ТИП МІКРОСПОРИДІЇ (МІCROSPORA)
Мікроспоридії – дуже дрібні (кілька мікрометрів) внутрішньоклітинні паразити різних тварин – від найпростіших до хребетних, зокрема й людини. Найбільша кількість видів відома у членистоногих. Ряд видів паразитує в інших паразитичних організмах (явище гіперпаразитизму), наприклад, у грегарин, трематод, паразитичних нематод.
Характерною ознакою представників цього типу є утворення в кінці життєвого циклу одноклітинних спор, вкритих єдиною оболонкою, що містять одно- або двоядерний зародок і апарат екструзії , обов'язковим компонентом якого є полярна трубка. На всіх стадіях розвитку мікроспоридії позбавлені власних мітохондрій та лізосом. Тип включає один клас Міcrosporea.
КЛАС МІКРОСПОРИДІЇ (Міcrosporea)
Вегетативні стадії мікроспоридій (спороплазма та меронт) локалізуються в цитоплазмі клітин хазяїна, хоча відомі поодинокі випадки паразитування в ядрі. Зараження мікроспоридіями зазвичай відбувається під час надходження спор у травну систему хазяїна. Мікроспоридії мають найменші серед представників тваринного світу спори, їх розміри коливаються від 1-2 мкм до 12-16 мкм.
У більшості мікроспоридій, що паразитують у водних членистоногих, оболонку спори вкриває слизовий шар, який сильно розбухає, коли спора потрапляє у воду. Він може оточувати спору рівномірно, утворювати довгі нитки або залишатися у вигляді коротких місточків між двома спорами.
|
|
|
Проникаючи в клітини тканин і органів різних тварин, мікроспоридії спричинюють їх патологічні зміни (збільшуються їх розміри, гіпертрофуються ядра) та хронічні захворювання, що призводять до загибелі більшості заражених особин у несприятливі для них періоди існування: під час зимівлі, діапаузи, линяння, стресів,
ТИП МІКСОСПОРИДІЇ (Myxozoa)
До цього типу належать найпростіші, які ведуть винятково паразитичний спосіб життя. Найбільш характерними ознаками міксоспоридій є наявність багатоядерних вегетативних стадій – плазмодіїв амебоїдного типу, диференціація їх ядер на вегетативні (соматичні) та генеративні й утворення багатоклітинних спор.
Тип включає два класи: Міксоспоридії (Myxosporea) та Актиноміксидії (Actinosporea).
КЛАС МІКСОСПОРИДІЇ (Myxosporea)
Усі міксоспоридії паразитують переважно в риб та деяких холоднокровних хребетних. Вони локалізуються в порожнинах внутрішніх органів і різних тканинах хазяїна; можливе й внутрішньоклітинне паразитування, наприклад у ікрі риб.
Життєвий цикл міксоспоридій проходить в організмі одного хазяїна, який заражається, проковтуючи спори (інвазійна стадія). Спори мають досить складну будову. Зовні вони вкриті оболонкою з двох чи більше стулок, всередині біля одного полюса або на обох полюсах спори містяться особливі утвори – полярні, або жалкі, капсули та амебоїдний зародок (спороплазма) з двома гаплоїдними ядрами.
|
|
|
Спори міксоспоридій дуже стійкі.
Після прикріплення спори до стінки кишечника її стулки розкриваються під дією травних ферментів хазяїна, амебоїдний зародок виходить у просвіт кишечника, а звідти потрапляє до місця паразитування. У міксоспоридій має місце ядерний дуалізм.
Плазмодії розмножуються нестатево шляхом поділу та зовнішнього й внутрішнього брунькування.
Усі міксоспоридії патогенні для своїх хазяїв: руйнують тканини та органи, в яких паразитують, крім того, часто викликають тяжку загальну інтоксикацію.
ТИП ВІЙЧАСТІ , АБО ІНФУЗОРІЇ
Представники типу мешкають переважно у водному середовищі, серед них є також симбіотичні та паразитичні форми. Відомо близько 7,5 тисяч видів інфузорій. Це організми порівняно великих розмірів (50-00 мкм); окремі види (1-3 мм) вкриті війками протягом усьго життя або лише на певних фазах життєвого циклу. Для них характерний ядерний дуалізм – одне вегетативне ядро великих розмірів (макронуклеус) і одне або кілька генеративних ядер (мікронуклеус). Інфузорії розмножуються поділом або брунькуванням, а також мають особливий тип статевого процесу – кон'югацію.
|
|
|
Зовнішня частина ектоплазми – пелікула – утворена плазматичною мембраною (плазмалемою) та розташованими під нею сплющеними мішечками, які мозаїчно з'єднані між собою.
Класичний об'єкт лабораторних досліджень – інфузорія туфелька.
Війки інфузорій – органели руху – за тонкою будовою не відрізняються від джгутиків. У найпростіших інфузорій вони рівномірно вкривають усю поверхню тіла, проте часто концентруються на певних ділянках або спеціалізуються, утворюючи циррі, мембрани або мембранели. Циррі – це пучечки або китиці з війок, завдяки яким найпростіше може «бігати» по субстрату чи «стрибати» в товщі води. Війки рухаються узгоджено.
Більшість інфузорій, крім деяких ендопаразитичних форм, має клітинний рот – цитостом. Рот більшості інфузорій розміщений на бічній частині тіла й заглиблений у вп'ячування, або перистом (вестибулюм), на дні якого відкривається клітинний рот. У деяких видів перистом веде до вузького каналу – глотки, або цитофаринкса, що закінчується в ендоплазмі.
В травній вакуолі, яка рухається по периметру - перетравлюється їжа.
|
|
|
Скоротливі вакуолі інфузорій, яких у однієї особини міститься одна або кілька, мають складну будову. Вакуоля – це скоротливий пухирець, що відкривається отвором (порою) назовні.
Нестатеве розмноження інфузорій має характер поділу. Під час поділу мікронуклеус ділиться мітотично, макронуклеус перешнуровується навпіл. Якщо поділ клітини нерівномірний, він має характер брунькування. Брунькування характерне для сидячих форм, від яких відбруньковуються розселювальні стадії – бродяжки. Під час статевого процесу інфузорії злипаються бічними поверхнями, в області цитостома в них виникає цитоплазматичний місток. Статевий процес (кон'югація) не супроводжується утворенням гамет, замість них зливаються гаплоїдні ядра.
Цикл розвитку інфузорій проходить з гаметичною редукцією. Його особливості – відсутність гамет і ядерний дуалізм. Якщо інфузорія не має партнера для кон'югації, статевий процес відбувається автогамно, тобто мігруюче та стаціонарне ядра зливаються всередині однієї особини.
КЛАС КІНЕТОФРАГМІНОФОРЕЇ (Kinetofragminophorea)
До цього класу належать найбільш примітивні інфузорії, тіло яких рівномірно вкрите війками. Навколо їх рота немає мембранел. Розташовані поблизу від цитостома війки у багатьох видів розвинені краще, ніж на інших частинах тіла. Рот у представників цього класу термінальний або зміщений до бічної поверхні тіла. У багатьох з них добре розвинений паличковий апарат навколо рота. До цього класу належать шість рядів.
КЛАС ОЛІГОГІМЕНОФОРЕІ (Oligohymenophorea)
До цього класу належать інфузорії, що мають в області ротового отвору війчастий передротовий апарат, який складається з трьох мембранел з одного боку і однієї ундулюючої мембрани – з другого.. Інфузорії цього класу мають рівномірний війчастий покрив, або війки, що утворюють лише навколоротову спіраль. До класу Oligohymenophorea належать чотири ряди.
Ряд Коловійчасті (Peritrichida)
Більшість видів цього ряду – сидячі фільтратори, поодинокі та колоніальні; відомі також паразитичні форми. До цитостома прямує ряд війок, спірально закручених ліворуч.
У прісноводної сувійки (Vorticella nebulifera) є стебельце, яким вона прикріплюється до субстрату. Воно може скорочуватися під час подразнення. На передньому кінці розташований навколоротовий диск, на якому містяться війки, а в центрі диска – воронка, що веде до рота.
КЛАС ПОЛІГІМЕНОФОРЕЇ (Polyhymenophorea)
Інфузорії цього класу характеризуються наявністю спірально закрученої праворуч зони численних навколоротових мембранел. Крім навколоротової спіралі, є війки, які або рівномірно вкривають усе тіло, або утворюють різноманітні циррі переважно на черевному боці. До цього класу належать п'ять рядів.
Інфузорії роду трубачів (Stentor) – одні з найбільших (до 2-3 мм) серед війчастих прісних водойм. Їх тіло має лійкоподібну форму з стебельцем на задньому кінці, яким тварини можуть прикріплюватися до субстрату. Під час подразнення стентор різко скорочується, набуваючи майже кулястої форми. Живляться вони, як і інші представники ряду, бактеріями, цитоплазма має багато вакуолей: крім скоротливої та травних, є ще вакуолі з клітинним соком.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 1226; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!