Міжособистісні взаємини в групі
Важливим аспектом у життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми,є міжособистісні стосунки у групі. Ці стосунки неминуче виникаютьміж членами колективу на грунті їхнього спілкування та взаємодії у процесі реалізації завдань, на виконання яких спрямовуються їхні зу-силля. Цілі діяльності, її мотиви, організація дій співучасників визна-чають характер стосунків, що складаються. Міжособистісні стосун-ки мають складну структуру. У цій структурі діють не лише об’єктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівниц- тва, стосунки, що склалися між членами групи), а й суб’єктивні (рівень свідомості та самосвідомості членів колективу, рівень їхніх домагань,індивідуально-психологічні особливості, здібності людей та ін.).Основним методом дослідження взаємовідносин у колективі є спо-стереження. Воно дає можливість всебічно з’ясувати змістовний бік життя групи, її структуру, рівень розвитку, статус окремих членів.Плідними при вивченні колективів є також різні форми анкетування,опитування, інтерв’ю, результати яких дають уявлення про цінності групи, думки її членів про різні аспекти життя певної спільноти.Ефективним інструментом оперативного вивчення міжособистісних стосунків є запропонований американським психологом і мікро-соціологом Дж. Морено метод соціометрії. Засадовим стосовно нього є принцип синтонності — емоційних потягів і симпатій, які виявля-ються у стосунках між членами групи і визначають їх характер. Про-цедура соціометричного дослідження полягає в тому, що кожному члену групи пропонується відповісти на запитання “З ким би тихотів..?”. Воно може стосуватися будь-якої царини людських вза-ємовідносин. Критерії вибору можуть бути сильними та зорієнтовани-ми на істотні психологічні якості особистості — її моральні принципи,силу характеру, вольові та інтелектуальні якості, наприклад: “З ким би ти пішов у розвідку?”, “До кого б ти звернувся по допомогу при розв’язанні конфліктної ситуації?” тощо. Критерії можуть бути слаб-кими, коли вони стосуються вибору партнера для розваг, відпочинку або ж для забезпечення психологічного комфорту. Такими можуть бути запитання “З ким би ти хотів проводити своє дозвілля?”, “З ким би ти хотів сидіти за однією партою?”. При цьому надається мож-ливість виявити міру бажаності партнера, який обирається, через послідовний потрійний вибір за принципом: “дуже бажаний”, “бажа-ний”, “менш бажаний”. Результати одержаних виборів занотовуються у соціометричну матрицю й аналізуються шляхом підлічення кількості виборів, зроблених щодо кожного члена групи.Інформація може бути математично оброблена і виражена графічно у вигляді соціограми. Популярність членів групи, їх статус має такий ха-рактер: “зірки” — ті, кого обирають найчастіше; їм поступаються“бажані&rdqльно ефективно і най-повніше виявляє психологічний потенціал групи.
|
|
|
|
|
|
У колективі за певних обставин часто виникають неофіційні групи,що так само висувають своїх лідерів, як це часто трапляється у шкільних класах. Якщо міжособистісні стосунки у групі підпорядко-вані загальній меті, то наявність лідерів неофіційних груп не тільки не заважає, а й допомагає колективу розв’язувати поставлені завдан- ня. Якщо ж цілі діяльності окремих угруповань перестають бути підпо-рядкованими загальній меті, то колектив, по суті, перетворюється на конгломерат окремих груп, в яких не лише лідери, а й усі члени можуть вступати в антагоністичні міжособистісні стосунки. Педагогу важли-во вчасно помічати ці процеси в колективі, щоб запобігати його руй-нуванню та розпаду.
Предмет, основні категорії, функції і завдання педагогіки.
Предмет педагогіки — навчально-виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством. Виховання як суспільне явище виникло на перших етапах розвитку суспільства. Його функції спільні для всіх суспільно-економічних формацій (передавання нагромадженого досвіду, необхідних знань, піклування про здоров'я, розвиток фізичних сил і т. ін.). Але його цілі, зміст, форми і методи історично змінні і визначаються умовами життя та виробничою діяльністю дорослих. Тип виховання залежить від особливостей суспільно-історичної формації.
|
|
|
Основні категорії педагогіки. Як і кожна наука, педагогіка має свій понятійний апарат, тобто систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. До основних категорій педагогіки належать “виховання”, “освіта” й “навчання”.
Виховання — цілеспрямований та організований процес формування особистості.
У педагогіці поняття “виховання” вживають у широкому соціальному, в широкому педагогічному, вузькому педагогічному та в гранично вузькому педагогічному значеннях.
На певному щаблі суспільного розвитку частиною виховання в широкому соціальному значенні стає освіта. Освіта — процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.
|
|
|
Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.
Навчання — цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.
У живому педагогічному процесі всі педагогічні категорії взаємопов'язані та взаємозумовлені. Як у широкому соціальному, так і в широкому педагогічному значенні виховання охоплює навчання та освіту. Закономірністю навчального процесу є виховуючий характер навчання.
Складність і багатогранність педагогічного процесу зумовлені і багатофункціональністю педагогіки.
Функції педагогіки. Педагогіка як наука виконує кілька функцій.
1. Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів
2. Теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів, форм навчання і виховання. Ця функція передбачає розкриття змісту й технології реалізації конкретних принципів навчання і виховання, використання певного методу виховання залежно від віку школяра та ін.
3. Вивчення передового педагогічного досвіду і створення на його базі педагогічної теорії.
4. Експериментальні дослідження педагогічної діяльності.
5. Вироблення педагогічної техніки. Педагогічна техніка — стиль поведінки і спілкування вчителя з учнями (як і де вчитель має стояти в класі, як йому слід говорити, жестикулювати й артикулювати тощо).
Завдання педагогіки. На всіх етапах розвитку головним завданням педагогіки була організація навчально-виховного процесу відповідно до потреб історичної доби, національних особливостей народу. Це налаштовувало теоретиків і практиків педагогічної справи на розроблення оптимальних форм і методів, відповідного методичного оснащення цього процесу. На сучасному етапі головними завданнями педагогіки є: вдосконалення змісту освіти; вироблення принципово нових засобів навчання і навчального обладнання; модернізація існуючих форм та методів навчання і виховання; оптимізація політехнічної підготовки учнів; демократизація і гуманізація діяльності середньої та вищої шкіл. Здебільшого ці завдання пов'язані з новими загальноцивілізаційними процесами, найхарактернішим серед яких є глобалізація, динамічним розвитком комунікативних засобів і технологій (інформатизація).
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 290; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!