Карта четвертинних відкладів території дослідження

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 14Следующая ⇒

Мета:За допомогою ландшафтної карти певної території побудувати галузеву карту четвертинних відкладів; закріпити навички роботи з атласами та галузевими картами.

Обладнання: Атлас України, ландшафтна карта території дослідження.

Основні відомості

У залежності від ступеня впливу один на одного всі компоненти можна розмістити в певний та суворо постійний ряд (починаючи з найбільш «сильних»):

1. Масиви гірських порід та рельєф (морфолітогенні).

2. Повітряні маси, клімат, поверхневі та підземні води (гідрокліматогенні).

3. Рослинність, тваринний світ та ґрунти (біогенні).

Найбільш стійкий по відношенню до зовнішніх впливів компонент, що найбільш повільно змінюється – літогенна основа ландшафту. Один процес або декілька формують певний тип схилів. Кожний генетичний тип схилу характеризується своїм «набором» поверхонь, особливостями їх мікрорельєфу. Для куест, наприклад, властиві обвально-осипні та делювіальні схили, що відрізняються крутизною, наявністю стінок відриву, складом пухких відкладів, інтенсивністю переміщення пухкого матеріалу, мікрорельєфом.

Вплив літогенної основи на інші компоненти ландшафту є визначальним, але пасивним. Він виражається в тому, що компоненти, які відносно легко змінюються, особливо біогенні, повинні підлаштовуватись під літогенну основу та змінюватись. Теплоємність та вологоємність ґрунтів і порід знаходиться в прямій залежності: чим більше вологи втримує порода, тим більше тепла потрібно на її прогрівання. Тому глини, суглинки, піски, торф, що є сусідніми на одній поверхні, будуть відрізнятись за температурою та зволоженням: глини більш холодні від суглинків, суглинки більше холодні, ніж піски. Чим більше різниця у водно-тепловому режимі ґрунтів та порід сусідніх фацій, тим більше контраст у цих фаціях за складом рослинних асоціацій та властивостями ґрунтів, тим більш чіткою є між ними межа.

Існує декілька класифікацій осадових порід. Однак, найвідомішою є класифікація, за якою осадові породи поділяють на чотири групи: уламкові та глинисті, хемогенні та біогенні (органогенні).

Уламкові породи утворилися внаслідок механічного руйнування інших порід. Їх поділяють на грубоуламкові, або псефіти, піщані, або псаміти, і пилуваті, або алеврити.

Грубоуламкові породи складаються переважно з уламків різних порід розміром понад 1 мм у діаметрі.

Піщані породи (псаміти) складаються з уламків мінералів і гірських порід розміром від 0,1 до 1 мм у діаметрі. Вони поділяються на розсипчасті (піски) і зцементовані (пісковики). За походженням піски можуть бути морськими, річковими, озерними, еоловими, флювіогляціальними.

Пилуваті породи (алеврити) складаються з уламків діаметром від 0,1 до 0,01 мм. Вони займають проміжне положення між пісками і глинами. До них належать суглинки, леси, лесоподібні суглинки.

Суглинок – осадова уламкова гірська порода, яка містить 25-50 % глинистих частинок, решта – піщані частинки.

Лес – тонкозерниста пухка однорідна порода сірувато-жовтого або палевого кольору, пориста, карбонатна, неверствувата. Складається з дрібних (пилуватих) зерен кварцу з домішками інших мінералів. Походження лесів остаточно не з’ясоване, втім є кілька гіпотез щодо їхнього утворення: еолова, алювіальна, делювіальна. Помічено їхній зв’язок з водно-льодовиковою діяльністю.

Лесовидні суглинки менш однорідні, ніж лес, менш пористі, іноді верствуваті. Переважно на схилах. Утворюються внаслідок перевідкладання лесу або продуктів вивітрювання інших гірських порід.

Глинисті породи, або пеліти,складаються з частинок діаметром до 0,01 мм. Це найпоширеніша група осадових порід, вона становить понад 60 % їхнього загального об’єму. До цієї групи належать глини і аргіліти.

Глини є переважно продуктами хімічного вивітрювання порід різного складу. Їх поділяють на елювіальні, або залишкові (каоліни), й перевідкладені (крім типових глинистих мінеральних, містять частинки кварцу, польового шпату, слюди). За походженням бувають озерними, морськими, річковими, льодовиковими.

Аргіліти є зцементованими й ущільненими глинистими породами, які, на відміну від глин, не розмокають у воді і не мають пластичності.

Хемогенні породи утворюються внаслідок випадіння речовини з водних розчинів, а біогенні – перетворенням органічних речовин.

Хемогенні породи поділяються на карбонатні (вапняк, вапнистий туф, доломіт); кременисті (гейзерит, кремінь, опока), залізисті (бурий залізняк, сидерит), марганцеві (піролюзит, манганіт), хлоридні (галоїдні – кам’яна сіль, калійні солі ), сульфатні (гіпс, ангідрит, ), алітні (глиноземисті – латерит, боксит) і фосфатні (фосфорити).

Біогенні (органогенні) породиподіляються на карбонатні (вапняк – черепашковий, кораловий, водоростевий; крейда, мергель); кременисті (діатоміт, трепел); каустобіоліти (торф, буре вугілля, кам’яне вугілля, сапропеліт, антрацит, горючі сланці, нафта, асфальт, озокерит, горючі гази, янтар).

Морена – увесь матеріал, який транспортувався внаслідок руху і танення льодовика, неоднорідний і не відсортований за розміром (пісок – це результат руйнування великих уламків скель). Виділяють морени поверхневі, які утворюються на поверхні льодовика; внутрішні – утворюються при потраплянні уламків порід у тріщини; донні – уламковий матеріал вмерзає у дно льодовика під час його пересування.

Особливим типом морени є флювіогляціальні (водно-льодовикові) відклади, що нагромаджуються в районі переднього краю при таненні льодовика. Матеріал перемивається і впорядковується, відсортовується: грубоуламкові породи – піщані породи – глини.

Продуктами вивітрювання є елювій, делювій, колювій, еолові відклади.

Елювій (eluvio – вимивати) кора вивітрювання – продукт вивітрювання гірничих порід, різноманітних за механічним складом, що залягають на місці свого утворення. Характеризуються відсутністю шаруватості і відсортованості.

Колювій – матеріал, що утворюється внаслідок обвалів, зміщення по схилу (кам’яні ріки).

Делювій (deluvio – змивати) – матеріал, який знесений і відкладений по схилу або у основи атмосферними водами, характеризується добре вираженою шаруватістю.

Дефляція – вивітрювання, розвіювання гірських порід на поверхні землі повітряними потоками.

Еолові відклади – осідання на суші уламків порід, що транспортуються вітром: піщані – утворюють різні форми рельєфу (коси, піщані пустелі – бархани, дюни); глинисті – елювіальні й перевідкладені; пилові – леси, лесоподібні суглинки.

Алювій (аlluvio – намиви, наноси) відклади, утворені внаслідок акумулятивної діяльності річок. Відклади в дельтах річок, де рух і швидкість течії є мінімальними. Виділяють алювій, що утворюється рівнинними і гірськими річками.

Алювій, утворений діяльністю рівнинних річок, утворює горизонти: нижній (русловий алювій) – галька, гравій, пісок; верхній (заплавний алювій) – суглинки, пісок, торф. Горні річки утворюють лише русловий алювій (валуни, галька), а заплавний алювій не утворюється. Внаслідок діяльності річок утворюються надзаплавні тераси: ерозійні – докорінні породи, розмиті рікою; акумулятивні – нанесені алювіальні відклади; ерозійно-акумулятивні – корінні породи, що частково перекриті алювієм.

Інструкція

Завдання 1. Проаналізувати, користуючись польовою ландшафтною картою, дані про четвертинні (антропогенні відклади) місцевості. За допомогою ландшафтної карти побудувати карту четвертинних відкладів території дослідження.

При складанні карти необхідно дотримуватись кольорової гами та індексів, загальноприйнятих для позначення відкладів певних геологічних періодів (додаток Б).

Позначення гірських порід

Ο – осадові; m – морські;

g – льодовикові; l – озерні;

ƒ – водно-льодовикові pr – відклади

(флювіальні); проблематичного походження

d – делювіальні; a – алювіальні;

p – пролювіальні; v – еолові;

ар – алювіально-пролювіальні; e – елювіальні;

c – колювіальні.

Рівнини, складені мореною без водно-льодовикових пісків, позначити блакитним кольором (індекс qII₂); рівнини, складені мореною з водно-льодовиковими пісками (fII₂) – синім кольором; морена, перекрита флювіогляціальними відкладами (gfII₄) на карті позначається чергуванням смуг блакитного і синього кольору.

Давній алювій (індекс aIII₄) – позначити темно-зеленим кольором, сучасний алювій (aIV) – зеленим; пролювій (pIV) – світло-зеленим; делювій (dIV) – жовто-зеленим; алювіально-делювіальні відклади (adIV) позначити чергуванням смуг зеленого і жовто-зеленого кольору. Дочетвертинні відклади (до Q) – малиновим.

Роботу оформити на аркуші формату А4 у альбомній орієнтації.

Завдання 2. Користуючись картами четвертинних відкладів атласу України, скласти детальну (текстову, кольорову та індексну) легенду до карти четвертинних відкладів території.

Завдання 3. Проаналізувати четвертинні відклади як морфолітогенний компонент ландшафту. Зробити висновки щодо четвертинних відкладів, що сформувалися в комплексах урочищ рівнин межиріч, корінних схилах річкових долин, комплексах урочищ річкових долин, лощин і боліт.

Контрольні питання

1. Які групи компонентів ландшафту виділяють в залежності від ступеня їх взаємного впливу?

2. Охарактеризуйте основні властивості літогенної основи.

3. Що таке четвертинні відклади, осадові породи?

4. Наведіть класифікацію осадових порід.

5. Поясніть поняття і терміни: відклади, створені мореною; флювіогляціальні відклади.

6. Які відклади є продуктами вивітрювання?

7. Які відклади є результатом діяльності річок?

Лабораторне заняття № 10

Тема: Дослідження біотичного компонента ландшафту.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 892; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!