Перехід до прискореної колективізації

Суцільна колективізація була задумана як комунізація, тобто усуспільнення всієї землі, усієї свійської худоби і пти­ці, а також усіх засобів виробництва.

Офіційно в опубліко­ваних документах мова йшла про артільну форму, але в різних

інструкціях, якими супроводжувалися документи, артіль мала вигляд комуни. Починаючи з лютого 1930 р., коли був опублі­кований новий Зразковий статут сільгоспартілі «як перехідної до комуни форми колгоспу», у масовому порядку почалося усуспільнення корів, дрібної живності і птиці.

Відповідно до первісного плану, колективізація в Україні повинна була бути здійснена за два роки.

1929 р. Й. Сталін назвав «роком великого перелому» - «рішучого наступ соціа­лізму на капіталістичні елементи міста і села».

Форсування темпів колективізації вело до насильни­цького залучення селян у колгоспи під загрозою розкуркулювання.

Подібна практика зустріла лютий опір селянських мас. Політична ситуація різко загострилася.

У програмній статті «Запамо­рочення від успіхів» Й. Сталін визнав доцільним відступити від спочатку намічених темпів і масштабів колективізації, назвавши неповажне ставлення до присадибної ділянки, усус­пільнення птиці і дрібної худоби «перегином» і поклав відпо­відальність за перегини на місцеву владу.

14 березня 1930 р.була надрукована постанова ЦК ВКП(б) «Про боротьбу з викривленнями партійної лінії в колгосп­ному русі».

У роки першої п'ятирічки Україна повинна була закінчити колективізацію до весни 1932 р., однак, із початком колекти­візації навесні 1930 р. ЦК КП(б)У розгорнув змагання серед районів і областей на дострокове її завершення до осені 1930 р.

Було розкуркулено понад 200 тис. селянських господарств і стільки ж покинуто селянами, що тікали на новобудови в міста.

До кінця першої п'ятирічки в Україні було «колек­тивізоване» 70% селянських господарств.

У роки другої п'ятирічки (1933-1937 рр.) колективі­зація була завершена. Було колективізовано понад 90% селянських господарств.

Колгоспи отримали матеріально-технічну базу у вигляді машинно-тракторних станцій (МТС), було проведено організаційне зміцнення колгоспів і радгоспів - створені політвідділи в МТС і радгоспах (які займалися розкуркулюванням, політпропагандою і агітацією, соцзмаганням і т.п.).

У результаті колективізації:

- держава забезпечила безперебійне джерело постачання міст дешевим продовольством:

- ліквідувала соціальну базу для нових селянських виступів;

- замінила ринковий механізм товарообміну між містом і се­лом адміністративно-командним продуктообміном;

- отримала кошти для індустріалізації.

Поширення колгоспів

Колгоспи законодавчо зобов'язувалися здійснювати постачання продовольства в державу за твердими цінами.

Відсутність матеріальної зацікавленості в розвитку суспільного господарства на початку 30-х рр. викликала спад продуктивності праці в сільському господарстві.

Для подолання кризи в сільському господарстві були ство­рені політичні відділи МТС і радгоспів.

Влада політвідділів була безмежною.

У 1930-1931 рр. дезорганізація і деградація колгоспного виробництва відбилися не стільки на постачаннях державі, скільки на матеріальному становищі селян, тому що трудодні отоварювалися за залишковим принципом.

У першій половині 1932 р., коли хлібозаготівлі були закінчені, у результаті чого запасів продовольства у селян не залишилося, у багатьох райо­нах України почався справжній голод.

У 1933 р. Й. Сталін змушений був відмовитися від приско­реної колективізації, оголосивши про те, що її завдання вико­нані.

 Продрозкладка була скасована.

19 січня 1933 р. РНК СРСР і ЦК ВКП(б) прийняли постанову «Про обов'язкове постачання зерна державі колгоспами й одноосібними господар­ствами».

Колгоспам і одноосібникам тепер залишалася вся продукція, вироблена понад твердо зафіксовану норму здачі державі.

Надлишки дозволялося реалізовувати за цінами віль­ного ринку.

Це створювало зацікавленість у розширенні посів­них площ і збільшенні продуктивності праці.

У колгоспах створювалися бригади з постійним складом працюючих, за якими закріплювалися машини, інвентар, робоча худоба.

Щоб ліквідувати знеосібку для вирощування врожаю, заборонялося перекидати бригади з однієї ділянки на іншу.

З весни 1933 р. у рільничих бригадах, що спеціалізу­валися на вирощуванні технічних культур, уперше почали виникати ланки, за якими закріплювалися ділянки на весь період вирощування врожаю.

Впроваджувалася індивідуальна і дрібногрупова (ланкова) прогресивно-відрядна оплата праці.

Складовим елементом колгоспного ладу були державні машинно-тракторні станції (МТС).

Мережа МТС швидко збіль­шувалася: починаючи з жовтня 1930 р. і до кінця 1932 р., в Україні кожні два дні з'являлася нова станція.

Наприкінці 1932 р. діяло 592 МТС, що обслуговували половину колгоспів, переважно великих. За один тільки 1933 р. кількість МТС

в Україні зросла з 592 до 657, а кількість артілей, що обслуго­вувалися ними, — з 12,2 тис. до 18,3 тис.

До кінця другої п'ятирічки в республіці вже діяло 958 МТС, у зоні їхнього обслуговування знаходилося 26,7 тис. колгоспів (97,7% загальної кількості).

Використання машин надавало можли­вість впроваджувати агротехніку.

Вихід колгоспів із кризи сприяв зростанню хлібопостачання державі.

Вже у 1933 р. в Україні було здано 317 млн. пудів хліба,

У 1935 р. - 462 млн.,

а в 1937 р. - 496 млн. пудів.

Збільшення хлібопостачання відбувалося більш-менш безболісно для селян. Більшість господарств почали обзаводитися підсобним виробництвом - птахівництвом, садівництвом, бджільни­цтвом і т.п.

У колгоспах були організовані тваринницькі фер­ми. Колгоспникам надавався безвідсотковий кредит для прид­бання худоби.

Майже всі селянські господарства обзавелися коровами.

У листопаді 1934 р. було визнано можливим ліквідувати карткову систему розподілу продовольчих товарів для міського населення.

У 1935 р. був прийнятий новий Зразковий статут колгоспів, у якому:

- земля навічно закріплювалася за колгоспами;

- підкреслювалося, що особисте господарство має у селян другорядний статус у відношенні до суспільного;

- регламентувалися оплата праці за трудоднями, розміри присадибного господарства (1/4-1/2 гектара) і т.п.

Колгоспний лад, що виник у 1929-1938 рр., став однією з головних основ командної економіки.

Перетворення селянина на колгоспника означало позбавлення його власності на засоби виробництва.

Незважаючи на зовні колективну форму кол­госпної власності, усуспільнення виробництва в сільському господарстві перетворило колгоспи на державні підприєм­ства, а колгоспників — на найману робочу силу.

Разом з тим створення колгоспів дало змогу швидко створити базу для великого товарного виробництва сільськогоспо­дарської продукції і вирішення продовольчої проблеми

---

Дата добавления: 2023-01-08; просмотров: 34; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!