Стереотипи, що існують стосовно осіб з інвалідністю
Термін «стереотип» (греч. stereos – твердий, typos – відбиток) ввів в науковий обіг американський журналіст Уолтер Ліпман. В книзі «Суспільна думка», яка вийшла в 1922 році, він зробив спробу визначити місце та роль стереотипів в системі суспільної думки. Під стереотипом Ліпман розумів особливу форму сприйняття оточуючого світу, яка впливає на дані наших почуттів до того, як ці данні дійдуть до нашої свідомості. Цей термін почав означати переконання – позитивні чи негативні, – які ми маємо стосовно певних груп та їх характеристики. Наприклад, стосовно людей з інших расових або етнічних груп, стосовно жінок чи стосовно людей з інвалідністю. Людина, яка намагається пізнати оточуючий світ, створює «картинку в своїй голові» відносно тих явищ, які вона безпосередньо не спостерігала.
У. Ліпман звертає нашу увагу на той факт , що подібні уяви – стереотипи - формуються під впливом культурного оточення даного індивідуума, передаються із покоління в покоління, часто сприймаються як реальність. Що відбувається, якщо особистий досвід суперечить стереотипу? Перший варіант - людина, яка незацікавлена з тих чи інших причин в зміні своїх поглядів, або зовсім не помічає цих протиріч, або вважає їх виключенням і зазвичай просто забуває про них. Другий варіант - людина, яка є допитливою і при зіткненні стереотипа з реальністю змінює своє сприйняття оточуючого світу.
|
|
|
В науковій літературі немає єдиного визначення поняття «соціальний стереотип». Більшість словників визначають, що поняття «стереотип» має негативне значення.
Соціальні стереотипи про ставлення до людей з інвалідністю мають дуже складний характер у нашому суспільстві. До людей з інвалідність часто ставляться з почуттям ворожості й страху, як до людей, від яких хотіли б дистанціюватися.
Стереотипи, упередження стосовно людей з інвалідністю відіграли значну роль у обмеженні можливостей включення їх в суспільство й спричинили значну соціальну та особисту шкоду. Наприклад, люди з інвалідністю, на яких вже навішані ярлики «інвалід», можуть стикатись з дискримінацією під час пошуку роботи, помешкання, друзів та інколи – навіть коли намагаються скористатись своїми громадянськими правами.
Існує багато міфів стосовно людей з інвалідністю; саме вони і створюють негативні стереотипи та відкрите упередження. Серед найбільш розповсюджених стереотипів такі: люди з інвалідністю пасивні, слабкі, неприємні, залежні, недружні, жалюгідні, це зло, тягар для суспільства; люди з інвалідністю не в змозі працювати і конкурувати на відкритому ринку праці, не освічені, потребують благодійної допомоги, від них нема ні економічної, ні духовної користі суспільству.
|
|
|
Стереотипи часто мають негативну природу і засновані на упередженні та дискримінації. В свою чергу це ускладнює включення людей з інвалідністю в суспільство. Хоча не зрозуміло, що саме лежить в основі упереджень, - чи підсвідомий страх, чи нестача розуміння, чи щось глибше, - люди часто змінюють своє ставлення, й важливу роль у зміні таких упереджень мають відігравати як професіонали, так і люди з інвалідністю.
Ось, наприклад, стереотипи, що існують щодо людей з ментальними вадами – вони не можуть жити в суспільстві, не можуть працювати, не можуть мати сім`ю тощо. Протягом останніх 50 років громадська думка в цих питаннях практично не змінилась. У 1950-х роках дослідження у Великобританії показали, що середній громадянин віддавав перевагу дотримуванню значної «соціальної відстані» від людей з ментальними вадами, і протягом наступних 20 років ці негативні відповіді продовжувались. До середини 1990-х діагноз ментальної відсталості був встановлений вдвічі більшій кількості осіб в порівнянні з 1950-ми, і в той же час 65% респондентів відзначили, що існує багато упереджень пов’язаних з діагнозами ментальних хвороб, і ще лишалось сильне заперечення проти розміщення по сусідству закладів для людей з ментальними розладами.
|
|
|
Змінювалось суспільство , змінювались стереотипи, але одна загальна думка, яка проходила через роки та через всі типи стереотипів – «інвалід» означає «ні». Така думка базувалася скоріше всього на незнанні ситуації та незнанні самих питань «інвалідності». Тому формування суспільної думки, в тому числі і через ЗМІ, щодо існуючих упереджень і стереотипів є першочерговим завданням всього суспільства.
Засоби масової інформації можуть бути потужним інструментом у справі створення та зміцнення стереотипів.
Дата добавления: 2022-01-22; просмотров: 24; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!