Мотиви обманних показів свідка

—► родинні обов 'язки, неправдиво зрозуміле почуття дружби;

—► особиста зацікавленість свідка (заздрість, ненависть, мстивість, користь та ін.);

—► почуття співчуття до звинуваченого чи потерпілого;

—► погрози з боку зацікавлених осіб та ін.

У трактуванні спеціатістів психологія обману характеризуєть­ся роздвоєністю і великими внутрішніми труднощами. У свідо­мості людини, що бреше, співіснують два паралельних варіан-і и події: один - те, що дійсно відбулося, що він хоче приховати, її інший - вигадане, про яке він має намір розповісти. Перед уяв­ним поглядом цієї людини весь час стоять істинні події, свідком яких він був, ї їх уявлення досить яскраві і стійкі. Обманщик зму­шений їх весь час придушувати і замінювати вигаданими обра-іами, незрівнянно більш блідими і слабкими. Йому доводиться иссь час лавірувати між правдою і брехнею, яка повинна заміщати приховувану, але таку, що постійно "лізе в голову"', правду, Брехун завжди ризикує проговоритися, йому потрібно постій-но напружуватися, щоб не забути того, що він казав раніше, повто* рювати точно, у всіх подробицях свої вигадки. Звідси завченісти непластичність обманних показів. Якщо в правдивих показах зуі стрічаються неточності, певні незрозумілості, то в ретельно про думаних обманних показах зазвичай все добре підтасовано в міру¹ інтелектуального розвитку свідка. Однак досвідчений слідчий може виявити в гладких, завчених, інформативно обмежених иоЛ казах, що вони "шиті білими ниткалш".

Увага!

Слідча практика свідчить, що в більшості випадків^ "неправдиві покази дають свідки, пов'язані зі звинуваченими Г" 'потерпілими. Часто це родичі чи знайомі звинуваченого. При цьому ^правдиві покази можуть мати або звинувачувальну, або оправ­дальну спрямованість в залежності від описаних вище мотивів дачі явно неправдивих показів.

В юридичній практиці доводиться мати справу зі свідками, які знаходяться в момент здійснення злочину в стані алкогольного! сп'яніння. Зазвичай він сприяє виникненню ілюзій і поганої орієнтації у події, що відбулася. Тому такі свідки можуть відстоювати! те, чого в дійсності не бачили, допускати довільні, зовсім не обгрунтовані твердження. Свідок у розповіді допускає змішування ознак об'єктів, явні пробіли в пам'яті, з'являється ймовірність обмови. Ці та інші особливості показів про події, які спостерігалися:,! в стані алкогольного сп'яніння, слід враховувати слідчому.

Психологічні особливості допиту неповнолітніх

Зростання агресивних тенденцій в підлітковому середовищі відбиває одну з дуже гострих соціальних проблем суспільства, де за останні роки зросла молодіжна злочинність, особливо зло­чинність підлітків. Почастішали випадки групових бійок, які носять жорстокий характер, збільшилася кількість злочинів не повнолітніх проти особистості, які тягнуть за собою важкі тілесні ушкодження. Причому проблема агресивності підлітків, яка тор­кається всього суспільства в цілому, викликає глибоке хвилюван­ня як педагогів, батьків, так і юридичних працівників.

Слідчий повинен знати, що формування чуттєвих уявлень у Підлітків відзначається у наочно-образною спрямованістю і не-•IIїї гатньою розвиненістю узагальнень по суттєвих ознаках. У них менший обсяг сприйняття і довготривалої пам'яті, ніж у до­ рослих, частіше всього неточне відображення просторових яко-і гей об'єктів (величина, віддаленість, кольорові відтінки та ін.). Дня підлітків характерні також складність словесного оформлен­ий події через низьке сформування понятійної сфери і небагатого словарного запасу. Разом з тим психіці підлітків притаманні і позитивні якості, які сприяють встановленню істини, а саме:

♦ підвищена орієнтувальна діяльність,

♦ загострена увага до ок­ремих деталей події,* безпосередність щирість.

Знання психологічних особливостей підлітків дає можливість юридичним працівникам більш цілеспрямовано вирішувати зав­дання розслідування злочинів, у тому числі проведення допиту. Найчастіше виділяють п'ять етапів допиту неповнолітнього: *» на початковому етапі допиту слідчий в усній формі отримує від підлітка його анкетні дані (вік, в якій школі і в якому класі вчиться, в яких умовах .живе, з ким товаришує і т.д.). Основне завдання даного етапу - діагнос­тика особистості допитуваного. Багато відомостей про підлітка слідчий може отримати заздалегідь із бесід з батьками, від інспектора дитячої кімнати, від дільничного інспектора;

*» на другому етапі допиту відбувається встановлення психологічного кон­такту. Темою бесіди тут, як правило, є навчання підлітка, його захоплен­ня, інтереси і т.д. На даному етапі виробляється загальна лінія поведінки обох співрозмовників, визначаються такі параметри спілкування, як його ритм, темп, невербальні засоби і т.д.; »» третій етап - це головна частина допиту, завданням яко⁴ є отримання від

допитуваного необхідної інформації по справі;

*» на четвертому етапі допиту слідчий зіставляє отриману від підлітка інформацію з вже наявною і в питально-відповідній формі намагається усу­ нути суперечності, неточності, неясності і т.п.;

ь» на п 'ятому, заключному етапі допиту слідчий заносить в протокол отри­ ману інформацію (при цьому зберігаються лексичні особливості мови не­ повнолітнього), подає її в письмовому вигляді допитуваному, який, підтвер­ дивши правильність записаного в протокол, його підписує.

Вивчаючи особистість неповнолітнього, слідчий повинен в першу чергу в встановити його позитивні якості, час зміни його поведінки в гіршу сто-1 рону, з'ясувати причини, які сприяли цим змінам та ін. Це дозволить слідчому створити правильне уявлення про людину, вибрати правильну тактику.

Приклад. Розслідуючи справу про вбивство з хуліганських спонукань Т., слідчий зіткнувся з цілим рядом труднощів: злочин був здійснений два роки тому і залишався нерозкритим, очевидці; < ства не були виявлені, не були знайдені і закріплені матеріальні сліди злочину.

Виникло припущення, що очевидцем вбивства був учень 8-го класу Л. Перевірити це можна було лише шляхом допиту. До його проведення слідчий готувався кілька днів: поговорив з викщк дачами школи, де навчався Л., його знайомими і сусідами. Виявилося, що Л. вчиться старанно, захоплюється математикою і шахами, але разом з тим виключно замкнений, закритий в собі, важко сходиться з людьми і нікого не пускає "до себе в душу ". Реакція на оточуюче у нього явно сповільнена, зате невдачі він пам 'ятає і аналізує дуже довго. Це людина з яскраво вираженим слабким типом нервової системи, за темпераментом - меланхолік.

Тактика допиту була розроблена у відповідності з психічними особливостями особистості Л. Слідчий запропонував йому розповісти свою біографію. Сказавши кілька фраз про час народження, склад сімї,  навчання в школі, він замовк. Тоді слідчий став задавати питання, з яких Л, зрозумів, що він добре знає його сильні сторони і відноситься зі співчуттям до його слабких сторін. Кілька разів під час допиту Л. намагався замкнутися, "піти в себе", але щоразу слідчий задавав саме таке питання, на яке можна було легко відповісти.

Коли між ними встановився повний психологічний контакт, і слідчий відчув, що Л. "відти" 1 нув", він поцікавився, чи не носить Л. в душі важкість, і сам став розповідати, як той праві* \ першу половину дня, коли відбулося вбивство. Тактичний прийом повністю виправдався. По 1 обличчю Л. можна було здогадатися, які переживання мучили його останні два роки.

- А далі розповідай сам, - сказав слідчий.

- Але ви ж все знаєте, — заявив Л. Але через хвилину почав говорити про те, як невільно став свідком вбивства і як довго мучився, боячись розповідати правду.

Л. не було задано жодного прямого питання про вбивство, але внутрішньо він уже був підготований до розповіді про нього. Правильні дії слідчого, велика підготовча робота дозволи ли юристу добитися бажаного.

Успішність допиту неповнолітнього багато в чому залежить від вибору місця і обстановки його проведення. Практика пока­зує, що допит неповнолітнього підозрюваного (звинуваченого) доцільно проводити в кабінеті слідчого. Суворість і офіційність І зустрічі підкреслює підлітку важливість і значимість розслідування. Тривалість допиту підлітка повинна бути не більше однієї го дини, допит дітей молодшого шкільного віку до 30 хвилин, а дітей дошкільного віку - не більше 20 хвилин. При допиті неповнолітнього, який не досяг 14 років, присутність психолога обов'язкова (він може дати необхідну слідчому консультацію по вста­новленню психологічного контакту з підлітком, по визначенню, форми постановки питань і т.п.)

Істотний позитивний вплив на покази підлітка чинить спокійна, безконфліктна обстановка допиту. Неповнолітньому до­питуваному спочатку слід пояснити, з якого приводу проводить­ся допит, які його обов'язки і права. Після встановлення психологічного контакту, слідчий спонукає підлітка до вільної розповіді, у ході якої, як правило, його не перебивають і не підка­зують напрямок розповіді. Потім з допомогою питань уточнюються і перевіряються окремі деталі подій, їх послідовність. Для імпровізації відповідей на питання слідчого підлітку необхідно подавати мнемонічну допомогу - нагадування послідовності розвитку подій, пред'явлення речових доказів, допит у різних и панах, ознайомлення допитуваного з показами інших осіб, допит на місці події та ін.

Враховуючи психічні особливості підліткового віку, у ході до­питу необхідно дотримуватися ряду педагогічних вимог:

а) не акцентувати увагу підлітка на тих обставинах, які можуть нанести шкоду його вихованню;

б) припиняти нецензурні вирази і кримінальний жаргон;

в) не допускати цинічних оцінок, проявів розв'язності і вульгарності.

У той же час мовна діяльність самого слідчого повинна бути ко­ректною, ввічливою, з проявом поваги до особистості неповноліт­нього, без підлещування і панібратства.

При розслідуванні групових злочинів важливо з'ясувати організатора, "вожака" злочинного угруповання і його дійсної ролі.

Як правило організаторами злочинних груп неповнолітніх вис­тупають раніше судимі дорослі чи юнаки, які вже притягалися до кримінальної і адміністративної відповідальності. Вони мають більший життєвий досвід, фізично сильніші за інших і саме цим привертають і підкоряють своїй волі нестійких і таких, що відчува­ють певні життєві труднощі підлітків з негативною орієнтацією.

Досить часто неповнолітні намагаються приховати справжніх організаторів таких угруповань з різних мотивів: страх, поради близьких, почуття брехливої дружби і т.д. У цьому випадку слідчий, ішливаючи на психіку підлітка, може використовувати також такі допустимі прийоми, як демонстрація своєї обізнаності, розвінчан­ня "вожака", пред'явлення доказів та ін.

Психологічно складним є допит дітей дошкільного віку (від 3 до 6 років) і молодшого шкільного віку (від 6 до 10 років). Підготовка і проведення допиту даної категорії неповнолітніх обов'язково ви­магає врахування їх вікових особливостей. Відзначимо коротко деякі з них:

діти в такому віці дуже піддаються навіюванню дорослих;   у них розвинута схильність до уяви;

діти відчувають труднощі в установленні причинно-наслідкових зв'язків явищ і інтерпретації значення дій малознайомих людей;

пам'ять у такому віці відзначається мимовільним і слабким розвитком <
мованості на відмінні особливості об'єктів;

діти сприймають зовнішній образ людини, як правило, не точно (погано запам я товують риси обличчя, зміщуються поняття "молодий" і "старий" і т.д.) та ін,

Увага!

У ході підготовки до допиту дітей дошкільного ^молодшого шкільного віку слідчому корисно використати консуль­тації педагога і психолога.

Залучення дитини до спілкування повинно відбуватися поступово: спочат­ку дати йому можливість освоїтися з місцем проведення допиту, потім про­вести орієнтовну бесіду на доступній дитині мові, а потім перейти до діа­логу. Складність питань необхідно нарощувати поступово, надаючи мнемонічну допомогу допитуваному. Багато слідчих спонукають дитину повторювати питання вголос, що можна вважати оправданим прийомом.

♦ Знання психологічних особливостей підлітків, дітей дошкільного і молодшого шкільного віку забезпечує індивідуальний підхід до кожної особистості при підготовці і проведенні допиту, що підвищує його ефективність.

 

---

Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 19; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!