Прийняття захисником доручення на участь у справі
Закон передбачає два різновиди участі захисника у кримінальній справі: за угодою та за призначенням.
Захисник за угодою запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами на прохання чи за згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, допомогу у встановленні зв'язку із захисником або особами, які можуть запросити захисника.
Розрізняються такі способи запрошення захисника.
1. Безпосередньо особою, що притягується до кримінальної відповідальності.
2. За дорученням або на прохання такої особи. Так, особа, що притягується до кримінальної відповідальності, може доручити третім особам запросити для неї конкретну особу як захисника, а може і не називати її точно, цілком довірившись у такій ситуації своїм родичам або знайомим. Відомий випадок, коли наймали адвоката не родичі, а начальник одного з відділів МВС Карелії, зібравши для адвоката чималі гроші та забезпечивши йому зустріч і проводи "на рівні начальника відділу міністерства", що було одним із заходів протидії з боку керівництва МВС Карелії у справі працівників міліції, що вчинили злочини11.
3. На пропозицію третіх осіб за згодою особи, що притягується до кримінальної відповідальності.
|
|
|
Є дві основні теорії, що відображають два принципово відмінних один від одного підходи до проблеми прийняття захисником доручення і вибору справ: так звані "теорія закономірності" (серед її найвідоміших представників — Е. Пікар, І. Бентам) і "теорія вибірковості" (відповідно — Є. Васьковський, М. Джаншієв).
Суть "теорії закономірності" полягає в тому, що для захисника професійно безчесним є уникнення небезпек, включаючи негативну громадську думку, в очікуванні кращого клієнта. Так, І. Бентам писав: "Адвокат, за винятком особливих випадків, не може і не повинен відмовлятися від будь-якої справи. За яким правом займе він місце судді?"12.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на юридичну допомогу. І якщо Основний закон, який має пряму дію і вищу силу, гарантує право на кваліфіковану юридичну допомогу, то окремий юрист-захисник не може вирішувати, хто і чому може бути такого права позбавлений.
Разом з тим, позиція прихильників "теорії закономірності" піддавалася жорсткій критиці з боку представників "теорії вибірковості", які вважають, що не слід захищати особу явно безчесну.
За часів панування в нашій країні марксистсько-ленінської ідеології велика увага приділялася саме важливості для захисника, приймаючи доручення, оцінювати моральний аспект справи.
|
|
|
Якщо захисник ставить прийняття або неприйняття доручення у залежність від своєї оцінки моральності позиції клієнта, то виходить, що він бере на себе функції судді, і більше того, судді не "юридичного", а судді "морального", і сам "виносить вирок". Проте така функція жодним чином не притаманна захиснику. М.Ю. Барщевський зазначає, що аморальних законів не існує, і, розглядаючи ідеальну ситуацію, робить висновок: аморальна позиція клієнта повинна бути одночасно визнана протизаконною, тобто клієнт пропонує захиснику аморальні засоби доведення своєї невинуватості — неправдиві показання, фіктивні документи, — але одночасно такі засоби доведення невинуватості клієнта є незаконними13. Захисник може і повинен відмовитись від доручення, виконання якого пов'язане з використанням подібних засобів.
Але з якого моменту захист вважається прийнятим захисником? З цього приводу побутують різні думки. Так, 3.3. Зінатуллін переконаний, що моментом прийняття захисником на себе захисту слід вважати пред'явлення ним ордера юридичної консультації органам, що проводять розслідування, чи суду14. Ю.І. Стецовський додержується іншої думки: він наполягає на тому, що захист може вважатися прийнятим не з моменту одержання ордера і пред'явлення його слідчому чи судді, а лише після виявлення згоди обвинуваченого з позицією, яка намічена захисником15. О.Д. Святоцький та М.М. Михеєнко вважають, що вироблення захисником своєї позиції у справі й ознайомлення з нею обвинуваченого означає, по суті, що захисник уже включився до захисту, і підтримують думку 3.3. Зінатулліна16.
|
|
|
Справді, коли особа звертається до захисника з проханням взяти на себе захист, між нею та захисником укладається угода, яка є дійсною з моменту досягнення домовленості, якщо іншого не вказано в самій угоді. Але фактично захисник не може вчинити будь-які дії у кримінальній справі доти, доки не буде офіційно належним чином оформлена його участь у справі. Згідно з частиною другою статті 44 КПК України як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні, та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники17. Тож захисник повинен підтвердити своє право на участь у кримінальній справі, крім заяви про це особи, яка його запросила, документом, що підтверджує правомочність його захисту.
|
|
|
Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 8 "Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві", повноваження захисника на участь у справі повинні бути підтверджені:
а) адвоката, який є членом адвокатського об'єднання — свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером адвокатського об'єднання про наявність угоди чи доручення на участь у справі;
б) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання —
свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю
та угодою чи дорученням на участь у справі;
в) інших фахівців у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи —документами, визначеними спеціальним законом, яким цим особам надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи;
г) близьких родичів, опікунів або піклувальників — документами, які підтверджують родинні зв'язки або те, що вони є опікунами, піклувальниками, та заявою обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про допуск цих осіб до участі у справі як захисників.
При цьому Верховний Суд України зазначає, що, вирішуючи питання про наявність у фахівців у галузі права повноважень на здійснення захисту в кримінальній справі, належить з'ясовувати, яким саме законом їм надано право брати участь у кримінальному судочинстві як захисникам18.
Крім Закону України "Про адвокатуру" жоден чинний закон такого права не надає.
Т.В. Варфоломеєва та С.В. Гончаренко у своєму коментарі до Закону України "Про адвокатуру" зазначають, що вимога статті 44 КПК України про те, що адвокат, який не є членом адвокатського об'єднання, стверджує повноваження захисника на участь у справі не ордером, а угодою, суперечить статті 9 Закону України "Про адвокатуру" та статтям 9, 16, 17 Правил адвокатської етики стосовно дотримання адвокатської таємниці, принципу конфіденційності19. Відповідно до пункту 10 "є" Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури ордер використовується адвокатом для підтвердження своїх повноважень з представництва або захисту клієнта20.
Слід погодитися з думкою О.Д. Святоцького та М.М. Михеєнка про те, що вироблення правової позиції у справі уже фактично означає участь захисника у справі. Отже, захисник вважається таким, що взяв на себе захист і вступив до кримінальної справи після того, як між ним та особою, яка його запросила, укладено угоду і участь захисника у кримінальній справі оформлено належним чином.
Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!