Розтягнення. Перша медична допомога
Розтягнення зв'язок і сухожиль – травма, яка зустрічається найчастіше поряд з порізами. Такі травми пов’язані з невдалими стрибками, поворотами, різкими рухами. При біганні та стрибках буває розтягнення гомілкового суглоба, при падінні на руку –променезап’ясного суглобу.
Ознаками травми є різкий біль, травмований суглоб припухає, рухи його стають обмежені, больові.
При сильному перерозтягненні може статися відрив сухожилля м’язів від місця прикріплення, іноді сухожилля відривається разом із шматочком кістки.
Розтягнення буває наслідком швидких рухів у суглобах, що переходять за межі їх фізіологічної можливості. Найчастіше ушкоджуються зв’язки блоковидних суглобів (колінного, гомілковостопного).
Завдання першої допомоги – зменшити біль. Для цього необхідно:
-використати холод;
- накласти на пошкоджене місце тугу пов’язку з бинта, іншої м’якої тканини у вигляді «вісімки» і цим забезпечити нерухомість суглоба. Зверху пов’язки можна прикласти холод (пузир з льодом, снігом);
- припідняти травмованукінцівку вище рівня серця[3, с.244-245].
РОЗДІЛ 4
Перелом. Його ознаки та перша медична допомога
Перелом – це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.
|
|
|
Ознаки: біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні місця перелому, неможливість рухів в ушкодженій ділянці, зміна форми частини тіла (кінцівки) в ділянці перелому, крововиливи, ненормальна рухомість кістки в місці перелому.
Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить важким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.
Потрібно пам’ятати, що деякі з перелічених ознак іноді можуть бути відсутні. Тому, коли є підозра на перелом, пошкодження слід розцінювати як перелом і надавати потерпілому відповідну допомогу.
Перша медична допомога при переломах є першим етапом лікування і полягає в запобіганні подальшого зміцнення відламків та травмуванню ними оточуючих тканин, проведенням транспортної іммобілізації, а також запобіганні ускладненням, пов’язаним з травмою (шок, кровотеча, інфекція). Тобто, перед іммобілізацією необхідно зупинити кровотечу (туга пов’язка чи джгут), накласти асептичну пов’язку на рану, ввести знеболюючі засоби (морфін, промедол) [3, с. 98].
РОЗДІЛ 5
Стискання. Перша медична допомога
|
|
|
Стискання виникає від тиску великої маси (стін, землі тощо при землетрусах, обвалах, зсувах), що веде до шоку й отруєння організму продуктами розпаду м’яких тканин.
Долікарська допомога – організація заходів щодо негайного звільнення потерпілого з-під завалів. Накладають джгут на ушкоджену частину кінцівки якомога ближче до основи кінцівки, щоб запобігти гангрені тощо. Ушкоджені кінцівки іммобілізують за допомогою шини, потерпілого виводять з шоку, тепло накривають, дають випити вина, чаю, кави, вводять наркотики, сердечні засоби і негайно відправляють до лікарні.
У стаціонарі проводять профілактику правця. Призначають знеболюючі засоби, антибіотики широкого спектру дії, роблять футлярну новокаїнову блокаду кінцівки та інше.
При гострій нирковій недостатності лікування проводять в умовах реанімаційного відділення. У тяжких випадках показаний гемодіаліз, який виконують за допомогою апарату «штучна нирка».
Нерідко виникає необхідність своєчасної ампутації кінцівки, прогноз стосовно якої є безнадійним. Це врятує життя хворого, виключить розвиток шоку та ниркової недостатності [5, с. 243-244].
РОЗДІЛ 6
Закриті ушкодження органів черевної порожнини
|
|
|
Закриті ушкодження органів черевної порожнини виникають внаслідок прямої дії ушкоджую чого фактора на живіт (удар копитом тварини, важким предметом, машиною, що рухається і т. ін.).
При ушкодженні внутрішніх органів небезпечними є внутрішня кровотеча і перитоніт (запалення очеревини). Ступінь внутрішньо-черевного ушкодження залежить від сили ушкоджую чого фактора і від анатомо-фізіологічного стану травмованого органу.
Для всіх ушкоджень черевної порожнини характерними є різкий біль у животі, напруження м’язів черевної стінки, симптоми внутрішньої кровотечі, шоку і колапсу. Сильна внутрішня кровотеча спостерігається при розривах паренхіматозних органів (печінка, селезінка, нирки). Клінічно розвиваються характерні симптоми кровотечі: наростає блідість, настає загальна слабкість, нудота, блювання, похолодіння кінцівок. Пульс частий і слабкий, артеріальний тиск падає.
У положенні лежачи на спині в бокових відділах черевної порожнини може бути приглушення, викликане накопиченням крові в латеральних каналах. Розрив органів шлунково-кишкового тракту супроводиться виходженням у вільну черевну порожнину кишкового вмісту та її інфікуванням, внаслідок цього швидко розвивається запалення очеревини (перитоніт).
|
|
|
При перитоніті появляється різкий біль у животі, загострюються риси обличчя, виникає відчуття нестерпної спраги, сухий язик, напруження м’язів черевної стінки, а потім здуття живота, нудота, ікавка, прискорення пульсу й утворення гнійного випоту в черевній порожнині.
На місці пригоди на область ушкодження прикладають холод для зменшення внутрішньої кровотечі. До огляду потерпілого лікарем знеболюючі засоби не даються.
В усіх випадках закритого ушкодження органів черевної порожнини показана екстрена госпіталізація, транспортування на носилках і операція у перші години після травми, поки не розвинулася інфекція і хворий не втратив багато крові [1, с.167].
РОЗДІЛ 7
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 78; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!