропонованим твердженням, положенням тощо; 4) заповнення місця з пропущеним терміном або висловом.

За рішенням викладача контрольна модульна робота може мати і форму запитань, на яких студент дає розгорнуті вербалізовані письмові відповіді, а при необхідності їх захищає. Кожне з чотирьох запитань з різних тем модулю оцінюється за п’ятибальною шкалою та відображає рівень теоретичного опанування матеріалом, а також здатність його практичного використання у життєдіяльності.

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Ануфриев В.П. Социальная психология: Изд-е 2, перераб. и доп. М.: Просвещение, 1989.– 234 с.

2. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. – М., 1982.

3. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.

4. Большой Психологический словарь /Под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. – М.: ОЛМА – ПРЕСС, 2003. – 666 с.

5. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика. – Спб.: Питер, 2002. – 352 с.

6. Варій М.Й. Психологія особистості: Навчальний посібник рекомендований МОН України.-К.: Центр учбової літератури, 2008.- 592 с.

7. Вікова та соціальна психологія: Навч.посіб. навч. пос./ О.Скрипченко, Л.Долинська, З.Огородійчук та ін.. –К.: Просвіта, 2009 -426 с.

8. Величковский Б.М., Зинченко В.П., Лурия А.Р. Психология восприятия. – М., 1973.

9. Воронин А.Н. Внимание // Когнитивная психология: Учеб. для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина, Д.В. Ушакова. – М.: Per Se, 2002.

10. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. – М.: Педагогика. – Т. 4: Детская психология / Под ред. Д.Б. Эльконина, 1984. – 432 с.

11. Выготский Л.С. Воображение и его развитие в детском возрасте // Собр. соч. – М.: Педагогика, 1982. – Т.2. – 568 с.

12. Гальперин П.Я. Введение в психологию. –М.: Изд-во МГУ, 1976.–151с.

13. Гамезо М. В., Домашенко И. Я. Атлас по психологии. - М.: Про­свещение, 1986. - 302 с.

14. Голубева Э.А. Способности и склонности. – М.: Педагогика, 1989

15. Дрозденко К.С. Загальна психологія у практичному вимірі-К.:Професіонал,2007.-608 с.

16. Дружинин В.Н. Психологическая диагностика способностей. – Саратов, 1990.

17. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. – М.: Лантерка Вита, 1995.

18. Дубровинская Н.В. Нейрофизиологические механизмы внимания. Л.: Наука, 1985.

19. Загальна психологія. Хрестоматія:Навчальний посібник./ Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В.- К.: Каравела,2008.-608с.

20. Загальна психологія: навч. пос./ О.Скрипченко, Л.Долинськаа, З.Огородійчук та ін.. –К.:Просвіта, 2005 -464 с.

21. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения.-Ростов-на-Дону: Феникс, 1998.-512 с.

22. Климов Е.А. Психология профессионала.-Москва-Воронеж: МОДЭК, 1996.-400с.

23.  Кондаков И.М., Сухарев А.В. Методологические основания зарубежных теорий профессионального развития //Вопросы психологии.-1997.-№ 4.-С.28-38.

24. Корольчук М. С., Крайнюк В. М., Марченко В. М. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За заг. ред. М.С.Корольчука. – К.: Ельга, Шка-Центр, 2005.– 320 с.

25. Максименко С.Д.Загальна психологія. 3-є видання: Навчальний посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2008. -272с.

26. Маркова А.К. Психология профессионализма.-М.: Международный центр "Знание", 1996.-308 с.

27. Морозов С. М., Музичко Л. В., Тімакова А. В. Психодіагностика: тести. Методика та практики застосування: Навч.-метод. посібник / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Ін-т післядипломної освіти. – К., 2004. – 221с.

28. Москаленко В.В. Соціальна психологія. 2-ге видання:Підручник.-К.: Центр учбової літератури, 2008-688 с.

29. М'ясоїд П. А. Загальна психологія [Текст] : навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / П. А. М'ясоїд. - 5-те вид., стереотип. - К. : Вища школа, 2006. - 487 с. - Рекомендовано Міносвіти.

30. Леонгард К. Акцентуированные личности / Пер. с нем. – К.: Вища школа, 1981. – 392 с.

31. Леонтьев А.А. Психология общения. – Тарту: Тартус. гос ун-т, 1974. – 219 с.

32. Мышление: процесс, деятельность, общение / Отв.ред. В. Брушлинский. – М.: Наука, 1982. – 288 с.

33. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. - К.: Радянська школа, 1968. - 572с.

34. Русичка І.І. Психологія: Навч. Пос.-К.:Знання, 2007-867 с.

35. Субботин В.Е. Ощущение // Когнитивная психология: Учеб. для вузов / Под ред. В.Н. Дружинина, Д.В. Ушакова. – М.: Per Se, 2002.

36. Терлецька Л.Г. Основи психодіагностики. Навч. посібник. – К.: Главник, 2006. – 144 с.

Додаткова:

37. Адлер А. Понятие о природе человека. - М., СПб.: Питер Ком, 1997. - 204с.

38. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. – М.: Наука, 1977. – 380 с.

39. Батаршев А.В. Базовые психологические свойства и профессиональное самоопределение личности: Практическое руководство по психологической диагностике. – СПб.: Речь, 2005. – 208 с.

40. Варій М.Й., Ортинський В.Л. Основи психології і педагогіки.-К.:Центр учб.літер.,2007.- 376 с.

41. Волков Б.С., Волкова Н.В., Губанов А.В. Методология и методы психологического исследования. – М: Академический проект, 2005. – 350 с.

42. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: введение в психологию активности. – М.: Политиздат, 1987. – 286 с.

43. Життеві кризи особистості: Навч.-метод. посібник у 2-х ч. - К.: Академкнига, 1998. - 168 с.

44. Ільїна Н.М. Загальна психологія в екзаменаційних питаннях і відповідях [Текст] : навч. посіб / Н.М. Ільїна. - Суми : Університетська книга, 2009. - 239с.

45. Кириленко Т. С. -Виховання почуттів. - К.: Політвидав України, 1989. - 93 с.

46. Кірсанов В.В. Психолого-педагогічна діагностика: Підручник. – К.: Альтепрес, 2002. – 512 с.

47. Кузьмина Н.В. Профессионализм деятельности преподавателя и мастера производственного обучения.-М.: Высш.шк., 1989.-119 с.

48. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения.-М.: Высш.шк., 1990.-162 с.

49. Моляко В.О. Психологічна теорія творчості // Обдарована дитина. – 2004. –№ 6. – С.2-9.

50. Нейрофизиологические механизмы внимания: Хрестоматия / Под ред. Е.Д. Хомской. – М.: Изд-во МГУ, 1979.

51. Носс И.Н., Васина Н.В. Введение в практику психологического исследования. – М: Ин-т психотерапии, 2004. – 346 с.

52. Основи практичної психології: підручник для вищих уч. закладів освіти/Колектив авторів: В.Г.Панок, Н.В.Чепелева, Т.М.Титаренко та ін. –К.,Либідь,1998.–450 с.

53. Психология личности. Хрестоматия. – М.: Просвещение, 1982. – 286с.

54. Путь к успеху / Джоэл Мари ТОЙЧ, Чампион К. ТОЙЧ. -Аудиокниги : Студия АРДИС, 2008 -MP3

55. Технологія спілкування/ С.Д.Максименко, М.М.Забродський. –К.: Главник, 2005. –112 с.

56. Уильям Крейн. Психология развития человека. 25главных теорий.-СПб: Прайд-Евро-знак, 2007– 512с.

57. Фейдимен Дж., Фрейгер Р. Личность и личностный рост. - М.: Знание, 1991. - Вып. 1, 2. - 286 с.

58. Фрейд З. Психология бессознательного.Серия: Мастера психологии – С-Пт.: Питер, 2008.- 400 с.

59. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. - СПб.: Питер Ком, 1997. - 306с.

60. Штейнбах Х.Э., Елейский Р.И.. Психология жизненного пространства.- СПб: Речь, 2004 – 239 с.

61. Ярошевский М. Г. История психологии. - М.: Просвещение, 1976. - 294 с.

62. Роменець В.А. Психологія творчості: Навч. посібник. –3-тє вид. – К.: Либідь, 2004. – 288 с.

Мы поможем в написании ваших работ!