Поняття уваги, її структура, функції
Увага — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення при одночасному абстрагуванні від інших, в результаті чого вони відображаються повніше, чіткіше, глибше, ніж інші.
Увага людини має 5 основних властивостей (характеристик, параметрів):
· Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час утримуватися на будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючись. Стійкість залежить від: складності завдання,наявності перешкод, інтересу, особливостей нервової системи
· Зосередженість (концентрація) — утримання уваги на певному об'єкті. Під концентрацією уваги розуміють інтенсивність зосередження свідомості на об'єкті.
· Здатність до переключення уваги — навмисне переведення уваги з одного об'єкта на інший.
· Розподіл уваги полягає в здатності розподілити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або робити кілька різних дій.
· Обсяг уваги — характеристика уваги, яка визначається кількістю інформації, здатної одночасно зберігатись у свідомості людини.
Так, при сприйманні тексту, легко сприймаються слова з 14 літер. Разом з тим, сприймаючи об'єкт в цілому, людина може не помічати в ньому помилок. У молодшому шкільному віці обсяг уваги малий. З часом він розширюється. Основною умовою розширення обсягу уваги є формування умінь групувати, систематизувати, поєднувати за суттю матеріал, який сприймається.
|
|
|
Увага виконує три головні функції: 1) спрямованість діяльності; 2) зосередження та заглиблення в діяльність; 3) контроль та регуляція діяльності.
Під спрямованістю розуміють вибірковий характер психічної діяльності, мимовільний чи довільний вибір її об'єктів. До поняття спрямованість включається також збереження та підтримання діяльності на певний проміжок часу. Будь-який педагог знає, що привернути увагу учнів неважко, але зберегти її на необхідний час буває нелегко.
Зосередження та заглиблення в діяльність пов'язані з відволіканням від усього стороннього. При уважному відношенні предмет виявляється в центрі уваги нашої свідомості, завдяки чому відображення стає ясним і чітким, уявлення та думки утримуються у свідомості до того часу, поки не буде досягнута мета діяльності. Тим самим увага забезпечує контроль та регуляцію діяльності.
Увага може спрямовуватися на зовнішні об'єкти чи предмети або на думки та образи, що існують у свідомості людини. В останньому випадку говорять про інтелектуальну увагу, яка відрізняється від уваги сенсорної (зовнішньої). У деяких випадках, коли людина виявляє підвищену зосередженість на фізичних діях, є сенс говорити про моторну увагу. Усе це є свідченням того, що увага не має власного пізнавального змісту, а лише обслуговує діяльність інших пізнавальних процесів.
|
|
|
Види мислення та їхні характерні особливості
Існують критерії, за якими розрізняють види мислення:
1) залежно від змісту (форми) задач, які належить розв’язати - предметно-дійове, наочно-образне, абстрактне;
2) за характером задач - теоретичне, практичне;
3) за ступенем розгорнутості - дискурсивне та інтуїтивне;
4) з точки зору новизни та оригінальності - продуктивне та репродуктивне.
Предметно-дійове мислення - задачі розв’язуються за допомогою реального, фізичного перероблення ситуації.
Наочно-образне передбачає оперування образами (порівняння, узагальнення, уявлення про явища, предмети
Абстрактнемислення формується на базі мовних засобів, характерне використання понять, логічних конструкцій, які іноді не мають прямого образного вираження.
Теоретичне мислення формується на базі інтелектуальних операцій, що передують практичній діяльності, спрямованій на їх реалізацію.
Практичнемислення пов’язане з формулюванням цілей, виробленням планів, проектів і часто розгортається за умов дефіциту часу.
|
|
|
Дискурсивне мислення являє собою поетапно-розгорнутий процес.
Інтуїтивне мислення характеризується швидкістю перебігу, відсутністю чітко виражених етапів, мінімальною усвідомленістю.
Продуктивне мислення спрямоване на створення нових ідей, його результатом є відкриття нового, або удосконалення розв’язання тієї чи іншої задачі.
Репродуктивне (відтворююче) мислення передбачає застосування готових знань та умінь.
Усі перелічені види мислення у людини співіснують, можуть бути подані в одній і той же діяльності. Але в залежності від її характеру та кінцевої мети домінує той чи інший вид мислення. За цією підставою вони й розрізняються.
Операції мислення
Мислення— це найвища форма відображення реальності та підґрунтя свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що спрямовується на опосереднене, абстрактне, узагальнене пізнання.
Мислення — це узагальнене пізнання дійсності, в якому найважливіше значення мають слово, мова, аналізатори.
Мислення спрямовується на вирішення певних завдань — від найпростіших, елементарних, до складних.
Вся мислительна діяльність складається з такихрозумових операцій:
|
|
|
Аналіз — мислительний поділ предмета, явища на складові частини, ознаки, властивості та виділення цих компонентів.
Синтез — мислене поєднання в єдине ціле окремих частин, ознак, властивостей предметів, явищ або понять.
Порівняння — встановлення схожості і відмінності між предметами, явищами та їх компонентами.
Узагальнення — виділення на підставі порівняння головного, загального, особливого або часткового, що може бути характерним для певного явища, предмета, об'єкта.
Абстракція — мислене виділення суттєвих особливостей групи предметів, явищ або понять, їх компонентів з абстрагуванням від несуттєвих ознак.
Конкретизація — перехід від загального до часткового, зв'язок теорії з практикою, розкриття окремих положень на прикладі існуючого в об'єктивному світі предмета, явища, перехід до конкретної дійсності, до чуттєвого досвіду, сприяння кращому пізнанню дійсності.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 266; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!