Методи порівняльно-педагогічних досліджень: змістовно-історичний, системно-зіставний, порівняльно-дедуктивний.
Методи дослідження
На відміну від методології, яка виражає логіко-гностичну функцію теорії, методи дослідження можна називати системою більш або менш формалізованих правил збору й обробки інформації. Слід підкреслити, що методологічні передумови в цьому випадку відіграють важливу роль. Діяльність дослідника передбачає використання певних прийомів, способів і операцій з метою досягнення мети. Сукупність цих прийомів позначають поняттям “метод”.
Метод (від гр. теthodos) — спосіб пізнання, дослідження явищ природи і суспільного життя. Це також сукупність прийомів чи операцій практичного або теоретичного освоєння дійсності, підпорядкованих вирішенню конкретного завдання.
Техніка – сукупність спеціальних прийомів для ефективного застосування будь-якого методу.
Різниця між методом та теорією має функціональний характер: формуючись як теоретичний результат попереднього дослідження, метод виступає вихідним пунктом й умовою майбутніх досліджень.
У найбільш загальному розумінні метод — це шлях, спосіб досягнення поставленої мети і завдань дослідження. Він відповідає на запитання: як пізнавати.
Сьогодні спостерігається тенденція перетворення методів науки в методи практичної діяльності фахівців як загальноосвітніх, так і вищих педагогічних навчальних закладів. Наслідком цього процесу є обновлення дидактичних моделей і поява у практиці методик дослідного характеру. Пізнавальний та навчальний процес тих, хто навчається, в цьому разі здійснюється за логікою наукового пошуку.
|
|
|
Перш ніж звернутися до характеристики методів педагогічної науки, необхідно підкреслити принципи відбору їх для вирішення конкретних дослідних завдань. У педагогічній науці виокремлюють два загальних принципи, а саме: принцип сукупності методів дослідження і принцип адекватності. Перший полягає в тому, що для вирішення будь-якої наукової проблеми застосовується не один, а декілька методів. При цьому, самі методи реконструюються дослідником з урахуванням узгодженні їх з природою явища, що досліджується. Другий – у вивчення предмету, який досліджують, і того конкретного продукту, котрий повинен бути одержаним.
Проте, у педагогіці широко використовуються методи суміжних наук: філософії, соціології, історії, психології, фізіології та ін.
Методика (гр. теthodike) – сукупність методів, прийомів проведення будь-якої роботи. Методика дослідження – це система правил використання методів, прийомів і операцій.
У науковому дослідженні часто застосовують метод критичного аналізу наукової та методичної літератури, практичного досвіду, як того потребує рівень методики і техніки дослідження. У подальшій роботі широко використовуються такі методи: спостереження, бесіда, анкетування, рейтинг, моделювання, контент-аналіз, експеримент тощо.
|
|
|
Вибір конкретних методів дослідження диктується характером фактичного матеріалу, умовами і метою конкретного дослідження. Методи є упорядкованою системою, в якій визначається їх місце відповідно до конкретного етапу дослідження, використання технічних прийомів і проведення операцій з теоретичним та фактичним матеріалом у заданій послідовності.
Зіставно- історичний метод.
Концепція порівпяльно-зіставних досліджень репрезентована працями Мікаева, Е.Содлера та Чоаака Л. Кандела, стала логічною підставою для виведення в системі порівняльно-зіставних методів зіставно-історичного методу, який вимагає грунтовногознанняметодологічної історії та надбання такої ж якості навиків вивчення історичних документів та використання історичних джерел. Відповідно до даної концепції задачею порівняльної педагогіки є виявлення характерних рис кожної системи освіти, обумовлених певною групою чинників, типовою для даного історичного періоду. Зіставно-історичний метод передбачає врахування минулого, сучасного і майбутнього, тобто розвиток освітньої системи має своє вираження в такому діалектичному співвідношенні. Аналізуючи цілі освіти, різні точки зору на виховання та освіту, зміни, що відбувалися у вихованні та просвіті в різних освітніх системах, важливо визначити методологічну функцію та межі вживання зіставно-історичного методу. Реалізація методологічної функції зіставно-історичного методу мусить отримати свій конкретний вираз у подоланні описовості, фактографічності, емпіризму, у забезпеченні історнко-педагогічних узагальнень та висновків теоретико-методологічного плану, концептуальиості та цілісності досліджень, у посиленні об’єктивності та критичності під час аналізу недоліків та помилок у питаннях освіти. Зіставно-історичний метод передбачає використання таких джерел та засобів інформації, як: накопиченого дослідницього досвіду в галузі історико-педагогічного вивчення систем освіти; системи критеріїв періодизації розвитку освітньої системи; якісної своєрідності окремих педагогічних проблем, генезис яких прослідковується й розкривається у хронологічних рамках історичного етапу, який досліджується; гіпотетичної системи ознак освітньої системи нового типу.
|
|
|
Системно-зіставний метод
|
|
|
Методологічною основою визначення системно-зіставного методу особливо популярним останнім часом став концептуальній підхід, зорієнтований на виявлення внутрішніх властивостей систем освіти, їх схожості й відмінностей, зумовлених характером даної системи.
Використання системно-зіставного методу орієнтує на розгляд освіти з позицій закономірностей системного цілого та взаємодії складових його частин. Даний метод, як практична реалізація філософського принципу системності виходить із багаторівневої ієрархії, структурної організації освітньої системи.
Порівняння освітніх систем можливе в трьох вимірах, якими виступають: 1) соціальний рівень розгляду, освіти у масштабах світу, освіти в певно визначеній країні, суспільстві, регіоні, організації тощо. Тут же система державної, приватної, громадської, світської та інших видів освіти; 2) ступінь освіти (дошкільна, шкільна з її внутрішньою градацією на початкову, неповну середню та середню школи, вищу з різними рівнями: бакалаврат, магістратура, підвищення кваліфікації; аспірантура, докторантура, поглиблена підготовка спеціаліста); 3) профіль освіти: загальна, спеціальна (математична, гуманітарна, природничо-наукова тощо).
Коректність порівняння забезпечує однорідністю елементів кожного рівня, а також виділенням суттєвих ознак та характеристик рівнів управління системою. Недотримання цього правил системно-зіставного методу призводить до наступних помилок: наведеннях недостатньої кількості ознак схожості відмінності порівнюваних, скажімо, ступенів освіти; не визначаються суттєві ознаки; не розрізняються ознаки необхідні й достатні; порівняння обмежується описуванням педагогічного факту, явища.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 18; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!