Метод експериментального визначення групи негорючих матеріалів

Стр 1 из 13Следующая ⇒

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ТАВРІЙСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРОТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра охорони праці та безпеки життєдіяльності

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ПОЖЕЖОВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНОСТІ РЕЧОВИН І МАТЕРІАЛІВ

Методичні вказівки

до виконання практичної роботи

з дисципліни «Пожежна безпека виробництва»

для підготовки фахівців денної форми навчання галузі знань

1702 «Цивільна безпека» напряму підготовки 6.170202 - «Охорона праці»

Мелітополь, 2015

УДК 683.3:614.8:67-78

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ПОЖЕЖОВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНОСТІ РЕЧОВИН І МАТЕРІАЛІВ: Методичні вказівки до практичної роботи /Скл. В.В.Петров, С.В.Головін. - Мелітополь: ТДАТУ, 2015. - 32 с.

Складені відповідно до навчальної програми курсу «Пожежна безпека виробництва» для підготовки фахівців денної форми навчання галузі знань 1702 «Цивільна безпека» напряму підготовки 6.170202 - «Охорона праці». У методичних вказівках наведені основні методи визначення показників пожежо-вибухонебезпечності речовин і матеріалів та обладнання, яке при цьому застосовується, викладений порядок виконання практичної роботи, наведені нормативні джерела, приведений перелік контрольних питань.

Робота підготовлена на кафедрі охорони праці та безпека життєдіяльності.

РОЗРОБНИК:

ПЕТРОВ В.В.– к.т.н., доцент кафедри охорони праці та безпеки

життєдіяльності, ТДАТУ

ГОЛОВІН С.В. – старший викладач кафедри охорони праці та безпеки

життєдіяльності, ТДАТУ

РЕЦЕНЗЕНТ:

ГРАНКІНА О.В.– к.т.н., доцент кафедри охорони праці та безпеки

життєдіяльності, ТДАТУ

Розглянуті на засіданні кафедри охорони праці та безпеки життєдіяльності

Протокол №_5__ від „_1__” ___грудня___ 20_15_ р.

Рекомендовані методичною комісією факультету АТЕ

Протокол №___ від „___” ________________ 20__ р.

ПРАКТИЧНА РОБОТА №4

Тема: МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ПожежовибухонебезпечнОстІ речовин і матеріалів

Мета роботи: ознайомитися з існуючими методами визначення показників пожежовибухонебезпечності речовин і матеріалів.

Вказівки до виконання роботи

Завдання для самостійної підготовки

1.1.1 Повторити теоретичний матеріал лекційного заняття.

1.1.2 Використовуючи рекомендовані літературні джерела, ознайомитися з нормативними документами, які потрібні для забезпечення пожежної безпеки на об’єкті.

1.1.3 Розглянути існуючі засоби пожежної безпеки у виробничих приміщеннях.

Питання для самоперевірки

1.2.1 Горіння матеріалів. Умови горіння.

1.2.2 Пожежна та вибухонебезпека на виробництві.

1.2.3 Первинні засоби пожежогасіння

Обладнання, прилади, матеріали.

1.3.1. Методичні вказівки до практичної роботи.

1.3.2. Індивідуальні завдання.

1.3.3 Комплект нормативних документів.

Рекомендована література

1. Збірник нормативних та довідкових документів з питань пожежної безпеки. 2. Про пожежну безпеку. Довідково-інформаційні матеріали. – К., 2002.3. Закон України "Про пожежну безпеку". – К., 2000.

4. Указ Президента України "Про концепцію захисту населення і територій у разі загрози виникнення надзвичайних ситуацій", 26.03.1999 №284 / 99 // Надзвичайна ситуація, 1999, №4, с.40-47.

5. Джигерей В.С., Жидецький В. Ц. Безпека життєдіяльності. Львів: Афіша, 1999.

6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посіб. 2-ге вид. К.: Т-во "Знання", 1999.

7. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності. К.: 1999.

Короткі теоретичні відомості

Показники пожежовибухонебезпечності речовин і матеріалів визначають з метою одержання вихідних даних для розробки систем по забезпеченню пожежної безпеки і вибухобезпеки відповідно до вимог ГОСТ 12.1.004 і ГОСТ 12.1.010, будівельних норм і правил; правил улаштування електроустановок, при класифікації небезпечних вантажів за ГОСТ 19433; для вибору категорії приміщень і будинків відповідно до вимог норм технологічного проектування; для технічного нагляду за виготовленням матеріалів і виробів при будівництві і ремонті судів.

Пожежовибухонебезпечність речовин і матеріалів визначається показниками, вибір яких залежить від агрегатного стану речовини (матеріалу) і умов його застосування.

Методи визначення показників застосовують для будівельних матеріалів у міру встановлення класифікації цих показників і введення по них нормативних вимог.

При визначенні пожежовибухонебезпечності речовин і матеріалів розрізняють:

- гази - речовини, тиск насичених парів яких при температурі 25°С і тиску 101,3 кПа перевищує 101,3 кПа;

- рідини - речовини, тиск насичених парів яких при температурі 25°С і тиску 101,3 кПа менший за 101,3 кПа. До рідин відносять також тверді речовини, що плавляться, температура плавлення або каплевипадання яких менша 50°С;

- тверді речовини і матеріали - індивідуальні речовини і їx сумішні композиції з температурою плавлення або каплевипадання більше 50°С, а також речовини, що не мають температуру плавлення (наприклад, деревина, тканини і т.д.);

- пил - диспериговані тверді речовини і матеріали з розміром часток менше 850 мкм.

Номенклатура показників і їх застосовність для характеристики пожежо-вибухонебезпечності речовин і матеріалів наведені в табл. 1.

Таблиця 1 - Номенклатура показників і їх застосовність для характеристики пожежо-вибухонебезпечності речовин і матеріалів

Показник	Агрегатний стан речовин і матеріалів
Показник	гази	рідини	тверді	пил
1	2	3	4	5
Група горючості	+	+	+	+
Температура спалаху	-	+	-	-
Температура запалення	-	+	+	+
Температура самозаймання	+	+	+	+
Концентраційні межі поширення полум'я (запалення)	+	+	-	+
Температурні межі поширення полум'я (запалення)	-	+	-	-
Температура тління	-	-	+	+
Умови теплового самозаймання	-	-	+	+
Мінімальна енергія запалювання	+	+	-	+
Кисневий індекс	-	-	+	-
Здатність вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря та іншими речовинами	+	+	+	+
Нормальна швидкість поширення полум'я	+	+	-	-
Швидкість вигоряння	-	+	-	-
Коефіцієнт утворення диму	-	-	+	-

Продовження табл..1.

1	2	3	4	5
Індекс поширення полум'я	-	-	+	-
Показник токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів	-	-	+	-
Мінімальний вибухонебезпечний вміст кисню	+	+	-	+
Мінімальна флегматизуюча концентрація флегматизатора	+	+	-	+
Максимальний тиск вибуху	+	+	-	+
Швидкість наростання тиску вибуху	+	+	-	+
Концентраційна межа дифузійного горіння газових сумішей у повітрі	+	+	-	-

Примітка: 1. Знак “+” позначає застосовність, знак “-” - не застосовність показника.

2. Крім зазначених у табл. 1, допускається використовувати інші показники, що більш детально характеризують пожежовибухонебезпечність речовин і матеріалів.

Число показників, необхідних і достатніх для характеристики пожежовибухонебезпечності речовин і матеріалів в умовах виробництва, переробки, транспортування і зберігання, визначає розроблювач системи забезпечення пожежовибухонебезпечності об'єкта або розроблювач стандарту і технічних умов на речовину (матеріал).

Програма роботи

2.1 Метод експериментального визначення групи негорючих матеріалів

2.2 Непряме визначення групи горючості газів і рідин по іншим експериментально певним показникам пожежовибухонебезпечності

2.3 Метод експериментального визначення групи важкогорючих і горючих твердих речовин і матеріалів

2.4 Метод експериментального визначення температури спалаху рідин у закритому тиглі

2.5 Метод експериментального визначення температури спалаху рідин у відкритому тиглі

2.6 Метод експериментального визначення температури займання рідин

2.7 Метод експериментального визначення температури запалення твердих речовин і матеріалів

2.8 Метод експериментального визначення температури самозапалювання газів і рідин

2.9 Метод експериментального визначення температури самозапалювання твердих речовин і матеріалів

2.10 Метод експериментального визначення концентраційних меж поширення полум'я по газо- і пароповітряних сумішей

2.11 Метод експериментального визначення показників вибуху пилоповітряних сумішей - максимального тиску вибуху, нижньої концентраційної межі поширення полум'я, мінімального вибухонебезпечного вмісту кисню і мінімальної флегматизуючої концентрації флегматизатора

2.12 Метод експериментального визначення температурних меж поширення полум'я по пароповітряних сумішах

2.13 Метод експериментального визначення температури тління твердих речовин і матеріалів

2.14 Метод експериментального визначення кисневого індексу пластмас

2.15 Метод експериментального визначення здатності вибухати й горіти при взаємодії з водою, киснем повітря й інших речовин

2.16 Метод експериментального визначення швидкості вигоряння рідин

2.17 Метод експериментального визначення коефіцієнта утворення диму твердих речовин і матеріалів

2.18 Метод експериментального визначення індексу поширення полум'я

2.19 Метод експериментального визначення показника токсичності продуктів горіння полімерних матеріалів

2.20 Метод експериментального визначення мінімальної флегматизуючої концентрації флегматизатора й мінімального вибухонебезпечного змісту кисню в газо- і паро-повітряних сумішей

2.21 Метод експериментального визначення концентраційної межі дифузійного горіння (ПДГ) газових сумішей у повітрі

2.22 Вимоги безпеки

2.23 Оформити звіт з роботи відповідно до розділу 3.

2.24 Надати відповіді на контрольні запитання.

Хід роботи

Метод експериментального визначення кращий і є обов'язковим, якщо відсутній апробований розрахунковий метод, а також якщо точність або область застосування розрахункових методів не задовільна.

Метод експериментального визначення групи негорючих матеріалів

Метод не застосуємо для випробування шаруватих матеріалів і матеріалів з покриттями й облицюваннями.

Апаратура. Схема приладу для визначення групи негорючих матеріалів наведена на рис. 1. Піч трубчастого типу внутрішнім діаметром (75±1) мм, висотою (150±1) мм, товщиною стінки (10±1) мм, виготовлена з вогнетривкого матеріалу щільністю (2800±300) кг·м^-3. Труба печі обмотується в один шар електричною спіраллю з ніхромової проволоки перетином 1 мм з опором (19±1) Ом. Загальна товщина стінки з урахуванням вогнеупорного цементу, який фіксує електричну спіраль, не повинна перевищувати 15 мм. Трубу печі слід закріпити в центрі захисного кожуха. Простір між трубою і кожухом заповнюють неспалимим теплоізоляційним матеріалом середньої щільності (140±20) кг·м^-3.

Рисунок 1 - підставка; 2 - витяжка; 3 - теплоізоляційний шар захисного екрана й стабілізатора; 4 - пекти, 5 - тримач зразка; 6 - пристрій для опускання зразка; 7 - термоелектричні перетворювачі; 8 - захисний екран; 9 - захисний кожух; 10 - теплоізоляційний матеріал; 11 - стабілізатор повітряного потоку.

Захисний екран внутрішнім діаметром (75±1) мм і висотою 50 мм із відполірованою внутрішньою поверхнею, виготовлений з листової сталі товщиною 1 мм. Зовні екран теплоізолює шаром мінерального волокна з теплопровідністю (0,04±0,01) Вт·м^-1·К^-1 при середній температурі 20 °С. Товщина теплоізолюючого шару - не менша 25 мм.

Підготовка до випробувань. Розміщення приладу для випробувань повинне передбачати відсутність впливу тяги повітря ззовні, прямого сонячного світла або штучного освітлення, що утрудняють проведення випробування і спостереження за полум'ям всередині печі.

Для випробувань готовлять 5 зразків досліджуваного матеріалу діаметром (45) мм, висотою (50±3) мм. Якщо товщина досліджуваного матеріалу становить менше 50 мм, то зразок набирають із декількох шарів, щоб забезпечити необхідну висоту. Шари в зразку розташовують тільки горизонтально і щільно з'єднують між собою сталевим дротом діаметром не більше 0,5 мм. Шари в зразку мають у своєму розпорядженні такий образ, щоб робочий спай термоелектричного перетворювача, встановленого в середині зразка, перебував всередині шаруючи матеріалу, а не на границі роздягнула шарів.

Зразки повинні характеризувати середні властивості досліджуваного матеріалу.

У верхній частині зразка роблять осьовий отвір діаметром 2 мм для розміщення термоелектричного перетворювача. Перед випробуванням зразки витримують у сушильній шафі при температурі (60±6)°С протягом 20…24 год із наступним охолодженням їх до температури навколишнього середовища.

Проведення випробувань. Стабілізують роботу печі. Підготовлений до випробування зразок поміщають у тримач, кріплять до нього термоелектричні перетворювачі, після чого тримач зі зразком без яких-небудь поштовхів опускають у піч за час не більше 5 с. Включають секундомір відразу ж після введення випробуваного зразка в піч.

Протягом усього випробування показання термоелектричних перетворювачів, що вимірюють температуру печі і зразка, повинні реєструватися самописним приладом.

Час випробування, як правило, становить 30 хв. За цей час досягається кінцева температурна рівновага, всередині зразка і на його поверхні, розходження між показаннями яких не повинне перевищувати 2°С протягом останніх 10 хв. У випадку, якщо температурна рівновага не досягнута за 30 хв., то необхідно продовжити випробування до моменту досягнення кінцевої температурної рівноваги, перевіряючи показання термоелектричних перетворювачів з інтервалом 5 хв.

Зразок витягають із печі й після його охолодження до температури навколишнього середовища зважують (з урахуванням відходів, які відділилися від зразка і упали долілиць у процесі випробування або після його закінчення).

Випробуванню підлягають всі 5 підготовлених зразків. У протоколі відбивають всі спостереження, що стосуються поводження кожного зразка в процесі випробувань; відзначають всі випадки запалення для кожного зразка й фіксують їхню тривалість.

Оцінка результатів. Матеріал відносять до групи негорючих, якщо дотримані наступні умови:

· середня арифметична зміна температури в печі, на поверхні й усередині зразка не перевищує 50 °С;

· середнє арифметичне значення втрати маси для 5 зразків не перевищує 50% від їх середнього значення первісної маси після кондиціювання;

· середнє арифметичне значення тривалості стійкого горіння 5 зразків не перевищує 10 с. Результати випробувань 5 зразків, у яких тривалість стійкого горіння становить менш 10 з, приймають рівними нулю.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 701; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!