Тема: Судове документознавство та судове почеркознавство



1. У судово-слідчій практиці немає таких видів документів:

1) фонодокументи ;

2) графічні (креслення, малюнки, схеми);

3) фотодокументи;

4) кіно- та відеодокументи;

5) жодна з наведених відповідей не є вірною.

 

2. Чи можуть за своєю процесуальною природою письмові документи як письмові і речові докази:

1) так;

2) ні;

3) на розсуд слідчого;

4) за погодженням з прокурором;

5) жодна з наведених відповідей не є вірною.

 

3. Способом виготовлення документів є:

1) рукописним;

2) ма­шинописним;

3) поліграфічним;

4) комп'ютерним;

5) всі відповіді вірні;

6) правильні відповіді лише 1 і 2.

 

4. Спосіб змінення змісту документа, при якому здійснюється механічне видалення частини тексту – це:

1) дописка;

2) виправлення;

3) підчистка;

4) травлення;

5) заміна частин документа.

 

5. Спосіб зміни початкового змісту документа шляхом внесення до рукописного тексту нових слів, фраз або окремих письмових знаків – це:

1) дописка;

2) виправлення;

3) підчистка;

4) травлення;

5) заміна частин документа.

 

6. Спосіб зміни початкового змісту доку­мента шляхом переробки одних письмових знаків на інші – це:

1) виправлення;

2) дописка;

3) підчистка;

4) травлення;

5) заміна частин документа.

 

7. Спосіб зміни змісту документа, при яко­му здійснюється видалення тексту за допомогою хімічних реактивів, які вступають у реакцію з барвником штрихів і знебарвлюють його – це:

 1) заміна частин документа;

2) виправлення;

3) підчистка;

4) травлення;

5) дописка.

 

8. Спосіб часткової підробки, який полягає в заміні окремих аркушів документа, уклеюванні деяких ділянок або переклеюванні фотокартки – це:

1) дописка;

2) виправлення;

3) підчистка;

4) травлення;

5) заміна частин документа.

 

9. Відновити записи в документах стає можливим за умови, що вони були піддані температурі не більш ніж:

1) 100 °С;

2) 150 - 250 °С;

3) 250 - 300°С;

4) 300 - 350°С;

5) 500 °С.

 

10. Манера написання, виражена в системі ру­хів, які фіксуються в рукопису – це:

1) письмо;

2) почерк;

3) письмова мова;

4) спосіб фіксації на папері;

5) жодна з наведених відповідей не є правильною.

 

11. Засіб фіксації і зберігання думки людини; походить від звукового мовлення і є основним засобом спілкування людей – це:

 1) письмо;

2) почерк;

3) письмова мова;

4) друк;

5) жодна з наведених відповідей не є правильною.

 

12. Вираження думок людини за допо­могою різних засобів мови (синтаксису, орфографії, лекси­ки, пунктуації, стилістики) – це:

1) письмо;

2) почерк;

3) письмова мова;

4) друк;

5) жодна з наведених відповідей не є правильною.

 

13. До графічних ознак підпису відносяться:

1) розчерк (напрямок завершального штриха);

2) співвідношення рядків основи письма та верхніх за­кінчень штрихів;

3) гладіолаж (зменшення розміру штрихів до кінця підпису);

4) положення підпису відносно тексту документа (то­пографічна ознака);

5) всі відповіді вірні;

6) правильні відповіді 1 і 3.

 

14. Не є методами авторознавчого дослідження:

1) лінгвісти­чні;

2) психолінгвістичні;

3) соціолінгвістичні;

4) логіко-психологічні;

5) правильні відповіді 2 і 3;

6) жодна з наведених відповідей не є вірною.

Тема: Судова габітологія (ідентифікація людини за ознаками зовнішності)

                                                                    

1.Наукова методика опису особи (словесний портрет) була розроблена у 80-і рр. XIX ст. :

1) Агатою Крісті;

2) Конан Дойлем;

3) Гансом Гроссом;

4) Альфонсом Бертильоном;

5) жодна з відповідей не є правильною.

 

2. Форми ототожнення людини за ознаками зовнішнос­ті:

1) впізнання;

2) комп’ютерне впізнання;

3) оперативне узнавання;

4) експертна ідентифікація;

5) всі відповіді вірні;

6) правильні відповіді 1, 3 і 4.

 

3. У криміналістиці вирізняють також види ідентифіка­ції людини за ознаками зовнішності:

1) ідентифікація людини шляхом пред'явлення її для впізнання (можуть бути пред'явлені живі особи, труп або його частини, їх фотозображення);

2) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіс­тавлення зовнішності з фото- чи ізопортретом (комбінова­ним портретом);

3) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіс­тавлення її зовнішності зі «словесним портретом»;

4) ідентифікація людини шляхом зіставлення «словес­ного портрета» з фотозображенням;

5) всі відповіді вірні;

6) правильні відповіді 1, 3 і 4.

 

4. Ідентифікація людини за ознаками зовнішності здійс­нюється:

1) за матеріально-фіксованими відображеннями (фо­тознімками, відеозаписом живих осіб і трупів; за трупами і кістковими останками; наприклад, відновлення вигляду

загиблого за черепом із застосуванням методу професора Герасимова);

2) за уявними образами (за ідеальними слідами);

3) за описом прикмет;

4) всі відповіді вірні;

5) жодна з відповідей не є вірною.

 

5. Метод відтворення зовнішності розшу­куваного за показаннями очевидців чи потерпілих, що виготовляється з фраг­ментів фотозображень різних осіб шляхом їх підбирання та компонування під керівництвом слідчого або оператив­ного працівника – це:

1) синтетичний портрет;

2) рисований портрет;

3) фоторобот;

4) ідентифікаційний комплект рисунків;

5) комп'ютерний фоторобот.

6. Метод відтворення зовнішності розшу­куваного за показаннями очевидців чи потерпілих, що виготовляється з комплектів фотографічних зобра­жень частин обличчя, які використовуються з певною ме­ханізацією – це:

1) синтетичний портрет;

2) рисований портрет;

3) фоторобот;

4) ідентифікаційний комплект рисунків;

5) комп'ютерний фоторобот.

7. Найсучасніший засіб формування суб'єктивного портрета розшукуваної особи; являє собою використання комп'ютерної програми та за­собів комп'ютерної графіки з метою побудови фотокомпозиційних портретів зі слів очевидців – це:

1) синтетичний портрет;

2) рисований портрет;

3) фоторобот;

4) ідентифікаційний комплект рисунків;

5) комп'ютерний фоторобот.

8. Метод відтворення зовнішності розшу­куваного за показаннями очевидців чи потерпілих, що виконується художниками зі слів очевидців чи потерпілих – це:

1) синтетичний портрет;

2) рисований портрет;

3) фоторобот;

4) ідентифікаційний комплект рисунків;

5) комп'ютерний фоторобот.

9. Портретно-криміналістична експертиза поділяється на такі види:

1) експертиза зображень людей за фотопортретами з метою встановлення, чи не зображено на двох (або більше) фотознімках одна й та сама особа;

2) експертиза невпізнаного трупа (фотознімки якого представлені) та фотопортрета живої особи для встанов­лення особи трупа;

3) експертиза прижиттєвих фотографій безвісти зник­лої людини та черепа трупа для встановлення, чи міг ви­явлений череп належати даній особі;

4) експертиза посмертної маски невідомої людини і прижиттєвих фотозображень безвісти зниклого з метою упізнання трупа;

5) правильні відповіді 1 і 3;

6) всі відповіді вірні.

 

10. Скільки анатомо-топографічних  точок звичайно використовують експерти в положенні фас і профіль під час портретно-криміналістичної експертизи:

1) 4 – 6;

2) 8 – 10;

3) 12—14;

4) 16 – 18;

5)  18 – 20.

 

Тема: Криміналістичний облік

1. Обліки яківміщують об'єкти, які безпосередньо пов'язані з подією злочину та, як правило, вилучені при оглядах місця події або при проведенні оперативних заходів та слідчих дій. До них належать дактилоскопічні обліки, колекції слідів зламування, взуття, транспортних засобів, волокон, замків і ключів, підроблених рецептів і бланків документів, кулегільзотеки, колекції суб'єктивних портретів та ін. – це:

1) оперативно – пошукові обліки;

2) інформаційно - довідкові;

3) центральні обліки;

4) регіональні обліки;

5) місцеві обліки.

 

2. Обліки що комплектуються об'єктами та даними, які безпосередньо не пов'язані з подією злочину і отримані в результаті накопичення відомостей інформаційного характеру – це:

1) оперативно -  пошукові обліки;

2) інформаційно - довідкові;

3) центральні обліки;

4) регіональні обліки;

5) жодна з відповідей не є вірною.

 

3. Обліки які здійснюються Державним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України (ДНДЕКЦ) – це:

1) оперативно - пошукові обліки;

2) інформаційно - довідкові;

3) центральні обліки;

4) регіональні обліки;

5) місцеві обліки.

 

4. Обліки якіпровадять науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ. Такі обліки комплектуються з об'єктів, які вилучені під час оглядів місця події по справах про злочини, що вчинені на території відповідного регіону або надіслані для постійної перевірки з інших органів – це:

1) оперативно -  пошукові обліки;

2) інформаційно - довідкові;

3) центральні обліки;

4) регіональні обліки;

5) місцеві обліки.

           

5. Обліки які ведуться у відділах, відділеннях, групах НДЕКЦ, які обслуговують міськрайліноргани, і комплектуються об'єктами, які вилучені під час оглядів місця події по справах про злочини, що вчинені на території обслуговування органу внутрішніх справ або надіслані для постійної перевірки з інших органів. До таких обліків відносяться: картотеки слідів рук, які вилучені з місць нерозкритих злочинів (слідотеки); дактилоскопічні картотеки на осіб, які взяті міліцією на облік; колекції слідів знаряддя зламування, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів взуття, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; картотеки слідів транспортних засобів, які вилучені з місць нерозкритих злочинів; суб'єктивних портретів осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів – це:

1) оперативно - пошукові обліки;

2) інформаційно - довідкові;

3) центральні обліки;

4) регіональні обліки;

5) місцеві обліки.

 

6. Цілеспрямований систематичний облік певних об'єктів для наступного використання реєстраційних даних при розслідуванні злочинів, для розшуку злочинців і речових доказів, з'ясування обставин, які супроводять злочин – це:

1) кримінальна реєстрація;

2) криміналістичний облік;

3) судовий облік;

4) жодна з відповідей не є вірною.

 

7. Система реєстрації, систематизації та зосередження об'єктів або відомостей про них за їхніми ідентифікаційними ознаками з метою використання облікових даних для розкриття та попередження злочинів, яка ґрунтується на наукових даних і узагальненнях практики боротьби зі злочинністю – це:

1) кримінальна реєстрація;

2) криміналістичний облік;

3) судовий облік;

4) жодна з відповідей не є вірною.

 

8. Формування криміналістичної реєстрації на науковій основі було започатковано наприкінці XIX ст. криміналістом, який розробив і впровадив в практику боротьби зі злочинністю антропометричний метод реєстрації:

1) Агатою Крісті;

2) Конан Дойлем;

3) Гансом Гроссом;

4) В.Ю. Шепітьком;

5) Альфонсом Бертильйоном.

 

9. Оперативно-довідковий і дактилоскопічний обліки,  функціонують на:

1) центральному рівні;

2) регіональному рівні;

3) центральному і регіональному рівнях;

4) місцевому рівні;

5) жодна з відповідей не є вірною.

 

10. Інформаційно-довідкові колекції: рельєфних підошов взуття; інструментів, що використовуються при зламуваннях; лакофарбових покриттів; скла фар автотранспорту; протекторів шин; слідів рукавиць; замків і ключів; підроблених номерів вузлів і агрегатів автотранспорту та ін. утворюються на:

1) центральному рівні;

2) регіональному рівні;

3) центральному і регіональному рівнях;

4) місцевому рівні;

5) жодна з відповідей не є вірною.

 

 

Тема: Загальні питання криміналістичної тактики.

 

1. Не є елементом криміналістичної тактики:

1) тактичний прийом;

2) тактична операція;

3) тактична комбінація;

4) тактичний ризик;

5) тактична рекомендація.

 

2. Науково обґрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки – це:

1) тактичний прийом;

2) тактична операція;

3) тактична комбінація;

4) тактичний ризик;

5) тактична рекомендація.

 

3. Система (підсистема) тактичних прийомів упорядкована сукупність взаємопов'язаних та взаємообумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації – це:

1) тактичний прийом;

2) тактична операція;

3) тактична комбінація;

4) тактичний ризик;

5) тактична рекомендація.

 

4. Система слідчих або інших дій, яка спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій ситуації – це:

1) тактичний прийом;

2) тактична операція;

3) тактична комбінація;

4) тактичний ризик;

5) тактична рекомендація.

 

5. Науково обґрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки – це:

1) тактичний прийом;

2) тактична операція;

3) тактична комбінація;

4) тактичний ризик;

5) тактична рекомендація.

 

6. Загальними функціями тактичних прийомів можуть бути:

1) пізнавальна;

2) прогностична;

3) комунікативна;

4) регулятивна;

5) правильні відповіді 1 і 2;

6) всі відповіді вірні.

 

7. Системі тактичних прийомів властиві такі загальні ознаки:

1) цілісність;

2) ієрархічність;

3) цільова спрямованість;

4) множинність опису кожної системи;

5) динамічність і гнучкість;

6) правильні відповіді 1,2,3.

7) правильні відповіді 1,2,3.

 

8. До специфічних ознак (властивостей) системи тактичних прийомів можна віднести:

1) цілісність;

2) множинність опису кожної системи;

3) гнучкість;

4) алгоритмічність;

5) правильні відповіді 3 і 4.

6) правильні відповіді 1,2.

 

9. Виконання слідчим або суддею діяльності в умовах можливого виникнення негативних наслідків - це:

1) тактичний прийом;

2) тактична операція;

3) тактична комбінація;

4) тактичний ризик;

5) тактична рекомендація.

 

10. Мовний вплив може бути таких видів:

1) інформування;

2) переконання;

3) навіювання;

4) правильні відповіді 1 і 2;

5) всі відповіді вірні.

 


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 186; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!