Основні умови страхування ризику втрати майна суб'єктами підприємницької діяльності

Фонд самострахування є складовою частиною страхового фонду суспільства. Він формується шляхом щорічних відраху­вань до досягнення розміру, що вказаний у статутних документах суб'єкта господарювання, а порядок використання коштів перед­бачається самими учасниками, які формують цей фонд. -

В умовах ринку підприємства функціонують у несталому економічному середовищі, що постійно змінюється: зростають ціни на матеріальні ресурси, продукцію, що виготовляється, пере­глядаються умови отримання банківських позик, коливається співвідношення попиту й пропозиції тощо. Водночас підприємства прагнуть забезпечити стійке становище, мож­ливість працювати без фінансових та виробничих зривів, досягти оперативного подолання тимчасових ускладнень у процесі вироб­ництва, зокрема за допомогою самострахування. Тому нова мо­дель фонду самострахування трансформується у фонд ризику, який створюється суб'єктами підприємництва для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій економічній кон'юнктурі, за­тримці замовниками платежів за поставлену продукцію, нестачі коштів для погашення одержаної позики.

Але самострахування, при всій своїй привабливості з точки зору економії коштів, має ряд недоліків. Окремі з них:

1) у випадку катастрофічних збитків для їх покриття може не вистачити власних коштів, що спричиняє загрозу ви­мушеної ліквідації підприємства;

2) самострахування вимагає відволікання до резервів знач­них ресурсів, які перебувають у господарському обігу, оскільки вони не зосереджуються на окремому рахунку в банку; на момент настання ризику в підприємства може не бути достатніх фінансових можливостей на покриття збитків;

3) самострахування потребує кваліфікованого управління резервними фондами.

Фінансування ризику може бути також забезпечене за допо­могою укладення договорів поруки, згідно з якими на певних умо­вах ризик передається одним суб'єктом іншому. Ця форма має об­межене застосування, оскільки вимагає надзвичайно високої довіри між суб'єктами. Крім того, вона містить елементи гри.

Найпоширенішою й найдоцільнішою формою організації страхового захисту майна підприємств є укладення договорів страхування з професійними страховими компаніями. Страхови­ки, на відміну від поручителів, мають змогу вирівняти та перероз­поділити ризики між багатьма суб'єктами. Вирівнювання ризиків за допомогою страхового механізму має ту перевагу, що воно здійснюється не лише в часі, а й у просторі, тобто серед суб'єктів певного середовища.

Основні умови страхування ризику втрати майна суб'єктами підприємницької діяльності

Умови страхування майна юридичних осіб передбачають можливість страхового захисту не тільки майна, що належить підприємству, а й майна, що взяте у найм, лізинг, на зберігання перероблення, комісію чи ремонт від фізичних та юридичних осіб. Тобто об'єктами страхування є майнові інтереси, що не супере­чать чинному законодавству і пов'язані з володінням, користуван­ням та розпорядженням такими видами майна:

1) будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, товар­но-матеріальними цінностями, готовою продукцією, си­ровиною, матеріалами та іншим майном, що належить підприємству та відображено у його балансі;

2) майном, отриманим за договором лізингу, оренди (якщо воно не застраховане в орендодавця) чи прийнятим від інших організацій і (або) населення;

3) майном, придбаним у кредит.

Рухоме майно приймається на страхування і знаходиться під страховим захистом тільки на території, вказаній у договорі страхування, або якщо інше не обумовлено у договорі страху­вання.

При зміні місця перебування застрахованого майна підприємство повинне завчасно повідомити страховика й у ви­падку збільшення ступеня ризику сплатити додаткову премію, визначену страховою компанією.

Резервуари (трубопроводи, апарати і т.п.), інше техно­логічне обладнання знаходяться під страховим захистом за умови, якщо вони перебувають у тому технологічному зв'язку між собою і використовуються для тих речовин та матеріалів, які було відо­бражено в заяві на страхування, технологічному регламенті, мон­тажно-технологічних схемах та в інших документах, що є допов­неннями до договору страхування.

Підприємство може використати вибіркове страхування, тобто застрахувати визначені одиниці майнових об'єктів.

Не приймаються на страхування предмети, факт знищення яких складно встановити:

—грошові знаки;

—цінні папери;

—вироби з дорогоцінних металів, напівдорогоцінного та до­рогоцінного каміння;

—рідкісні та антикварні предмети;

—слайди та фотокартки;

—предмети релігійного культу;

—філателістичні колекції;

—документи, рукописи;

—майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові.

У договорі обов'язково вказуються страхові ризики, обсяг страхової відповідальності, винятки зі страхових випадків та об­меження страхування.

Так, страховими ризиками є:

1) знищення або пошкодження майна внаслідок пожежі, удару блискавки;

2) знищення або пошкодження майна внаслідок землетрусу, виверження вулкану та дії підземного вогню, гірського об­валу, цунамі, бурі, урагану, граду, сходження снігових лавин, злив, повені, сильного снігопаду, просідання ґрунту.

У договорі можуть бути передбачені й інші події: вибух га­зу, котлів, машин, апаратів; аварії опалювальної, протипожежної, водопровідної, каналізаційної систем; проникнення води із сусіднього приміщення; крадіжки.

Найчастішою з небажаних подій на підприємствах є пожежі. Тому при укладанні договорів більшим попитом користується ризик знищення або пошкодження майна внаслідок пожежі, уда­ру блискавки. Відповідно, таке страхування називається пожеж­ним, хоча захист від комплексу ризиків підвищує ступінь безпеки господарської діяльності підприємства. За погодженням сторін перелік страхових ризиків може бути розширений чи звужений.

Не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок таких причин:

1) оброблення вогнем, теплом чи іншим термічним впли­вом на майно з метою переробки або в інших цілях (сушіння, зварювання, копчення, гаряче оброблення то­що);

2) пошкодження тиском, що виник унаслідок вибуху, а та­кож оброблення вибухом чи тиском у виробничих чи інших цілях (зварювання вибухом, закріплення ма­теріалів вибухом, штампування тиском тощо);

3) використання вибухових речовин (динаміту, тротилу то­що) та інших хімічних сполук або сумішей речовин, яким властиві швидкі екзотермічні реакції, що супроводжу­ються виділенням великої кількості тепла чи газів, спеціально призначених для проведення вибухів у тій чи іншій формах, чи для екзотермічних реакцій у режимі теплового вибуху тощо);

4) груба недбалість чи намір страхувальника (в тому числі з метою збільшення розміру страхового відшкодування);

5) порушення встановлених законодавством чи іншими нормативними актами правил та норм безпеки чи інших аналогічних норм;

6) неминучі в процесі роботи чи природно пов'язані з нею випадки самозагоряння, корозії, гниття, природного зносу;

7) усякого роду військові дії, громадянська війна, народні збурення, страйки та їх наслідки, реквізиція, арешт, конфіскація, знищення чи пошкодження майна за роз­порядженням цивільної чи військової влади;

8) дія бомб, мін, снарядів та інших знарядь війни;

9) радіоактивне забруднення та (чи) вплив ядерної енергії в будь-якій формі;

10) дія гризунів чи інших шкідників;

11) обвал будівель чи їх частин, якщо такий обвал не спричинений страховим випадком;

12) викрадення майна під час або безпосередньо після стра­хового випадку.

Як бачимо, страхова відповідальність має велику кількість обмежень, що використовуються з метою підвищення відповідальності страхувальника за збереження майна та уникнення випадків страхового шахрайства

Мы поможем в написании ваших работ!