На практиці використовуються також додаткові види страхування до страхування каско

Тема 11. Морське страхування

Загальні положення морського страхування.

Страхування каско суден.

Страхування вантажоперевезень.

Страхування відповідальності судновласника.

 

Загальні положення морського страхування

Морське страхування - вид транспортного страхуван­ня, яке покриває ризики, пов'язані з торговельним мореплав­ством.

Більше ніж за три століття розвитку морського страхування було відпрацьовано головні принципи, поняття й механізми, які застосовуються й донині, іноді лише з невеликими змінами.

Незважаючи на деякий занепад вітчизняної морської індустрії в середині 90-их років, останнім часом в Україні спос­терігаються тенденції до оздоровлення галузі. Поступово зростає попит, на послуги національних страховиків з боку власників річкових і морських суден, фрахтувальників, операторських ком­паній, морських посередників, таких як суднові агенти й брокери.

Можна виокремити два основні джерела морського страхо­вого права: в міжнародному масштабі — англійський Закон про морське страхування 1906 р. (далі — За­кон), у національному — Кодекс торговельного мореплавання Ук­раїни 1994 р. (далі — Кодекс).

У Кодексі найважливішим є розділ І «Договір морського страхування» частини VIII «Морське страхування». Крім того, в розділі IX «Надзвичайні морські події» розглядаються питання за­гальної та часткової аварії, порятунку, зіткнень суден і забруднення довкілля, які безпосередньо пов'язані з морською страховою тема­тикою, а в розділі І «Межі відповідальності судновласника» части­ни X є положення, що стосуються страхування відповідальності.

За договором морського страхування страховик зо­бов'язується за обумовлену плату (страхову премію) в разі на­стання передбачених у договорі небезпечностей або випадковостей, яких зазнає об'єкт страхування (страхового випадку), відшкодувати страхувальникові або іншій особі, на користь якої укладено договір, понесені збитки.

Договори морського страхування із страхувальниками - ре­зидентами укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є члена­ми Морського страхового бюро.

Морське страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування морських ризиків та представ­ляє їх інтереси в міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворен­ня Морського страхового бюро та його державна реєстрація здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів Ук­раїни.

Довідково. Постановою Кабінету Міністрів України № 561 від 27.04.98р. створено Морське страхове бюро, яке, крім координації діяльності страховиків у галузі страхування на морському транспорті, здійснює дослідження та прогнозу­вання національного ринку страхових послуг у сфері торго­вельного мореплавства, перерозподіляє ризики між членами бюро всередині України тощо. На поточний момент членами Морського страхового бюро є 29 страхових організацій. Відповідно, згідно зі статтею 242 Кодексу торговельного мо­реплавства, тільки вони мають право займатися страхуван­ням морських ризиків.

Стаття 239 Кодексу говорить, що «за договором морського страхування страховик зобов'язується за обумовлену плату (стра­хову премію) в разі настання передбачених у договорі небезпек чи випадків щодо об'єкта страхування (страховий випадок) відшко­дувати страхувальникові чи іншій особі, на користь якої укладено договір, понесений збиток».

Об'єкти. В обох випадках визначення недостатньо кон­кретні. Тому статті 2 і 4 Закону і 242 Кодексу містять перелік об'єктів морського страхування. Стаття 242 Кодексу до об'єктів морського страхування відносить будь-який пов'язаний з море­плавством майновий інтерес, зокрема:

- судно, в тому числі й таке, що будується;

- вантаж;

- фрахт;

- плата за проїзд, орендна плата;

- очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечуються судном, вантажем, фрахтом, заробітна плата, інші винагороди капітана, інших осіб суднового екіпажу;

- цивільна відповідальність судновласника й перевізника, а також ризик, взятий на себе страховиком (перестрахування).

Об'єкт страхування повинен бути вказаний у договорі стра­хування.

Основна відмінність Закону й Кодексу така: у Законі гово­риться, що договір може поширюватися на внутрішні водні шля­хи та на перевезення суходолом, якщо останні є частиною морсь­кого перевезення, а Кодекс охоплює тільки «будь-які пов'язані з мореплаванням майнові інтереси», тобто має вужчу сферу дії.

Термін «морське страхування» неможливо знайти в кла­сифікаціях, пропонованих східноєвропейськими авторами. Пояс­нюється це тим, що йдеться про комплексне поняття, яке охоплює види страхування, що традиційно належать як до страхування майна, так і до страхування відповідальності. Більше того, у стра­хуванні відповідальності судновласників є також елементи осо­бистого страхування.

Основні види морського страхування:

- страхування каско суден на термін (Hull and Machinery);

- страхування каско суден на період будівництва (будівельні ризики – Builders’ Risks);

- страхування військових і страйкових ризиків (War and Strikers);

- страхування ризику втрати фрахту (Loss of Hire);

- страхування особливих майнових інтересів (Increased Value);

- страхування додаткової відповідальності (Excess Liabilities);

- страхування контейнерів;

- страхування відповідальності судновласників (Ship-owners’ Liability або P&I);

- страхування відповідальності фрахтувальників (Charrrers’ Liability)

- страхування відповідальності суднових агентів (Ship’s Agents Professional Indemnity);

- страхування відповідальності суднових брокерів (Ship Broker’s Liability).

Деякі утруднення викликають види, які умовно можна на­звати видами страхування, що їх розвиває ТТ клуб (Thought Transport Club) — один із перших страховиків тих підприємств, які перебувають «між морем і землею» — портів, портової влади, операторів терміналів і складів, експедиторів тощо. Ці види тра­диційно перебувають на стику, але тяжіють усе-таки до морського страхування.

У морському страхуванні існує Класифікаційне застере­ження, яке свідчить, що договір морського страхування не може бути укладений, якщо судно не має певного класу, що відповідає вимогам страховиків. Критерії у всесвітньому масштабі встанов­лювалися британським Класифікаційним застереженням 354, яке з 1 січня 2001 р. чинне в новій редакції. Згідно з нею для всіх суден, крім суден каботажного плавання, прийнятними визна­ються лише класи товариств—членів МАКТ (Міжнародної асоціації класифікаційних товариств — ІАСS). За станом на по­чаток 2001 р. до МАКТ входив Російський регістр судноплавст­ва, а Український ще не входив. Через це створюються певні труднощі для страхування на міжнародному ринку суден, які ма­ють клас Українського регістру.

Важливо, що діючий клас має бути наявним не лише на момент укладання договору страхування, а й протягом усього періоду його чинності.

Страхування каско суден

Страхування каско суден (СКС) — вид морського стра­хування, що забезпечує захист судновласників та інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден (далі — судновласників), від ризиків заподіяння збитку через загибель належних їм суден.

Договір страхування може бути укладений на будь-який термін. У морському страхуванні звичайно прийнято укладати договір на термін 1 рік або на рейс (перехід судна від місця відправлення до місця призначення, а у випадку необхідності і зворотний перехід).

Договір страхування чинний у межах певного географічно­го регіону.

Британські інститутські застереження 26 від 1 липня 1976 р. забороняють плавання у певних широтах Атлантичного узбережжя Північної Америки, на Балтійському морі — у певний час року, у водах Північного Льо­довитого океану — північніше 70-ої широти, за винятком дозво­леного плавання в норвезькі порти й у Мурманськ, на російсько­му Далекому Сході — до півночі від 46—ї паралелі та до півдня від 50-ої паралелі південної широти.

Виходи за межі зазначених застережень можуть страхувати­ся лише за умови сплати додаткової премії, іноді дуже істотної, хоча можуть бути погоджені й інші варіанти. Норвезькі та німецькі умови визначають дещо інші географічні межі.

Істотним як для страховиків, так і для судновласників, є пи­тання про мореплавність судна, точніше важливі ті випадки, коли страховики визнають судно не морехідним і страхове відшкодування не випла­чується.

Судно вважається морехідним, коли воно з усіх поглядів підготовлене до того, щоб протистояти звичайним небезпекам мо­реплавання під час застрахованого морського походу. Якщо за участю і з відома страхувальника судно посилається в рейс у не морехідному стані, страховик не несе відповідальності за збитки, пов'язані з такими обставинами.

Далі розглянемо принципові умови страхування каско суден, використовувані українськими страховиками.

За даними правилам на страхування приймаються судна з їхніми машинами, устаткуванням і такелажем, а також фрахт, витра­ти по спорядженню й інші витрати, пов'язані з експлуатацією судна.

Правила страхування передбачають п'ять різновидів умов страхування суден, які буде розглянуто пізніше, але за будь-яких умов страхування каско суден підлягають обов'язковому відшко­дуванню збитки:

а) від повної загибелі судна (фактичної або конструктивної) унаслідок вогню, блискавки, бурі, вихру та інших стихійних лих, катастрофи, посадки на мілину, зіткнення з іншим судном або яким-небудь нерухомим або плавучим об'єктом, включаючи лід, або внаслідок того, що судно перекинеться або затоне, а також унаслідок нещасних випадків при навантаженні, укладанні і вивантаженні вантажу або прийманні палива, вибуху на борті судна, вибуху казанів, недбалості або помилки капітана, механіка або інших членів команди або лоцмана;

б) від пропажі судна безвісти.

Щодо різновидів умов страхування каско суден, то вони ма­ють такий характер:

1. Страхування "З відповідальністю за загибель і пошкодження".

Найбільш широкий обсяг відповідальності страховика за цими умовами виявляється, по-перше, в тому, що по страхових ризиках, перерахованих раніше, страховик відшкодує збитки як від повної загибелі, так і від ушкодження судна; по-друге, в тому, що коло страхових ризиків за цих умов значно ширше, ніж за інших, і містить, крім перерахованих, також:

- збитки від ушкодження судна внаслідок заходів, ужитих для порятунку або гасіння пожежі;

- збитки, внески і витрати по загальній аварії;

- збитки, які страхувальник зобов'язаний оплатити власникові іншого судна внаслідок зіткнення суден;

- усі необхідні і доцільні витрати по порятунку судна, по зменшенню збитку і по встановленню його розміру, якщо збиток підлягає відшкодуванню за умовами страхування.

2. Страхування "Без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи"

Ці умови відрізняються від попередніх, найбільш широких умов страхування суден, такими моментами. Дані умови зо­бов'язують страховика лише до відшкодування збитків від повної загибелі судна. Збитки від ушкодження підлягають відшкодуван­ню, тільки якщо їх причинами були катастрофа, посадка на міли­ну, пожежа або вибухи на борту судна, зіткнення суден або судна з усякими нерухомими або плавучими предметами (включаючи

лід), перевертання або затоплення судна, заходи, вжиті для ряту­вання або для гасіння пожежі. За цих умов страхування відшкодо­вуються також:

- збитки від пропажі судна безвісти;

- збитки, внески і витрати по загальній аварії;

- збитки, які страхувальник зобов'язаний оплатити власникові іншого судна внаслідок зіткнення суден;

- усі необхідні і доцільно зроблені витрати по рятуванню судна.

3. Страхування "Без відповідальності за приватну аварію"

Специфіка цих умов порівняно з попередніми полягає впо­дальшому обмеженні випадків, що стосуються відшкодування збитків при частковому пошкодженні судна. Збитки, що відно­сяться до загальної аварії, відшкодовуються тільки в тому випад­ку, якщо ушкодження заподіяні устаткуванню, механізмам, ма­шинам і котлам, але не корпусові судна і керму. За цими умовами відшкодовуються тільки збитки від ушкодження судна, заподіяні гасінням пожежі або зіткнення з іншим судном під час рятуваль­них операцій, і не відшкодовуються збитки, спричинені посадкою судна на мілину, пожежею або вибухом на борті судна, зіткненням суден між собою (не вчасно рятувальних операцій) або судна зрухомим або нерухомим предметом (включаючи лід), перекидан­ням або затопленням судна.

4. Страхування "З відповідальністю тільки за повну загибель судна, включаючи витрати по рятуванню"

За цих умов страхування відшкодовуються збитки тільки від повної загибелі судна і пропажі судна без звісти (що прирівнюється до повної загибелі судна), а також розумні і не­обхідні витрати по рятуванню судна. Ніякі інші збитки, в тому числі й ті, що відносяться до загальної аварії, не підлягають відшкодуванню.

5. Страхування "З відповідальністю тільки за повну загибель судна"

За цими умовами відшкодовуються збитки від повної заги­белі судна і пропажі його безвісти. Не відшкодовуються навіть не­обхідні і доцільні витрати по рятуванню судна.

У правилах існує так само застереження про події, внаслідок яких збитки, що сталися, не відшкодовуються.

На практиці використовуються також додаткові види страхування до страхування каско

Схарактеризуємо стисло кілька видів страхування, які мож­на об'єднати в три групи.

А. Додаткове (до стандартного страхування каско) річне страхування для звичайних суден, які плавають у нор­мальних умовах;

Б. Страхування на певний термін для звичайних суден, що перебувають в умовах, відмінних від нормальних;

В. Спеціалізоване страхування для «незвичайних» (спе­цифічних) суден та іншого майна.

Докладніший перелік видів страхування, що входять до цих груп, такий:

А1. Страхування воєнних і страйкових ризиків.

А2. Страхування втрати фрахту.

АЗ. Страхування особливих майнових інтересів.

А4. Страхування додаткової чи незастрахованої відповідальності.

А5. Страхування майнових інтересів кредиторів.

Б1. Страхування на рейс.

Б2. Страхування на період будівництва чи ремонту

БЗ. Страхування на час плавання в межах невеликої аква­торії

В1. Страхування рибальських суден.

В2. Страхування яхт.

В3. Страхування контейнерів.

Розглянемо кожний з перелічених видів страхування ок­ремо.

А1. Воєнні та страйкові ризики. Стандартне страхування каско не охоплює збитки від воєнних, страйкових ризиків і проти­правних дій. Отже, потрібно укладати окремий договір страхування, що забезпечив би захист від ушкодження чи загибелі судна та інших збитків, спричинених воєнними діями, страйками, грома­дянськими повстаннями тощо.

Техніка страхування вельми цікава. Договір укладається на р. за порівняно невисокою ставкою і покриває плавання суден у всіх «спокійних» районах земної кулі, де небезпека виникнення зазначе­них збитків невелика. А якщо судно відправляється в одну з «гарячих точок», список яких постійно переглядається, необхідно заздалегідь (але не раніше ніж за тиждень) сповістити про це страховикам і пого­дити розмір додаткової премії. У деяких випадках вона буде незнач­ною чи нульовою, якщо ситуація в даному районі нормалізується.

А2. Ризик утрати фрахту. Цей вид страхування не покри­ває ризику несплати фрахту. Вибір ненадійних партнерів — це ри­зик комерційний, який не підлягає страхуванню.

Договір-страхування щодо втрати фрахту не­розривно пов'язаний зі страхуванням каско. Нехай, скажімо, став­ся інцидент, передбачений полісом каско: судно сіло на мілину (з подальшим рятуванням, буксируванням і ремонтом днища), через що на місяць вийшло з експлуатації.

Утрата фрахту за період рятування, буксирування й ремон­ту покривається за погодженою до початку страхування середнь­ою денною ставкою з відрахуванням франшизи (в цьому разі — тимчасової). Наприклад, якщо ставка 5000 дол. на день, ремонт тривав 20 днів, а франшиза — 7 днів, то відшкодування обчис­люється так: 5000 (20 - 7) - 65000 (дол.).

Страхування юридичних витрат. Це страхування є похідним від страхування «Пі енд Ай». Пов'язане воно і з Loss of Hire, оскільки в назві також при­сутнє слово «фрахт» і сама сума неодержаного фрахту страхуван­ням не покривається.

За цим договором клуби «Пі енд Ай» та комерційні страхо­вики надають судновласникові чи фрахтувальникові кваліфікова­ну юридичну допомогу, якщо виникають розбіжності в юридич­них справах із третіми особами — практично з будь-яких питань незалежно від того, є судновласник позивачем чи відповідачем.

Зміст цього покриття полягає в тому, щоб за погоджену премію, по-перше, забезпечити протягом року надання юридичних консультацій, а по-друге, якщо доведеться звернутися до юридичних, судових чи арбітражних інстанцій, покрити всі відповідні витрати. Отже, укладаючи договір страхування РОВ, судновласник по суті наймає собі на роботу юристів і юридичні фірми, а також звільняється від можливих арбітражних чи судо­вих витрат.

АЗ. Страхування особливих майнових інтересів. Назва цього виду страхування в літературі перекладається іноді, як «страхування збільшеної (підвищеної вартості)»

Ці види страхування мають на меті зекономити на страху­ванні, оскільки покривають лише ризик повної загибелі судна. Ставки премії тут нижчі, ніж у разі страхування на повних умовах.

Розглянемо приклад, коли судно коштує 10 000 000 дол. Ставка премії зі страхування на повних умовах — 0,9%, тобто 90 000 дол. на р. Проте за теорією ймовірності часткова аварія — ла­мання машин, посадка на мілину, рятування — не перевищує, як правило, 3/4 вартості судна. Ставка зі страхування лише від по­вної загибелі — 0,1%. Логіка підказує застрахувати 3/4 вартості судна на повних умовах, а «верхню» чверть — лише від повної за­гибелі. Сума премії тоді становитиме

7 500 000*0,009 + 2 500 000*0,001 - 70 000 (дол.),

тобто буде досягнуто економії 20 000дол.

Такий підхід дещо суперечить інтересам страховиків. Тому на британському, норвезькому та інших ринках ідуть на ком­проміс: судновласник може укладати договори страхування особ­ливих майнових інтересів, але в певних межах. Частина вартості, яка страхується на умовах «від повної загибелі», не повинен перевищувати 25% частини вартості, по повному каско. При цьому виписуються два поліси: власне страхування каско і страху­вання особливих майнових інтересів.

Важливо, що страховик погоджується на укладання таких договорів лише стосовно нестарих суден (віком до 15 років) і при цьому він має бути певен, що страхова сума за полісом каско не за­нижена порівняно зі страховою вартістю.

А4. Незастрахована відповідальність. Зміст цього виду страхування — надати сумлінному судновласникові захист від ка­ри за недострахування, тобто заниження страхової суми порівня­но зі страховою вартістю судна, яка прирівнюється звичайно до його реальної ринкової вартості. Недострахування буває навми­сним і ненавмисним. Наприклад, договір міг бути укладений, ко­ли сума відповідала вартості, але за півроку ринкова вартість суд­на підвищилася. Отже, стався збиток, страховики каско через не­дострахування, нехай і ненавмисне, виплатять відшкодування не повністю. Решту можна покрити за полісом страхування незастрахованої відповідальності.

А5. Страхування майнових інтересів кредиторів (ММ1). Цей поліс захищає інтереси банків та інших кредиторів, які вида­ють кредити під заставу судна. Звичайною умовою кредиту є страхування судна на користь банку.

Нехай судно потонуло, було заарештоване через пошкод­ження причалу або з ним сталася ще якась покрита страхуванням подія. Страховики каско, воєнних ризиків або клуб «Пі енд Ай» за полісом не платять, якщо судновласник порушив одну з істотних умов договору, наприклад не сплатив вчасно премію. У цьому разі кредитор одержить відшкодування збитків за полісом ММІ.

Б1. Страхування на рейс. Нагадаємо, що впідрозділі А4 ішлося про розширення стандартних умов страхування. Тут сти­каємося не з додатковими, а з незалежними договорами страху­вання каско. Вони укладаються на будь-які нестандартні випадки, які не охоплюються звичайним страхуванням на термін. Різниця між умовами страхування на один рейс та стандартними умовами (застереження 280) дуже незначна.

Б2. Страхування на час побудови суден. Умовами страху­вання покриваються корпус, машини та устаткування судна, а на початку будівництва — їх складові. Оскільки сума майна, що піддається ризику, зростає поступово, страховикові важливо зна­ти, як розподіляється вартість за суднами та за часом. Наприклад, у перші 3 місяці робіт поставляється й збирається близько 10% остаточної вартості, причому йдеться лише про деталі корпусу, у наступні 4 місяці — 30% вартості корпусу, а ще 30% припадає на двигуни, які зберігаються на верфі, тощо.

Премія розраховується від кінцевої контрактної ціни і зале­жить від тривалості будівництва, типу судна, досвіду судно­будівного заводу.

Умови договору дуже широкі: страхується практично все, що може відбутися із судном, у тому числі й не з вини заводу. Ста­новить інтерес ризик помилок у проект (їаиііу Ое5І§п). Якщо такі виявлено до закінчення терміну договору, виплачується сума ви­трат з усунення дефекту (але не вартість самої дефектної части­ни). На останній стадії побудови судна, під час ходових випробу­вань, воно цілком застраховане, якщо не віддаляється більш ніж на 200 миль від верфі. До того ж застрахована відповідальність пе­ред третіми особами. Цікаво, що не покриваються збитки від зем­летрусів і вивержень вулканів, які охоплюються звичайним стра­хуванням каско. Це пояснюється тим, що зазначений вид страху­вання містить певний елемент неморських видів страхування.

БЗ. Портові ризики. Для суден, які ходять у межах аква­торії, — суден порто флоту, землечерпалок тощо застосовується страхування на базі британських Застережень 311 і 312 від 20 липня 1987 року (страху­вання каско суден на термін — портові ризики). Покриваються такі самі ризики, як і передбачені стандартним Застереженням 280. Виняток, як і в разі будівельних ризиків, становлять землет­руси й виверження вулканів. Головна характерна особливість — за цими умовами, так само, як і за умовами страхування рибальсь­ких суден, покривається не лише відповідальність за зіткнення, а й чимало інших ризиків з традиційного портфеля «Пі енд Ай».

В1. Страхування рибальських суден. У британській прак­тиці застосовуються умови За­стереження 346 від 20.07.1987 (про страхування рибальських су­ден). Важливо, що так само, як і в разі страхування портових ри­зиків, існують спільні умови страхування ризиків каско та майже всіх ризиків відповідальності перед третіми особами. Виняток становлять відповідальність за забруднення вод, за вантажі та де­які інші ризики. Повністю покривається відповідальність стосов­но зіткнень.

Власне, страхування відбувається за умовами, майже тотож­ними стандартним

В2. Страхування яхт. У цілому умови страхування, яке здійснюється на підставі Застереження 328 від 01.11.1985 (про страхування яхт), подібні до передбачених стандартним Застереженням 280.

      В3. Страхування контейнерів. Від самого початку контейнерної революції, яка припала на 70-ті роки XX ст., було вирішено, що контейнер — це не частина судна і не упакування вантажу, тому страхуватися він має за окремими умовами. Найбільш поширені британські умови (Застереження 338 від 1 листопада 1987 р. про страхування контейнерів на термін або 339 — те саме, тільки від повної загибелі, загальної аварії, рятування і витрат, а також 340 — за воєнними ризиками).

Страхуються тільки фізичні збитки. Покривається все, що не виключено. Випадки непоясненого зникнення контейнерів страхуванням не покриваються.

---

Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 340; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

123Следующая ⇒

---

Мы поможем в написании ваших работ!