Лобізм у виконавчій гілці влади
Методи і стиль роботи лобістських структур в Секретаріаті Президента України та Уряді зазнали невеликих змін у порівнянні з радянськими часами. Головним чином застосовується "коридорний лобізм", що був гарно засвоєний ще у 60-70 роках минулого століття. Його сенс полягає у проштовхуванні, гальмуванні або повній відмові від прийняття певних рішень. В цих цілях найбільш важливим є мати і підтримувати "своїх" людей на ключових посадах. Причому в апаратній ієрархії офіційні посади і реальний ступінь впливу на рішення часто не співпадають. Саме тому за розташуванням сил на ключових посадах і ступенем їх впливу на керівництво так уважно спостерігають учасники процесу лобіювання.
Головними методами "коридорної роботи" полягають у тому, що необхідно знати всі тонкощі функціонування апарату, системи прийняття рішень, психологічні особливості того чи іншого керівника, ступінь впливу на нього найближчого оточення [44].
У виключних випадках використовуються методи прямого впливу за допомогою організації кампаній у ЗМІ.
Також велике значення має організація виїзних відвідин регіонів і підприємств керівником, коли під час добре організованих шоу можна досягти значних результатів в рішенні тих чи інших проблем.
Аналіз Указів Президента України і Постанов Кабінету Міністрів України, їх розпоряджень і кадрових призначень може бути досить яскравим прикладом роботи лобістських груп. В першу чергу звертає на себе увагу, що основні інтереси лобістських груп концентруються навколо різноманітних пільг, дозволів на приватизацію підприємств за спеціальною схемою і на виділення державного пільгового кредиту і державних інвестицій.
|
|
|
По-друге, частіше за все для рішення даних питань використовуються неопрацьованість або відсутність необхідних законодавчих актів, що дозволяють приймати рішення до прийняття того чи іншого Закону України.
По-третє, надії на бюджетне виділення коштів за відсутності грошей в бюджеті в останній час стали досить примарними і з'являється досить багато людей, що незадоволені таким станом.
Виділення пільгових кредитів також являє собою досить значне поле гри. Тут, крім корпоративних інтересів, існують також та інтереси комерційних банків.
Виділення прямих державних інвестицій втратило свою привабливість переважно через складності оформлення і невеликими шансами на їх реальне виділення через скорочення прибуткової частини бюджету. Питання приватизації, що є найбільш заплутаними і невизначеними законодавчо, дозволяють лобістським формуванням робити перерозподіл власності із врахуванням власних інтересів [44].
|
|
|
Це стосується, в першу чергу, визначення вартості об'єктів, яка досить часто викликає здивування, порядку проведення аукціонів, визначення частини власності, що залишається у розпорядженні держави, тощо. Тому можна чітко сказати, що самі методи лобіювання в цих структурах мало змінились. Відбулась зміна політичного поля, змінились ранги і вага міністерств і відомств, але від цього "коридорні битви" не стали менш напруженими і жорстокими.
Корпоративне лобі
Розвиток економічної кризи в Україні призвело до посилення боротьби за прибутки і грошові кошти. Тому почалось створення великих корпоративних структур, боротьба між якими охоплює сьогодні всі сторони життя. На відміну від радянського періоду могутні галузеві формування нашого часу стали ставити перед собою інші завдання – в першу чергу це отримання додаткових фінансових ресурсів за рахунок різних джерел. Сьогодні такими основними джерелами можуть бути:
– експортно-імпортні операції, які поки що приносять значний прибуток;
– банківсько-фінансові операції;
– прямі бюджетні дотації і пільгові кредити;
– податкові пільги, пільгові експортно-імпортні тарифи;
|
|
|
– приватизація державної власності [44].
Саме такий перелік диктує напрямки і методи лобіювання галузевих угруповань. В умовах державного устрою сучасної України лобіювання необхідно на чотирьох рівнях:
– Секретаріат (Адміністрація) Президента України;
– Кабінет Міністрів України;
– Верховна Рада України;
– місцеві органи влади.
Якщо раніше суперечливі питання вирішувались на рівні ЦК КПРС, то сьогодні, через відсутність подібного органу з широкими повноваженнями, вони вирішуються виключно "силовими методами" практично на всіх рівнях одночасно. Змінились й інші ознаки існування корпоративного угруповання. Сьогодні таке угруповання повинно мати, як мінімум:
– свого представника у верхівці піраміди влади;
– експортно-імпортну структуру, бажано монополіста у певному секторі економіки;
– власну фінансово-банківську структуру;
– дружню фракцію (депутатську групу) у парламенті або політичний рух;
– ЗМІ [44].
Додатково може бути власний або замовлений аналітичний центр, інформаційні центри, добродійні фонди або програми.
Сьогодні в Україні можна виділити кілька чітко сформованих галузевих угруповань: металургійну, вугільну, нафтову, кілька комерційно-підприємницьких, тощо. Практично втратили колишню владу структури ВПК.
Дата добавления: 2016-01-05; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!