Проблема задатків, здібностей та інтелекту у диференційній психології
Проблема задатків, здібностей вперше було досліджено Ф. Гальтоном. Він став основоположником емпіричного підходу. Він запропонував основні методи і методики, якими дослідники користуються і до сьогоднішнього дня: вимірював звуковистну чутливість, окомір, метод вільних асоціацій, метод близнюків, вперше досліджував особистісні властивості людини науки.
Ф.Гальтон винайшов анкету як метод дослідження і провів анкетування більше 300 представників інтелектуальної еліти Англії. Він вважав, що талант є спадковою рисою і виявляється у ряді поколінь і що соціальна еліта формується на основі успадкованого таланту.
Задатки – деякі генетично детерміновані анатомо-фізіологічні особливості мозку і нервової системи, що є індивідуально-природною передумовою складного процесу формування і розвитку здібностей. Проте вони не зумовлюють самого розвитку здібностей. Задатки багатозначні, на їх основі можуть сформуватися різна здібності.
Задатками можуть виступати:
1) типологічні властивості нервової системи (швидкість утворення тимчасових нервових зв’язків, їх міцність, легкість диференціювань, сила зосередженості уваги, розумова працездатність);
2) індивідуальні особливості будови аналізаторів, окремих ділянок кори головного мозку.
Здібності – індивідуально-психологічні властивості, яка визначає успішність виконання діяльності або ряду діяльностей, що не зводяться до умінь, знань і навичок, але зумовлюють легкість і швидкість навчання новим способам і прийомам діяльності.
|
|
Проблема здібностей – їхня природа, походження, вияв, формування.
Б. М. Тепловим виділені ознаки здібностей:
– індивідуально-психологічні особливості, що відрізняють одну людину від іншої;
– тільки ті особливості, які мають відношення до успішності виконання діяльності або декількох діяльностей;
– здібності не зводяться до умінь, знань і навичок, але зумовлюють легкість і швидкість навчання новим способам і прийомам діяльності
В. Д. Шадріков приходить до висновку, що поняття здібності є конкретизацією категорії властивості функціональних систем, що реалізують окремі психічні функції, мають індивідуальну міру вираженості, що виявляється в успішності і якісній своєрідності засвоєння і реалізації окремих психічних функцій. Головні параметри: продуктивність, надійність, якість. Він виділяє здібності мислительні, перцептивні, мнемічні і так далі. Також Шадріков вводить поняття загальних здібностей як придатності до широкого кола діяльностей або поєднання здібностей, від кожної з яких залежить успішність виконання тієї або іншої діяльності.
|
|
Під інтелектом розуміють форму організації індивідуально ментального досвіду у вигляді наявних ментальних структур, породжуваного ними ментального простору відображення і ментальних репрезентацій дійсності, що будуються в рамках цього простору.
Виділяють інтелектуальні здібності та інтелектуальні стилі. Інтелектуальні здібності – властивості інтелекту, що характеризують успішність інтелектуальної діяльності в тих або інших конкретних ситуаціях з погляду правильності і швидкості переробки інформації в умовах розв’язання задач, оригінальності і різноманітності ідей, глибини і темпу научуваності, вираженості індивідуалізованих способів пізнання. Інтелектуальні стилі – індивідуально-своєрідні способи постановки і вирішення проблем.
Інтелект є загальною здібністю до пізнання. Це загальна поведінкова характеристика, яка пов’язана з успішністю адаптації до нових життєвих завдань. Розрізняють загальний інтелект як здібність, що впливає на виконання будь-якої діяльності, виявляється в якості, швидкості і точності рішення розумових задач, в темпі і успішності навчання, продуктивності професійної діяльності й рівні соціальної адаптації; соціальний інтелект – здібність, що визначає успішність оцінки прогнозування і розуміння поведінки людей.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 211; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!