Поняття про частини мови. Частиномовна система української мови
Походження і значення терміна морфологія.
Морфологія (гр. morphe – форма, вид і logos – слово, вчення) – це розділ граматики, який вивчає форми слова (словозміну і формотворення), а також це вчення про частини мови. Оскільки морфологія досліджує граматичні закони творення слів і зміни їх форм, то вона тісно пов’язана з лексикологією і синтаксисом.
Основною одиницею морфології, як і лексикології, є слово. Якщо в лексикології вивчається його лексичне значення, походження, місце в словниковому складі, то в морфології – граматичні зміни та граматичні характеристики слова. Слово як граматична одиниця – це система всіх його форм з їх граматичними значеннями. Окремо взята форма конкретного слова є його словоформою, наприклад, слово книжка має такі словоформи: книжку, книжкою, у книжці тощо. Отже, основними структурними компонентами морфології є слова і словоформи.
Синтаксис ( гр. syntaxis – складання ) – це розділ граматики, який вивчає побудову і граматичне значення словосполучень, речень і цілих текстів.
Кожне самостійне слово становить єдність двох значень – лексичного і граматичного. Під лексичним значенням розуміємо реальний зміст слова. Але це ж слово водночас виражає якесь відношення (чи до інших слів у реченні, чи до якоїсь особи, часу тощо). Отже, граматичним називається таке додаткове обстрагуюче значення, яке виражає різні відношення слова, що супроводжують його основний (лексичний) зміст.
|
|
|
Мета граматичного значення – виявляти спільне між словами, підводити оформлення слів під загальні типи: роди, числа, відмінки, часи, види тощо. Тому відношення між лексичним і граматичним значенням розглядається як відношення загального до окремого. Лексичних значень є безліч, а граматичні значення кількісно обмежені. Отже, граматичні значення організовують думку, а лексичні наповнюють її конкретним змістом.
Граматичні значення завжди виражаються певними мовними засобами. Наприклад, граматичне значення орудного відмінка іменників жіночого роду однини виражається закінченнями -ою, ‑ею.
Мовні засоби, якими виражаються граматичні значення, називаються граматичними формами( лат. forma – вигляд ). Через це у лінгвістичній літературі дуже часто граматичне значення слова називають формальним. Ці два поняття перебувають у найтіснішій єдності: граматичне значення знаходить свій вияв тільки в тій або іншій формі, яка, в свою чергу, обов’язково спрямована на передачу граматичного значення.
Граматична форма видозмінює слово, представляє його у кількох різновидах, залишаючи незмінним лексичне значення ( наприклад, відмінки ). Система форм слова, розташованих у певній ( досить умовній ) послідовності, становить парадигму слова. Окрема одиниця цієї парадигми є словоформою. Одні із словоформ у парадигмі сприймаються як початкові, тобто незалежні від інших слів ( наприклад, називний відмінок однини в іменниках, інфінітив у дієсловах ).
|
|
|
В українській мові є два способи вираження граматичних значень:
1) синтетичний ( гр. synthesis – з’єднання ) – коли і граматичне, і лексичне значення виражається одним словом: читати, сказав, ліс;
2) аналітичний ( гр. analysis – роз’єднання ) – коли лексичне значення виражається одним словом, а граматичне значення виражається допоміжними, службовими словами: буду читати, сказав би, хай співає.
Для вираження граматичних значень у сучасній українській мові використовуються такі мовні засоби:
1)флексія – найбільш типовий і активний засіб вираження граматичних
значень в українській мові: вода – води – воді;
2) формотворчі афікси ( префікси, суфікси, постфікси ): зелений –
зеленіший; писати – написати; мити – митися;
3) наголос : руки' – ру'ки; ви'сипати – висипа'ти;
4) службові слова: пішов додому – пішов би додому; з груші – на груші;
5) чергування звуків: витерти – витирати; рука – руці;
|
|
|
6) суплетивізм ( лат. suppletivus – додатковий , такий, що доповнює ) – мовний засіб, що супроводжується абсолютною зміною основи: великий – більший; я – мене; шукати – знайти;
7) порядок слів: Біль викликав гнів – Гнів викликав біль;
8) редуплікація (повтор ) – допоміжний засіб вираження міри ознаки: старий-старий ( дуже старий ); давним-давно;
9) інтонація ( на письмі розділові знаки ): Зустрів брата художника – Зустрів брата-художника;
10) синтаксичний зв’язок – засіб вираження граматичних значень невідмінюваних слів за допомогою формальних ознак інших слів: прийшов Коваленко – прийшла Коваленко.
Поняття про частини мови. Частиномовна система української мови
Частини мови – це лексико-граматичні класи слів, які характеризуються спільними лексичними ознаками, властивими їм граматичними категоріями і основними синтаксичними функціями.
Дата добавления: 2022-12-03; просмотров: 248; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!