Обов'язкове страхування деяких видів тварин



Тема 7. Сільськогосподарське страхування

1. Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільсько­господарськими підприємствами, врожаю зернових куль­тур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

Обов'язкове страхування деяких видів тварин.

3. Правила добровільного страхування майна сільськогос­подарських підприємств, орендарів, селянських (фер­мерських) господарств.

4. Добровільне страхування тварин, що належать сільгосп­виробникам та приватним особам.

Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності

З набуттям Україною незалежності розпочалася складна трансформація командно-адміністративної економіки в ринко­ву, що потребувало докорінної зміни всіх господарських про­цесів. Відсутність системності та науково-обгрунтованого підхо­ду до економічних перетворень зумовили значні кризові явища в усіх галузях економіки, в тому числі й у сільському госпо­дарстві. Починаючи з 1990 р. страховий захист майна аграрних товаровиробників значно послабився, зменшилося бюджетне фінансування [12]. Передумови аграрної реформи не збільшили попит на страхові послуги у сфері сільського господарства. Від 1996 р. з прийняттям Закону України „Про страхування" було запроваджено обов'язкове страхування врожаю сільськогоспо­дарських культур та багаторічних насаджень сільськогоспо­дарськими підприємствами державної форми власності. Але підприємства інших форм власності теж вимагали адекватного страхового захисту в умовах невизначеності, пов'язаної з по годними умовами та іншими чинниками. З прийняттям нової ре­дакції Закону України „Про страхування" № 2745 від 4 жовтня 2001 р. обов'язковому страхуванню став підлягати не тільки вро­жай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень сільгосппідприємств державної форми власності, а й урожай зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарських підприємств усіх форм власності. Порядок та умови здійснення такого виду страхування визначені Постановою Кабінету Міністрів України №1000 від 11 липня 2002 року „Про за­твердження порядку та правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і бага­торічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових бу­ряків сільськогосподарськими підприємствами усіх формвласності".

Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогоспо­дарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукро­вих буряків сільськогосподарським підприємствами всіх форм власності (далі - обов'язкове страхування) проводиться з ме­тою гарантування економічної та продовольчої безпеки держа­ви, створення сприятливих умов для розвитку аграрного секто­ра економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємств.

Суб'єктами обов'язкового страхування є:

- страхувальники - державні сільськогосподарські підп­риємства щодо врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та сільськогосподарські підп­риємства усіх форм власності щодо врожаю зернових культур та цукрових буряків;

- страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на прове­дення цього виду обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, Що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і бага­торічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, зернових культур і цукрових буряків - сільсько­господарськими підприємствами усіх форм власності.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне рапто­ве знищення посівів карантинними шкідниками.

Не підлягає обов'язковому страхуванню врожай:

1) природних сінокосів і пасовищ;

2) сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво;

3) сільськогосподарських культур, що висівалися понад три роки і жодного разу сільськогосподарські підприємства не одер­жали врожаю;

4) підпокривних та безпокривних багаторічних трав;

5) посівів та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування.

Страхова оцінка обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожай­ності з 1 га за останні п'ять років, за даними обліку страхуваль­ника, на ціну 1 ц продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збирати­меться врожай.

Страхова оцінка обов'язкового страхування врожаю бага­торічних насаджень визначається аналогічно з урахуванням площі, зайнятої під насадження в тому самому рік, що й збирання врожаю. За умови чіткої періодичності плодоношення бага­торічних насаджень середня врожайність визначається за по­казниками п'яти років, у яких плодоношення насаджень відповідає рокові страхування. В разі, коли страхувальник протя­гом п'яти років вирощує культуру менше ніж три роки, у розра­хунок вартості врожаю береться планова врожайність на поточний р., але не вище ніж середня врожайність у районі за останній рік.

Страхова сума не може перевищувати 70% розрахованої страхової оцінки врожаю.

Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню за дого­вором обов'язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф та відсоток страхового покрит­тя. У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарсь­ких культур і багаторічних насаджень та неотримання страхового відшкодування протягом двох років страхувальник має право на зменшення розміру страхового тарифу до 10%.

Страховий платіж перераховується на розрахунковий ра­хунок страховика (або внесений готівкою в його касу) у повному обсязі чи двома частинами. Платіж в повному обсязі чи першої частини в розмірі 50% визначеної суми повинен бути внесений протягом погодженого терміну з дати укладення договору обов'язкового страхування, другої - не пізніше ніж за три місяці після набрання чинності договору.

Договір обов'язкового страхування врожаю сільськогоспо­дарських культур і багаторічних насаджень укладається:

а) із страхування посівів однорічних сільськогосподарсь­ких культур, багаторічних культур, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також культур у розсадниках - не пізніше терміну закінчення посіву (садіння) цих культур у регіоні;

б) із страхування врожаю багаторічних культур, крім тих, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також із страхування розсадників - не пізніше ніж термін початку відповідальності страховика (щодо садів і ягідників - до оформлення бутонів, виноградників - до моменту викидання суцвіття, багаторічних сіяних трав - до входу їх у зиму, інших багаторічних культур і розсадників - до появи весняних гонів);

в) із страхування сіяних культур, посіяних у парниках і теплицях, - до появи сходів, а посадкових культур - до садіння.

Договір обов'язкового страхування не складається в разі, коли посівам (насадженням) загрожує безпосередня небезпека загибелі або пошкодження від стихійного лиха (повені, замо­розків тощо), навіть якщо терміни, встановлені для проведення страхування, не минули.

Договір обов'язкового страхування набирає чинності з мо­менту внесення страхувальником суми страхових платежів в по­вному обсязі або першої частини страхового платежу та діє пропорційно сплаченим страховим платежам до кінця терміну зби­рання врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних на­саджень, встановленого агротехнічними вимогами для регіону.

Договір обов'язкового страхування діє виключно в межах ділян­ки землекористування, виділеної страхувальнику місцевими органа­ми, яка має бути чітко визначена в договорі як місце страхування.

Відповідальність страховика починається з часу:

а) появи сходів озимих культур (зернових і зернобобових) восени, інших культур (крім багаторічних сіяних трав) - навесні, культур, посіяних у парниках або теплицях, - у будь-яку пору року;

б) посадки однорічних культур і картоплі, а також посадко­вих культур у парниках і теплицях;

в) забарвлення бутонів культур у садах і ягідниках;

г) викидання суцвіття у виноградниках;

д) входу в зиму багаторічних сіяних трав;

є) появи весняних гонів інших багаторічних культур, у то­му числі у розсадниках.

Відповідальність страховика припиняється з моменту зібрання врожаю, але не пізніше ніж термін збирання врожаю у даній місцевості в поточному році.

За кількісні втрати врожаю відповідає страховик.

Страховим випадком вважається заподіяння страхуваль­нику прямого збитку внаслідок часткової або повної загибелі врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, зернових культур і цукрових буряків унаслідок прямої дії страхо­вих ризиків.

Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, що ви­никла внаслідок настання страхового випадку. Загальний зби­ток обчислюється множенням різниці між врожайністю з 1 га, визначеною в договорі страхування з урахуванням розміру стра­хового покриття, та фактичною врожайністю з 1 га в поточному році на площу посіву (насаджень) та ціну, визначену в до­говорі страхування, але не вищу ніж на момент виплати стра­хового відшкодування.

У разі загибелі сільськогосподарських культур і бага­торічних насаджень з наступним їх пересівом (пересадженням) для визначення загального збитку враховується вартість фак­тично одержаного врожаю, яка обчислюється за цінами підприємства (реалізація, фактична собівартість за минулий рік, планова на поточний рік, але не вища ніж фактична у районі за минулий рік), визначеними в договорі обов'язкового страху­вання, і фактична вартість врожаю зазначених культур і насад­жень, якими проводився пересів (пересаджування), обчислена за цінами поточного року.

Розмір загального збитку в разі загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насад­жень внаслідок настання страхового випадку визначається після оприбуткування врожаю, виходячи з вартості неотриманого чи недоотриманого врожаю.

Прямий збиток, що відшкодовується страховиком, виз­начається у відсотках розміру загального збитку, який зафіксований у відповідних актах обстеження після настання кожного страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхуваль­ник. Страхове покриття - це частка суми збитку, яку відшко­довує страховик. Страхове покриття за обов'язковим страху­ванням становить 70%.

Для отримання страхового відшкодування страхуваль­ник подає страховику такі документи:

1) заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку;

2) договір обов'язкового страхування;

3) акт огляду стану посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, складений страховиком за участю страхувальника;

4) документ, що підтверджує настання страхового випадку (довідка гідрометеорологічної служби, органів державного пожеж­ного нагляду, станції захисту рослин, карантинної служби тощо);

5) копії статистичних звітів, первинних бухгалтерсь­ких документів стосовно проведення посіву, пересіву культур та їх збирання, дані бухгалтерського обліку про оприбуткування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та інші документи.

На підставі отриманих документів страховик складає акт.

У разі сплати страхувальником чергового страхового платежу за договором обов'язкового страхування не в повному обсязі прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі сплаче­них страхових платежів.

Якщо виявиться, що фактична площа посіву сільськогос­подарських культур більша, ніж було передбачено у договорі страхування, сума страхового відшкодування обчислюється про­порційно відношенню цих площ.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті страховик повинен прийняти протя­гом 10 днів від дати отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін із дати його прийняття повідомляє заявникові в письмовій формі з обґрунту­ванням причин відмови.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту прийняття рішення про його виплату.

 

Обов'язкове страхування деяких видів тварин

Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, зни­щення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків проводиться з метою забезпечення економічної та про­довольчої безпеки держави та на підставі Порядку й правил, за­тверджених Постановою Кабінету Міністрів №590 від 23 квітня 2003 р., а також з метою створення сприятливих умов для розвит­ку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту еко­номічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників. Обов'язковому страхуванню підлягають:

1) племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, ко­зи, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою програ­мою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (ге­нетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі), віком від 1 року;

2) зоопаркові тварини віком від 1 року;

3) циркові тварини віком від 1 року.

Суб'єктами обов'язкового страхування є:

- страхувальники - власники тварин, що підлягають обов'язковому страхуванню;

- страховики, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані із загибеллю, знищен­ням, вимушеним забоєм тварин, які належать на правах дер­жавної, комунальної або приватної власності страхувальнику, внаслідок хвороб, стихійного лиха та нещасних випадків.

Обов'язковому страхуванню не підлягають тварини:

- що перебувають у місцевості, в якій введено каран­тинні обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження;

- хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородово­го чи післяродового залежування;

- тварини, у яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать загибель, знищення, вимуше­ний забій тварин внаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибу­ху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утоплення, падіння в ущелину, потрап­ляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

Страхова сума обов'язкового страхування визначається за балансовою вартістю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини.

Договором обов'язкового страхування передбачається франшиза, розмір якої становить 10% страхової суми на страхо­вий випадок.

Максимальні розміри страхових тарифів за договорами обов'язкового страхування становлять 5% страхової суми.

Страховий платіж перераховується на розрахунковий ра­хунок страховика (або вноситься готівкою в його касу) в повному обсязі чи двома частинами. Платіж у повному обсязі чи першої його частини в розмірі 50% визначеної суми, повинен бути внесе­ний протягом визначеного терміну від дати укладання догово­ру, другої - не пізніше як за три місяці після набрання чинності договором.

Договір набирає чинності з моменту внесення стра­хувальником суми страхових платежів у повному обсязі або першої частини страхового платежу.

Страховим випадком є подія, передбачена договором обов'язкового страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику. Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховику такі документи:

1) заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку;

2) договір обов'язкового страхування;

3) акт про настання страхового випадку, складений страхо­виком;

4) довідку (протокол, акт тощо) компетентних органів та матеріалів проведеної страховиком перевірки;

5) довідку про здачу страхувальником тварини на вимуше­ний забій та отриману за це суму компенсації;

6) акт про направлення тварини на вимушений забій;

7) документ, що підтверджує непридатність до вживання (переробки) м'яса (всієї туші або частини), шкіри тощо виму­шено забитої тварини;

8) висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експерти­зи, якщо тварина загинула внаслідок отруєння;

9) квитанцію або прибутково-касовий ордер про внесення плати за лікування хворої тварини, рецепт лікаря ветеринарної медицини, засвідчений печаткою, дорожній лист;

10) документи, що підтверджують витрати на превентивні заходи.

Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою тварин визначається у страховому акті, який складається страховиком або уповноваженою ним особою за формою, що встановлюється страховиком як різниця між страховою сумою, встановленою цим договором на кожну тварину, і вартістю придатних до вжи­вання (переробки) м'яса, шкіри тощо.

Під час визначення прямого збитку обов'язково врахо­вується норматив виходу м'яса від живої масу тварини, зданої на вимушений забій.

Якщо кількість придатного до вживання (переробки) м'яса менша ніж норматив виходу, розмір збитків обчислюється як різниця між страховою сумою, встановленою договором на кож­ну тварину, і вартістю придатного до вживання (переробки) м'яса, вихід якого визначається за нормативом виходу м'яса жи­вої масу тварини, зданої на вимушений забій.

Вартість придатних до вживання (переробки) м'яса, шкіри тощо встановлюється на підставі документа спеціалізова­ного підприємства, до якого тварину здано на вимушений забій або якому продано м'ясо, шкіру тощо.

У разі, коли внаслідок страхової події м'ясо, шкіру то­що вимушено забитої тварини спеціалістом ветеринарної медицини визнано непридатними до вживання/переробки і страхувальник здав його до спеціалізованого підприємства, страхове відшкодування виплачується у розмірі, що становить різницю між страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за зда­не м'ясо, шкіру тощо.

Якщо страхувальником подано документ про вартість зда­ної на вимушений забій тварини у живій масі, страхове відшко­дування виплачується в розмірі, що становить різницю між стра­ховою сумою, визначеною договором на кожну тварину, і су­мою, отриманою страхувальником за здану тварину.

Якщо м'ясо, шкіру тощо визнано повністю непридатними до вживання (переробки), розмір збитків визначається в складе­ному страховому акті.

У розрахунок прямих збитків включаються також витра­ти на ліки, введення їх хворій тварині, транспортні витрати за до­ставку тварини за направленням спеціаліста ветеринарної ме­дицини на м'ясозаготівельний пункт, а в разі загибелі тварини - витрати на розтин туші та доставку до відповідного спеціалізованого підприємства.

Якщо в день настання страхового випадку в господарстві страхувальника утримувалося більше тварин страхового віку і од­ного виду, ніж застраховано, страхова сума, визначена в договорі, ділиться на фактичну кількість тварин. Страхове відшкодування в такому разі виплачується в розмірі страхової суми на одну тва­рину. Решта тварин вважаються застрахованими до кінця терміну дії договору страхування.

У разі внесення страхувальником чергового платежу не в повному обсязі прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі внесених страхових платежів.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті страховик повинен прийняти протягом двох днів після отримання усіх необхідних документів. Якщо прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкоду­вання, страховик у триденний термін від дати його прийняття повідомляє про це заявникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату стра­хового відшкодування.

У разі несвоєчасного здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові сплачується пеня в розмірі 0,1% суми страхового відшкодування за кожний день прост­рочення.

Після виплати страхового відшкодування до страховика переходить у межах фактично виплаченої ним суми право вимо­ги, яке страхувальник має до особи, винної у завданні збитків.

 


Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 164; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!