Назви хімічних елементів

⇐ ПредыдущаяСтр 16 из 23Следующая ⇒

Назви хімічних елементів — це іменники другої відміни середнього роду із закінченням -um. Наприклад:

kalium, і n — калій,

oxygenium, і n — кисень,

cuprum, і n — мідь.

Виняток становлять назви двох елементів:

sulfur, uris n (III відміна!) — сірка,

phosphorus, і m (чоловічий рід!).

НАЗВИ КИСЛОТ

Назви кислот складаються з іменника acidum, і, n, і узгодженого з ним прикметника з суфіксом -іс- um, наприклад:

acidum salicylicum — саліцилова кислота,

acidum ascorbinicum — аскорбінова кислота.

Деякі хімічні елементи утворюють дві кислоти — з більшим і меншим вмістом кисню. Кислоти з більшим вмістом кисню утворюють назви за допомогою прикметника з суфіксом -іс- um, а з меншим вмістом — з суфіксом -os- um. Наприклад:

acidum sulfuricum (H₂SO₄) — сірчана кислота

acidum sulfurosum (H₂SO₃) — сірчиста кислота

acidum nitricum (HNO₃) — азотна кислота

acidum nitrosum (HNO₂) — азотиста кислота

acidum phosphoricum (H₃PO₄) — фосфорна кислота

acidum phosphorosum (H₃PO₃) — фосфориста кислота.

Назви безкисневих кислот утворюються за допомогою hydro- (на початку прикметника) і суфікса -іс- um. Наприклад:

acidum hydroiodicum (HI) — йодистоводнева кислота

acidum hydrobroimcum (HBr) — бромистоводнева кислота.

НАЗВИ ОКИСЛІВ (оксидів)

Згідно з Міжнародною хімічною номенклатурою назви оксидів складаються з двох іменників. Назви аніонів у окислах, перекисах і гідроокисах виражаються іменниками другої відміни середнього роду у називному відмінку (ставляться після назви катіона):

oxydum, і n — окис

peroxydum, і n — перекис

hydroxydum, і n — гідроокис.

Назви катіонів ставляться у родовому відмінку (на першому місці).

Окис магнію — Magnesii oxydum, в рецепті Magnesii oxydi

Перекис водню — Hydrogenii peroxydum, в рецепті Magnesii peroxydi

Гідроокис кальцію — Calcii hydroxydum в рецепті Calcii hydroxydi.

Назва закису виражається прикметником oxydulatus, а, um — закисний, який узгоджується з назвою катіона, наприклад:

закис азоту — Nitrogenium oxydulatum, у рецепті Nitrogenii oxydulati.

НАЗВИ СОЛЕЙ

Назви солей складаються з назви катіона в родовому відмінку однини та назви аніона, також іменника — у називному відмінку однини (в рецептах обидві назви — іменники ставляться у родовому відмінку). Графічно назву можна зобразити таким чином:

назва катіона в Gien. sing. + назва аніона в Nom. Sing.

1. Назва аніона солей кисневих кислот з більшим ступенем окислення виражається іменником третьої відміни (за винятком чоловічого роду), що в називному відмінку однини закінчується на -as, в родовому відмінку однини — на -atis:

Codeini phosphas — фосфат кодеїну, в рецепті Codeini phosphatis

Natrii benzoas — бензоат натрію, в рецепті Natrii benzoatis.

2. Назва аніона солей кисневих кислот з меншим ступенем окислення виражається іменником третьої відміни, що закінчується на -is, у родовому відмінку однини на -itis (як і попередній, за винятком чоловічого роду). Наприклад:

Kalii nitris — нітрит калію, в рецепті Kalii nitritis;

Kalii sulfis — сульфіт калію, в рецепті Kalii sulfitis.

3. Назва аніона солей безкисневих кислот виражається іменником середнього роду другої відміни з суфіксом -id -um. Наприклад:

Calcii chloridum — хлорид кальцію, в рецепті Calcii chloridi

Ammonii bromidum — бромід амонію, в рецепті Ammonii bromidi.

4. При утворенні назв солей з органічними основами до назви аніона додається hydro-. Наприклад:

Adrenalini hydrochloridum — гідрохлорид адреналіну, в рецепті Adrenalini hydrochloridi.

При перекладі латинських назв окислів і солей на українську мову на перше місце ставимо назву аніона у називному відмінку, після нього — назву катіона у родовому відмінку. Наприклад:

Natrii hydrocarbonas — гідрокарбонат натрію

Strychnini nitras— нітрат стрихніну

Kalii iodidum —йодид калію

Zinci oxydum — окис цинку.

Вправи до теми:

Прочитайте назви лікарських засобів, вкажіть відомі вам латино-грецькі терміноелементи та їх значення:

Monomycinum, Sarcolysinum, Haematogenum, Analginum, Cardio-valenum, Anaesthesinum, Antipyrinum, Oxygenium, Phytoferrolaetolum, Antianaeminum, Pancreatinum, Thyreoidinum, Enterodesum, Leucogenum, Myelosanum, tabulettae stomachicae, Spleninum, guttae "Denta".

Лекція 11. РЕЦЕПТ ТА ЙОГО СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ.

Рецепт (від лат. rесіреrе — взяти, брати) є своєрідним письмовим зверненням лікаря до фармацевта про виготовлення й відпускання хворому ліків із рекомендацією щодо їх використання. Це важливий документ, його виписують за певною формою, чітко, без помарок і виправлень.

Структура рецепта

Рецепт виписують на бланках, віддрукованих друкарським способом, за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я. Рецепт складається з таких частин:

1. Напис (Inscriptio), у який входять: назва лікувально-профілактичного закладу, його код, номер телефону.

2. Datum — дата виписування рецепта (число, місяць, рік).

3. Nomen et aetas aegroti — прізвище та ініціали хворого, його вік.

4. Nomen medici — прізвище та ініціали лікаря.

5. Звернення (Praepositio, або invocatio) лікаря до фармацевта — "Recipe", що означає "Візьми". Скорочено воно позначається Rp.

6. Перелік препаратів, що входять до складу ліків (Designatio materiarum), у родовому відмінку з визначенням їх кількості (дози). Ця частина рецепта пишеться латинською мовою. Якщо в рецепті виписана одна речовина, то такий рецепт називається простим. Якщо в ньому виписано кілька речовин, то рецепт вважається складним. У складному рецепті назви препаратів пишуть одну під одною і в певному порядку: першим вказується основний із них (Basis), на дію якого розраховує лікар, потім іде допоміжна речовина (Adjuvans), яка посилює дію основного препарату або ослаблює його побічний вплив. Потім виписують, якщо це потрібно, речовину, яка поліпшує неприємний смак і запах ліків (Corrigens), а за потребою — формоутворюючу речовину (Constituens). Природно, що складний рецепт може не містити всіх перерахованих інгредієнтів. Назви отруйних і наркотичних лікарських засобів завжди пишуть на початку переліку інгредієнтів.

7. Припис (Subscriptio) — це вказівка фармацевту про наступне:

а) які дії слід виконати для виготовлення зазначеної у рецепті лікарської форми (змішати, простерилізувати тощо);

б) яку форму слід виготовити з перерахованих у рецепті препаратів

(порошок, свічку, мазь тощо). У складних рецептах_(крім таблеток) ця частина починається словом Misce—змішай або Misceatur—змішати, хай буде змішано. І перше, і друге латинське слово скорочено в рецепті позначається літерою "М". Після цього пишеться (крім розчинів) fiat (скорочено f.), що означає "хай утвориться" і вказується лікарська форма: pulvis (скорочено pulv.) — порошок, unguentum (скорочено ung.) — мазь і т. iн. Після цього йде вказівка Da (видай, відпусти), Detur (видати, відпустити, або хай буде видано, відпущено) або Dentur (хай будуть видані, відпущені). Усі три граматичні різновиди цього слова скорочуються однаково, літерою "D". У разі потреби до вказівки Da, Dentur додається tales doses "такі дози" (скорочено t.d.) і позначається 'їх кількість — numero (скорочено N) 6,12 і т.ін.

в) гігроскопічні препарати, леткі, з неприємним запахом чи смаком, ті, що подразнюють слизову оболонку ротової порожнини, стравоходу, або шкідливо впливають на тканини зубів, відпускаються у вощеному чи парафінованому папері — in charta cerata (paraffinata), у крохмальних чи желатинових капсулах — in capsulis amylaceis (gelatinosis). Ліки, які псуються при денному освітленні, відпускаються у темній (чорній) пляшечці — in vitro fusco (nigro), ліки в ампулах позначаються in ampullis.

8. Позначення, або сигнатура (Signatura). Починається ця частина рецепта словом Signa — познач або Signetur — позначити, хай буде позначено (скорочено S.). Тут пишеться чітка недвозначна вказівка хворому, як часто і яким чином приймати ліки. Наприклад: по одному порошку тричі на добу за ЗО хв до щи. При цьому забороняється обмежуватися загальними вказівками ("внутрішнє", "зовнішнє", "застосування відоме").

9. Закінчується рецепт підписом лікаря та його особистою печаткою — Nomen medici et sigillum personale. Лікар несе моральну та юридичну відповідальність за неправильно виписаний рецепт.

Кількість рідких речовин у рецепті вказується в мілілітрах і краплях. Кількість крапель позначають римською цифрою, перед якою пишуть guttam, якщо виписують одну краплю (скорочено gttm.) і guttas, якщо дві і більше крапель (скорочено gtts.), що означає "крапель". Дозу твердих речовин зазначають у грамах і частинах грама (5,0 0,2, 0,01). Слова "грам", "дециграм", "сантиграм", "міліграм" в рецепті не пишуться. Іде лише цифрове позначення. Ціла кількість грамів від частин грама вщціляється комою. Якщо частин грама немає, то після коми ставиться ноль 1,0 — один грам, 10,0 — десять грамів. Є речовини, які дозуються одиницями дії (ОД), наприклад 200 000 ОД. Якщо дві речовини або більше виписують в однакових кількостях, то їх пишуть у рецепті одну під одною і біля останньої речовини ставлять слово апа (скорочено аа.), що означає "порівну". При виписуванні деяких лікарських форм (стоматологічних паст, свічок) можна не вказувати кількість constituens (формоутворюючої речовини), надавши право фармацевтові взяти стільки, скільки потрібно. У рецепті це позначається словами quantum satis (скорочено q.s.), що означає "скільки потрібно".

Дата добавления: 2015-12-21; просмотров: 33; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 11 12 13 14 151617 18 19 20 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!