Особливості української філософії
Таким чином, окреслена своєрідність української філософії при водить до того, що замість терміну "українська філософія" досить часто вживається термін "українська філософська думка" - саме тому, що вона часто поставала органічною складовою ширшого культурно-історичного процесу.
3. Буддизм. Основні доктрини. В основу віровчення буддизму покладено вчення про "чотири благородні істини", проголошені Буддою під деревом Бодхі (пізнання) відразу після його осяяння.
Перша істина: життя є страждання. Його неодмінно зазнає все живе. Найяскравіші форми прояву страждання: народження, хвороба, старість, смерть, необхідність терпіти навколо себе те, чого не любиш, або, навпаки, відсутність того, кого любиш, тощо.
Друга істина: причина страждань є різні бажання -від прагнення жити до жадання насолод, влади, багатства та ін.
Третя істина: аби позбутися страждань, необхідно звільнитися від бажань.
Четверта істина: шлях до припинення страждань -це шляхетна дорога восьми сходинок:
1) праведне знання, тобто трактування життя як пізнання вчення Будди про чотири благородні істини;
2) праведне прагнення, тобто співчутливість до всього живого;
3) праведна мова - говорити тільки правду;
4) праведна поведінка, що засновується на п'яти принципах:
- не вбивати;
- не красти;
- не чинити перелюбу (не торкатися чужої дружини);
- не обманювати;
- не вживати хмільних або наркотичних засобів;
|
|
|
5) праведний спосіб життя - альтруїзм, тобто безкорисливість;
6) праведні зусилля - спрямовувати свої дії на добро та віддалятися від зла;
7) праведний самоаналіз дій - власні бажання не повинні визначати ставлення до інших;
8) праведна техніка медитації (раджа-йога) - повне опанування свого тіла та дихання.
У цих істинах викладена квінтесенція буддизму як релігійної доктрини: реальний світ - джерело страждань, а звільнення від них відбувається через вихід з цього світу у світ вищої реальності й абсолютного простору.
Буддизм спирається на потужні ідейні джерела - систему первісних релігійних вірувань, міфів і світоглядних поглядів, які записано у сакральних текстах - Ведах. Протягом тисячоліття авторитет Вед в Індії лишався незаперечним. Прибічники новостворених релігійних вірувань знову й знову зверталися до цієї священної книги. Не став винятком і буддизм. Буддизм успадкував ідею, що людина - це духовна істота, ув'язнена в плоті. Людина, як і будь-яка жива істота, складається з цілого комплексу дхарм - їх у звичайної людини, згідно з ученнями різних шкіл буддизму, від 75 до 100. Смерть - це розпад комплексу дхарм, а народження - його відновлення, та вже в іншій, новій формі.
|
|
|
Святим Письмом буддистів є Трипітака ("три кошики").
- перший - Сутрапітака - кошик сутр, у якому тлумачиться сутність буддійського віровчення.
-другий - Абідхармапітака - кошик чистого знання, в котрому розміщені релігійно-філософські тексти самого Будди та його учнів (промови, повчання й діалоги).
-третій - Вінаяпітака — кошик статуту, що містить правила поведінки буддійських ченців, прийому до членів релігійної общини, облаштування житла віруючих тощо.
Ве́ди — священні тексти індуїзму, складені 3-4 тисячі років тому в Стародавній Індії упродовж періоду, який називають ведичним. Мовою Вед є ведичний санскрит. За віруваннями індусів створення Вед приписується Брахмі. У сучасному індуїзмі деякі з піснеспівів Вед досі мають ритуальне значення. Філософські та релігійні школи Індії поділяються на ортодоксальні — ті, що визнають авторитет Вед, і неортодоксальні — ті, які його відкидають. Слово Веда означає "відати", "знати", "вінець знання", "достовірні знання". Воно стосується знання, що має божественне походження. Веди, в основному, є гімнами, які виконувались жерцями на славу богів. Багато віків ці гімни не записувались. Буддизм спирається на потужні ідейні джерела - систему первісних релігійних вірувань, міфів і світоглядних поглядів, які записано у сакральних текстах - Ведах. Протягом тисячоліття авторитет Вед в Індії лишався незаперечним. Прибічники новостворених релігійних вірувань знову й знову зверталися до цієї священної книги. Не став винятком і буддизм.
|
|
|
Білет 10.
1.Філософія Відродження. Період XV—XVI ст. прийнято називати епохою Відродження. Соціально-економічною суттю цієї епохи є зародження капіталізму. Історична особливість цієї епохи зумовлена зародженням капіталізму та розкріпаченням (частковим) особи. Напруга між «внутрішньою особою» і зовнішніми феодальними порядками знайшла свою першу розрядку в епоху Відродження, коли зовнішній панцир ослаб, і особа отримала змогу реалізуватися у сфері соціальної діяльності. Ця особа, тільки почавши звільнятись від феодальних пут, ще не знала меж своєї свободи. Йдеться не про формування особи, яке за відсутності християнства затяглось би на довгі століття, а саме про пробудження внутрішньо сформованої особи. Назва епохи походить від переконання її творців у тому, що вони відроджують культуру античності. Справді, «реабілітація тілесності» в живописі та скульптурі, поновлення особи у сфері соціальної діяльності — все це свідчить про спорідненість цих епох. Але такий підхід є поверховим. Античність не знала духовного виміру особи, вона не була опосередкована середньовіччям. Тому особа епохи Відродження є принципово іншою. Вона пройнята духовністю — здобутком середньовіччя. Відродження — це епоха розквіту художньої культури, зародження гуманізму як світської культури, епоха реформації та контрреформації, заміни геоцентричної системи геліоцентричною, епоха великих географічних відкриттів. Усі ці фактори визначали духовний зміст її. В епоху Відродження зароджується «світська» гуманітарна, тобто людська (про людей і для людей), наука на відміну від «божественного знання. Новаторський дух цієї епохи виявився і в сфері релігії. Саме в цей час виникла і поширилася реформація — релігійне оновлення, спрямоване проти офіційної церкви. Воно вимагало спрощення релігійних обрядів, заперечувало роль церковних ієрархів як посередників між людиною і Богом, відкидало монашество як релігійний інститут.
|
|
|
Леонардо да Вінчі (1452—1519).Геніальний художник, видатний мислитель і інженер, невтомний дослідник матерії і явищ природи, Леонардо да Вінчі. Феномен Леонардо да Вінчі вражає своїм розмахом і багатосторонністю поставлених і дозволених завдань у різних сферах людської діяльності, але й атмосферою сякий таємничості, народженої обставинами біографії художника, його способом самовираження в різних областях. У 1482 він переїжджає в Мілан, де пише свою «Таємну Вечерю» і починає вести нотатки, з яких пізніше стане відомо, що Леонардо так же архітектор, проектувальник, винахідник різних механізмів, музикант, займається навчанням анатомії, гідравліки. Ще одна загадка Леонардо - всі записи він робив у дзеркальному відображенні. Зробив великий внесок в інженерію. Працюючи над ідеєю польоту за допомогою крил, винайшов аероплан. Так само Леонардо винайшов парашут, велосипед, колесцовий замок, автомобіль, прожектор. Ряд його винаходів для військової справи - катапульта, великий лук, скорострільна зброя, військовий барабан і ін Всі замітки Леонардо супроводжуються його коментарями, висловлюваннями, філософськими роздумами. Як живописець, він створив приголомшливий ефект димки між картиною і глядачем. Його художнє спадщина не численне, так як художник по боргу длубався над своїми роботами. У всьому світі на слуху назви таких картин, як «Дама з горностаєм», «Джоконда», «Мадонна Літта», «Благовіщення», «Таємна Вечеря», «Портрет ДжіневридеїБенч». Роботи да Вінчі до цього дня - еталон майстерності. Багато з ім'ям Леонардо да Вінчі асоціюють справжнє мистецтво, обдарованість. Окультисти вважають його «присвяченим», людиною від Бога, який по своїй волі спустився на землю що б допомогти людям, ставши рушієм прогресу. Для його часів такі знання (анатомія, механізми) були не просто фантастикою, нововведенням, а скоріше нонсенсом.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 484; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!