ІП – наукова дисципліна, яка вивчає об’єктивні закономірності процесів взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення і експлуатації СЛМ
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Одеська національна академія харчових технологій
Кафедра соціології,
філософії та права
Конспект лекцій
з курсу
«Психологія
інженерної діяльності»
для студентів спец. 7.04010602
«Прикладна екологія та збалансоване природокористування»;
спец. 7.04010603 «Екологічна безпека» та
спец. 7.04010604 «Екологічний контроль та аудит»
усіх форм навчання
| Затверджено радою з гуманітарної освіти та виховання протокол № __ від ____________ |
Одеса ОНАХТ 2012
Конспект лекцій з курсу «Психологія інженерної діяльності» для спеціалістів спец. 7.04010602, 7.04010603, 7.04010604 усіх форм навчання / Укл.:
Г.А. Шевченко. – Одеса: ОНАХТ, 2012. – 52 с.
Укладач: Шевченко Г.А., канд. філос. наук, професор кафедри
Відповідальний за випуск зав. кафедри соціології, філософії та права
Г.В. Ангелов, канд. іст. наук, професор
Тема I
поняття і сутність соціотехнічної системи
1. Соціотехнічна система як взаємна детермінація техніки, культури та суспільства.
2. Специфіка техніки стародавнього світу, середньовіччя та Нового часу.
3. Сучасне розуміння амбівалентної суті техніки.
4. Суперечності соціотехнічної системи.
1. Соціотехнічна система як взаємна детермінація техніки, культури та суспільства
На початку ХХІ сторіччя присутність техніки у соціальному житті має вираз у її проникненні в усі сфери не тільки матеріального, але й духовного виробництва суспільства, яке нобелівський лауреат А. Тоффлер визначив терміном «трансенція» і яке, за його думкою, викликає у людині «футурошок», тобто ост-
рах перед майбутнім. Цей чинник обумовлює необхідність не просто ураховувати техніку у контексті соціального життя, але вивчати соціотехнічну систему як системну організацію, яка включає техніко-технологічну підсистему та систему ролей і функцій обслуговуючого та керуючого (у широкому смислі) персонала, тобто вивчати детермінацію техніки, культури та суспільства у соціо-
технічній єдності.
|
|
|
2. Специфіка техніки стародавнього світу, середньовіччя та Нового часу
Соціотехнічна система, яка сформувалася наприкінці ХХ сторіччя, детермінується розвитком техніки, технічного знання та технічних дій.
Техніка стародавнього світу органічно вплетена у релігійно-міфологічне світосприйняття та характеризується чітким відокремленням практичного ремесла від теоретичного знання.
У середньовічній традиції кореляція теорії та практики виконувалась на рівні моралі: яке технічне рішення є оптимальним з точки зору Бога?!
Проектування, створення теорії, спрямованої на отримання конкретного практичного результату, стало якісно новим етапом розвитку техніки, що визначило традицію Нового часу.
|
|
|
Крім того, у цей час відбувається сцієнтифікація техніки, спеціалізація та професіоналізація науки.
3. Сучасне розуміння амбівалентної суті техніки
У широкому смислі розуміння технічного феномену у контексті соціотехнічної системи він визначається як:
– сукупність раціонально вироблених методів, які мають безумовну ефективність (для даного ступеня розвитку) в будь-якій галузі людської діяльності (Ж. Еллюль);
– увесь відомий універсум, починаючи з неорганічного, через органічне і до психічно-духовних сфер буття і відношень між людьми (Х. Бек);
– форма людської діяльності на кшталт науки, мистецтва, релігії чи спорту, загальна мета якої полягає у розширенні людських можливостей (А. Макгінн).
В останньому визначенні виділено соціальну домінанту техніки – технічний принцип перетворення оточуючого світу, який має метою духовний та матеріальний ріст соціотехнічної системи.
Техніка має амбівалентну суть у контексті соціотехнічної системи: з одного боку, ряд вчених (М. Хайдеггер, К. Ясперс, Д. Мартін та ін.) вважають за необхідне гуманізувати техніку, розвивати її адекватність природі та людині, з іншого боку, багато вчених (Х. Сколімовськи та ін.) вбачають неможливою гуманізацію техніки і, відповідно, спроби втілення у ній все більш широкого ряду людських цінностей, безглуздними.
|
|
|
4. Суперечності соціотехнічної системи
Наприкінці ХХ сторіччя «крайні» точки зору щодо амбівалентності техніки поступились спробам пошуку розумного компромісу між суперечностями розвитку соціотехнічної системи. Сучасні вчені виявляють скоріше оптимістичну чи песимістичну тенденції, ніж чітко оформлені напрями, однозначні оцінки суті, руху та перспектив соціотехнічної системи.
Сьогодні при розв’язанні основних питань психології інженерної діяльності та філософії техніки на перший план висувається проблема пошуку шляхів та методів переживання людиною та культурою сучасного технологічного, техніч-
ного стану соціотехнічної системи без зміни своєї якості та самовдосконалення людини як необхідний чинник гуманізації соціотехнічної системи.
Контрольні запитання
1. Як Ви розумієте поняття соціотехнічної системи?
2. Чим детермінується футурошок?
3. Визначте специфічні риси техніки стародавнього часу, середньовіччя та Нового часу.
|
|
|
4. Дайте визначення технічного феномену.
5. У чому полягає амбівалентна суть техніки у контексті соціотехнічної системи?
Тема II
предмет, історія, завдання,
психологіЇ інженерної діяльності (ПІД)
1. Причини виникнення ПІД.
2. Предмет і зміст ПІД.
3. Основні завдання ІП та ПІД.
4. Місце ПІД у системі наук.
5. Історія розвитку ПІД.
1. Причини виникнення ПІД
В умовах бурхливого розвитку науково-технічного прогресу і з’явленням нової техніки трудова діяльність людини стає все більш складною та напруженою. За даними статистики, надійність виконання людиною-оператором все більш ускладнюючихся функцій зменшується, тому збільшення надійності технічної частини системи втрачає сенс, так як надійність усієї системи «людина – машина» (СЛМ) лімітується надійністю людини (сьогодні на долю людського чинника припадає від 40 до 70 відсотків усіх відказів технічно складних систем). У відповідності із світовою статистикою, 80 % катастроф у авіації і 64 % на морському флоті відбувається у результаті логічних і моральних помилок людей.
На протязі багатьох сторіч змінювались і вдосконалювались знаряддя праці, змінювались форми взаємодії людини і техніки. Проте на протязі довгого часу, аж до початку ХХ сторіччя функції людей по відношенню до техніки залишалися принципово однаковими, тобто енергетичними, оскільки для управління технікою людина використовувала свою м’язову силу. Характерними для такої праці були значна фізична сила, висока координації рухів, спритність робітника.
Узгодження людини з технікою зводилися лише до урахування анатомічних і фізіологічних особливостей людини і відповідних вимог до обслуговуємої техніки. Ці питання вирішувались спеціальною наукою – фізіологією труда.
На початку ХХ сторіччя з’явились нові види трудової діяльності (управління автомобілем, локомотивом, літаком тощо), які потребували урахування не тільки антропометричних і фізіологічних якостей людини, але і головним чином її психологічних якостей ( швидкості реакцій, особливостей пам’яті та уваги, емоційної настанови і т.д.). Зміна характеру взаємодії людини і техніки призвела до виникнення нової наукової дисципліни – психології труда. Вона вивчає психологічні особливості трудової діяльності людини і формування у неї професійно важливих якостей для підвищення продуктивності труда.
Подальший розвиток техніки призвів до того, що у середині ХХ сторіччя виникли серйозні суперечності між потребами швидко розвиваючогося виробництва і його матеріально-технічною базою, яка на певному етапі почала стримувати подальший прогрес виробництва. Це стало одним із стимулів сучасного НТП.
Основу науково-технічної революції склало широке упровадження
автоматизованих систем управління (АСУ) у різних галузях народного господарства, а також комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів.
Принциповою особливістю АСУ є збереження у ній активної, творчої ролі людини-оператора і сучасні АСУ необхідно розглядати як системи типа «людина-машина» (це сукупність динамічно пов’язаних операторських і технічних ланок, призначених для виконання загального завдання).
З введенням АСУ суттєво змінився характер труда людини. Основними тепер стали не енергетичні, а її інформаційні функції, тобто функція програмування, управління, контролю виробничих процесів.
Зміна характеру трудової діяльності інакше поставила проблему взаємодії людини і техніки. Можливості людини розширилися завдяки розвитку техніки, але техніка у свою чергу стає настільки складною, що людині вже важко управляти нею. Тому виникає необхідність вивчення роботи машини і діяльності операторів у єдиному комплексі «людина-машина». Рішення такого комплексного завдання виходить за рамки традиційної психології труда.
Так на базі вивчення психології труда і технічних наук виник новий науковий напрямок – інженерна психологія (ІП), котра вивчає питання взаємодії, взаємного узгодження можливостей людини і сучасної техніки у рамках єдиної системи «людина-машина» (СЛМ). Психологія інженерної діяльності (ПІД) як психологічна компонента ІП вивчає психічні процеси і властивості людини у контексті завдання пристосування техніки і умов праці до людини.
2. Предмет і зміст ПІД
Ріст швидкостей і потужностей виробничих процесів, їх складність, необхідність підтримування високої точності їх проходження інакше поставили завдання урахування людського чинника (сукупності властивостей людини, які впливають на ефективність СЛМ і котрі необхідно ураховувати при проектуванні і експлуатації СЛМ) при створенні і експлуатації складних систем.
По-перше, з’явилась необхідність урахування не лише анатомічних і фізіологічних особливостей людини, але перш за все – її психологічних особливостей.
По-друге, потребувався новий спосіб урахування людського чинника. При створенні і експлуатації техніки тепер необхідно визначити ті якості (властивості) людини, які потрібні їй для управління цією технікою, а при створенні нової техніки знаходити такі рішення, які б забезпечували максимальний прояв знайдених якостей людини.
Інакше кажучи, сучасні машини і обладнання повинні задовольняти не тільки поставленим до них технічним вимогам, але також і анатомічним, фізіологічним, психологічним вимогам, які визначаються особливостями діяльності людини. Вищим рівнем цієї групи вимог є психологічні, вони визначають відповідність техніки психічним особливостям людини, тобто особливостям сприйняття, пам’яті, мислення і т.д.
Широке використання засобів автоматизації та комп’ютерів, проте, зовсім не виключає людину із процесу управління. Причини тому:
1. частину функцій людина виконує краще, ніж автоматизоване обладнання. Крім того, ряд функцій при будь-якому ступені автоматизації завжди будуть прерогативою людини: функції прийняття відповідальних рішень і оцінки роботи СЛМ, оскільки тільки рішення людини мають юридичну силу;
2. ряд функцій може передаватися людині, якщо це вигідно з економічної точки зору.
ІП пов’язана з вивченням діяльності людини у системах контролю і управління. Прикладами такої діяльності є робота оперативного чергового у щита управління, оператора, диспетчера, апаратника механізованого виробництва, водія машини. Під загальною назвою людина-оператор об’єднуються представники різних професій, котрі здійснюють процес управління у складних системах.
Таким чином, розвиток техніки викликав зміни умов діяльності людини, які, у свою чергу, змінили і вимоги до самої людини-робітника. Проблема «людини-машини» перетворилась в одну з основних проблем сучасної науки.
ІП – наукова дисципліна, яка вивчає об’єктивні закономірності процесів взаємодії людини і техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення і експлуатації СЛМ.
Кінцевою метою ІП-их досліджень є створення високоефективних СЛМ на основі раціонального використання можливостей людини і техніки.
Основними завданнями ІП є:
а) пристосування людини до техніки (вивчення постів управління і їхніх елементів, алгоритмів і процесів управління з точки зору психофізіологічних властивостей оператора);
б) пристосування техніки і умов праці до людини.
3. Основні завдання ІП та ПІД
Як психологічна наука ІП через ПІД вивчає психічні процеси і властивості людини, з’ясовуючи, які вимоги до технічного обладнання випливають із особливостей людського організму, тобто вирішує завдання пристосування техніки і умов праці до людини.
Як технічна наука ІП вивчає пости і пульти управління, кабіни машин, процеси і алгоритми їхнього функціонування, щоб з’ясувати, які вимоги вони ставлять до психофізіологічних особливостей людини-оператора. Так вирішується завдання пристосування людини до техніки і умовам праці.
4. Місце ПІД у системі наук
Своєму виникненню ІП як самостійний науковий напрямок багато у чому зобов’язана кібернетиці, яка сформувала єдиний принцип вивчення процесів управління у живих організмах і машинах.
Використання в техніці психологічних закономірностей і процесів, реалізація на цих принципах технічних устроїв лежить в основі створення та інтенсивного розвитку біоніки, тісно пов’язаної з ІП.
Також ІП пов’язана з філософією як наукою про взаємодію людини і природи, людини і суспільства, людини із самою собою. Тут дається світоглядна оцінка, визначаються перспективи розвитку СЛМ.
ПІД як галузь ІП щільно перехрещується із загальною, соціальною, педагогічною психологією, так як глибоке розуміння психологічних закономірностей операторської діяльності є неможливим без наукового вивчення психологічних процесів, станів і властивостей особистості.
Багато проблем ІП вирішуються в щільному контакті з фізіологією труда – дисципліною, яка вивчає зміни під впливом робочої діяльності і дає фізіоло-
гічне обґрунтування засобів організації трудових процесів, які сприяють тривалому підтриманню працездатності оператора.
Сьогодні ІП є одним з 3-х основних напрямів, по якому розвивається ергономіка – наука, яка вивчає проблеми, які виникають у системі «людина – техніка – середовище», з метою оптимізації трудової діяльності оператора. Крім ІП до складу ергономіки входить ще 2 дисципліни: технічна естетика (художнє конструювання обладнання і виробнича естетика) та виробнича ергономіка.
Велике значення для розвитку ІП має використання у ній математичних методів, так як необхідними є точні кількісні методи вивчення діяльності оператора. Математичні методи широко використовуються для побудови моделей діяльності оператора і т.д.
Дані фізики необхідні при вимірюванні порогів чутливості та інших характеристик аналізаторів і т.д.
ІП також пов’язана з лінгвістикою, економікою, медициною тощо.
5. Історія розвитку ПІД
ІП відносно молода наукова дисципліна. ЇЇ виникнення співпадає за часом з кінцем ІІ Світової війни. У нашій країні особливо інтенсивного розвитку ІП набула з 1959 року, коли у Ленінградському держаному університеті була створена перша у Радянському Союзі спеціалізована науково-дослідницька лабораторія ІП на чолі з Б.Ф. Ломовим.
Широко відомими у світі є роботи з ІП, які виконувалися в Українському науково-дослідницькому інституті психології під керівництвом Е.А. Мілеряна. Найбільше значення мають роботи по психологічному професійному відбору льотчиків.
До числа піонерів розвитку ІП у нашій державі слід віднести колектив кафедри психології Харківського державного університету на чолі з П.І. Зінченком. Тут найбільшого успіху набули у розробці проблеми пам’яті,стосовно до ІП, а також у навчанні операторів.
Контрольні запитання
1. Як принципово змінилась функція людини по відношенню до техніки з введенням АСУ?
2. Як Ви розумієте сутність НТР та НТП?
3. Що вивчає ІП?
4. Як співвідносяться ІП та ПІД?
5. Яким є місце ПІД у системі наук?
Тема ІІІ
основні течії та теорії ПІД
1. Основні положення теорії предметної діяльності.
2. Концепції структурного та алгоритмічного аналізу професійної діяльності.
3. Теорія психічних складових діяльності Б.Ф. Ломова.
4. Концепція аналізу проблемностей і особливості психічної регуляції діяльності Ю.Я. Голікова і О.М. Костіна.
1. Основні положення теорії предметної діяльності
У сучасній психології розроблено багато різноманітних концепцій аналізу діяльності людини. Основу багатьох з них склала теорія предметної діяльності, яка виникла у результаті робот психологічних шкіл Л.С. Виготського і С.Л. Рубінштейна і набула найбільшої чіткості у роботах О.М. Леонтьєва.
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 306; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!