Добровільне страхування тварин, що належать сільгоспвиробникам та приватним особам



Страхування тварин охоплює доб­ровільні види майнового страхування тварин на випадок знищен­ня, загибелі або вимушеного забою:

1) у сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах;

2) у домашніх господарствах громадян.

Тобто договори добровільного страхування тварин уклада­ються як з фізичними, так і з юридичними особами, які є власни­ками тварин.

Характер страхування спричинює ряд обов'язкових вимог до укладання договорів. Розглянемо основні вимоги, викладені в правилах страхування сільськогосподарських тварин страхової компанії „Інкомстрах".

Насамперед визначається об'єкт страхування. Це можуть бути здорові тварини (з певними віковими обмеженнями):

- велика рогата худоба, коні - віком від 1 місяця;

- свині - від б місяців;

- мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки – від 1 року;

- хутрові звірі: нутрії, кролі - з 45-денного віку;

- собаки - від 6 місяців до 10 років;

- бджолосім'ї;

- декоративні та екзотичні птахи і тварини;

- птиця яйценосних порід - віком від 5 місяців;

- птиця бройлерних порід - віком від 1 місяця.

Страховик не приймає на страхуваннятварин у місце­вості, де встановлено карантин або обмеження на інфекційне захворювання, за винятком тварин тих видів, які неприйнятні до хвороби, щодо якої введено такі обмеження; тварин, внаслідок обстеження яких на бруцельоз, лейкоз або туберкуль­оз встановлено позитивну реакцію; тварин хворих, виснажених, а також тих, що перебувають у стані дородового чи післяродово­го залежування.

Власники тварин зобов'язані суворо дотримуватись уста­новлених у цій місцевості рекомендацій щодо догляду за тварина­ми, їх годівлі і утримання, а також ужити всіх заходів, щоб запобігти їх захворюванню та загибелі. Тому до укладання догово­ру страховик повинен перевірити, чи можна прийняти на страху­вання тварин у даному господарстві. Якщо в господарстві не до­тримують зазначених умов, договір страхування не укладається.

Ризики, пов'язані зі страхуванням тварин, можна поділити на три групи.

1. Страхування на випадок загибелі або вимушеного забою тварин внаслідок пожежі, вибуху, дії електричного стру­му, сонячного або теплового удару, замерзання, утоплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортний засіб та інших травматичних ушкоджень, нападу диких звірів та бродячих собак.

2. Страхування на випадок загибелі, вимушеного забою або знищення тварин від хвороби чи внаслідок патологічних родів.

3. Страхування на випадок викрадення або навмисних дій третіх осіб.

Договір страхування укладається терміном від одного місяця до одного року. Підставою для укладання договору стра­хування є:

1) заява (опитувальник) встановленої форми, яка підписана страхувальником. У заяві страхувальник повинен вказати, що оз­найомлений з правилами страхування;

2) на вимогу страховика довідка - опис майна, що стра­хується, із зазначенням балансової (дійсної) вартості і визначеної страхової суми по кожному об'єкту страхування або інший доку­мент, що підтверджує ринкову вартість тварини.

Якщо в господарстві є тварини різних видів (наприклад, ве­лика рогата худоба, свині, кролі), за бажанням страхувальника можуть бути застраховані тварини всіх видів або лише один вид (скажімо, велика рогата худоба).

Тварини приймаються на страхування і знаходяться під страховим захистом тільки в місці, визначеному в договорі стра­хування. При зміні місцезнаходження застрахованих тварин стра­хувальник повинен заздалегідь повідомити страховика.

При укладанні договору страхування страхувальник пови­нен надати можливість страховику оглянути тварин та провести експертизу щодо оцінки ризику настання страхової події, а також усі необхідні відомості про тварин та всю інформацію про відомі йому наявні небезпеки по місцю зберігання, відгодівлі, що можуть Призвести до настання страхового випадку.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова оцінка має бути однаковою. У договорі мо­же бути передбачена також франшиза як умовна, так і безумовна.

Страхова премія за умовами страхування визначається з урахуванням таких факторів:

- вид тварин;

- характеристика місцевості, на якій утримуються тварини, санітарно-епідеміологічний стан регіону, в межах якого пе­ребувають тварини;

- вікові та інші індивідуальні властивості тварини;

- види та ступінь страхового ризику, умови утримання тва­рин, наявність охорони, протипожежної сигналізації;

- термін дії договору;

- наявність та розмір франшизи.

Розміри базових страхових тарифів, які використовує стра­хова компанія „Інкомстрах" при укладанні договорів страхування сільськогосподарських тварин, наведено в табл. 7.4. Залежно від ступеня ризику до розрахункового тарифу можуть бу­ти застосовані підвищувальні чи знижувальні коефіцієнти.

При страхуванні на строк менший від одного року страховий платіж буде становитиме такий відсоток від суми річного платежу:

 

Строк дії договору страхування (в місяцях)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Страховий платіж у % від річного страхового платежу

20 35 50 60 70 75 80 85 90 95

 

Щодо порядку внесення страхового платежу, то страхуваль­ник може сплатити його готівкою представникові страховика од­ночасно з укладанням договору або безготівково. Коли страховий платіж становить значну суму, страхувальникові надається право внести страховий платіж у два або три терміни.

Особливість страхування тварин, яка відрізняє цей вид страхування від інших, пов'язана з термінами відповідальності страховика. Так, відповідальність страховика з виплати страхового відшкодування при загибелі тварини чи вимушеного забою від хвороби або внаслідок патологічних родів настає через кілька (на­приклад 10) днів з моменту початку дії договору, тобто після сплати страхового платежу. Таке відстрочення дає змогу уникну­ти виплат за тварин, які під час укладання договору були вже хворі і не повинні були прийматися на страхування.

При настанні страхового випадку на страхувальника по­кладаються певні обов'язки (невиконання їх може стати підста­вою для відмови у виплаті страхового відшкодування), а саме:

—вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку;

—не пізніше 48 год з моменту настання страхового випадку (не враховуючи вихідних та святкових днів) письмово повідомити страховика про те, що сталося з наданням пе­реліку травмованих або знищених тварин, які застрахо­вані, із зазначенням їх вартості та страхової суми і зберег­ти до прибуття представника страхової компанії всіх тва­рин, що залишились, як травмованих, так і не травмова­них;

— у разі викрадення тварини, знищення або травмування внаслідок неправомірних дій третьої особи негайно зро­бити заяву до органу міліції;

Страховик після отримання заяви страхувальника про стра­ховий випадок обов'язково складає страховий акт. В акті зазнача­ються вид і вік застрахованої тварини, її масть і прикмети, коли загинула (захворіла) тварина, коли й кому про це заявлено, при­чини та обставини, що призвели до її загибелі (вимушеного за­бою, викрадення, захворювання), а також визначається сума збит­ку й страхового відшкодування.

Для встановлення факту та причини загибелі тварини стра­ховик користується документами компетентних органів, а саме: висновком спеціалістів ветеринарної служби, довідкою органів гідрометереологічної служби, пожежного нагляду, міліції, суду.

Збитки розраховуються на кожну тварину. У випадку заги­белі чи викрадення вони дорівнюють її дійсній вартості, у випад­ку захворювання - вартості лікування, у випадку вимушеного за­бою - дійсній вартості за вирахуванням для деяких видів тварин вартості придатних для реалізації м'яса та шкіри (нутрії, свині, кролі тощо). Якщо причиною вимушеного забою є інфекційне за­хворювання, то збиток дорівнює дійсній вартості.

Правила страхування тварин передбачають організацію страхового забезпечення за системою „першого ризику". Це озна­чає, що збитки страхова компанія відшкодовує повністю, але не більше від страхової суми. Якщо величина збитку перевищує страхову суму, то утворюється недовідшкодована різниця, яка на­зивається „другим ризиком" (франшизою, власним утриманням страхувальника).

Приклад.Фізична особа застрахувала корову, що утри­мується на подвір'ї, від ризику інфекційного захворювання. Стра­хова оцінка тварини становила 2000 грн, страхова сума -1500 грн. Внаслідок страхового випадку тварина загинула. Страхове відшкодування становитиме 1500 грн.


Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 209; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!