Роль праці у виникненні свідомості
Вирішальними чинниками у виникненні людини, становленні та розвитку її свідомості є праця, членороздільна мова і спілкування.
Розробка трудової теорії формування людини належить Ф. Енгельсу, її основні положення викладені в його творі "Роль праці в процесі перетворення мавпи на людину".
Історія становлення людини та формування її свідомості нараховує сотні тисяч років. Вона розпочалася з виготовлення і використання первісною людиною найпростіших знарядь праці та постійно розвивалася в процесі ускладнення праці та спілкування людей. Людина взаємодіяла З предметами природи, пізнавала їх властивості, порівнювала, виокремлювала загальне, суттєве, необхідне. Це сприяло розвиткові мозку як органу свідомості. Він почав удосконалюватися слідом за розвитком руки як органу праці. Саме рука як "сприймальний" орган, що безпосередньо торкається речей, давала повчальні уроки не тільки мозку, а й іншим органам чуття, наприклад, зорові. Рука, що активно діяла, навчала голову думати, перш ніж стала знаряддям виконання волі голови, яка наперед планує практичні дії.
У процесі розвитку трудової діяльності, насамперед, удосконалення руки, збагачувались дотикові відчуття, формувався слух, здатний сприймати нюанси звуків людської мови. Логіка практичних дій фіксувалася в голові і перетворювалася на логіку мислення. Людина вчилася думати. І перш ніж розпочинати справу, вона вже могла уявити і її результат, і спосіб здійснення, і засоби досягнення цього результату.
|
|
|
Отже, ключ до розгадки походження свідомості полягає в праці. Спочатку була справа. Оббиваючи лезо своєї кам'яної сокири, людина водночас відточувала "лезо" своїх розумових здатностей.
Праця завжди була і залишається суспільною. Первісні люди мусили спільно добувати засоби існування, захищатися від ворогів, боротися зі стихійними силами природи. Ці обставини зумовили потребу в спілкуванні, її реалізація спричинила виникнення членороздільної мови.
Наша здатність бути свідомими істотами, з необхідністю спонукає до пізнання і перетворення світу — до діяльності. Особливим проявом діяльності є праця.
Праця — цілеспрямована діяльність людини зі створення благ, необхідних для задоволення своїх тілесних і духовних потреб.
Подібним до праці є визначення поняття "практика". Саме праця, з погляду еволюційної теорії Ч. Дарвіна, є однією з най-
важливіших передумов виникнення свідомості у людини. Трудова діяльність людини мала два вирішальних наслідки:
• організм предків людини почав пристосовуватися не просто до умов середовища, а до трудової діяльності. Специфічні особливості фізичної організації людської істоти — пряме ходіння, диференціація функцій передніх і задніх кінцівок, розвиток руки (згадаймо відомий вислів Г. Гегеля — "знаряддя знарядь"), головного мозку виробились у процесі тривалого пристосування організму до виконання трудових операцій;
|
|
|
• праця, яка з самого початку була спільною діяльністю, стимулювала виникнення і розвиток спілкування, членороздільної мови як засобу спілкування, нагромадження і передавання трудового, соціального досвіду.
Людська праця відрізняється від діяльності навіть найрозвинутіших тварин тим, що являє собою активний вплив людини на природу, а не просте пристосування до неї, характерне для тварин. Вона передбачає систематичне використання і, найголовніше, виробництво знарядь виробництва. Праця є цілеспрямованою свідомою діяльністю людини, вона з самого початку має суспільний характер і немислима поза суспільством.
Отже, за еволюційною теорією, думка і руки, розум і знаряддя праці почали творити нову істоту, яка отримала назву розумної, тобто людини. Цього факту не заперечують ні космічні гіпотези походження людини, ні релігійна (про що йшлося вище), бо всюди є акт цілеспрямованої діяльності зі створення благ, необхідних для задоволення людських потреб.
|
|
|
Причиною олюднення тваринних пращурів людини є виникнення праці
та утворення людського суспільства: безпосередні відносини живої істоти з
природою все більше поступаються опосередкованим, тобто тим, які
здійснюються за допомогою знарядь – засобів впливу на природу.
Виготовлення, удосконалення, зберігання та передача цих знарядь наступним
поколінням означає появу специфічно людської діяльності – праці. В процесі
праці об’єкти природи за допомогою цих знарядь перетворюються в
предмети, які задовольняють потреби людини.
Праця змінює первісну людину: вона переходить до прямоходіння, удосконалюється її робочий орган – рука, ускладнюється мозок. Поступово праця стає саморухомим процесом: нові продукти праці породжують нові потреби, а ті, в свою чергу, - нові види діяльності. Праця стає способом життя, причому якщо спочатку людина працює, щоб жити, то потім живе, щоб працювати.
Разом з тим процес виготовлення і удосконалення знарядь праці сам по собі ще не є відмінною ознакою – критерієм людини. Суттєву роль в становленні людини відіграло виокремлення кола осіб, які виготовляли знаряддя праці. Так виникає розподіл праці, за якого його учасники виконують різні, хоча й взаємопов’язані функції. При цьому праця стає спільною, виконуваною, принаймні вдвох, діяльністю. Відбувається ускладнення структури діяльності: з’являється дія – сукупність операцій, спрямованих на створюваний предмет. На відміну від виконуваних тваринами операцій, які завжди біологічно доцільні (тобто спрямовуються і спонукаються одним і тим самим предметом), дії прямого біологічного значення не мають. Свого смислу ці дії набувають лише після закінчення спільної діяльності, отримання частки здобичі та можливості задоволення своїх потреб. Дії при цьому набувають соціального смислу. Наявність такого смислу забезпечує здійснення діяльності за умови розбіжності того, на що вона спрямована (дичина, камінь), і того, що її реально спонукає (корисні властивості здобичі). Така розбіжність є характерною рисою дії і може розглядатись як критерій людини, бо у тварини функції спонукання і спрямування діяльності злиті.__
|
|
|
Характерні ознаки свідомості
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 560; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!