Загальні інтелектуальні здібності
Інтелектуальна поведінка зводиться до прийняття правил гри. Критерієм є не перетворення середовища, а відкриття можливостей середовища для адаптивних дій індивіда в ній.
Інтелект – це певна здібність що визначає загальну успішність пристосування людини до нових умов. Механізм інтелекту виявляється у рішенні задачі у внутрішньому розумовому плані при домінування ролі свідомості над несвідомим.
М. О. Холодна виділяє такі властивості інтелекту:
1) властивості рівнів, що характеризують досягнутий рівень розвитку окремих пізнавальних функцій, і презентації дійсності, що лежить в основі психічних процесів (сенсорна відмінність, оперативна і довготривала пам'ять, об’єм і розподіл уваги, обізнаність);
2) комбінаторні властивості, що характеризують здібність до виявлення і формування різного роду зв’язків і відносин, здатність комбінувати в різних поєднаннях компоненти досвіду;
3) процесуальні властивості, що характеризують операціональний склад, прийоми і відображення інтелектуальної діяльності аж до рівня елементарних інформаційних процесів;
4) регуляторні властивості, що характеризують забезпечувані інтелектом ефекти координації, управління і контролю психічної активності.
Інтелект слід розглядати з операціонального, а не субстанційного підходу.
Інтелект є латентним (даний через різні непрямі вияви при вирішенні життєвих задач).
|
|
|
Розподіл людей за рівнем інтелектом описується законом нормального розподілу.
Характеристика тестологічних підходів до інтелекту
Одними з перших учених, які почали вимірювати інтелект були Ф. Гальтон та Б. Кеттелл. Останній запропонував цілий ряд діагностичних процедур, які вимірювали гостроту зору, слуху, чутливості до болю, часу рухової реакції, надання переваги кольорам. Таким чином, на початку інтелект ототожнювався з найпростішими психофізіологічними пізнавальними функціями, при цьому підкреслювався вроджений характер інтелектуальних відмінностей між людьми.
1905 рік став переломним у дослідженні інтелекту. У Франції почали розробляти об’єктивні процедури для дослідження розумово відсталих дітей. Біне та Сімон запропонували 30 звдань (тестів) для вимірювання рівня розумового розвитку дитини. Псля цього починає формуватися текстологічна парадигма у дослідженні інтелекту.
У шкалі розумового розвитку Біне-Сімона тестові завдання групувалися за віком. Оцінка рівня розумового розвитку здійснювалася на основі співвідношення реального хронологічного віку дитини з її «розумовим віком». Це співвідношення отримало назву коефіцієнту інтелекту.
У 1916 році американський вчений Л.М. Термен на основі тестів Біне-Сімона розробив новий набір тестів, що отримав назву шкали Стенфорд-Біне. Ці інтелектуальна шкала мала декілька редакцій і призначалася для оцінки інтелекту дітей шкільного віку.
|
|
|
Поступово в тестології складаються дві прямо протилежні за своїми кінцевими теоретичними результатами лінії трактування природи інтелекту: одна була пов’язана з визнанням загального фактора інтелекту (Спірмен), інша із запереченням якої-небудь загальної основи інтелектуальної діяльності і утвердженням існування численних незалежних інтелектуальних здібностей (Терстоун).
Однофакторний підхід до інтелекту (К. Спірмен, Р. Б. Кеттелл, Дж. Равен, Д. Векслер, Ф. Вернон).
Теорія інтелекту як єдиної здібності була розроблена К. Спірменом і базувалася на факті наявності позитивних кореляційних зв’язків між результатами виконання різних інтелектуальних тестів. Він дійшов висновку, що рівень розумової енергії проявляє себе в здатності виявляти зв’язки і співвідношення між елементами власних знань, а також між елементами змісту тестової задачі.
Багатофакторні теорії інтелекту (Л. Терстоун, Дж. Гілфорд, Р. Мейлі, Дж. Керрол).
|
|
|
Інтелект як певна кількість здібностей досліджувався у рамках теорії Л. Терстоуна. В результаті своїх досліджень інтелекту його вдалося виділити 10 групових факторів, 7 з яких були ним ідентифіковані і названі первинними розумовими здібностями: просторовий (здібність оперувати в умі просторовими відносинами), сприйняття (здібність деталізувати зорові образи), обчислювальний (здібність виконувати основні арифметичні дії), вербальне розуміння (здібність розкривати значення слів), побіжність мови (здібність швидко підбирати слова за заданим критерієм), пам'ять (здібність запам’ятовувати), логічне міркування (здібність виявляти закономірність у ряді букв, цифр, фігур).
Був зроблений висновок, що для опису індивідуального інтелекту не можна використовувати єдиний показник інтелектуального розвитку.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 491; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!