Гендерна соціалізація дитини

⇐ ПредыдущаяСтр 3 из 5Следующая ⇒

Стать - перша ознака, з якою людина входить у світ і з якої починаємо розмову про будь-кого. Народився малюк. "Хто? - запитуємо ми, - хлопчик чи дівчинка?" Першим в інформації про людину йде означення паспортної, або акушерської чи біологічної статі, а вже далі зазначається вік, професія чи соціальний статус, сімейні ролі тощо. Статева належність - це найперша категорія, в якій дитина осмислює власне «Я». Саме біологічна стать є вказівкою дорослим, яку тендерну роль потрібно виховувати - чоловічу чи жіночу.

Різностатевість - найбільш глобальна характеристика людства. Поділ людських організмів на чоловічі та жіночі грунтується на диференціації анатомічної будови статевих органів, пропорцій тіла (зросту, ширини плечей, стегон), розміщення жирових відкладень, особливостей статевого дозрівання тощо - Всі ці ознаки характеризують стать соматичну, біологічну як сукупність морфологічних (будови тіла), фізіологічних та генетичних особливостей, які забезпечують розмноження організму. Нормальний розвиток людини як статевої істоти забезпечується взаємодією (інтеракцією) та узгодженістю біологічних та середовищних факторів, які диференціюють чоловіків та жінок.

Дослідження американського психолога Дж.Мані у 70-80-х роках XX століття [96] переконливо засвідчили могутність ефекту соціалізації: саме середовище, виховання відіграють провідну роль у формуванні тендерної ідентичності людини, в її почуванні себе чоловіком чи жінкою. Дослідження етнографів та культурологів (класичною вважається книга Маргарет Мід " Культура і світ дитинства ") дозволяють дійти висновку: жінками та чоловіками не народжуються, а стають [11].

З перших днів життя дитини соціальне оточення відіграє вирішальну роль у вихованні особистості чоловіка чи жінки. Згадаймо типові заспокійливі слова батьків, коли їхні малюки роблять перші кроки в житті. "Неплач, -заспокоюють хлопчика, - ти ж майбутній воїн, мужчина, а чоловіки не плачуть". "Вимий краще рученята, - кажуть дівчинці, - дівчатка мають бути охайними " тощо. Такі статевовідповідні дороговкази супроводжують дитину всюди - вдома, дитячому дошкільному закладі, школі, вони чують про це з екранів телебачення, читають у дитячих книжках. Цей процес включення дитини в суспільство, коли вона засвоює прийняті в ньому соціальні норми, традиції, очікування, називають соціалізацією. Гендерна соціалізація — це процес наслідування, прийняття й відтворення чоловіком чи жінкою тих культурно-нормативних стандартів, які суспільство вважає відповідними до їх гендерних ролей. Результатом гендерної (від&епйег- соціальна стать) соціалізації є асиміляція (від лат.аштіїаііо - злиття) та пристосування, адаптація (від лат.асіарііо - пристосовую) до усталених вимог. Цивілізація створила цілу систему поведінкових приписів, взірців, моделей поведінки (від одягу, манер спілкування тощо до соціальних видів діяльності), які прийняті щодо "сильної" та "слабкої" статей. Саме вони допомагають кожному народові виховувати дітей, готувати їх до виконання дорослих ролей і насамперед родинних: подружніх, батьківських, а також громадянських (професійних, політичних, культурно-освітніх).

Соціальні норми, що визначають функції та обов'язки чоловіків та жінок у сім'ї та суспільстві, називають гендерними ролями.

Поведінку, яка узгоджується з прийнятим у даному суспільстві розподілом Гендерних ролей, називають статевотипізованою. Це - генералізоване, узагальнене уявлення про «типово» жіночу або «типово» чоловічу рольову поведінку. В узагальненому вигляді вони існують як маскулінні та фемінні риси, властиві типово чоловікам та жінкам. Оскільки чоловіки та жінки в сучасному соціумі виконують здебільшого різні ролі, то статевотипізованою поведінкою чоловіків вважають ту, яка базується на їхньому соціальному статусі, успіхах у професійній діяльності, а для жінок ту, яка характеризує їх ролі у сім'ї - матері, виховательки, охоронниці домашнього вогнища. Ряд учених вважають статевотипізовану поведінку зумовленою насамперед природними властивостями жіночого та чоловічого організмів і в останню - соціальними установками та очікуваннями. Зазначимо, що у первинній соціалізації дитини найважливішу роль відіграють саме статевотипізовані взірці, образи. Стать психічна формується через ототожнення, тобто ідентифікацію поведінки дитини з поведінкою людей, що її оточують.

Відповідаючи на запитання «Хто ти?», люди найперше вказують на свою статеву належність: Я — жінка чи Я — чоловік, а вже потім повідомляють іншу інформацію (професія, місце роботи, родинний статус). Життя у статі визначає чимало особистісних характеристик. Серед найголовніших - відчуття подібності до інших людей тотожної статі, відчуття «ми - хлопці (дівчата)», «ми - жінки (чоловіки)».

Отже, формування статі психічної, тобто певної системи ціннісно-смислових уявлень особи про себе як про чоловіка чи жінку, відбувається в процесі соціалізації через засвоєння статевовідповідних нормативів поведінки, починаючи, наприклад, з того, що одяг жінок та чоловіків застібається на різні боки, і закінчуючи дискусіями, чи може бути жінка президентом тощо. Статевовідповідні приписи представлені переважно системою ролей, у виконання яких дитина включається буквально з моменту народження. Вона - син чи донька, внук чи внучка, брат чи сестра, учень чи учениця, член дитячої організації, або ж пластуни чи піонери, спортивного об'єднання чи клубу за інтересами. Дорослі

освоюють сімейні ролі нареченого-нареченої, матері-батька, чоловіка-жінки, тестя, свекрухи тощо. Чим старшою стає дитина, тим ширшає діапазон тендерних ролей. До родинних додаються соціальні, насамперед освітні, професійні, політичні, релігійні тощо. Тобто, коли йдеться про результат гендерної соціалізації, мають на увазі соціально-психологічні характеристики хлопчиків та дівчаток, чоловіків та жінок, набуті у певному етнокультурному оточенні.

Гендерна соціалізація дитини починається від народження, коли батьки та інші дорослі, визначивши паспортну стать малюка, починають навчати його гендерній ролі хлопчика чи дівчинки. Основними аспектами соціалізації, на думку Г. Андреєвої, є: присвоєння (процес засвоєння соціального досвіду, тобто вплив середовища на індивіда) та опредмечування (процес відтворення соціального досвіду, тобто вплив людини на середовище). У рамках Гендерної соціалізації під присвоєнням ми розуміємо те, що змалку дитина засвоює, що означає бути хлопчиком чи дівчинкою, чоловіком чи жінкою. Опредмечування - це реалізація на практиці засвоєних Гендерних схем.

Американський соціолог Рут Хартлі виділяє чотири основні способи конструювання дорослими гендерної ролі дитини: соціалізація через маніпуляції, вербальна апеляція, "каналізація", демонстрація діяльності. Приклад першого процесу: стурбованість матері зовнішністю дитини - дівчинки, другого - часті звертання в стилі "ти моя красуня", підкреслювання її привабливості. Дитина привчається дивитися на себе очима матері, а вербальна апеляція посилює дію маніпулятивного процесу. Дівчинка отримує уявлення проте, що зовнішній вигляд, красивий одяг - це дуже важливо. "Каналізація" означає спрямування уваги дитини на певні об'єкти, наприклад, на іграшки (дочки-матері, кухня, схвалення ігор, властивих для своєї статі). "Демонст рація діяльності" - навчання тих видів гендерної діяльності, що прийняті в суспільстві. До цього можна додати і такі способи соціалізації, як диференційне підсилення і диференційне наслідування. Про диференційне підсилення говорять, коли сприйнятна гендерна поведінка заохочується, а неприйнятна - не схвалюється, карається, за умови, що заохочення чи покарання людини за певні моделі поведінки, інтереси і т. п. залежать під її біологічної статі. Заохочення частіше виступає у формі суспільного схвалення, навпаки, відхилення від моделі поведінки, що відповідає тендерній ролі, карається соціальним несхваленням. Диференційне наслідування - процес, в ході якого людина вибирає рольові моделі і починає наслідувати їх.

Ш. Берн, говорячи про механізми гендерної соціалізації, виділяє три типи підпорядкування людей гендерним нормам: поступливість, схвалення та ідентифікацію. Поступливість - це такий тип підпорядкування соціальним нормам, коли людина їх не сприймає, але приводить свою поведінку відповідно до них. щоб уникнути покарання й отримати соціальне схвалення. Схвалення чи інтерналізація - це тип підпорядкування, коли людина повністю згідна

Педагогіка та психологія: гендерний аспект

Гендерна соціалізація дитини

з Гендерними нормами. Ідентифікація - це повторення дій рольової моделі (чоловіка, жінки, батька, матері) [1].

З точки зору соціальної психології, Гендер перебуває під сильним впливом як культурних норм, так і соціальної інформації, що навіює людям думку про суттєву відмінність між чоловіками і жінками. Теорія нормативного та інформаційного тиску частково пояснює, яким чином ми вчимося цих норм і що змушує нас їх дотримуватися. Термін "нормативний тиск" описує механізм того, як людина змушена підлаштовуватися під суспільні чи групові очікування (соціальні норми), щоб суспільство її не відкинуло.

У тендерній соціалізації важливу роль відіграє гендерне маркування предметів, дій, яке дає можливість дітям спостерігати, з якою частотою певні дії робляться чоловіками і жінками, і з якою ймовірністю будуть імітувати ту поведінку, яку вважають властивою людям одного з ними Гендеру, або дає уявлення дітям про те, хто частіше використовує той чи інший предмет. За результатами наших досліджень, серед персонажів жіночої статі значна кількісна перевага була на боці тих, кого зобразили з предметами, що належать до домашнього господарства. Чоловіків у підручниках і в дитячій літературі частіше малюють зі знаряддями праці. Варто зазначити, що частка чоловіків, намальованих з предметами домашнього вжитку в руках, значно зросла в останні десятиліття.

Вчені підкреслюють, що вже з раннього дитячого віку простежуються Гендерні відмінності, що зумовлено диференційованим вихованням. По-перше, встановлено, що дорослі по-різному будують характер спілкування, звертання до дитини залежно від її статі. Це стосується не тільки батьків, а й усіх старших, хто оточує дитину. До дівчинки — ласкавий, ніжний, заспокійливий тон, для хлопчика - бадьорий, нижчий за тембром, заохочуючий до активності та змагання. Різна інтонація - різний ступінь вимогливості щодо поведінки та гри. По-друге, встановлено, що дівчинці дістається значно більше емоційної підтримки, тілесних прогладжувань, обіймів, поцічунків від дорослих, ніж її одноліткові-хлопчику, який має вчитись впоратись з будь-якою ситуацією самостійно, без допомоги стороніх. По-третє, для дівчаток обирають ніжніші кольори, м'які, пухнасті, округлі іграшки, для хлопчиків - яскраві, помітні здалеку, тверді, з жорсткими каркасами. По-четверте, функціональне, призначення іграшок та ігор для хлопчиків та дівчаток не просто різне за характером, а іноді й зовсім протилежне. Конструктори, автомобільна техніка — словом, усе те, що розвиває інструментальні навички, призначено для хлопчиків. Для дівчаток пропонують те, що можна пригорнути, прикрасити, укомплектувати, опікувати, заховати, доповнити.

Уявлення про те, які ігри є хлопчачими, а які дівчачими, чітко сформовані в дітей вже в 5-6 років. Дівчатка грають у лікаря, школу, доньки-матері, а хлопчики - у солдат, міліцію, прикордонників тощо. Психологи стверджують, що у дівчаток,

як правило, однотипні іграшки, у хлопчиків більш різноманітні за формою та функціональною придатністю.

Формування позитивної гендерної ідентичності, що відповідає своїй статі, залежить від батьківських очікувань. Батьки хочуть знати наперед стать дитини, оскільки від цього буде залежати, як вони її назвуть, який одяг, іграшки і прикраси будуть купувати, чим будуть з нею займатись. Крім стереотипних очікувань, батьки стимулюють діяльність, сприйнятну для статі дитини, коли надають дітям одяг та іграшки, характерні для їх статі (1988). Дівчатам зазвичай дарують ляльок, лялькові будиночки і мініатюрні меблі. Хлопчики отримують у подарунок кубики, конструктори, моделі машин тощо - Б. Ранг і С. Рекліф зазначали, що хлопчики-дошкільнята частіше грають у стереотипні для своєї статі ігри, коли розуміють, що грати "дівчачими" ляльками, на думку батьків, погано. Дорослі своїм ставленням спрямовують заняття та ігри хлопчиків і дівчаток, скажімо, хлопчик, який бавиться ляльками, зазвичай, викликає насмішки оточуючих. Дорослі заохочують стереотипи поведінки, прийняті для даної статі - так, хлопчика соромлять за плаксивість, а дівчинку сварять за пустощі.

Диференційований підхід у вихованні дітей різної статі проглядається в придбанні іграшок. Існує думка, що технічні іграшки цікаві лише хлопчикам. Завдання батьків - дати знання про техніку як хлопчикам, так і дівчаткам. Багато- що тут залежить від теми іграшки, того інтересу, який вона може викликати своєю дією, несподіваним результатом. Скажімо, пральна машина, швейна машина, в'язальний іграшковий верстат, пилосос та інша побутова техніка цікаві дітям незалежно від статі. Дослідження вчених засвідчили, що хлопчики 2,5-3 років грають з побутовими іграшками з таким самим задоволенням, як і дівчатка: працюють праскою, перуть у ванночці тощо. Ні, це не деградація чоловічого начала в дитині, а форма відображення щасливого побуту сім'ї, де між подружжям існує гармонія кохання і взаємозамінність. Айдл, Вуд і Десмаре (1993) вказували, що батьки в дитячих центрах брали для гри зі своїми дітьми "жіночі" іграшки. (Окрім того, батьки частіше грали з "дівчачими" іграшками зі своїми дочками і "мужніми" іграшками із синами. Більше того, батьки в поведінці проявляли паттерни "рятування" дівчат, допомагали і супроводжували дівчат частіше, ніж це було потрібно. Бажання батьків допомагати дівчаткам виробляло у дівчаток відчуття сильної залежності (Гір, Шільд, 1996).

Дорослі по-різному спрямовують і регулюють поведінку хлопчиків та дівчаток. Ними не заохочується дослідницька поведінка дівчаток, їхнє прагнення дізнатись про неї більше, розібрати іграшку, застосувати її не за прямим призначенням. Що стосується хлопчачих ігор, то тут дорослі виявляють протилежні очікування, схвалюючи нетрадиційні способи гри, цікавість до механізмів функціонування іграшок. Часто батьки одягають дитину відповідно до її статі або відповідно зі своїми уявленнями, не завжди враховуючи бажання дитини. При цьому одяг впливає на поведінку дитини. Одяг, традиційний для хлопчика, не сковує рухів,

дає можливість дитині бути активною, дитина не боїться її забруднити, отже, і такий одяг визначає активність дитини. Одяг дівчаток, навпаки, сковує рухи, примушує бути охайною, що приводить до пасивності дівчаток. Ось як висміює цей стереотип Г.Остер:

Якщо, миючи у ванні свого сина-замазуру.

Мама раптом зауважить, Що не син це, а дочка.

Хай у розпач не впадає, Бо великої різниці

Між замурзаними дітьми, Чесно кажучи, нема.

Недоцільно розділяти на "дівчачі" і "хлопчачі" так звані моторні ігри. І хлопчики, і дівчатка повинні навчитися потрапляти в ціль м'ячем, грати в кеглі, накидати кільця на стрижень, лазити, стрибати, їздити на велосипеді тощо.

Батьки продовжують формувати тендерні ролі за допомогою різних типів домашніх обов'язків: дівчатка прибирають у квартирі, хлопчики працюють у дворі біля будинку.

Хлопчики заохочуються до змагань, перемог, конкуренції. Вияв ними агресії, вербальної чи фізичної, грубе поводження для досягнення мети часто сприймаються як норма, тим часом як подібна поведінка дівчинки всіляко критикується та засуджується. Чи не в цьому бере початок протиставлення у виборі хлопчачих та дівчачих занять? Чи за власним уподобанням обирають іграшки та ігри діти, якою мірою вони піддаються психологічному тиску дорослих? Психологічні спостереження свідчать, що саме дорослі нав'язують дітям статевоспіввіднесені гри та іграшки.

Гендерна ідентичність як усвідомлення людиною того, що вона є чоловіком чи жінкою, - це характеристика вже зрілої особистості зі сформованими поглядами на життя. До неї ще треба дійти через цілу систему ідентичностей, яку проходить дитина на різних вікових щаблях розвитку: від ототожнення себе з особами своєї статі в сім'ї до наслідування певних моделей поведінки в школі, колі однолітків, ЗМІ. Ш. Берн описує чотири стадії становлення гендерної ідентичності: Гендерну ідентифікацію (віднесення дитиною себе до тієї чи іншої статі); гендерну константність (розуміння, що тендер постійний і змінити його не можна); диференційне наслідування (бажання бути найкращим хлопчиком чи найкращою дівчинкою); Тендерну саморегуляцію (дитина сама починає контролювати свою поведінку, використовуючи санкції, які вона вживає до самої себе).

Виховання в рамках традиційних уявлень сприяє розвиткові в дівчаток більшої семпатії й здатності глибше зрозуміти почуття інших людей, а в хлопчиків - здатності приховувати й придушувати свої почуття. До сприятливих чинників розвитку емоційної сфери дівчат можна віднести часто тісніший, ніж у хлопчиків, емоційний зв'язок з матір'ю. Хлопчиків, навпаки, стимулюють стримувати, витісняти почуття: "Не плач! Ти повинен стати чоловіком!". У поведінці хлопчиків

Ґендерна соціалізація дитини 41

в основному заохочується змагальність, а не діалог чи компроміс, в результаті чого як основні стратегії засвоюються суперництво, маніпуляції, авторитарність. Такі стилі взаємодії характеризуються недовірою до думки іншого, що не сприяє розвиткові емпатії в хлопців.

У процесі соціалізації в дівчаток заохочують прагнення до спілкування, до розвитку взаємин та прихильності, а в хлопчиків - здатність передбачувати і контролювати оточення. В результаті для жінок взаємодія і взаємозалежність з оточенням більш значущі, ніж для чоловіків. Жіночий стиль можна охарактеризувати як партнерський стиль взаємодії. Виховання хлопчиків відповідно до традиційної гендерної ролі тягне за собою негативні наслідки, які перешкоджають формуванню соціальної компетентності: обмежене емоційне життя, складність у встановленні близьких стосунків з іншими людьми, страх втратити контроль над собою, перенапруження на роботі, і як результат -високий рівень аг ресії, алкоголізації, наркоманії, самогубств. Негативними наслідками виховання дівчат відповідно до традиційної гендерної ролі є: виховання поступливості, пасивності, залежності, орієнтації на заохочення, формування страху успіху тощо.

Відповідно до досліджень американських психолог ів (М. Беленки, Б. Клінчі, Н. Гольдберг і Д. Тарул), хлопчиків, зазвичай, хвалять, якщо вони діють ризиковано і прагнуть до дослідження невідомого, дівчаток же хвалять тоді, коли вони спокійні, передбачувані, позбавлені уяви, слухняні. Хоч така поведінка і робить маленьких дівчаток легкими у спілкуванні, вона не сприяє їх підготовці до реального життя.

і Тати відрізняються від матерів значно більшою Гендерною вибірковістю. В них образи синів і дочок достовірно відрізняються одне від одного, тоді як у матерів таких відмінностей немає. Передовсім це стосується тілесно-фізичних характеристик, яких в образах дочок у батьків істотно більше, ніж в образах синів. За даними зарубіжних авторів, батьки, на відміну від матерів, майже не взаємодіють ні з синами, ні з дочками протягом першого року їх життя. Взагалі прояв ніжності, ласки, турботи про дитину багатьом батькам дається важко в силу тендерного стереотипу, що обмежує їх експресивність.

Для батька характерна недооцінка здібностей своєї дитини. Він більше уваги звертає на її соціальні досягнення. У матерів стабільно, від віку до віку зростає позитивність сприйняття своїх дітей, у татів же виявляється протилежна тенденція. Матері, на відміну від батьків, дуже непокояться з приводу апетиту дитини. В них яскраво виражене домінантне прагнення нагодувати дитину. Поганий апетит дитини є джерелом численних прикростей матері. Разом з тим зустріти батька, в якого зіпсутий настрій з приводу відсутності у дитини апетиту, досить складно.

Відомо, що глобальні погляди на жінку в чоловіка формуються його матір'ю, найближчою йому жінкою. Це стосується всіх сторін взаємодії з протилежною ' статтю - від поняття зовнішньої краси до поведінки і саме матір є для дитини

Педагогіка та психологія: гендерний аспект

еталоном жінки в усіх відношеннях. І від того, що жінка закладає в свого сина у перші 5-7 років життя малюка, буде залежати його подальше ставлення до жіночої статі. На жаль, статистика свідчить, що багато жінок перестають активно займатися розви тком і вихованням своїх хлопчиків уже до 3-4 років.

Але й у відносно благополучних сім'ях хлопці нерідко виростають із "споживацьким" ставленням до жінок. Це часто відбувається, коли матері обмежують свою любов до сина винятково доглядом; вони люблять своїх синів лише за те, що вони є на цьому світі, і це нормально, але недостатньо для самих чоловіків. Він, її син, спокійно лежить на дивані з журналом чи з книгою і нічого не робить і чекає, коли за нього все зробить жінка - його матір.

Негативно позначається на розвитку дитини безстатеве виховання в сім'ї, коли батьки не докладають зусиль для формування її повноцінної тендерної ідентичності, помилково вважаючи, що це прийде саме собою. Наївність дитини в проблемах статі завадить її нормальній адаптації до шкільного життя, зробить її предметом насмішок однолітків, іронії вчителів. Відчуття своєї неповноцінності може викликати негативні переживання дитини.

Три групи дослідників прийшли незалежно до висновків: чим більше батько проявляє любові і ніжності до сина, тим більший вплив він на нього має. Цс надзвичайно важлива інформація, яку повинен знати кожний батько. Спільні ігри, секрети, симпатії і прив'язаності між батьком і сипом будуть для сина кращою моделлю чоловічої поведінки, ніж прямі жорсткі спроби виховати "справжнього чоловіка". Виявляється, щире, щедре на ласку батьківське виховання сприяє розвиткові маскулінних фемінних рис як у хлопчиків, так і у дівчаток.

Батьки частіше хвилюються з приводу хлопчиків, які грають у дівчачі ігри, ніж з приводу дівчаток-шибениць. Мабуть, це пов'язано з тим, що чоловічі ролі вважаються ціннішими, ніж жіночі. Дівчатам прищеплюють другосортність. їм з дитинства нав'язується комплекс вини не тільки за свою "негідну для дівчаток поведінку", а й за негідну поведінку хлопців. їм пропонується такий критерій: якщо хлопчик поводиться погано в твоїй присутності, значить, ти йому це дозволяєш. Звідси походить впевненість, що жінка винна в тому, що її зґвалтували. Перші уроки зневаги до своєї статі дівчинка зазвичай отримує від матері. Вона живе в середовищі, де чоловік - дорогоцінність, вона бачить ставлення матері до батька чи брата і до себе. Подвійний стандарт існує і в оцінці поведінки статей. Хлопчик повинен бути агресивним. Дівчинка не має права навіть захистити себе, лякається будь-якої загрози чи просто грубих слів. Це найстрашніші наслідки такого виховання - сприйняття насилля над собою і наступні самозвинувачення.

Американський психолог Вільям Полак, підкреслюючи соціальні фактори, що детермінують соціальну поведінку хлопчиків та дівчаток, пише: "Дійсно, гормон тестостерон впливає на те, що хлопчики непосидючіші, люблять гамірні ігри та бійки. Більш важливішою є любов і турбота, з якою батьки ставляться до свого сина і те, як вони спрямовують розумовий розвиток дитини. Потрібно

Ґендерна соціалізація дитини 43

лише шукати способи, як спрямувати енергію наших хлопчиків на творення ". "... Не існує одного-єдиного шляху досягнення істинної чоловічої доблести ". "... Хлопчика можна виховати глибоко чутливим і чуйним, він буде думати про інших людей, помічати почуття тих, хто поруч. "

Російський психолог Н. Шведова зазначає: "В контесті нових моральних цінностей, які обумовлені новими реаліями життя, незалежність, особистісний ріст, розвиток внутрішнього світу жінки і чоловіка перетворюється поступово в першочергові цінності..., оскільки свобода особистості мож е бути досягнута тільки шляхом саморозвитку, часом ціною відмови від загапьноприйнятної моралі, порушення стандартів і стереотипів в різних сферах життя... Серед принципових змін спостерігається послаблення соціальних обмежень в сфері сімейної поведінки і розширення рамок індивідуального вибору, а суспільні норми носять мети імперативний характер. Традиційна сім 'я, яка базувалася на обмеженні свободи індивіда, особливо жінок, поступово перестає бути однозначною моделлю для наслідування. "*

До агентів (інститутів) соціалізації молоді відносять, окрім сім'ї, школу, товариство однолітків, "значущих інших" сусідів, друзів, учителів, засоби масової інформації, книги тощо.

Універсальним агентом тендерної соціалізації є товариство однолітків як своєї, так і протилежної статі. Оцінюючи будову тіла і поведінку дитини у світлі своїх, значно жорсткіших, ніж у дорослих, критеріїв маскулінності/фсмінності, однолітки ч им самим підтверджують чи ставлять під питання її статеву ідентичність і тендерні орієнтації. Особливо велика роль однолітків для хлопчиків, у яких статеворольові нормативи та уявлення (яким повинен бути справжній чоловік) зазвичай жорсткіші і завищеніші, ніж у дівчаток.

Невідповідна тендерній ролі поведінка особливо сильно шкодить популярності серед хлопчиків. У ряді досліджень було показано, що хлопчики, які граються з дівчатками, більше піддаються насмішкам з боку однолітків і менш популярні в їхньому середовищі, ніж ті, хто підпорядковується Гендерним стереотипам. Хлопчачі товариства виступають як джерело чоловічих моделей і сфера реалізації маскулінних якостей. У препубертатний період починається "чоловічий протест", який характеризується негативізмом стосовно дівчат і формуванням особливого "чоловічого", підкреслено грубого й різкого стилю спілкування. Однолітки нав'язують свої цінності, постачають "відповідну" інформацію. А батьки не мають що протиставити підліткам у впливі на їх дитину.

Велику роль у тендерній ідентифікації хлопчиків-піідлітків відіграють дівчатка- підлітки. Статева ідентифікація хлопчиків залежить від співставлення себе з жіночими образами: хлопчик починає усвідомлювати свою мужність тоді, коли

[1] Шведова Н.А. Просто о сложном: гендерное просвещение. Воронеж, 2002. — С.25.

_________________________________ Педагогіка та психологія: гендерний аспе кт

він усвідомлює в оточуючих його дівчатках майбутніх жінок. У той же час у дівчаток переживання жіночості прямо не пов'язане з інтеграцією чоловічих образів.

Поряд зі школою, сім'єю, товариством однолітків суттєву роль у гендерній соціалізації школярів відіг рають засоби масової інформації- преса, телебачення, радіо, Інтернет тощо. Саме вони задають ті "ідеальні" взірці й норми стате- ворольової поведінки, впливають па підліткову і молодіжну субкультуру. Ґендерні моделі поведінки, взірці "чоловічого" і "жіночого", що транслюються засобами масової інформації, на основі ідентифікаційних механізмів, засвоюються підлітком, визначаючи ґендерні орієнтації особистості та її реальну поведінку.

Чоловіки, зазвичай, показуються честолюбними, авантюрними, сильними, владними, годі як залежність, підпорядкованість і слабкість залишаються за жінками. Чоловіки займаються захоплюючими справами, за які вони отримують нагороди, а жінки виступають або в ролі помічників, або зайняті менш важливими, порівняно з чоловічими, справами, за які можуть мати незначні винагороди. Це так звааа неусвідомлена ідеологія, що впливає на психологію чоловіків і жінок. Неусвідомлена тому, що ми перебуваємо під її впливом, часто не усвідомлюючи цього.

Це відбувається тому, що:

5.ми так часто зустрічаємо ці широко розповсюджені ідеї, що не звертаємо на них уваги

6.ці ідеї подаються нам у прихованій формі і передаються таким чином, що їх просто не помічають і не обговорюють.

Вивчаючи особливості жіночого образу в засобах масової інформації, ми використовували контент-аналіз, який застосовувався як до словесних, так і до образотворчих (малюнкових) текстів. Здійснювався підрахунок авторів із врахуванням їхньої статі, персонажів текстів і зображень; тем, пов'язаних з чоловіками і жінками, їхніми ролями і життєвими позиціями. Матеріалом для аналізу були такі масові видання, як: "Голос України", "Молодь України", "Факти", "Комсомольская правда в Украине", а також тернопільські обласні часописи "Вільне життя", "Свобода", "Тернопіль вечірній".

¹ Аналізуючи тендерні стереотипи, ми виділили такі структурні компоненти, описання яких шукали в текстах:

7.фізичні, психологічні та особисгісні риси, приписані чоловікам і жінкам;

-ролі, характерні чоловікам і жінкам як у суспільній, так і приватній сферах;

8. особливості виховання хлопчиків і дівчаток;

9. соціальна позиція чоловічих і жіночих персонажів у відносинах влади й управління.

У 80-95 % випадків чоловічі ролі - це лідер, керівник, спеціаліст, герой, творча людина, злочинець, рятівник, переможець; і 10-15 % - жертва, прохач, організатор з низьким статусом тощо. У 80-90% випадків жіночі ролі - це дружина, матір,

Гендерна соціалізація дитини _________________________________ 45

організатор обслуговування чоловічих заходів, жертва, діяльна в побуті; 5-10 % - соціально активна з високим соціальним статусом, лідер, творча особистість.

Фотографії в пресі теж по-різному відображають чоловіків і жінок: у перших підкреслюється обличчя, а в других - тіло. Відомо, що голова і обличчя є "центром духовного життя", в них локалізуються інтелект, особистість, ідентичність і характер, які засоби масової інформації швидше асоціюють з чоловіками, ніж з жінками.

Таким чином, засоби масової інформації тиражують ідеали й ґендерні стереотипи патріархального суспільства і закріплюють їх у повсякденних уявленнях. Такий спосіб формування уявлень про жінку є дискримінацією прав людини - жінки, тобто формою соціального насилля.

Робить свій внесок у гендерну стереотипізацію й телебачення. Більшість фігурантів телепередач - чоловіки (близько 70 %). Жінки зазвичай були молодші за чоловіків, наділені привабливою зовнішністю і м'яким характером, їх частіше показували вдома, в колі сім'ї чи в любовних сценах. Вони ж частіше виявлялись у ролі жертви. Чоловіки герої телепередач і телефільмів, мали, зазвичай, шановану професію або виконували специфічно чоловічу роботу. Рекламні ролики на телебаченні за участю жінок рекламують товари для дому чи гігієнічні засоби.

Одним з факторів Тендерної соціалізації, що чинить сильний тиск на формування психічної статі і особливо на статеву ідентифікацію дитини, є мовний простір рідної мови, в якому міститься чимало значень і символів, що визначають формування психологічних установок. В. С. Мухіна в своїй праці "Вікова психологія" розглядає вплив усної народної творчості та фольклору на формування окремих конструктів психологічної статі і тендеру. Особливо доступна дитині мова казки, оскільки вона не вчить її напряму, позаяк діти не люблять менторства. Казка пропонує дит ині образи, символи, якими вона насолоджується, непомітно для себе засвоює важливу тендерну інформацію. Співпереживаючи г ероям казки, дитина ідентифікує себе з ними. Вона сприяє казковим персонажам, намагається подолати перепони на їх шляху, тим самим засвоюючи типові моделі Гендерної поведінки.

У більшості казок персонажі дитячої статі -втілення "традиційної жіночності": героїня зазвичай є об'єктом порятунку ("Морозко"), слухняність жінки підноситься ("Попелюшка"), жінка обов'язково повинна бути рукодільницею, нагорода ж за терплячість - хороший наречений; "ліниві" зазвичай караються. Казки, де головна діюча особа - чоловік - це в основному казки, в яких бажаним "призом" героєві стає наречена.

Перелік чоловічих занять, що зустрічаються в традиційній казковій літературі, досить довгий. Майже у всіх випадках чоловік виконує функцію забезпечення сім'ї, він - "постачальник". За родом занять він може бути купцем, царем тощо.

46 Педагогіка та психологія: Гендерний аспект

Це означає, що більшу частину часу батько проводить за межами дому, він не бере участі в домашніх справах, його обов'язки обмежені матеріальним забезпеченням сім'ї і виконанням державних справ. Зазвичай такі батьки вдівці, які одружились удруге, причому і в нього (зазвичай одна) і в його дружини (кілька) є діти (зазвичай дочки). Мачуха в більшості казок - втілення зла, ненавидить падчерку, всіляко угискає її, при цьому успішно виконує роль авторитетної хазяйки дому. Вона утискує свого чоловіка.

Жорстоке авторитарне виховання падчерки йде їй на користь. Вона дуже рано набуває навичок, необхідних для втілення успішного жіночого сценарію. Ведення домашнього господарства її обов'язок, падчерка в домі вміє все ("Морозко", "Попелюшка", "Снігуронька").

У патріархальних казках заявлені типові жіночі занятгя пов'язані з веденням домашнього господарства, а для чоловіків діяльність поза домом, у суспільній сфері. Цей тендерний стереотип передбачає в якості позитивних образів сильного домінуючого чоловіка і слабку, залежну, пасивну жінку тощо (Римашсвська Н., ЗахароваН., Посадська А., 1991;ВоропінаО., 1993; Воробець С., 1991).

Обов'язковим атрибутом позитивної героїні у більшості казок є фізична краса. Крім того, для неї важливі й інші атрибути, приписані патріархальним стереотипом. Так, Царівна-жаба втішає чоловіка в печалі, тче килим, пече хліб, шиє сорочку, доводячи всім, що вона хороша господиня. Казковий герой зазвичай наділений неабиякою силою, геройством, агресивністю, наполегливістю, рішучістю, твердістю, безкомпромісністю, молодецькою відвагою - тобто рисами рафінованого чоловіка.

Образи самотніх матерів у казках майже не зустрічаються (виняток - Баба- Яга). Гендерна конфігурація казкових героїнь - віктімізація (жертовність) жіночості. Жінка - це традиційно пасивна жертва, якій допомагають чарівні сили, заохочуючи її традиційно фемінні риси.

Розглянута нами дискурсивна Гендерна конфігурація народних казок демонструє тендерний традиційний стереотип. Патріархальний стереотип являє собою специфічну конструкцію психологічних рис, поведінкових моделей,, навичок, видів діяльності, яка передбачає сепарованість чоловіків і жінок, сегрегацію чоловічої і жіночої сфер діяльності. Психологічні риси, приписані жінці в рамках такого стереотипу - терпіння, покірність, жалість, співчуття, ніжність, доброта, м'якість, жертовність, прагнення до збереження гармонії в між особистісних відносинах. Негативними рисами жінок (мачухи, сестер) вважаються мстивість, заздрість, підступність, нелюбов до дітей, надмірні гордощі і лінощі, вередливість, брехливість. Цікаво, що ці негативні риси жіночості інтерпретовані в партріархальних казках як супутник самостійності, незалежності, непокірності і жіночого домінування.

Разом з тим, є ряд казок з такою тендерною конфігурацією, де патріархальний стереотип "розмивається", стає менш жорстким і визначеним, де герої-чоловіки наділені "жіночими" атрибутами і входять у процесі випробувань у "жіночий

Тендерна соціалізація дитини 47

світ". Героїні ж опановують атрибути й функції, які приписані чоловікам. Однак типи випробувань гендерно диференційовані й відтворюють патріархальний розподіл сфер життя.

Таким чином, вікова мудрість казки дуже рано вводить дитину у світ двох статей: сила, сміливість, мужність — з одного боку, прекрасне, загадкове, чарівне — здругого.

Впливовим агентом тендерної соціалізації є дитяча література, оскільки роль читання вслух у процесі виховання залишається надзвичайно важливою саме в сім'ях. На основі реконст рукції культурних норм з текстів для дітей можна зроби ти висновок, що, по-перше, основним типом соціалізації жінок у радянській Україні був тин "працююча матір" і, по-друге, що має місце тендерна сегрегація як в публічній, так і, передовсім, у приватній сфері життя українців.

Ґендерніпоняття формуються також під впливом літературних творів, кіно і театру. Т. Максимова, аналізуючи зміст більшості сучасних романів і журналів, приходить до висновку, що традиційні установки на жіночий інфантилізм зберігаються: жінка, як і раніше, залишається охоронницею домашнього вогнища, щасливою дружиною і матір'ю.

Таким чином, читання дітьми книг, у яких жінки в більшості випадків зображуються з предметами домашнього вжитку, а чоловіки - із знаряддями праці, приводить до посилення статевотипової поведінки в дитячих іграх. Важливим агентом тендерної соціалізації є мистецтво. Взірці поведінки героїв на екрані і сторінках популярної літератури є легкодоступними стереотипами тендерної поведінки. Хлопчики віком від 3 до 7 років ідентифікують себе з героями мультфільмів, бойовиків, комп'ютерних ігор та орієнтовані на дорослу соціально успішну чоловічу роль. У дівчаток простежується стійкість орієнтації на роль матері і відповідна тендерна поведінка. Це зумовлено постійною наявністю стереотипу материнського взірця, залученням дочки до виконання функцій жінки в сім'ї (вимити посуд, підмести підлогу тощо).

Однією з форм репрезентації трафаренго ставлення до людини, залежно від її статі, є анекдоти. Здебільшого анекдоти, що стосуються тендерних аспектів, є сексистськими, тобто відкрито чи завуальовано дискримінують жінок чи чоловіків на основі їхньої статі, висміюючи неспроможність у приписуваних обов'язках, правилах і способах обов'язкової поведінки. Сюди входять усі анекдоти і жарти, в яких жінка показана як тупа, немудра, некомпетентна. Ніхто навіть не намагається заперечити зміст таких жартів - це вважається поганим тоном. І тому анекдоти стають частиною неусвідомленої ідеології, яка вчить, що жінка меншовартісна від чоловіка.

На думку III. Берн, жарти на адресу іншої статі можуть не тільки зміцнити почуття ідентичності тендерної групи і солідарності з іншими її членами, але також привести до перебільшеного сприйняття відмінностей між гендерами і породити конфлікти між їхніми представниками, тому спроби зміни існуючої системи

48 Педагогіка та психологія: гендерний аспект

поглядів на чоловіків і жінок в різних репрезентативних конфігураціях, на наш погляд, необхідні.

У 70-х роках XX століття було покладено початок розвитку нових моделей тендерної поведінки, яку пізніше назвали андрогінною.

Цікавий формуючий експеримент поставило саме життя. Американські психологи проводили спостереження за особливостями Гендерного розвитку хлопчиків та дівчаток, які виховувалися домогосподарками - безробітними татами, бо мами в цих сім 'ях мусили ходити на роботу і заробляти гроші. До якого висновку дійшли вчені? Що відрізняло дітей, які отримували татову опіку? Перш за все, статеві відмінності у заняттях, інтересах, вміннях та навичках синів та дочок були не такими очевидними, як при традиційному вихованні. Як хлопчики, так і дівчатка грались однаково як з ляльками, так і з технікою. Хлопчики семи-десяти років вже були добрими господарями в домі, полюбляли хатню роботу, прибирання, куховаріння і багато дечого вміли робити, доглядаючи за меншими братиками і сестричками. Отож, хлопчики аж ніяк не втратили своїх чоловічих якостей, а дівчатка - жіночих, проте і ті, й інші збагатились тими уміннями та навичками, які вважаються притаманними протилежній статі. У виграші виявились всі: і дорослі, і діти.

С. де Бовуар вбачає в здатності дівчаток виконувати хлопчачі функції, а хлопчиків дівчачі можливості для багатовимірної інтеграції особистості, відновлення цілісної особистості, переборення дихотомізму, дуалізму. Рефреном слугують і слова Василя Сухомлииського: «Треба так організувати діяльність колективу, щоб не було спеціально чоловічих й спеціально жіночих видів діяльності (це, однак, не означає, що й найважчу фізичну працю мають ділити хлопці й дівчата). Не повинно бути таких трудових взаємовідносин, щоб дівчатка обслуговували хлопчиків і тикали таким чином до ролі домогосподарки. Те, що треба робити и домашньому господарстві, однаково вміло й старанно повинні робити чоловіки і жінки. Коли і є який розподіл в самообслуговуванні, то він мас бути тимчасовим: сьогодні хлопці виконують одну роботу, завтра - іншу» (вид. авт.) [7, С.57].

Відповідно до сучасних змін у взаєминах та позиціях статей в соціумі утверджується тенденція до егалітарності, згідно з якою відкидається домінування однієї статі над іншою, пропагується їхня рівність.

Американський психолог Р. Кайл [31 ] наводить приклад гендерно нейтрального виховання дітей. В одному дослідженні 6—11-річних дітей вчили визначати, чи може людина виконати певну роботу чи опанувати певною професією. їм наголосили, що стать людини не мас жодного значення; і потрібно вирішити, чи сподобається людині принаймні якась частина роботи і чи є в неї навички, необхідні для її виконання. Наприклад, щоб працювати на виробництві, людині потрібно уміти будувати будинки і знати, як керувати різними механізмами і машинами.

Гендерна соціалізація дитини 49

Коли пізніше вимірювали очікування цих дітей у ставленні до домашніх обов'язків і професій, вони дали набагато менш стереотипізовані відповіді, ніж діти, яких не вчили міркувати про заняття і професії з врахування/,і інтересів і навичок людей. Тобто діти, що пройшли таке навчання, частіше вважають, що для жінок цілком природно працювати на виробництві, а для чоловіків виконувати роботу середнього медичного персоналу.

Такі короткочасні втручання психологів доводять, що в дітей можна сформувати більш збалансовані очікування і більш збалансовану поведінку. Але досягти довгострокових результатів у природній обстановці складніше, як свідчать результати Програми вивчення способу життя родини. Дослідження родин, у яких дорослі в 60-70-ті роки були членами контркультури і виховували своїх дітей, не опираючись на традиційні Ґендерні стереотипи, виявило, що чоловіки і жінки виконували взаємозамінні ролі у веденні домашнього господарства, фінансового забезпечення та виховання дітей.

Дана програма виявила, що батьки, які дотримувались гендерно нейтрального виховання, можуть впливати на стереотипні уявлення дітей: так вони визнавали, що дівчатка можуть стати президентом країни і водити вантажівкою, і що хлопчики можуть бути доглядальницями і секретарками. У та також було менше стереотипних уявлень про використання предметів: хлопчики і дівчатка однаковою мірою могли користуватися праскою, лопатою, молотком, цвяхами, ниткою і голкою. Проте діти в цих родинах, як правило, дружили з дітьми своєї статі та займалися статевовідповідною діяльністю: хлопчикам подобалися фізичні ігри, а дівчаткам —малювання і читання.

Психологи дійшли висновку: щоб зробити життя дітей кращим, потрібно знайти способи, які допоможуть дітям вийти за межі традиційних тендерних ролей та засвоїти все краще, що є в чоловічих і жіночих ролях. Для цього потрібно заохочувати розвиток андрогінних рис, а не гендерних. Незалежпість, впевненість, і сміливість і чуйність, турбота і тактовність цінні і корисні риси для особистостей двох стате й, а не тільки для хлопчиків чи для дівчаток.

Цікавими виявились результати досліджень професійних, педагогічних, подружніх та інших особистісних властивостей чоловіків та жінок, у яких були діагностовано статево відповідні, тобто яскраво фемінні, маскулінні та андрогінні властивості. Зазначимо, що андрогіни виявилися психологічно досконалішими особистостями, більш успішними у різних сферах діяльності. Досить сказати, що андрогінні якості пов'язані з високою самооцінкою, самоповагою, з позитивною концепцією Я.

Отже, модель андрогінної поведінки виявилася найефективнішою у функціонуванні егалітарної сім'ї та забезпеченні парт перських міжстатевих взаємин. Партнерство, співробітництво з особами іншої статі на рівних формує самодостатніх чоловіків та жінок.

Механізми засвоєння ґендерних ролей в контексті психологічних теорій

Дата добавления: 2016-01-04; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 234 5 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!