Непряме визначення групи горючості газів і рідин по іншим експериментально певним показникам пожежовибухонебезпечності
1. Гази. При наявності концентраційних меж поширення полум'я газ відносять до пального; при відсутності концентраційних меж поширення полум'я і наявності температури самозапалювання газ відносять до важкогорючих; при відсутності концентраційних меж поширення полум'я і температури самозапалювання газ відносять до негорючих.
2. Рідини. При наявності температури запалення рідину відносять до горючої; при відсутності температури запалення і наявності температури самозапалювання рідину відносять до важкогорючої. При відсутності температур спалаху, запалення, самозапалювання, температурних і концентраційних меж поширення полум'я рідину відносять до групи негорючих.
Метод експериментального визначення групи важкогорючих і горючих твердих речовин і матеріалів
Метод застосовують для оцінки горючості неметалічних матеріалів, що містять у своєму складі більше 3% маси органічних речовин. Метод не застосуємо для випробування матеріалів, що мають однобічне вогнезахисне або негорюче покриття.
Апаратура. Прилад ОТМ (рис.2) складається з керамічної реакційної камери прямокутної форми висотою (295±2) мм і стороною, що має в перетині квадрат, (88±2) мм, встановленої на металеву підставку; газового пальника внутрішнім діаметром (7,0±0,1) мм; механізму введення зразка із тримачем, що фіксує положення зразка в центрі реакційної камери: парасоля з рукояткою, встановленого соосно на верхню крайку реакційної камери, і оглядового дзеркала для спостереження за зразком у реакційній камері.
|
|
|
Для виміру температури газоподібних продуктів горіння використовують термоелектричний перетворювач діаметром електродів 0,5 мм, робочий спай якого розташовують у центрі парасоля на відстані 15 мм від його верхньої крайки.
Рис.2. 1 - пальник; 2 - реакційна камера; 3 - механізм уведення зразка; 4 - зразок; 5, 6 - тримачі зразка, 7 - дзеркало; 8 - термоелектричний перетворювач; 9 - парасоль.
Підготовка до випробувань. Для випробування готують 3 зразки матеріалу довжиною (60±1) мм, висотою (150±3) мм і фактичною товщиною, але не більше 30 мм. Для сипучих речовин готовлять 3 кошички прямокутної форми довжиною (60±1) мм, шириною (10±1) мм, висотою (150±3) мм, у які поміщають (90±1) 3 речовини. Кошички повинні бути виконані із сітки з розмірами осередків не більше 1,0 мм; матеріал сітки - дріт з жаростійкої сталі діаметром 0,55 мм. Матеріали, здатні при нагріванні плавитися, поміщають у мішечки прямокутної форми довжиною (65±1) мм, шириною (10±1) мм, висотою (160±1) мм. Мішечки роблять зі склотканини товщиною 0,10…0,15 мм, шви зшивають негорючими нитками або металевими скріпками.
Підготовлені зразки витримують у вентильованій сушильній шафі при температурі (60±5)°С не менше 20 год, потім прохолоджують до температури навколишнього середовища, не виймаючи їх із шафи. Допускається кондиціювання зразків відповідно до вимог технічних умов на матеріал.
|
|
|
Проведення випробувань. Зразок досліджуваного матеріалу закріплюють у тримачі й за допомогою шаблона перевіряють положення зразка щодо його вертикальної осі.
Включають прилад для реєстрації температури, запалюють газовий пальник і регулюють витрата газу так, щоб контрольована протягом 3 хв температура газоподібних продуктів горіння становила (200 ± 5) °С.
Тримач зі зразком вводять у камеру за час не більше 5 с і випробовують протягом (300±2) с або до досягнення максимальної температури газоподібних продуктів, що відходять, горіння матеріалу, при цьому реєструють час її досягнення.
Якщо при випробуванні максимальна температура не перевищує 260°С, то тривалість випробування становить (300±2) с. Після чого пальник виключають. Зразок витримують у камері до повного остигання (кімнатної температури). Остиглий зразок витягають із камери й зважують.
Якщо при випробуванні максимальна температура перевищила 260°С, то тривалість випробування визначається часом досягнення максимальної температури. Пальник виключають, зразок витягають із камери й після остигання зважують.
|
|
|
Після одержання даних проводять два аналогічних випробування з новими зразками.
Оцінка результатів. За значенням максимального збільшення температури tmax і втраті маси матеріали класифікують:
важкогорючі - tmax < 60°С і < 60%;
горючі - tmax 60 °С або 60%.
Горючі матеріали підрозділяють залежно від часу () досягнення tmax на:
важкозаймисті - tmax > 4 хв;
середньої займистості - 0,5 tmax 4 хв;
легкозаймисті - tmax < 0,5 хв.
При класифікації матеріалів, просочених негорючими составами або з нанесеними на них вогнезахисними покриттями. використовують тільки показник tmax.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 359; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!