Тема 1. Поняття та суть позовного провадження
1. Форми захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів фізичних та юридичних осіб.
2. Поняття та ознаки позовного провадження. Відмінності від наказного та окремого провадження.
3. Цивільна юрисдикція та підсудність справ позовного характеру.
Тема 2. Позов. Відкриття провадження у справах позовного характеру
1. Поняття позову та його елементи.
2. Види позовів. Об’єднання і роз’єднання позовів.
3. Захист інтересів відповідача. Заперечення проти позову (матеріально-правові і процесуальні). Зустрічний позов. Порядок пред’явлення зустрічного позову.
4. Забезпечення позову. Підстави та способи забезпечення позову.
5. Порядок пред’явлення позову. Позовна заява та її реквізити. Підстави та правової наслідки залишення позовної заяви без руху.
6. Відкриття провадження у справі. Підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
7. Повернення позовної заяви.
8. Правові наслідки відкриття провадження у справі.
Тема 3. Провадження у справі до судового розгляду.
1. Провадження у справі до судового розгляду як самостійна стадія цивільного процесу, її мета та завдання.
2. Попереднє судове засідання.
3. Процесуальні дії судді та осіб, які беруть участь у справі по підготовці справи до судового розгляду.
4. Призначення справи до розгляду. Судові виклики і повідомлення.
Тема 4. Судовий розгляд справ позовного характеру. Судові рішення
|
|
|
1. Поняття та значення судового розгляду.
2. Зміст судового розгляду. Підготовча частина судового розгляду. Розгляд справи по суті. Порядок дослідження доказів. Судові дебати. Ухвалення і оголошення судового рішення.
3. Відкладення розгляду справи. Зупинення провадження по справі. Відмінність відкладення розгляду справи від зупинення провадження по справі.
4. Закінчення справи без ухвалення судового рішення: закриття провадження по справі; залишення заяви без розгляду. Відмінність закриття провадження по справі від залишення заяви без розгляду (за підставами і правовими наслідками).
5. Фіксування цивільного процесу технічними засобами Журнал судового засідання, його зміст та значення
6. Поняття і види судових рішень. Відмінність рішення суду від ухвали суду та судового наказу.
7. Зміст рішення суду (його складові частини). Порядок і час складання мотивувальної частини рішення суду.
8. Усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив. Додаткове рішення. Роз’яснення рішення. Виправлення описок і явних арифметичних помилок.
9. Законна сила рішення суду.
10. Ухвали суду першої інстанції
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2
Тема 5. Поняття та принципи виконавчого провадження
|
|
|
1. Становлення законодавства про виконавче провадження в Україні.
2. Поняття та джерела виконавчого провадження.
3. Правова природа виконавчого провадження.
4. Поняття та значення принципів виконавчого провадження.
Тема 6. Підстави виконання. Виконавчі документи.
1. Підстави виконання.
2. Поняття, зміст і форма виконавчого документа.
3. Види виконавчих документів:
4. Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
5. Місце виконання рішення.
6. Переривання строку давності пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Тема 7. Суб'єкти виконавчого провадження
1. Поняття та класифікація суб'єктів виконавчих правовідносин.
2. Державна виконавча служба
3. Державний виконавець. Права та обов’язки державного виконавця.
4. Сторони виконавчого провадження. Їх права та обов’язки.
5. Інші особи, які беруть участь у виконанні.
Тема 8 Стадії виконавчого провадження
1. Право на звернення про виконання рішення.
2. Поняття і стадії виконавчого провадження.
3. Відкриття виконавчого провадження. Відмова у відкритті виконавчого провадження.
4. Підготовка до примусового виконання рішення. Добровільне виконання рішень.
|
|
|
5. Примусове виконання як стадія виконавчого провадження. Виконавчий збір.
6. Закінчення виконавчого провадження.
7. Відновлення виконавчого провадження.
8. Поворот виконання.
9. Ускладнення під час виконавчого провадження.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РІЗНОМАНІТНИХ ВИДІВ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Успішність навчання студентів оцінюється за чотирьохбальною шкалою:
«Відмінно»– студент глибоко і міцно засвоїв програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно й логічно його викладає, тісно ув’язує цивільно-процесуальну теорію з правозастосовною практикою, завданнями і діяльністю органів судової влади при вирішенні цивільно-правових справ, правильно обґрунтовує прийняття рішення, уміє самостійно узагальнити і викласти суть розглянутої проблеми, не відчуває труднощів з відповідями при зміні завдань, з можливих варіантів вибирає найкращу відповідь.
Адекватно вміє дати узагальнену характеристику доктринальним підходам та основним напрямкам правозастосування. Знає загальні принципи цивільного судочинства та може їх застосовувати щодо різних видів цивільного судочинства та різних процесуально-правових інститутів. Грамотно аналізує цивільні-процесуальні правовідносини. Вміє переносити теоретичні знання у площину практики. Вміє робити правильні висновки.
|
|
|
Із загального обсягу студент правильно виконує 91-100% завдань.
«Добре» –студент твердо знає весь програмний матеріал, грамотно і по суті викладає його, не допускає суттєвих неточностей при виборі відповіді, тобто вибирає правильну, але не найкращу відповідь; правильно застосовує теоретичні положення при розв’язанні практичних завдань, володіє необхідними навичками і прийомами їх виконання, але для визначення дійсного ступеня знань студента викладач змушений задавати додаткові запитання і уточнити окремі відповіді.
Вміє розв’язувати ситуаційні завдання середньої важкості.Добре розрізняє різні цивільно-процесуальні інститути, вміє їх пов’язати між собою, добре орієнтується у Цивільному процесуальному кодексі України, а також здатний на середньому і вище середнього рівнях аналізувати зміст процесуальної теорії і практики, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між різними процесуальними конструкціями. Виявляє чинники розвитку науки цивільного процесуального права.
Із загального обсягу студент правильно виконує 72-90% завдань.
«Задовільно» –студент знає тільки основний матеріал, передбачений програмою, але не засвоїв його деталей, припускається неточностей, обирає недостатньо чіткі формулювання, порушує послідовність у викладенні програмного матеріалу, проявляється невпевненість у вирішенні завдань практичного характеру.
Студентспроможнийрозв’язати прості завдання.
Із загального обсягу студент правильно виконав 53-71% завдань.
«Незадовільно» – студент не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки при формулюванні основних положень курсу, з великими труднощами використовує теоретичні відомості при виконанні завдань.
Він не вміє встановити причинно-наслідкові зв’язки у виникненні й розвиткові цивільно-процесуальних правовідносин, або взагалі неготовий до заняття.
Із загального обсягу студент правильно виконав не більше 53% завдань.
Необхідно відзначити, що перераховані вище критерії мають достатньо загальний і орієнтовний характер, тому викладач оцінює ступінь знань студента, враховуючи його поточну успішність та результати поточного контролю.
ФОРМИ ТА ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ
ЗАСВОЄННЯ ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ
Формами та засобами контролю є:
- письмова контрольна робота (відповіді на питання лекційного курсу, вирішення завдань, вправ тощо);
- тестування знань студентів, слухачів із певного модуля лекційного курсу;
- усне опитування;
- виступ на семінарських заняттях (із рефератом, доповіддю, у дискусії тощо);
- захист індивідуального завдання;
- виконання домашнього завдання;
- захист курсової роботи;
- ділова гра;
- модульний контроль.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 257; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!