Вирішення проблем соціалізації дітей та підлітків у Франції.
Для теорії та практики соціалізації особистості у Франції важливе значення має концепція педагогіки навколишнього середовища, яка представляє так звану педагогіку дії. Вона націлює соціальних педагогів та соціальних працівників на розкриття сутнісних сил особистості, її відкритості світу, орієнтації на гуманну взаємодію з ним. Основні теоретичні положення цієї концепції об'єднують її з такими новаторськими концепціями, як: демократична педагогіка, педагогіка співробітництва, педагогіка успіху, педагогічна анімація та іншими. Сучасні французькі дослідники Б.Бло, П.Ферран, Р.Карра, Л.Порше та інші, обумовлюючи "навколишне середовище" та "виховне суспільство" як цілісну виховну систему, включають у неї широке коло структурних компонентів: фізичний, соціальний, міський, сільський, естетичний, утилітарний, природний, технологічний тощо. Практика соціального виховання орієнтує дітей та підлітків не тільки на їх безпосереднє оточення, а й на віддаленіше, зокрема планетарне.
У спеціальній доповіді групи вчених на чолі з Роланом Карра "Дослідження галузі виховання і соціалізації дитини", яка була підготовлена для Міністерства промисловості та науки Франції, підкреслюється, що розв'язання виховних проблем повинно стати першочерговим завданням країни і з цією метою слід об'єднати та активізувати всі виховні сили. Загальний національний проект виховання перетворює всіх французів у "виховну націю". Таке об'єднання має допомогти ліквідувати історичний розрив між школою і виробництвом, наукою, технологією, сім'єю, роботою за місцем проживання і різними асоціаціями. Зважаючи на це, пріоритетними напрямами в науково-дослідній роботі в галузі теорії виховання стає проблема аналізу "різноманітного виховного поля" та концепції "виховного суспільства".
|
|
|
На думку прихильників цієї концепції, школа повинна бути відкритою для різноманітних переконань, діалогу, співробітництва, залишатися не тільки "храмом знань", а й своєрідним вікном у світ, центром навчання і виховання всіх дітей кварталу. У світлі цього важливого значення набуває проблема так званої педагогічної анімації, оскільки згідно з нею ставиться завдання перетворення шкіл у виховні общини.
Термін "аніматор" (фр. animer-надихати, спонукати до певної діяльності) використовують для характеристики організатора після урочної діяльності дітей, який сприймається учнями не стільки як педагог, скільки як член групи, який разом з усіма бере участь у її житті. Він відповідальний за соціальне і культурне вдосконалення всіх членів групи, за створення умов для творчої діяльності та доброзичливих стосунків у групі. Діяльність аніматорів спрямовується у двох напрямах: 1) носить загальний характер і здійснюється відповідальними працівниками профспілок, асоціацій, рухів, угрупувань; представниками громадсько-виховних культурних закладів (бібліотек, музеїв і т.п.); 2) пов'язана з виховною роботою вожатих дитячих таборів, тренерів спортивних клубів, керівників художньої самодіяльності, технічних клубів.
|
|
|
Педагогічна анімація, окрім шкіл, активно розвивається в культурно-дозвільних центрах молоді, зокрема у численних Будинках культури, де молодь орієнтується на заняття в клубах за інтересами. Користуються популярністю також Центри канікул і дозвілля, які включають в себе дошкільні табори для 4-6-річнихдітей, центри канікул для 6-14-річнихдітей, центри спільних канікул для підлітків 13-18 років, місця сімейного відпочинку з організованим дозвіллям, центри дозвілля під відкритим небом для підлітків від 16 років і старше. З метою фізичного, морального та естетичного розвитку дітей та підлітків у Центрах організовується різноманітна діяльність на відкритому повітрі: туристичні походи, знайомство з історичними місцями, екскурсії в природу з ночівлями, спортивні ігри. Передбачено також довгу низку заходів у сфері художньо-естетичної, науково-технічної діяльності, розвитку творчої уяви, виховання тонких смаків. Для цього широко використовуються художні салони, ігрові та спортивні майданчики, гімнастичні зали, бібліотеки, музеї, басейни, ігротеки, різноманітні майстерні, спеціально обладнані кухні для вивчення тонкощів кулінарії.
|
|
|
Починаючи з 80-х років минулого століття, у Франції форсуються дослідження в галузі виховання та освіти з проблем підготовки молоді до активної участі в економічному житті країни. На спеціально проведеній у 1985 році конференції "Виховання, формування і суспільство" відзначалося, що "нові соціальні та економічні умови" вимагають негайних змін у вихованні особистості майбутнього громадянина, яка б відповідала вимогам розвитку "сучасної технології". Висловлювалася думка про необхідність використання досвіду японської школи для формування сильних, творчих, компетентних індивідуальностей, хранителів сімейного затишку, ревних захисників природи, патріотів нації.
Безпосередньо соціальна робота у Франції координується Міністерством соціальних справ і національної солідарності.
|
|
|
Професії соціальної роботи поділяються на дві групи. Першу групу складають в основному працівники, зайняті виконанням освітніх завдань. Вони займаються дітьми та підлітками, сім'ї яких належним чином не забезпечують. Ця група включає в себе посадовців, які здійснюють нагляд за умовно засудженими, спеціальних експертів у галузі освіти, дошкільних соціальних педагогів, викладачів соціальної роботи, представників персоналу дитячих садків, медико-психологічних помічників.
Друга група соціальних працівників зорієнтована на вирішення нагальних проблем сім'ї та окремих груп людей. Сюди входять такі фахівці: помічники соціальної служби, радники сім'ї, соціальні аніматори, жінки - хатні робітниці.
Соціальні працівники знаходяться, крім державного, у напівприватному та приватному секторах і різноманітних асоціаціях.
Дата добавления: 2015-12-17; просмотров: 77; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!