Причини та умови організованої та професійної злочинності
Як мивже зазначали, організована злочинність становить значну небезпеку для суспільства, особливо коли воно знаходиться у стані реформування та розбудови державно-правової системи. Саме така сприятлива для організованої злочинності ситуація приховує у собі загрозу її проникнення практично у всі сфери суспільних відносин. Необхідно виділити наступні детермінанти організованої злочинності:
Об’єктивні:
- наявність корумпованих зв’язків організованої злочинності з представниками різних органів влади, що суттєво шкодить державним інтересам та іміджу України на міжнародному рівні;
- вигідне геополітичне положення України сприяє формуванню каналів для наркотрафіків, торгівців зброєю, людьми;
- поява світових ринків збуту як законної, так і незаконної продукції;
- зростання майнового розшарування населення України;
- погіршення криміногенної ситуації в умовах кризових явищ в економіці, політиці, соціальній і правовій сферах суспільства;
- зростаюча активність представників «тіньової економіки»;
- трансформація в людських стосунках та правосвідомості більшої частини населення, коли в результаті переоцінки цінностей в моральній сфері егоїзм, вседозволеність, безвідповідальність стають нормою життя, а кримінально-правова заборона стає дедалі все меншим дієвим та стримуючим фактором на шляху вчинення злочинів.
Суб’єктивні:
- відсутність дієвої законодавчої основи боротьби з організованою злочинністю, а як наслідок – криміногенна ситуація в державі змінюється значно швидше, ніж чинне законодавство;
|
|
|
- зниження ролі профілактично-запобіжних заходів, у тому числі із використанням оперативно-розшукової профілактики;
- організаційно-тактичні прорахунки у сфері організації та здійснення боротьби як з організованою злочинністю, так і злочинністю взагалі;
- систематична ротація керівників та заміна оперативного складу і, як результат, – втрата професіоналізму та позитивного досвіду в організації оперативної роботи.
Професійна злочинність, природно, детермінується на загальносоціальному рівні, як і вся злочинність у цілому, криміногенними факторами — економічними, соціальними, організаційно-управлінськими, політичними та ін.
До економічних факторів належать такі явища і процеси: скорочення обсягів виробництва в країні, його технічна відсталість; існування в непомірних обсягах (до 60 %) тіньової економіки; залучення до неї тією чи іншою мірою значних верств населення через позабанківський обіг готівки та вуличну торгівлю, а також інші прояви «хворої» економіки і нестабільної кредитно-фінансової системи.
|
|
|
Криміногенні соціальні фактори — це зниження рівня матеріального забезпечення більшості населення; зменшення можливостей для достатньо легального заробітку; поширеність корупції, соціально-майнові контрасти (йдеться про стрімку поляризацію населення за рівнем прибутків); поширення випадків, коли високий життєвий рівень досягається шляхом порушення законів та інших нормативних актів. У зв'язку з останньою тезою не можна не відзначити, що завдяки вільному ринку, активній зовнішньоторговельній діяльності, вільному обміну інформацією між Україною та іншими країнами в державі набули поширення стандарти життя і споживання, що існують у багатих країнах Європи та Америки. Усі вони стали життєвою метою деяких українців, особливо молоді. Але її досягнення легальним шляхом стає все більш проблематичним і досить часто задовольняється злочинними способами.
Низка негативних явищ є криміногенними факторами організаційно-управлінського характеру: порушення правил охорони державного майна; дезорганізація сфери господарської та банківської діяльності; недоліки в організаційній роботі податкової і митної служб; помилки при призначені службовців на адміністративні посади і керівні посади в господарських структурах тощо.
|
|
|
Через дію зазначених факторів у країні загострюється криміногенна ситуація взагалі і зростає рівень професійної злочинності зокрема.
Причинами ж вчинення конкретних злочинів кримінальними професіоналами необхідно вважати ті певні негативні обставини, притаманні нашій дійсності, під впливом яких у свідомості винних виникають глибокі та стійкі антисуспільні погляди, звички, які породжують у них високий ступінь готовності займатися злочинним промислом. Слід назвати, принаймні, декілька таких обставин, що найбільш чітко виділяються.
1) наявність у структурі суспільної свідомості (в свідомості суспільства) таких елементів, як користолюбство, егоїзм, паразитична психологія, прагнення обдурити іншого, поживитися за чужий рахунок. Зазначене лежить в основі майнових злочинів, які становлять ядро професійної злочинності;
2) живучість злочинних традицій і звичаїв, що виникли сотні
років тому, передаються із покоління в покоління і в оновлених
формах існують і зараз (злодійські закони, блатний жаргон);
3) перевантаження нашого суспільства великою кількістю неформальних соціальних груп, для яких характерні негативні норми поведінки і життєдіяльності. У такому середовищі культивуються злочинна романтика та ідея начебто можливості уникнути кримінальної відповідальності. Уражаються цим переважно неповнолітні та особи молодшого віку, в очах яких усе це має істотне значення для самоствердження особистості;
|
|
|
4) поява в останній час великої кількості бездоглядних і безпритульних дітей; їх спосіб життя відкриває їм шлях до злочинного світу;
5) недоліки виховної роботи, покладеної на такі соціальні інститути, як сім'я, школа, заклади культури, спортивні організації тощо. Майже не використовуються з метою виховання можливості літератури, кіно, телебачення, засобів масової інформації. На жаль, тут іноді мають місце факти, коли офіційні інститути виховання населення замість користі завдають шкоди;
6) криміналізація діяльності приватного бізнесу.
У цій сфері починають відігравати значну роль обман, шахрайство,
недобросовісна конкуренція, ухилення від сплати різноманітних податків і зборів. Подібні правила засвоює багато хто з власників приватних і комунальних підприємств; іноді вони користуються послугами кримінальних структур.
Існуванню професійної злочинності сприяють і деякі специ фічні умови. Вони, на відміну від причин, самі по собі безпосередньо не можуть породжувати злочин, однак як супутник його причин, впливаючи певним чином на них, забезпечують їх відповідний розвиток, необхідний для виникнення наслідку — злочину:
1) недостатня практична підготовленість працівників карного розшуку не забезпечує належної роботи з подолання злочинного професіоналізму. Свого часу у складі органів внутрішніх справ існували спеціалізовані оперативно-розшукові підрозділи, які займалися виявленням професійних злочинців і затриманням їх з доказами. Співробітниками цих підрозділів були досвідчені працівники-розшуковці, котрі володіли оперативним мистецтвом, яке за своєю сутністю близьке до будь-якого іншого виду мистецтва. Свого часу ці підрозділи під різними приводами (відсутність вищої юридичної освіти, досягнення п'ятдесятирічного віку, безперервні кампанії з реформування системи внутрішніх справ) були розформовані. У результаті цього було порушена наступність у передачі досвіду боротьби з професійною злочинністю, втрачені особисті картки на кримінальних професіоналів тощо. Разом з досвідченими кадрами пішли в минуле знання кримінального середовища, багато апробованих форм і методів боротьби з ним;
2) слід відмітити на високу плинність кадрів у підрозділах органів внутрішніх справ. Наприклад, середній стаж роботи в апараті карного розшуку не перевищує 2,5 – 3 років, що вкрай негативно відображається на діловій кваліфікації працівників;
3) недостатній рівень роботи правоохоронних органів також є наслідком невпинного скорочення коштів, передбачених бюджетом країни на їх утримання. Про це свідчить співвідношення передбачених коштів МВС до розрахункової потреби. Вони становлять лише близько половини від потреби в них;
4) стан справ різко погіршується і через проникнення в правоохоронну систему корупції, що істотно підриває стабільність і послідовність її законної діяльності, порушує основу конспірації в оперативній роботі. Безпідставно припиняються кримінальні справи; під приводом неможливості тривалого зберігання знищуються справи засуджених, у тому числі й затятих злочинців-професіоналів, що полегшує їм приховувати сліди свого кримінального минулого;
5) недоліки в діяльності адміністрації місць позбавлення волі з проведення індивідуально-виховної роботи із засудженими, ізоляції кримінальних авторитетів («паханів»), роз'єднання злочинців-рецидивістів, припинення спроб з їх боку встановлювати «свої порядки» в бригадах і загонах та залучати до лав кримінальних угруповань інших засуджених з числа молоді, передавати їм злочинні знання, вміння й традиції. Не можна заперечувати, що пенітенціарні установи впродовж багатьох років були «університетами» кримінального професіоналізму. Не в усіх сучасних кримінально-виконавчих установах вдалося покінчити з такими нездоровими явищами;
6) як уже зазначалося, офіційна кримінально-правова статистика не містить необхідних відомостей про професійну злочинність, відсутня й розгорнута інформаційно-аналітична база, яка дозволяє стежити за кримінальними професіоналами. Вони розчиняються в загальній масі злочинного елементу, що ускладнює їх виявлення, вивчення, а також своєчасну профілактику їх незаконної суспільно небезпечної діяльності;
7) серед умов, що полегшують кримінальний промисел, слід назвати і прорахунки в чинному кримінальному законодавстві. В законі спеціально не передбачено посилення кримінальної відповідальності за злочини, вчинені кримінальними професіоналами. Під час призначення покарання не завжди враховуються фактична спеціалізація і систематичність їх злочинної діяльності. Практично виходить так, що настає однакова відповідальність, наприклад, і за одну квартирну крадіжку, і за двадцять, якщо в них відсутня колишня судимість. При подібному підході, безумовно, не спрацьовує ні загальна, ні спеціальна превенція покарання щодо цієї категорії злочинців.
Дата добавления: 2022-12-03; просмотров: 15; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!