Обслуговування недержавних пенсійних фондів та управління ними
Обслуговування недержавного пенсійного фонду здійснюється кількома професійними учасниками фінансового ринку, які виконують різні, визначені Законом функції щодо управління активами недержавного пенсійного фонду, адміністрування його діяльності та зберігання пенсійних активів.
Обслуговування фонду за договорами здійснюють:
1. АдміністраторНПФ, який займається обліком вкладників та учасників, веденням персональних рахунків учасників, бухгалтерським та податковим обліком НПФ, формуванням звітності НПФ;
2. Компанія з управління активами(КУА), яка інвестує пенсійні кошти з метою збереження їх від інфляції та отримання інвестиційного доходу на користь учасників;
3. Банк-зберігач,який відкриває й обслуговує рахунки фонду та зберігає його активи (рис. 9.2).
Рис. 9.2. Схема управління НПФ
Адміністратор недержавного пенсійного фонду- юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на підставі ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.
Юридична особа, яка має намір провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів, повинна отримати в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів. Надання послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів може поєднуватися лише з діяльністю з управління активами відповідно до вимог, встановлених цим Законом.
|
|
|
Одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який самостійно здійснює адміністрування такого фонду, не має права здійснювати управління активами пенсійних фондів, якщо він не є компанією з управління активами.
У разі створення корпоративного пенсійного фонду одноосібним засновником рішення про здійснення адміністрування самим засновником або про залучення професійного адміністратора приймається вищим органом управління або власником такого засновника.
Адміністраторнадає послуги пенсійному фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі. Адміністратор діє від імені пенсійного фонду і в інтересах його учасників.
Істотними умовами договору про адміністрування пенсійного фонду є:
- повна назва та місцезнаходження (юридична адреса) органів управління договірних сторін;
- вид пенсійного фонду (відкритий, корпоративний чи професійний);
- предмет договору;
- права і обов'язки сторін;
- застереження щодо конфіденційності;
- порядок подання звітності та інформації;
- відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору та порушення конфіденційності;
|
|
|
- строк дії договору;
- розмір оплати послуг з адміністрування пенсійного фонду (за винятком випадків, передбачених частиною одинадцятою статті 20 та частиною другою статті 30 Закону України про НПЗ);
- порядок зміни умов договору;
- умови дострокового розірвання договору.
Договір може містити за згодою сторін інші умови, які не суперечать законодавству. Невід'ємним додатком до договору є інвестиційна декларація пенсійного фонду.
Адміністратор зобов'язаний:
1) вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду відповідно до Закону та нормативно-правових актів;
2) укладати пенсійні контракти від імені пенсійного фонду;
3) забезпечувати здійснення пенсійних виплат учасникам фонду у випадках, передбачених Законом;
4) надавати зберігачу розпорядження щодо перерахування грошових коштів для оплати витрат, що здійснюються за рахунок пенсійних активів відповідно до статті 48 Закону "Про недержавне пенсійне забезпечення";
5) надавати пенсійному фонду агентські та рекламні послуги, пов'язані з його діяльністю;
6) надавати інформацію відповідно до умов договору та Закону "Про недержавне пенсійне забезпечення";
|
|
|
7) складати відповідно до вимог Закону та інших нормативно-правових актів звітність у сфері недержавного пенсійного забезпечення, вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність пенсійного фонду відповідним органам виконавчої влади та раді пенсійного фонду.
Адміністратор планує обсяг грошових коштів, необхідних для здійснення пенсійних виплат учасникам фонду відповідно до укладених пенсійних контрактів, та надає відповідну інформацію особам, що здійснюють управління пенсійними активами цього фонду в порядку, визначеному договором про управління активами.
Вимоги до створення професійного адміністратора недержавних пенсійних фондів:
1) Професійний адміністратор може утворюватися фізичними та юридичними особами, в тому числі особами, що є засновниками пенсійних фондів будь-якого виду, в формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до законів з питань регулювання діяльності господарських товариств з урахуванням особливостей, встановлених Законом України про НПЗ. Зберігач не може бути засновником адміністраторів тих пенсійних фондів, з радами фондів яких він уклав договори про обслуговування пенсійних фондів.
|
|
|
2) Професійний адміністратор, утворений як акціонерне товариство, має право випускати виключно прості іменні акції.
3) Професійний адміністратор має найменування, яке відображає його організаційно-правову форму, містить слова "адміністратор пенсійного фонду" та відрізняється від найменувань будь-яких інших адміністраторів пенсійних фондів.
Зберігач пенсійного фонду(далі - зберігач) - банк, який провадить депозитарну діяльність зберігача цінних паперів та відповідає вимогам Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення". В установі банку-зберігача відкриваються поточні рахунки пенсійного фонду, через зберігача здійснюються усі операції з пенсійними активами. Обов'язками зберігача пенсійного фонду є:
1) відкриття та ведення рахунків пенсійного фонду;
2) приймання, передача (переведення), облік та забезпечення зберігання цінних паперів, а також документів, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах, документів, пов'язаних з формуванням та використанням пенсійних активів;
3) перевірка підрахунку чистої вартості активів пенсійного фонду і чистої вартості одиниці пенсійних внесків, здійсненого адміністратором та особою (особами), що провадить (провадять) діяльність з управління активами пенсійного фонду;
4) виконання відповідно до Закону розпоряджень адміністратора щодо перерахування пенсійних коштів;
5) виконання розпоряджень адміністратора щодо перерахування грошових коштів для оплати послуг адміністратора, зберігача, винагороди особі, що провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду, аудитора (аудиторської фірми), оплати послуг осіб, які надають пенсійному фонду консультаційні та (або) агентські послуги, торговців цінними паперами та інших посередників, здійснення оплати витрат на перереєстрацію прав власності та оплати інших витрат, передбачених Законом;
6) виконання розпоряджень особи, що здійснює управління активами пенсійного фонду, згідно з інвестиційною декларацією пенсійного фонду;
7) зберігання копій розпоряджень щодо операцій з цінними паперами та іншими активами, наданих особами, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, торговцям цінними паперами та іншим посередникам;
8) подання звітності, передбаченої Законом та відповідними нормативно-правовими актами;
9) виконання розпоряджень Державної (Національної)1 комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо припинення (блокування) виконання розпоряджень особи, що здійснює управління активами пенсійного фонду, на підставах, визначених законодавством.
Компанія з управління активами(далі - КУА) - юридична особа, яка провадить професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності.
Компанія з управління активами зобов'язана:
1) здійснювати операції щодо управління активами відповідно до інвестиційної декларації пенсійного фонду та укладеного договору про управління активами;
2) подавати щороку раді фонду пропозиції щодо внесення змін до інвестиційної декларації фонду;
3) надавати звітність, передбачену Законом.
Рада фонду може у будь-який час замінити компанії, що здійснюють обслуговування фонду, якщо їх діяльність буде визнана неефективною.
Отже, обслуговування та управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися такими особами:
· компанією з управління активами:
· банком щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду;
· професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.
3. Правові способи здійснення недержавного пенсійного забезпечення.
Упровадження недержавного пенсійного забезпечення є одним з основних завдань і важливих кроків реформування системи пенсійного забезпечення України. Функціонування інститутів додаткового, добровільного пенсійного забезпечення є нагальною вимогою часу та необхідною умовою існування ефективної, соціально справедливої системи відносин у сфері соціального забезпечення населення.
Ключові слова:пенсійне забезпечення, недержавне пенсійне забезпечення, недержавні пенсійні фонди.
Сьогодні в Україні створені і функціонують більше сотні недержавних пенсійних фондів, наявна вся необхідна інфраструктура для їх успішної діяльності, але немає найголовнішого – широкого охоплення юридичних та фізичних осіб системою недержавного пенсійного забезпечення. Серед причин такого стану справ називаються: незначні фінансові можливості підприємств і фізичних осіб, певна недовіра населення до нової форми пенсійного забезпечення і традиційна впевненість серед широкого загалу, що пенсії, як і раніше, має платити держава, але основне, на нашу думку, - низький рівень поінформованості населення, працівників іроботодавців про систему недержавного пенсійного забезпечення, її суть, а також відсутність послідовної державної інформаційної політики щодо діяльності недержавних пенсійних фондів.
Для нашої держави впровадження недержавного пенсійного забезпечення є справою об'єктивною, а тому дослідження його складових є необхідним не лише з точки зору задоволення приватного наукового інтересу окремого фахівця, а й для надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо відповідного законодавства.
Разом з тим варто зазначити, що трансформація України в соціальну державу, якою вона визначена на конституційному рівні (ст. 1 Конституції України), у реальному житті, а нелише напапері вимагає радикальної реформи соціального захисту населення країни. У свою чергу, конституційними засадами цієї реформи має стати те, що людина, її життя та здоров'я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції), що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової непрацездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Конституції). При цьому згідно з цією ж статтею Конституції пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом .
Серед учасників недержавних пенсійних фондів більшість складають особи віком від 40 до 55 років - 44,2% (2005 р. - 44,2%, 2006 р. - 43%, 2007 р. -41,9%). Разом з тим слід відзначити збільшення частки вікової групи старше 55 років - 9,5% (9,3% у 2007 р.) та зменшення частки учасників НПФ віком до 25 років - 10,9% (8% у 2005 р., 14% у 2006, 15,1% у 2007 р.) .
Невирішена частина загальної проблеми.Низка проблем, пов'язаних з системою недержавного пенсійного забезпечення, не знайшли свого належного відображення у науково-прикладних розробках, тому на даний час у нас відсутній по окремих напрямах врегульований з правничої точки зору підхід до питань, що суттєво впливають на рівень пенсійного забезпечення в Україні, наповнення бюджету Пенсійного фонду, адже ці фактори взаємопов'язані між собою.
При цьому слід відзначити, що окремі положення системи недержавного пенсійного забезпечення знайшли своє належне відображення в Основних напрямах соціальної політики на період до 2004 p., затверджених відповідним Указом Президента України № 717 від 24 травня 2000 р.
Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення" розширено багаторівневу систему пенсійного забезпечення, покликану поліпшити життя нинішніх та майбутніх пенсіонерів, забезпечити їх безбідне існування після завершення трудової діяльності.
Корпоративні пенсійні фонди створюються роботодавцями, а їх учасниками є громадяни, пов'язані виключно трудовими відносинами з останніми, якіберуть на себе безумовне зобов'язання сплачувати додаткові пенсійні внески на користь своїх працівників.
Професійні ж пенсійні фонди створюються об'єднаннями громадян або юридичних осіб за професійною ознакою. Іншою формою заощаджень у межах третього рівня є відкриття пенсійних депозитних рахунків у банківських установах або страхових організаціях за ініціативою окремої особи, яка в рамках даної системи матиме можливість (у разі бажання і досить високого заробітку) додатково заощаджувати кошти в Накопичувальному фонді, перерахувати свої внески до обраного нею недержавного пенсійного фонду .
Цим Законом чітко визначено права та обов'язки учасників та вкладників недержавних пенсійних фондів. Зокрема, фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до НПФ і яка має право на одержання пенсійних виплат з нього або набуде таке право, є учасником цього фонду, а сама участь є добровільною.
За власним вибором людина може бути учасником кількох НПФ.
Пенсійні ж виплати можуть здійснюватися безпосередньо учаснику фонду або ж його спадкоємцю. Ще однією особливістю є те, що вкладником такого фонду може бути не лише сам його учасник, а й подружжя, діти, батьки, роботодавець або професійне об'єднання, членом якого є учасник даного фонду. У будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і його вкладниками, а у відкритому пенсійному фонді - мають право залишатися його учасниками і в разі припинення здійснення пенсійних
внесків на їх користь. Накопичені пенсійні кошти в сумі розміру пенсійних внесків, що сплачені на користь учасника фонду, та розподіленого на його користь прибутку пенсійного фонду є власністю такого учасника, якою він має право розпоряджатися. Інформація ж про суму накопичених пенсійних коштів, належних кожному учаснику фонду, відображається на їх індивідуальному пенсійному рахунку, який ведеться в системі персоніфікованогообліку.
Також передбачено, що пенсійний вік, який визначається учасником НПФ, може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років. Учасник НПФ має право змінити визначений ним пенсійний вік шляхом подання про це заяви адміністратору не пізніше ніж за 15 робочих днів до настання визначеного ним пенсійного віку. Таким чином ви можете отримувати недержавну пенсію на 10 років раніше або пізніше, ніж державну: чоловіки - з 50-70, а жінки - з 45-65 років.
На жаль, ми ще змушені констатувати, що переважна більшість громадян або взагалі не знають про вже існуючу законодавчу базу нового пенсійного забезпечення, або з недовірою і осторогою ставляться до всього, що несе у своїй назві слово "недержавний". В умовах традиційного майжедля всіх регіонів України профіциту робочої сили чимало керівників підприємств (особливо з іноземними інвестиціями) не зацікавленні в необхідності поліпшення соціального страхування у такий спосіб своїх працівників. А дарма, адже одним із найважливіших кроків, здійснених державою для стимулювання роботодавців до участі в системі недержавного пенсійного забезпечення, є встановлення правил пільгового оподаткування коштів, які є пенсійнимивнесками накористь співробітників. Такі зміни в податковому законодавстві сприяють економічній зацікавленості підприємства в участі у недержавному пенсійному забезпеченні співробітників, знижуючи тим самим податкове навантаження на підприємство та заощаджуючи частину оборотних коштів. Крім того, данаформа соціального страхування дає керівникам підприємств можливість залучення та закріплення кваліфікованих спеціалістів, зменшення плинності кадрів і введення тим самим альтернативного стимулювання своїх співробітників.
Актуальним це питання є і для значної кількості наших земляків, які змушені виїжджати на тривалий час в інші країни у пошуках заробітку. Адже робота в такий спосіб до недавнього часу взагалі не зараховувалась до загального трудового стажу, оскільки від заробленого немає необхідних пенсійних відрахувань, а отже, це з часом суттєво може вплинути на розмір державної пенсії, а то і на її відсутність. Підписавши контракт з одним із НПФ і вносячи на свій рахунок відповідні частки від заробленого, людина у такий спосіб має можливість з настанням пенсійного віку не думати, за що прожити.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 295; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!