Види девіантної поведінки дітей та молоді
Поняття і характеристика девіантної поведінки
Девіантна поведінка людини – це система вчинків чи окремі вчинки, які суперечать прийнятим в суспільстві нормам і проявляються у вигляді незбалансованих психічних процесів, не адаптованості, порушенні процесів само актуалізації та ухиленні від морального та етичного контролю особистості над власною поведінкою.
Девіантна поведінка може виступати:
- в якості засобу досягнення мети;
- як спосіб психологічного розвантаження;
- як самоціль, що задовольняє потреби людини в самореалізації та самоствердженні.
В теорії девіантної поведінки виокремлюють кілька підходів до оцінки поведінкової норми і девіацій:
1. Соціальний підхід базується на уявленні про суспільну небезпеку чи безпеку поведінки людини. У відповідності з цим до девіантної поведінки відносять поведінку, яка може бути потенційно небезпечною для суспільства чи оточуючих людей.
2. Психологічний підхід, на відміну від соціального, розглядає девіантну поведінку у зв’язку з конфліктом, деструкцією та само руйнівною поведінкою особистості. Девіант, у відповідності з цим підходом, свідомо чи неусвідомлено прагне зруйнувати власну самоцінність, не дозволити собі реалізувати свої нахили.
3. Психіатричний підхід. Девіантні форми поведінки розглядаються як дохворобливі особливості особистості, що сприяють формуванню психічних розладів та захворювань. Під девіацією в цьому підході розуміють психічні розлади, які не в повній мірі досягли психопатологічних якостей.
|
|
|
4. Етнокультурний підхід визначає, що девіації доцільно розглядати з урахуванням традицій певного суспільства. Вважається, що норми поведінки, прийняті в одному соціокультурному середовищі, можуть значно відрізнятися від норм інших груп людей. Тому дуже важливим є врахування етнічних, національних, расових, конфесійних характеристик людини.
5. Віковий підхід розглядає девіації поведінки з позиції вікових особливостей та норм. Поведінка, що не відповідає віковим стандартам, може бути визнана як девіантна.
Причини девіантної поведінки дітей та молоді
1. Соціально-економічні
- зниження життєвого рівня населення;
- майнове розшарування суспільства;
- обмеження можливостей соціально схвалених форм заробітку;
- безробіття;
- доступність алкоголю та тютюну для неповнолітніх;
- широка реклама психоактивних речовин;
- зниження рівня соціальної безпеки.
2. Соціально-педагогічні
- криза інституту сім’ї;
- виховання в неповній сім’ї;
- завищені вимоги батьків до дитини;
- ворожість та конфлікти між батьками;
- критицизм підлітка по відношенню до школи, сім’ї, відчуження від них;
|
|
|
- низький статус підлітка у класному колективі;
- слабка система позашкільної зайнятості дітей та молоді.
3. Соціально-культурні
- колапс офіційної ідеології;
Колапс – раптовий занепад ідеології.
- зниження морально-етичного рівня населення;
- поширення кримінальної субкультури;
- негативний вплив ЗМІ;
- лібералізація статевої моралі (вільнодумство поглядів, відступ від пев6них правил, норм поведінки);
- домінування серед молоді культу сили
4. Психологічні
- прагнення бути незалежним від дорослих;
- бажання бути визнаним в групі однолітків;
- потяг до самоствердження;
- несформована система моральних цінностей;
- бажання виглядати дорослим;
- гедоністичні мотивації
Гедонізм – ідеалістичний напрям в етиці, за яким насолода, приємність є найвищим благом, метою життя.
- потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації;
- підвищена тривожність, низька самооцінка;
- інфантилізм (відсутність зрілості, досвіду, затримка духовного розвитку);
- підвищений, в порівнянні з однолітками, рівень конформізму;
- акцентуації характеру, психопатії;
- психопатологічні синдроми (депресія, параноя (психічне захворювання - стійкі маячні ідеї переслідування, ревнощів і ін., за збереження в іншому логічного мислення), мстивість тощо);
|
|
|
- негативні риси характеру (заздрість, лінощі, жадібність).
5. Біологічні
- порушення роботи ферментативної та гормональної системи організму;
- наслідки спадковості;
- вплив різноманітних факторів природного середовища (рівень радіації, хімічний склад повітря).
Види девіантної поведінки дітей та молоді
1. За тривалістю:
- тимчасова (Н: коли підлітки є агресивними лише в певній групі);
- постійна (відносять такі форм асоціальної поведінки, які мають тенденцію до повторення);
- стійка (притаманний лише один вид асоціальної поведінки: наркоманія);
- нестійка (прояви різних видів девіантної поведінки (алкоголізм з агресією до ближніх).
2. За рівнем організації:
- стихійна: характеризуються спонтанністю, хаотичністю. Виникають під впливом зовнішніх обставин і характеризуються тимчасовим характером (Н: вербальна, фізична агресія, спроби самогубства);
- спланована: регламентовані і чітко сплановані (Н: стан комп’ютерної залежності серед підлітків);
- структурована: групова форма поведінки в межах якої чітко розподілені ролі всіх її учасників.
|
|
|
- неструктурована: групова форма поведінки при відсутності ієрархічності взаємостосунків.
3. За спрямованістю на себе та інших:
- егоїстична (особисте задоволення, особистий зиск);
- альтруїстична (задоволення інтересів інших людей (Н: самогубець прощається з життям заради порятунку інших);
- експансивна (вторгнення в життя інших, здійснення по відношенню до них насильства);
- неекспансивна (не зачіпає інтереси інших. Н: нервова анорексія – стурбованість вагою свого тіла, постійне обмеження себе в їжі).
4. За рівнем усвідомлення:
- усвідомлена;
- неусвідомлена.
5. За кількістю осіб:
- індивідуальна;
- групова.
6. Розрізняють також:
А) делінквентну поведінку
Делінквентна поведінка – це сукупність протиправних вчинків людини, за які в особливо важких випадках може накладатися покарання згідно статей цивільного та кримінального кодексів.
До протиправних дій відносять:
- проступки (лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школі, бійки з однолітками, бешкетування (Н: жбурляння з балкону в перехожих різних предметів, дзвінки по телефону до незнайомих осіб);
- правопорушення – порушення адміністративних та правових норм, які проявляються через дрібні крадіжки, здирництво, викрадення автотранспортних засобів, хуліганство;
- злочин – протиправне, суспільно-небезпечне діяння, що класифікується за певними нормами кримінально-процесуального права (зґвалтування, вбивство, нанесення значних тілесних пошкоджень).
Б) адиктивну поведінку
Адиктивна поведінка - це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу від реальності шляхом штучної зміни свого психічного стану завдяки прийому різноманітних хімічних речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій.
Розрізняють три групи різновидів адитивної поведінки:
- нехімічні адикції (патологічна схильність до азартних ігор (гемблінг), комп’ютерна адикція, трудоголізм);
- проміжні форми адикції (анорексія – відмова від їжі, булімія – прагнення до постійного споживання їжі);
- хімічні адикції (вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків, медичних препаратів, речовин побутової хімії).
Дата добавления: 2022-11-11; просмотров: 17; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!