НАДКЛАС ПРОМЕНЕНІЖКИ (Actinopoda)
Більшість промененіжок – мешканці морів, переважно планктонні форми; є також прісноводні та паразитичні види. Характерною рисою є наявність нерозгалужених пружних псевдоподій – аксоподій, що мають всередині опорну структуру – аксонему, яка складається з пучків мікротрубочок. Більшість видів має мінеральний скелет, що виконує не лише захисну, а й опорно-рухову функцію.
До промененіжок належать чотири класи. Три з них об'єднуються під спільною назвою «радіолярії», або променяки.
Радіолярії – морські теплолюбні планктонні тварини розміром від 40-50 мкм до 1 мм; іноді трапляються крупніші види. Відомо близько 8 тисяч видів радіолярій. У опріснених морях України радіолярії не трапляються.
Найхарактерніша особливість радіолярій – наявність внутрішньоклітинної оболонки з органічної речовини – центральної капсули, що оточує внутрішню частину багатої на органели цитоплазми з одним або кількома ядрами та відокремлює її від позакапсулярної цитоплазми. Ця капсула має один великий та багато маленьких отворів, через які сполучаються ці два шари ендоплазми.
Поряд з форамініферами радіолярії в геології мають значення керівних копалин.
Підтип Джгутикові
Представники підтипу поширені в прісних і солоних водоймах, значна їх частина перейшла до паразитизму. Всього відомо понад 8 тисяч видів джгутикових.
Результати електронно-мікроскопічних досліджень свідчать, що джгутик зовні одягнений цитоплазматичною мембраною, всередині містить 11 мікротрубочок – дев'ять подвійних периферійних утворюють трубку, дві одиночні проходять по центральній осі. Занурена в цитоплазму частина джгутика називається кінетосомою (базальне тільце). У Kinetoplastida біля основи джгутика розташований ще й кінетопласт – видозмінена частина мітохондрії.
|
|
|
Джгутикові мають різноманітні типи живлення. Переважна більшість рослинних джгутикових має хроматофори й живиться автотрофно, шляхом фотосинтезу, а тваринні джгутикові – гетеротрофно. У деяких представників (евглена) живлення змішане – міксотрофія (на світлі відбувається фотосинтез, у темряві – гетеротрофне живлення). Гетеротрофні джгутикові живляться шляхом фагоцитозу або піноцитозу.
Більшість джгутикових розмножується лише нестатевим шляхом, причому ядра поділяються мітотично, а цитоплазма – за поздовжньою віссю тіла. Поділ буває монотомічний, синтомічний та палінтомічний.
Статевий процес характерний переважно для фотосинтезуючих видів – поодиноких (хламідомонада) і палінтомічних колоніальних (вольвокс). Відомі злиття двох однакових гамет (ізогамія) або різних за будовою та розмірами (анізогамія), життєвий цикл з гаметичною або зиготичною редукцією. Підтип складається з класів Рослинних джгутикових та Тваринних джгутикових.
|
|
|
КЛАС РОСЛИННІ ДЖГУТИКОВІ
Для рослинних джгутикових характерне автотрофне або міксотрофне живлення. Вони мають хроматофори з хлорофілом, а також пігменти інших кольорів: червоні, жовті, чорні. Рослинні джгутикові мають тваринні та рослинні ознаки будови.
Ряд Евгленові (Euglenida)
До цього ряду належать понад 1000 видів переважно прісноводних найпростіших, автотрофних або міксотрофних, деякі з них є гетеротрофами, сапрофагами або паразитами, що живуть у коловертках, жабах, на зябрах риб тощо.
Тіло евгленових витягнуте в довжину та має ребристу пелікулу з білковими пластинками. У цих найпростіших є два джгутики, один з яких редукований і помітний лише під електронним мікроскопом. Джгутики починаються в особливому заглибленні – джгутиковій кишені – на передньому кінці тіла.
На довгому джгутику, поблизу основи, міститься потовщення (парабазальне тіло). Вважають, що воно чутливе до ступеня освітлення. Поряд з ним розташоване «вічко», або стигма, що складається зі скупчення жирових тілець (гранул), до складу яких входять каротиноїдні пігменти червоного кольору. Останніми дослідженнями доведено, що стигма не чутлива до світла, а є своєрідним рефлектором для парабазального тіла.
|
|
|
Хроматофори у евгленових містять хлорофіли а та b, каротини та ксантофіли. Живлення у них, як правило, автотрофне. В задній частині тіла розташоване одне ядро.
У евгленових відоме лише нестатеве розмноження.
Ряд Панцирні джгутикові (Dinoflagellida)
Це прісноводні та морські планктонні види, переважно автотрофні, однак є й гетеротрофні. Вони мають одне велике ядро примітивної, будови. Під мембраною клітини (плазмалемою) є особливий шар – тека, яка складається з білків і цукрів. У теці міститься система сплющених пухирців, які надають поверхні клітини гнучкості й разом із тим підтримують постійну форму тіла. Скоротливих вакуолей немає.
Динофлагеляти розмножуються поділом.
Представник - ночесвітка.
Ряд Вольвоксові (Volvocida)
Вольвоксові поширені у планктоні переважно прісних водойм, однак є і морські види. Вони мають два або чотири однакових джгутики та клітинну оболонку з целюлози, живляться автотрофно. Розмножуються нестатево шляхом монотомії або палінтомії та статево (ізо- або анізогамія), цикл розвитку з зиготичною редукцією.
|
|
|
Колонія вольвоксу має вигляд кулі, її клітини утворюють зовнішній шар; джгутики спрямовані назовні й забезпечують рух усієї колонії. Усередині кулі є порожнина, що утворює внутрішнє середовище вольвоксу. Колонія рухається одним кінцем уперед: клітини, що містяться поблизу переднього кінця, менші за розмірами, стигми їх краще розвинені
У життєвому циклі вольвоксу є одна особливість, що відрізняє його від інших найпростіших. Під час статевого розмноження тіло найпростіших повністю розпадається на гамети. Однак у вольвоксу лише частина клітин (генеративні) утворює гамети, а колонія з вегетативних (соматичних) клітин продовжує існувати.
КЛАС ТВАРИННІ ДЖГУТИКОВІ
Значна кількість видів тваринних джгутикових – мешканці прісних та солоних водойм, однак переважна більшість – паразити тварин і рослин.
Ряд Комірцеві джгутикові (Choanoflagellida)
Це дуже дрібні поодинокі або колоніальні джгутикові, що мешкають у прісних і солоних водоймах. На передньому кінці клітини розташований джгутик. Його основа оточена комірцем. Серед комірцевих є плаваючі та прикріплені (заднім кінцем) види, деякі морські форми утворюють навколо клітини «будиночок» із з'єднаних кремнеземних голок.
Ряд Кінетопластиди (Kinetoplastida)
Більшість представників цього ряду – паразити, хоча є й вільноживучі види . Характерною рисою ряду є наявність біля основи джгутика кінетопласту, який розташований поряд з базальним тільцем – кінетосомою. Це – скупчення ДНК у спеціалізованій частині велетенської єдиної мітохондрії.
У багатьох видів кінетопластид є ундулююча мембрана – тонка плазматична перетинка, що з'єднує джгутик із поверхнею клітини. Розмножуються кінетопластиди поділом.
Серед кінетопластид є багато збудників тяжких хвороб людини та тварин. Найбільше медичне та ветеринарне значення мають види родів Trypanosoma та Leishmania. В Екваторіальній Африці поширене важке захворювання людини – сонна хвороба.
Близькі родичі трипаносом – лейшманії (рід Leishmania) – внутрішньоклітинні паразити людини та інших хребетних. Переносники – кровосисні двокрилі з родини москітів.
ТИП АПІКОМПЛЕКСНІ
Цей тип об'єднує понад 6 тисяч видів внутрішньоклітинних, рідше порожнинних паразитів різних тварин. Найхарактернішою рисою представників типу є особливий план будови активних фаз життєвого циклу – мерозоїтів і спорозоїтів. Це видовжені клітини, вкриті пелікулою, яка складається з плазматичної мембрани та прилеглого до неї зсередини шару мікротрубочок, що тягнуться від переднього, апікального до заднього кінця клітини. На передньому кінці розташований апікальний комплекс.
Для всіх апікомплексних характерний метагенез із зиготичною редукцією; у деяких статевий процес невідомий. Інвазійною стадією представників цього типу є спорозоїти, що перебувають у захисній оболонці – ооцисті, всередині якої може налічуватися чотири, вісім і більше спорозоїтів, які у свою чергу можуть вкриватися додатковими оболонками, утворюючи спори. В організмі хазяїна спорозоїти виходять з оболонок спороцисти та спори, потрапляють всередину клітин, де живляться та ростуть. Це – стадія трофозоїта. Найчастіше вони розмножуються всередині клітини хазяїна шляхом багаторазового поділу, тобто шизогонії. У результаті поділу утворюються мерозоїти, що виходять із клітини, уражують нові клітини, де повторюється шизогонія й формуються нові мерозоїти. Через кілька поколінь мерозоїтів утворюються гамонти, з яких розвиваються гамети.
КЛАС СПОРОВИКИ (Sporozoea)
Клас Споровики має типову для Апікомплексних у цілому будову й складається з підкласів Грегарини, Кокцидії та Піроплазми.
Підклас Грегарини (Gregarinia)
Це своєрідна група порожнинних паразитів безхребетних. Більшість видів мешкає в кишечнику членистоногих, переважно комах. Розмір грегарин коливається від 16 мкм до 16 мм. Найскладніше збудовані грегарини, що живуть у кишечнику членистоногих, їх тіло складається, як правило, з трьох частин: передньої – епімерит, середньої – протомерит і задньої – дейтомерит, що розділяються складками пелікули.
Молода особина спочатку паразитує всередині клітини, живлячись через цитостом, розташований на епімериті. У процесі розвитку паразит потрапляє з клітини в порожнину кишечника, залишаючись прикріпленим за допомогою епімерита до залишків клітини. Коли в грегарин починається статевий процес, епімерит відкидається.
У життєвому циклі більшості грегарин шизогонії немає, чергуються лише статевий процес і спороутворення (спорогонія). Інвазійною стадією є ооциста зі спорозоїтами всередині
Підклас Кокцидії (Coccidia)
Кокцидії – внутрішньоклітинні паразити переважно хребетних, зокрема, і людини. Кокцидії викликають важкі захворювання
Ряд Власне кокцидії
Життєвий цикл кокцидій, як правило, складається із нестатевого розмноження, статевого процесу та спорогонії, які закономірно чергуються. Весь цикл, крім спорогонії, може проходити в організмі одного або двох хазяїв.
Тоді хазяїн, у організмі якого відбувається нестатеве розмноження паразита, є проміжним, а хазяїн, в організмі якого має місце статевий процес, – основним, або дефінітивним.
До кокцидій належить паразит багатьох видів ссавців та людини – токсоплазма (Toxoplasma gondii). Життєвий цикл Toxoplasma gondii проходить зі зміною двох хазяїв. Основними, або остаточними, хазяями є представники родини котячих (кішка, леопард, тигр тощо), а проміжними – людина, різноманітні ссавці (гризуни, копитні тощо).
Ряд Кров'яні споровики (Haemosporidiida)
До цього ряду належать дуже дрібні споровики, які частину життєвого циклу паразитують у еритроцитах крові різних хребетних. Описано близько 100 їх видів. До кров'яних споровиків належить збудник важкого захворювання людини – малярії.
Життєвий цикл малярійного плазмодія проходить у організмі двох хазяїв – остаточного (комар) та проміжного (людина).
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 892; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!