НАДКЛАС КОРЕНЕНІЖКИ (Rhizopoda)
У корененіжок органелами руху й захоплення їжі є лобоподії та філоподії. Надклас Rhizopoda об'єднує сім класів, деякі з них (Acarpomyxea) ще дуже погано вивчені й у підручнику не розглядаються.
КЛАС СПРАВЖНІ АМЕБИ (Lobosea)
Справжні амеби переважно прісноводні бентосні організми, інколи паразитичні, з лобоподіями, найчастіше одноядерні, голі чи вкриті черепашкою. Клас Справжні амеби об'єднує підкласи Голі та Черепашкові амеби.
Підклас Голі амеби (Gymnamoebia)
Єдиною структурою, що відокремлює тіло голих амеб від зовнішнього середовища, є клітинна мембрана – плазмалема; черепашки у них немає. У цитоплазмі чітко виділяються два шари: зовнішній – ектоплазма та внутрішній – ендоплазма. Ці шари мають здатність взаємно перетворюватися один на одного. Псевдоподії утворюються в будь-якому місці тіла. Вони служать не тільки для руху, а й для захоплення їжі Крім фагоцитозу, амеби здатні й до піноцитозу.
У ендоплазмі амеб є, як правило, скоротлива вакуоля, що підтримує осмотичний тиск всередині клітини, виводячи разом із водою продукти обміну речовин, а також бере участь у процесі дихання – кисень надходить у клітину разом із свіжою водою, а через скоротливу вакуолю викидається вода, бідна на кисень. Ядро у голих амеб, як правило, одне, інколи трапляються двоядерні форми (Pelomyxa).
Єдиною відомою формою розмноження амеб є поділ навпіл, процес починається з мітотичного поділу ядра, потім на тілі амеби з'являється перетяжка, що поділяє його на дві рівні частини, в кожну з них відходить одне ядро.
|
|
|
За несприятливих умов амеби, як і інші найпростіші, утворюють цисти. В процесі інцистування псевдоподії втягуються, тіло вкривається товстою оболонкою. В стані цисти амеби здатні переживати висихання, замерзання та переноситися водою чи вітром. Потрапивши в сприятливі умови, амеба звільняється від оболонки та переходить до активного способу життя.
У прісних водоймах і грунті мешкають кілька десятків видів амеб, наприклад амеба протей (Amoeba proteus). Амеби беруть участь у ланцюгах живлення, ґрунтоутворенні, деструкції органічних решток. Перетравлюючи бактерії, вони повертають у навколишнє середовище, деякі речовини, нестача яких призвела б до затримки росту самих бактерій-деструкторів.
Найбільш відомим паразитом є дизентерійна амеба Entamoeba histolytica, що викликає в людини особливу форму кривавого проносу (коліту) – амебіазу. Вона мешкає переважно в просвіті кишечника та живиться його бактеріальною флорою, не спричинюючи будь-якого захворювання.
Підклас Черепашкові амеби (Testacealobosia)
Черепашкові амеби переважно є мешканцями прісних водойм, особливо багато їх в мілких, багатих на органічні речовини (еутрофних) водоймах. Чимало видів знайдено у сфагнових болотах, дещо менше – в грунті.Описано понад тисячу видів черепашкових амеб, з них в Україні знайдено понад 200.
|
|
|
Представники підкласу, на відміну від голих амеб, що подібні до них за будовою, вкриті черепашкою або шаром лусочок, які розташовані ззовні плазмалеми. Черепашка утворюється з хітиноподібного полісахариду, що виділяється ектоплазмою. Черепашка – це будиночок, всередині якого знаходиться голе, вкрите лише плазмалемою тіло амеби. Черепашка має отвір (вустя), через який назовні видаються псевдоподії, які виконують ті ж функції, що й у голих амеб.
У звичайної прісноводної арцели (Arcella vulgaris) світло-коричнева черепашка має форму блюдця, знизу є отвір – вустя, через яке виходять лобоподії.
Розмноження черепашкових амеб, як і голих, відбувається шляхом поділу. При цьому черепашка не ділиться, а залишається одній із дочірніх особин, а друга будує нову черепашку.
КЛАС СПРАВЖНІ СЛИЗОВИКИ (Eumycetozoea)
До цього класу належить понад 400 видів, що мешкають у багатому гумусом грунті, підстилці, гної, гниючій деревині. На певних етапах життєвого циклу їх тіло має вигляд багатоядерного плазмодію або скупчення одноядерних амебоїдних клітин – псевдоплазмодію. Спори утворюються в різноманітних за будовою плодових тілах. Клас складається з трьох підкласів.
|
|
|
Вегетативне тіло в них має вигляд плазмодію: його розміри у різних видів коливаються від 0,1 до 20 см і навіть більше. Плазмодій захоплює тверді та рідкі органічні рештки, дрібні організми тощо, переміщуючись у напрямку джерела їжі або течії води (позитивний трофо- або гідротаксис), але ховається від світла. Під час спороутворення плазмодій змінює негативний фототаксис на позитивний, вилазить на яскраво освітлену поверхню, де й утворюються різноманітні плодові тіла зі спорами. Плазмодій диплоїдний, під час спороутворення відбувається редукційний поділ.
За несприятливих умов плазмодій припиняє рухатися, потовщується та твердішає, утворюючи склероцій, який зберігається, не втрачаючи життєздатності, протягом десятків років.
КЛАС ЗЕРНЯСТОСІТЧАСТІ (Granuloreticulosea)
Зернястосітчасті є переважно морськими бентосними організмами, але відомі також викопні планктонні форми. Описано близько 4 тисяч сучасних і кілька тисяч їх викопних видів.
До цього класу належать саркодові, що мають філоподії, які звичайно з'єднуються між собою (аностомозують) і утворюють суцільну сітку. Клас складається з трьох рядів, із яких найбільший за кількістю видів – Форамініфери (Foraminiferida). Їх тіло вкрите одно- або багатокамерною черепашкою, що виділяється цитоплазмою. У небагатьох видів вона залишається органічною. Деякі з цих видів захоплюють псевдоподіями сторонні частки (піщинки тощо), а потім виділяють їх на поверхню, де вони злипаються з органічною основою, і черепашка стає інкрустованою. Більшість видів можуть концентрувати в своєму тілі вуглекислий кальцій, що міститься в невеликій кількості у морській воді, та включати його в органічну основу черепашки.
|
|
|
Розміри черепашок форамініфер коливаються від 20 мкм до 5-6 см. Черепашка більшості з них пронизана дрібними порами, крім того, вона має ще й великий отвір – вустя.
Розташоване всередині черепашки одноклітинне тіло форамініфери має одне або багато ядер залежно від фази життєвого циклу. У багатьох видів ядра виконують різні функції – одні беруть участь у синтезі білків (вегетативні ядра), інші призначені лише для передачі спадкової інформації й не здатні до синтезу іРНК (генеративні ядра). Таке явище має назву ядерний дуалізм.
У життєвому циклі форамініфер чергуються два покоління: статеве покоління (гамонт) – це одноядерні гаплоїдні особини, які мають макросферичну черепашку з досить великою першою (зародковою) камерою; та нестатеве покоління (агамонт) - утворені агамети не зливаються, й кожна з них оточується черепашкою (зародкова камера), до якої добудовуються наступні камери
Отже, життєвий цикл форамініфер – метагенез – має характер чергування статевого (гаплоїдний гамонт) і нестатевого (диплоїдний агамонт) поколінь.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 1058; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!