Зрілий період творчості (1900 – 1909рр.)
Наприкінці 1890-х років нові творчі пошуки змушують композитора звернутися до оркестру. Це був період великого творчого злету. У 1899-1900 роках Скрябін створює Першу симфонію, її прем’єра пригорнула до себе увагу в Москві та Петербурзі. Музика симфонії захоплює романтичною схвильованістю та щирістю переживань. В ній композитор втілює власне переконання, що мистецтво оказує великий моральний вплив на людей і таким чином об'єднує їх («Придите, все народы мира, Искусству славу воспоём!»). Слідом за Першою симфонією Скрябін створив в 1901 році Другу, продовжуючи та розвиваючи коло образів, які були намічені в попередній. У 1904 році пролунала Третя симфонія ( «Божественна поема» ) - одна з вершин творчості композитора. Паралельно з симфоніями Скрябін пише велику кількість фортепіанних творів, в тому числі Четверту сонату, фортепіанні поеми («Трагічна поема», «Сатанічна поема»), прелюдії.
У 1904 році композитор залишив роботу в консерваторії та виїхав за кордон. Впродовж 6 років він жив у Швейцарії, Італії, Франції, здійснив концертну подорож у США. Душевні переживання цих років були пов'язані із змінами в особистому житті (спроба розлучення з дружиною Вірою - прекрасною піаністкою та пропагандисткою його музики - і зближення з Тетяною Шльоцер, що зіграла далеко не однозначну роль в житті Скрябіна).
В Швейцарії композитор радісно вітає революцію 1905 року в Росії, знайомиться із революціонером Г.Плехановим, під його впливом вивчає труди К.Маркса, Ф.Енгельса, В.Леніна, але не стає прихильником наукового соціалізму і залишається на ідеалістичних філософських позиціях.
|
|
|
Ще в кінці 19 століття Скрябін став членом московського філософського товариства. Спілкування в ньому, разом з вивченням спеціальної філософської літератури, визначило загальний напрямок його поглядів. Композитор притримувався позицій суб'єктивного ідеалізму, згідно з яким навколишній світ існує тільки в людській свідомості. «Нічого, крім моєї свідомості, немає і бути не може ... Я єсмь і нічого поза мною», - зазначає він в своїх записах цих років. «Світ є результат моєї діяльності, моєї творчості, мого бажання», - стверджує він. Художня творчість є, на думку Скрябіна, не чим іншим, як створенням світу, художник - його творцем, воля якого «божественна».
Крізь складне переплетення різних ідеалістичних філософських і естетичних мотивів дуже наполегливо у Скрябіна звучить «прометеевский» мотив - гордовите ствердження вільної людської особистості, що долає своєю могутньою волею горе і страждання. «Іду сказати їм, - пише Скрябін, звертаючись подумки до людей, - щоб вони ... нічого не чекали від життя крім того, що самі можуть собі створити ...»
|
|
|
Ці філософськи погляди, разом із переконанням у великій силі мистецтва, привели до задуму створити «Містерію» - грандіозний твір, в якому об'єднаються всі види мистецтв - музика, поезія, танець, архітектура тощо. Втім, це повинно було бути не чисто художній твір, а особлива колективна «дія», в якій візьме участь все людство! У творі не буде поділу на виконавців і слухачів-глядачів. Виконання «Містерії» мало спричинити за собою грандіозний світовий переворот і відкрити нову гуманну еру.
«Містерія» стала для Скрябіна головною, кінцевою метою його творчості. Задум цей виношувався до останніх років життя, при цьому розростаючись і розширюючись. Однак його грандіозність, фантастичність і реальна нездійсненність, яку сам Скрябін, мабуть, усвідомлював, змушували композитора відкладати безпосереднє здійснення плану «Містерії», хоча певний літературний матеріал поволі у нього все ж виникав.
За кордоном композитор продовжує створювати оркестрову та фортепіанну музику. У 1907 році з’являється крупний оркестровий твір – 1-частинна симфонічна поема - «Поема екстазу». Вона має літературну віршовану програму та втілює ідею могутньої переможної волі людини. Велика кількість в поемі тем-символів (до 10), різноманітний їх розвиток, нарешті, барвиста оркестровка з яскравими та святковими кульмінаціями передають той стан духу, який Скрябін і називає екстазом. Важливу виразну роль відіграє колоритна гармонія, в ній переважають ускладнені та гостронестійки співзвуччя (нонакорди, альтеровані домінантові та субдомінантові гармонії). У «Поеми екстазу» остаточно визначився оркестровий стиль Скрябіна. Характерним стає звернення до дуже великого складу оркестру (в двох останніх творах є орган). Однак до максимальної насиченості композитор вдавався лише в кульмінаційних моментах. Не менш характерні для скрябінського оркестру гранично прозорі, повітряні звучання, використання тембрів солюючих інструментів. При цьому деякі з них втілюють певний тип тем-образів: скрипка соло зазвичай застосовується для витончених ліричних тем, а теми вольові, героїчні доручаються трубам.
|
|
|
З 1904 по 1907 роки композитор пише низку невеликих фортепіанних п’єс, які відображають подальшу еволюцію стилю Скрябіна: прелюдії, фортепіанні поеми («Химерна поема», «Окрилена поема», «Поема томління»), програмні п’єси («Крихкість», «Загадка», «Мрії», «Танок томління»), а також П’яту сонату. Коло образів передає виняткові душевні стани - від витонченого томління до екстатичної захопленості. Фортепіанні твори стають творчою лабораторією для оркестрових творів.
Дата добавления: 2018-02-28; просмотров: 329; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!